Ухвала

від 03.10.2012 по справі 2а-7512/09/1770

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2012 р. Справа № 20553/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Кушнерика М.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2009 року у справі за позовом комунального підприємства «Сарникомуненергія» Сарненської міської ради до Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області про скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

КП «Сарникомуненергія» Сарненської міської ради 04.12.2009 року звернулося в суд з адміністративним позовом до Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області в якому, уточнивши позовні вимоги, просило скасувати рішення від 27.04.2009 року №6129/15-104 про відмову в анулюванні реєстрації платника податку на додану вартість та зобов'язати вчинити дії щодо анулювання реєстрації, як платника податку на додану вартість за наявності підстав, передбачених п.п.«а» п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» згідно поданої ним заяви від 16.04.2009 року.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2009 року позов задоволено. Скасовано рішення Сарненської МДПІ викладене у формі листа від 27 квітня 2009 року за №6129/15-104 про відмову в анулюванні реєстрації платника податку на додану вартість КП «Сарникомуненергія» код ЄДРПОУ 30132604. Зобов'язано Сарненську МДПІ вчинити дії щодо анулювання реєстрації як платника податку на додану вартість КП «Сарникомуненергія» код ЄДРПОУ 30132604 за наявності підстав, передбачених пп. «а» п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» згідно поданої КП «Сарникомуненергія» відповідачу заяви від 16.04.2009 року.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Сарненська МДПІ Рівненської області оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 січня 2011 року скасувати і прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що судом першої інстанції були недостатньо досліджені докази та обставини справи, рішення постановлено з порушенням норм матеріального права.

Зазначає, що підстави анулювання реєстрації платника ПДВ відповідно до поданої заяви позивача згідно пп. «а» п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» відсутні, оскільки постановою господарського суду Рівненської області від 24.03.2009 року у справі №4/46 позивача було визнано банкрутом.

Враховуючи, що позивачем не надано доказів закінчення роботи ліквідаційної комісії платника податку, оголошеного банкрутом та не подано доказів постановлення судового рішення про ліквідацію юридичної особи - банкрута у зв'язку з визнанням її банкрутом, то у Сарненської МДПІ відсутні підстави, передбачені п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» та пп.25.2 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість для анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість позивача.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач 16.04.2009 року подав до податкового органу заяву за формою №3-ПДВ згідно додатку №3 до Положення «Про реєстрацію платників податку на додану вартість»(а.с.7) про анулювання його реєстрації, як платника податку на додану вартість на підставі п.п.«а» п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість». При цьому, в заяві вказав, що є зареєстрованим, як платник названого податку більше 24 календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій менші за визначені п.п.2.1.3 ст.2 названого Закону, зокрема 88 301,00 грн. До названої заяви позивач подав свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ №24810738.

Проте, на вказану заяву позивача, відповідач 27.04.2009 року прийняв рішення, яке виклав у формі листа №6129/15-104 про відмову в анулюванні реєстрації платника ПДВ та повернув позивачу свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ №24810738.

Підставою для такої відмови було те, що постановою господарського суду Рівненської області від 24.03.2009 року у справі №4/46 (а.с.35) позивача було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. За таких обставин відповідач вважає, що на позивача не поширюється положення п.п.«а» п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» та що анулювання його реєстрації можливе лише на підставі пп.«б» п.9.8 ст.9 названого Закону.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з чим погоджується колегія суддів, вірно виходив з того, що згідно норм чинного законодавства відповідач не міг відмовити в анулюванні свідоцтва платника податку.

Так, п.9.8 Закону України «Про податок на додану вартість» містить вичерпний перелік випадків, за наявності хоча б одного з яких здійснюється анулювання державної реєстрації особи, як платника податку на додану вартість, зокрема анулювання реєстрації відбувається у випадках:

«…а) платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом;

б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання)...».

Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпункті «а» цього пункту, здійснюється за заявою платника податку. Який разом із наданням заяви про таке анулювання, зобов'язаний повернути податковому органу реєстраційне свідоцтво.

Частиною 6 п.9.8 названого Закону передбачена норма, що «податковий орган не може відмовити в анулюванні реєстрації у разі існування підстав, визначених у підпунктах «а» - «б» цього пункту, та зобов'язаний прийняти самостійне рішення про анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах «в» - «г» цього пункту».

Рішення про анулювання реєстрації за заявою платника податку приймається у строки, визначені цією статтею для податкової реєстрації.

Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах "б" - "ґ" цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи.

Таким чином, положення названого Закону не містять обмежень для платників податків, щодо неможливості їх анулювання реєстрації, як платника ПДВ за наявності підстав, обумовлених п.п.«а» п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» у зв'язку з винесенням судом рішення про визнання такого платника банкрутом.

Обумовлений закон, містить чітку норму права, відповідно до якої податковий орган (яким є відповідач) не може відмовити в анулюванні реєстрації у разі існування підстав, визначених у підпунктах «а» названого пункту Закону.

З матеріалів справи видно, що на дату подання позивачем заяви про анулювання реєстрації, як платника ПДВ, позивач був зареєстрованим, як платник податку на додану вартість більше ніж двадцять чотири календарних місяців. Підтвердженням названих обставин, є свідоцтво про реєстрацію позивача платником ПДВ №24810738, видане відповідачем 25.08.2005 року.

Згідно п.п.2.3.1. Закону особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000,00 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Оскільки за останні дванадцять поточних календарних місяців згідно декларацій з податку на додану вартість за період з квітня 2008 року по березень (включно) 2009 року (а.с.10-34) позивач мав обсяг оподатковуваних операцій, менший за визначений підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість» (88 301,00 грн. (без ПДВ), то позивач мав всі підстави для анулювання свідоцтва платника ПДВ, визначені п.п.«а» п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» за вказаним підпунктом, а відтак, відповідачем неправомірно винесено спірне рішення, яке викладене у формі листа №6129/15-104 про відмову позивачу в анулюванні реєстрації платника ПДВ та повернення позивачу свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ №24810738.

Відповідно до ст.69 ч.1, 2 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Згідно ст.71 ч.1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. За наведених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають до задоволення.

За наведених вище обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами та задоволені судом першої інстанції правомірно.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2009 року у справі №2а-7512/09 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

М.П. Кушнерик