Рішення

від 11.10.2012 по справі 16/49/2012/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 жовтня 2012 р. Справа 16/49/2012/5003

за позовом : Жмеринського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Вінницької обласної ради - Комунальної організації "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву", м.Вінниця

до : комунального підприємства "Северинівське" Жмеринського району Вінницької області

про стягнення 71110,25 грн. заборгованості згідно кредитного договору

Головуючий суддя Нешик О.С.

Секретар судового засідання Снігур О.О.

Представники сторін:

прокурор - Таранюк Л.Ю. (посвідчення №4-2011);

позивача - Матус І.М. (довіреність № 01/550 від 17.09.12р., паспорт серії АВ 924955);

відповідача - Мазур О.С. (керівник згідно розпорядження №19 від 02.07.2012 року, паспорт серії КР 204194)

ВСТАНОВИВ :

Жмеринський міжрайонний прокурор звернувся до господарського суду Вінницької області в інтересах держави в особі Вінницької обласної ради - Комунальної організації "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" з позовом до комунального підприємства "Северинівське" про стягнення 71110,25 грн. заборгованості, що утворилась внаслідок неналежного виконання останнім умов кредитного договору №04/09 від 15.12.2009 року, у тому числі: 60833,00 грн. - основного боргу; 1002,00 грн. - плати за користування кредитними коштами та пені в сумі 9275,25 грн.

Ухвалою суду від 30.07.2012 року порушено провадження у справі №16/49/2012/5003 та призначено її до розгляду на 18.09.2012 року.

18.09.2012 року позивачем подано до суду супровідним листом від 18.09.2012 року (вх.канц. №08-46/10194/12) крім інших документів, "уточнюючу заяву", якою він просить стягнути з відповідача 77585,00 грн., з яких: 65916,00 грн. - основний борг, 1550,00 грн. - відсотки за користування кредитом та 10119,00 грн. - пеня.

Дана заява судом розцінена як збільшення позовних вимог та прийнята до розгляду відповідно до ст.22 ГПК України.

Під час слухання справи відповідач звернувся до суду з клопотанням від 18.09.2012 року (вх.канц. №08-46/10226/12) про відкладення розгляду справи з метою надання можливості укласти мирову угоду, проти задоволення якого прокурор та представник позивача не заперечили.

З урахуванням викладеного, ухвалою суду від 18.09.2012 року розгляд справи відкладено на 04.10.2012 року та продовжено строк розгляду спору у справі №16/49/2012/5003 на 15 днів.

В зв'язку з необхідністю надання сторонами додаткових документів по справі в судовому засіданні 04.10.2012 року оголошувалась перерва до 11.10.2012 року.

10.10.2012 року позивачем подано до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог (вх.канц. №08-46/11185/12), якою останній просить стягнути з відповідача 87044,80 грн., з яких: 77999,00 грн. - основний борг, 1916,00 грн. - відсотки за користування кредитом та 7129,80 грн. - пеня.

Дана заява прийнята судом до розгляду відповідно до ст.22 ГПК України.

В судовому засіданні 11.10.2012 року прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав. Клопотанням б/н від 10.10.2012 року (вх.канц. №08-46/11214/12 від 11.10.2012 року) просив зменшити суму пені у зв'язку з скрутним матеріальним становищем. В обґрунтування поданого клопотання пояснив суду, що на час розгляду справи існує заборгованість по виплаті заробітної плати та відсутні кошти на вирішення поточних фінансових питань. В додатку до вказаного клопотання відповідачем надано звіт по дебіторським та кредитним операціям по рахунку КП "Северинівське", довідку про заборгованість по заробітній платі в сумі 3191,28 грн., податках в сумі 1795,46 грн. та енергоносіях в сумі 2245,00 грн., довідки про залишки на рахунках КП "Северинівське".

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

15 грудня 2009 року між Комунальною організацією "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" (позивач, за договором Фонд) та комунальним підприємством "Северинівське" (відповідач, за договором Позичальник) укладено кредитний договір № 04/09.

У відповідності з п. 1.1 даного кредитного договору Фонд зобов'язався надати Позичальнику кредит терміном до 15.12.2012 року у сумі 145 тис. грн. (сто сорок п'ять тисяч гривень) для придбання трактора МТЗ-82 - 1 од., з метою повного використання визначених кадастрами відповідних джерел енергії та максимального переходу на енергоносії місцевого і вітчизняного походження. Вартість транспортного засобу становить 145000,00 грн.

За користування кредитними коштами Позичальник сплачує Фонду відсотки в розмірі 6% річних (п.2.1. договору).

Пунктом 2.2. договору визначено, що кредит надається шляхом перерахування всієї суми кредиту відповідно до цільового призначення на банківські рахунки, вказані Позичальником у письмовій заяві, наданій Фонду.

Як свідчать матеріали справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі. Відповідно до платіжного доручення № 1 від 18 грудня 2009 року позивач перерахував на рахунок відповідача суму кредиту у розмірі 145 000 грн. (а.с. 30).

Відповідно до п.п. 1.1., 2.4., 2.5., 3.4.1, 3.4.2, 3.4.3., 4.2., 4.3. кредитного договору відповідач зобов'язався повернути кредит відповідно до умов договору та графіку повернення кредитних коштів наведеного в Додатку до кредитного договору, а саме:

30.03.2010 року - 14 705 грн.;

30.06.2010 року - 14 093 грн.;

30.09.2010 року - 13 910 грн.;

30.12.2010 року - 13 710 грн.;

30.03.2011 року - 13 513 грн.;

30.06.2011 року - 13 362 грн.;

30.09.2011 року - 13 179 грн.;

30.12.2011 року - 12 987 грн.;

30.03.2012 року - 12 806 грн.;

30.06.2012 року - 12 631 грн.;

30.09.2012 року - 12 449 грн.;

30.12.2012 року - 12 268 грн.

Однак, відповідачем взяті на себе зобов'язання щодо повернення кредитних коштів не виконуються у строки та розмірах, визначених договором, і станом на 22.05.2012 року розмір неповернутої суми кредиту становить 71110,25 грн., з них 60833,00 грн. - основний борг, 1002,00 грн. - 6% плати за користування кредитними коштами, 9275,25 грн. - пеня.

З метою досудового врегулювання спору позивачем неодноразово направлялись на адресу відповідача претензії про погашення заборгованості (№ 01/500 від 25.08.2011р., № 01/500/1 від 25.08.2011р., № 01/10 від 05.01.2012р., № 01/11 від 05.01.2012р. Однак зазначені претензії залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, загальна сума боргу відповідача на момент розгляду справи в суді (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 10.10.2012 року) становить 79915,00 грн., з яких: 77999,00 грн. - основний борг, 1916,00 грн. - відсотки за користування кредитом.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені в сумі 7129,80 грн.

Неповернення відповідачем суми кредиту спонукало заступника прокурора звернутись за захистом порушеного права до суду.

Враховуючи викладене, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Беручи до уваги зміст правовідносин, які склались між сторонами та характер взятих ними зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору кредиту, регулювання яких здійснюється в параграфі 1 "Позика" глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад".

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як було зазначено вище, умовами договору сторони погодили графік повернення суми кредиту.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення суми кредиту та відсотків за користування кредитними коштами в загальному розмірі 79915,00 грн. правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 7129,80 грн. пені, нарахованої за період з 30.03.2011 року по 08.10.2012 року, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст.217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.4.2. договору за прострочку терміну повернення кредиту, згідно графіку повернення кредиту Позичальник сплачує Фонду пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несвоєчасної в строк суми кредиту.

Разом з цим, розглянувши клопотання відповідача б/н від 10.10.2012 року про зменшення розміру пені, дослідивши надані в його обґрунтування документи, суд встановив, що згідно довідки №8/10-12 від 08.10.2012 року за відповідачем рахується заборгованість по заробітній платі в сумі 3191,28 грн., податках в сумі 1795,46 грн. та енергоносіях в сумі 2245,00 грн. Згідно довідки №0810-12 від 08.10.2012 року залишок по розрахунковому рахунку відповідача станом на 05.10.2012 року складає -2121,65 грн.

Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п.3 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

При цьому пунктом 2.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" №02-5/293 від 29.04.1994 року визначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій.

Враховуючи викладені обставини в сукупності суд, користуючись правом, наданим йому ст.551 ЦК України, 233 ГК України та ст.83 ГПК України, вважає, що клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки підлягає задоволенню, а розмір пені - зменшенню до 1500,00 грн. Приймаючи дане рішення, суд взяв до уваги майновий стан відповідача та суспільне значення його діяльності.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно до положень ст.49 ГПК України. При цьому судом враховані висновки, викладені у п.6.3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року №02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", яким визначено, що "у разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою державного мита, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем".

Керуючись п.3 ч.1 ст.83, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольни частково.

Стягнути з комунального підприємства "Северинівське" (23126, Вінницька область, Жмеринський район, с.Северинівка, вул.Леніна, 29; код ЄДРПОУ 34416983) на користь комунальної організації "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" (21009, м.Вінниця, вул.50-річчя Перемоги / проспект Коцюбинського, 26/58; код ЄДРПОУ 24893824) 77999,00 грн. - основного боргу за кредитним договором; 1916,00 грн. - процентів за користування кредитними коштами; 1500,00 грн. - пені.

Стягнути з комунального підприємства "Северинівське" (23126, Вінницька область, Жмеринський район, с.Северинівка, вул.Леніна, 29; код ЄДРПОУ 34416983) в дохід Державного бюджету України 1740,90 грн. судового збору.

Видати накази в день набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати прокурору та сторонам рекомендованим листом.

Повне рішення складено 16 жовтня 2012 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - до прокуратури Вінницької області;

3 - Жмеринському міжрайонному прокурору (23100 Вінницька обл., м.Жмеринка, вул.Інтернаціональна, 6а);

4 - позивачу - КО "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" (21009 м.Вінниця, вул.50-річчя Перемоги/просп.Коцюбинського, 26/58);

5 - відповідачу - КП "Северинівське" (23126 Вінницька обл., Жмеринський район, с.Северинівка, вул.Леніна, 29)