Рішення

від 15.10.2012 по справі 5017/2271/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" жовтня 2012 р. Справа № 5017/2271/2012

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Брагіної Я.В.

при секретарі судового засідання: Стачук Т.В.

за участю представників:

від позивача: Дмитроняк А.В., довір. № 07-6/167 від 30.07.2012р.

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Теплодаренерго" (м.Теплодар, Одеська обл.)

до відповідача: Житлово-будівельного кооперативу „Молодіжний жилий комплекс "Теплий дім"(м.Теплодар, Одеська обл.)

про стягнення 3208,77 грн.

Спір розглядався у більш тривалий строк за клопотанням сторони відповідно до ст.69 ГПК України.

02.08.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Теплодаренерго" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача : Житлово-будівельного кооперативу „Молодіжний жилий комплекс "Теплий дім", в якій просило суд стягнути з відповідача 2921,77 грн. -основного боргу, 43,11 грн. - 3% річних, 60,83 грн. -інфляційних нарахувань, 63,37 грн. -пеню та 119,93 грн. -штрафу.

15 жовтня 2012р. представник позивача надав до господарського суду Одеської області уточнення до позовної заяви, в яких просить суд стягнути з відповідача 43,11 грн. - 3% річних, 60,83 грн. -інфляційних нарахувань, 63,37 грн. -пені та 119,93 грн. -штрафу.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Теплодаренерго" та Житлово-будівельним кооперативом „Молодіжний жилий комплекс "Теплий дім" договору на користування тепловою енергією у гарячій воді № 26/09-Т від 26.10.2009р., згідно якого позивачем було виконано вчасно та в повному обсязі свої зобов'язання. Між тим, відповідач за фактично спожиту теплову енергію у період з 21 жовтня 2010р. по 29 квітня 2012р. включно не розрахувався, в зв'язку з чим станом на час звернення позивача з позовом до суду у відповідача утворилась визначена у позовних вимогах заборгованість.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.08.2012р. за даним позовом порушено провадження у справі №5017/2271/2012 та призначено розгляд справи в засіданні суду.

Представник відповідача у судові засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав, право на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення судових відправлень.

У судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі і закінчувати розгляд справи. Пояснив, що відповідач основний борг сплатив під час розгляду справи.

Враховуючи вимоги ст.22 ГПК України, суд приймає уточнення позовних вимог та розглядає справу у межах уточнених позовних вимог позивача.

Отже, справа розглядається за наявними матеріалами у справі на підставі ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

26 жовтня 2009 року між Товариства з обмеженою відповідальністю „Теплодаренерго" (надалі - теплопостачальна організація, позивач) та Житлово-будівельним кооперативом „Молодіжний жилий комплекс "Теплий дім" (надалі - абонент, відповідач) укладено договір на користування тепловою енергією у гарячій воді № 26/09-Т для приміщення загальною площею 20,0 кв.м, розташованого за адресою: блок-вставка гурт. 26-27, вул. Піонерна, м. Теплодар, Одеська область.

Згідно п. 17 зазначеного вище договору, цей договір набуває чинності з "26" жовтня 2009 року та діє до 31.12.2010 року.

Умовами п. 20 договору передбачено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Оскільки, як вбачається з наявних матеріалів справи, жодною стороною не було заявлено про припинення дії вказаного договору або його перегляд, то договір є діючим.

Відповідно до п. 2.договору визначено, що енергопостачальна організація зобов'язалась відпустити абоненту теплову енергію у гарячій воді згідно з встановленим йому планом тепло користування у період з 26.10.2009р. по 31.12.2010р. 2,66 Гкал. З максимум теплової завантаженістю 0,0014 Гкал/час з них: на опалення - 0,0014 Гкал/час при Т.в. - 18С цельсія. (а.с.17).

У відповідності до п. 5 договору, облік споживання теплової енергії визначається приладами обліку теплової енергії в установленому на тепловому вводі абонента згідно з "Інструкцією по обліку відпуску тепла електростанціями та підприємствами теплових мереж". Прилади обліку пломбуються у встановленому порядку. При відсутності приладу обліку (або виходу його із ладу), кількість спожитої теплової енергії розраховується енергопостачальною організацією по максимальному тепловому навантаженню з врахуванням фактичного часу споживання теплової енергії та фактичної температури мережевої воді у падаючому трубопроводі.

Відповідно до п. 7 договору розрахунок за теплову енергію проводиться виключно у грошовій формі до 10 числа місяця слідуючого за звітним місяцем, згідно за діючими тарифами.

Згідно до п. 7.1 договору тарифне споживання теплової енергії складає 748,55 грн. за 1Гк відпущеної теплової енергії з врахуванням ПДВ; об'єм відпущеної теплової енергії по договору складає 2,66 Гкал., сума договору 1991,14грн. в т.ч. ПДВ 331,86 грн.

Відповідно до п. 8 енергопостачальна організація по закінченню місяця виписує рахунок за фактично відпущену енергію. Представник абонента зобов'язаний отримати рахунок до 5 числа.

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивачем було відпущено, а відповідачем фактично отримано теплову енергію за період з 21жовтня 2010 року по 29 квітня 2012 року включно загальною вартістю 2921,53грн., що підтверджується рахунками фактурами.

Згідно наданого позивачем розрахунку за відпущену теплову енергію на об'єкт відповідача, в порушення вимог зазначеного договору, останній вартість спожитої теплової енергії не сплатив, в зв'язку з чим, станом на день звернення з позовом до суду у відповідача рахувалася заборгованість за спожиту теплову енергію протягом періоду з 21жовтня 2011 року по 29 квітня 2012 року включно, у розмірі 2921,53грн.

В ході розгляду справи представник позивача надав уточнення позовних вимог, в яких просить стягнути з відповідача 43,11 грн. - 3% річних, 60,83 грн. -інфляційних нарахувань, 63,37 грн. -пені та 119,93 грн. -штрафу, у зв'язку з повною проплатою 13. 09.2012 року відповідачем суми основного боргу, які судом прийнято до розгляду, про що суд зазначив вище.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Вищевказане цілком кореспондується з положеннями ст. 275 Господарського кодексу України, згідно якої за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. При цьому ч.2 ст. 275 цього кодексу встановлено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Згідно з ч. 6 ст. 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

У відповідності до ч. 1 ст. 277 абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Законом України "Про теплопостачання" визначено, що тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових.

Таким чином, тариф на теплову енергію, який встановлюється Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України, є сумою трьох тарифів, а саме тарифу на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. При цьому, тариф на послугу для кінцевого споживача Комісією не встановлюється.

Відповідно до положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, які встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України), транспортні та інші послуги.

Отже, регулювання тарифів саме на комунальні послуги для кінцевих споживачів, згідно діючого законодавства, відноситься до компетенції органів місцевого самоврядування.

Згідно п. 8.1. договору оплата за фактично використану теплову енергію проводиться шляхом перерахування на банківський рахунок енергопостачальної організації. У разі порушення абонентом строку оплати стягується пеня у розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення та штраф у розмірі 10 % річних від суми неналежно виконаного зобов'язання

У разі невиконання грошового зобов'язання сума боргу повинна бути сплачена з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочки, 3% річних по грошовому зобов'язанню та пені (п.8.2 договору).

Матеріали справи свідчать, що відповідач порушив виконання своїх зобов'язань за договором на користування тепловою енергію в гарячій воді № 26/09-Т від 26.10.2009року, а саме: несвоєчасно розрахувався за фактично спожиту теплову енергію, бо сплатив вартість спожитої енергії під час розгляду справи в суді.

Відповідно до ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч.2 ст. 193 ГК України).

Як суд зазначив вище, згідно п. 8.1. договору оплата за фактично використану теплову енергію проводиться шляхом перерахування на банківський рахунок енергопостачальної організації. У разі порушення абонентом строку оплати стягується пеня у розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення та штраф у розмірі 10 % річних від суми неналежно виконаного зобов'язання.

Перевіривши розрахунок позивача в частині нарахування пені суд вважає, що пеня нарахована правильно і нарахування пені відповідає вимогам чинного законодавства, тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Разом з тим, суд відмовляє в позові у частині стягнення штрафу в сумі 119,93 грн., враховуюче наступне:

Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч.2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

З врахуванням ст.6 ЦК України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також в разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Договором сторони передбачили штраф у розмірі 10% річних від суми неналежно виконаного зобов'язання, що не відповідає вимогам ч. 2 ст. 549 ЦК України.

Тому суд приходить до висновку, про відмову в задоволенні позову у частині стягнення штрафу у сумі 119,93 грн.

Крім того, позивач згідно уточнення позовних вимог просить стягнути 43,11грн. - 3% річних та 60,83грн. - інфляційних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

При цьому, пунктом 8.2 договору, сторони також передбачили нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань у разі невиконання грошового зобов'язання.

Перевіривши розрахунок позивача в частині нарахуваних 3 % в сумі 43,11 грн. та інфляційних у розмірі 60,83 грн., суд вважає , що розрахунок позивача в частині нарахування 3% річних та інфляційних відповідає вимогам чинного законодавства і тому задовольняє позов у цій частині.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не спростував. Доказів, які б підтверджували сплату боргу на час звертання позивачем до суду не надав.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позову щодо стягнення 3% річних в сумі 43,11грн., інфляційних в розмірі 60,83грн., пені у сумі 63,37грн., та про відмову в позові у частині стягнення штрафу у сумі 119,93 грн.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки останній спонукав позивача звернутися з позовом до суду та основну суму боргу сплатив під час розгляду справи у суді.

Керуючись ст. ст. 33,34,43,44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково .

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу „Молодіжний жилий комплекс "Теплий дім" (65490, м. Теплодар, вул. Комунальна 2, Одеська область, код ЄДРПОУ 34643011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Теплодаренерго" (65490, м. Теплодар, вул. Польова, 1, р/р.26008311756101 в АБ "Південний", МФО 328209, код ЄДРПОУ 32483079) -

- 43,11 грн. - 3% річних;

- 60,83 грн. -інфляційних;

- 63,37 грн. -пені;

- 1609,50 грн. витрат пов'язаних зі сплатою судового сбору.

3. Відмовити у позові в частині стягнення 119,93 грн. штрафу.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 17.10.2012р.

Суддя Брагіна Я.В.

Копію рішення надіслати:

1. ТОВ „Теплодаренерго" (65490, м.Теплодар, вул. Польова, 1, Одеська обл. );

2. Житлово-будівельному кооперативу „Молодіжний житловий комплекс "Теплий дім" (65490, м. Теплодар, вул. Комунальна, 2, Одеська обл).