Постанова

від 10.10.2012 по справі 2/17-5044-2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2012 р. Справа № 2/17-5044-2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., -головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є., розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на ухвалу від 31.07.2012 р. Одеського апеляційного господарського суду у справі № 2/17-5044-2011 господарського суду Одеської області про банкрутствотовариства з обмеженою відповідальністю "Овідон", м. Одеса представники сторін у судове засідання не з'явилися .

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.12.2011 р. порушено провадження у справі № 2/17-5044-2011 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Овідон" (далі -ТОВ "Овідон") у порядку статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон про банкрутство ).

Постановою господарського суду Одеської області від 02.02.2012 р. визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора банкрута, зобов'язано його вчинити певні дії та інше.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.06.2012 р. затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ "Овідон", ліквідовано банкрута та припинено провадження у справі.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 31.07.2012 р. (судді: Пироговський В.Т. -головуючий, Картере В.І., Лавриненко Л.В.) апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі -скаржник) припинено з підстав не набуття скаржником статусу учасника провадження у справі про банкрутство.

Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в який просить її скасувати.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом норм процесуального права, зокрема ст.ст. 91, 106 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України ) та ст. 1 Закону про банкрутство. Скаржник зазначає, що оскаржувана ухвала безпосередньо впливає на його права та обов'язки, як контролюючого органа. Крім того, скаржник посилається на позбавлення його можливості провести податкову перевірку боржника.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку , встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, ГПК України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Між тим, згідно з ч. 6 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі про банкрутство .

Відтак, в силу особливостей справи про банкрутство (ст. 4 1 ГПК України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

У відповідності до абз. 22 ст. 1 Закону про банкрутство учасниками провадження у справі про банкрутство визнано таких осіб: сторони (кредитори, боржник), арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

При цьому колегія суддів бере до уваги, що вищевказаний перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство названа стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом про банкрутство, беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Однак, інші випадки участі органу державної податкової служби у справі про банкрутство платника податків Законом про банкрутство не передбачені. Таким чином, орган державної податкової служби не віднесений чинним законодавством до інших, окрім кредиторів, учасників справи про банкрутство.

Необхідно зазначити, що особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме кредитора, лише після подачі у встановленому порядку заяви з грошовими вимогами до боржника . Тільки після цього така особа має процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство.

Провадження у даній справі про банкрутство здійснюється за ст. 51 Закону про банкрутство, де виявлення кредиторів боржника відбувається у ліквідаційній процедурі шляхом офіційного оприлюднення постанови про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом. Кредитори повинні заявити свої вимоги до боржника в місячний строк з дня такого оприлюднення.

Як вбачається, оголошення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури було опубліковане 18.02.2012 р. у №32 газети "Урядовий кур'єр". З дня публікації відповідного оголошення в офіційних друкованих органах зазначені в ньому відомості набувають загальновідомого значення.

Однак, судом апеляційної інстанції було встановлено відсутність доказів звернення скаржника з грошовими вимогами до боржника в установленому порядку.

Таким чином, скаржник не набув статусу учасника справи про банкрутство, оскільки не звернувся до боржника з грошовими вимогами. Тому вказана особа позбавлена можливості оскаржити будь-які судові рішення у даній справі.

Щодо посилання скаржника про позбавлення його можливості провести податкову перевірку боржника та, відповідно, заявити до нього грошові вимоги колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, господарський суд Одеської області ухвалою від 19.12.2011 р., тобто одночасно з порушенням даної справи про банкрутство, зобов'язав ДПІ у Малиновському районі м. Одеси провести позапланову перевірку боржника.

У подальшому вже після визнання боржника банкрутом та здійснення відповідної публікації оголошення суд першої інстанції неодноразово (ухвали від 29.02.2012 та від 20.03.2012 р.) зобов'язував скаржника надати акт позапланової перевірки боржника, а також відомості, що свідчать про проведення боржником фіктивної підприємницької діяльності.

На виконання вимог суду скаржник листом №1904/9/10-019 від 20.03.2012 р. повідомив, що кримінальних справ у відношенні посадових осіб боржника не порушувалось та матеріали про наявність ознак, які свідчать про фіктивну діяльність боржника та доведення до банкрутства, не реєструвались.

Разом з тим, на момент винесення судом ухвали про ліквідацію боржника, тобто на протязі майже чотирьох місяців з моменту здійснення публікації оголошення про визнання боржника банкрутом, скаржник так і не здійснив податкову перевірку боржника, не звернувся з грошовими вимогами у справу про банкрутство.

Слід зазначити, що неналежне виконання посадовими особами податкового органу своїх посадових обов'язків щодо своєчасного здійснення позапланової перевірки боржника не може бути підставою для скасування судового рішення.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про припинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою скаржника - неучасника провадження у справі.

У зв'язку з чим ухвала суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, як така, що відповідає нормам чинного законодавства.

З урахуванням наведеного та керуючись ст. ст. 55, 129 Конституції України, ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст.ст. 1, 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. ст. 4 1 , 91, 106, 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 31.07.2012 р. у справі № 2/17-5044-2011 залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич