Постанова

від 04.10.2012 по справі 2а-5661/11/1070 (у 2-х томах)

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5661/11/1070 (у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Старова Н.Е.

Суддя-доповідач: Грибан І.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"04" жовтня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

пр-к апелянта Тарасенко Д.В.

розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 31.01.2012р. в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фантом» до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Фантом»звернулося до суду з адміністративним позовом з вимогами до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень від 21 вересня 2011 року № 0000362300, №0000352300, №0000311702 та №0000332308.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 31.01.2012р. позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

Заслухавши суддю -доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Предметом спору є правомірність податкових повідомлень -рішень від 21 вересня 2011 року № 0000362300, №0000352300, №0000311702 та №0000332308, прийнятих відповідачем за результатами виїзної планової перевірки ТОВ «Фантом»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009р. по 30.06.2011р.

Розглядаючи справу на підставі наявних в матеріалах справи доказах, та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитися в повній мірі з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що з 10.08.2011 року по 07.09.2011 року Переяслав-Хмельницька об'єднана державна податкова інспекція проводила планову виїзну перевірку ТОВ «Фантом»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 30.06.2011.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено Акт від 13.09.2011р., згідно якого перевіряючими встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників «витрати на придбання товарів (робіт, послуг)»всього на суму 6 128 030,67 грн., в тому числі за 2009рік на суму 1 693 168,15 грн., за 2010 рік на суму 1 696 851,52 грн., за І квартал 2011 року на суму 2 738 011,00 грн. Таким чином, податковим органом встановлено заниження об'єкта оподаткування на суму 6128 030, 67 грн.

На підставі Акту відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000362300 від 21 вересня 2011 року, яким на підставі вимог п.п. 5.2.1 п.5.2, п.5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 «Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на суму 1 532008,00 грн. та за застосовано штрафні санкції в розмірі 211 877,25 грн.

Відповідно до Акту перевірки встановлено заниження суми податку на додану вартість у сумі 1 311 104,06 грн. В зв'язку з чим прийняте податкове повідомлення-рішення №0000352300 від 21.09.2011р. , яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем -1 311 102,00 грн. та штрафними санкціями -190878,00 грн.

Зазначені порушення податкового законодавства відповідач пов'язував з безтоварністю господарських операції за договорами, укладеними позивачем з наступними контрагентами :

з ТОВ «Оптімабренд»(код ЄДРПОУ 37307619), на підставі яких позивачу поставлено паливно-мастильних матеріалів на суму 3 188 311,60 грн.;

з ПП «Інтерагро-Форум»(код ЄДРПОУ 35579534), на підставі яких позивачу поставлено паливно-мастильних матеріалів на суму 835193,03 грн.;

ПП «Т-Груп»(код ЄДРПОУ 36543851), на підставі якого позивачу поставлено селітру аміачну на суму 790998,60 грн.;

з ПП «Мілколайф»(код ЄДРПОУ 33585682), на підставі якого позивачу поставлено пальне на суму 300 205,30 грн.;

з ПП «Торгкомерс-2009»(код ЄДРПОУ 36299933), на підставі якого позивачу поставлено пальне на суму 60 996,15 грн.;

з ТОВ «ПТО»Технологія»(код ЄДРПОУ 34356250), на підставі якого позивачу поставлено пальне на суму 307 388,67 грн.;

з ТОВ «Альянс-2010»(код ЄДРПОУ 37239571), на підставі якого позивачу поставлено пальне на суму 160814,60 грн.;

з ПП «ОСОБА_1 -2007» (код ЄДРПОУ 34974527), на підставі якого позивачу поставлено пальне на суму 106666,67 грн.;

з ТОВ «Юла-Люкс»(код ЄДРПОУ 35577254), на підставі якого позивачу поставлено пальне на суму 66 366,05 грн.;

з ТОВ «Альбатрос Компані»(код ЄДРПОУ 37145398), на підставі якого позивачу поставлено пальне на суму 146046,00 грн.;

з ТОВ «Крембудінвест»(код ЄДРПОУ 34957763), на підставі якого позивачу поставлено пальне на суму 189385,00 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в цій частині, суд першої інстанції вважав доводи контролюючого органу необґрунтованими, оскільки товарність та реальність здійснених господарських операцій підтверджувалася наданими позивачем документами первісного бухгалтерського обліку, зокрема: «докази оплату отриманої продукції, акти прийому передачі продукції, виконання робіт, інші докази, які безспірно підтверджують законність взаємовідносин між сторонами та належне отримання придбаного позивачем товару, вартість якого ним сплачено продавцю».

Колегія судді не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 цього ж Закону).

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»( далі -Закон №283/97-ВР) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1. п.5.2. Закону №283/97-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно приписів абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Разом з тим, пунктом 1.7 статті 1 Закону «Про податок на додану вартість»(далі -Закон №168/97) визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 цього Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками реквізити, визначені вказаним підпунктом.

Згідно ж до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.

Отже, наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту та валових витрат, зокрема податкових накладних, виписаних платником податку, є обов'язковою, для визнання правомірності формування таких за умови, якщо відомості в таких документах відповідають дійсності, і якщо господарські операції мали реальний характер та придбані товари (роботи, послуги) використовувалися в господарській діяльності платника податку.

Аналізуючи надані позивачем докази на підтвердження реальності господарських операцій , колегія суддів звертає увагу на те, що згідно укладених договорів поставки нафтопродуктів умови поставки мали визначатися додатковими угодами або додатками до договорів, однак останніх позивачем суду надано не було. Товарно-транспортні накладні, надані суду не відображають всього обсягу поставленого (отриманого) товару. Слід зазначити, що майже всі поставки за, як дизпалива, селітри та пального здійснювалися майже щодня водієм Гаграіним Ю. на одному й тому ж автомобілі МАЗ н/з АІ 3021 ВВ без супроводу. Втім, позивачем не надано а ні довіреностей на вказану особу для отримання товару, а ні шляхових листків. А ні доказів того, що вказаний транспортний засіб дійсно рахується (чи орендується) на підприємстві. Також не надано доказів наявності складських приміщень або ж відповідних сховищ, в яки здавався водієм вказаний товар, та не надано доказі прийняття його на облік відповідальними працівниками. Відсутні сертифікати відповідності (якості) на пальне.

Крім того, доказів оплати за придбаний товар відповідно до кількості товару, отриманого за актами приймання-передачі, позивачем також не надано, витяги про рух коштів по банківських рахунках в матеріалах справи відсутні.

За результатами перевірки контрагентів позивача, встановлено відсутність у останніх необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість доводів відповідача що, зазначені вище господарські операції позивача мали безтоварний характер, а отже угоди є нікчемними, а нарахування відповідачем податкових зобов'язань позивачу за податковими повідомленнями -рішеннями №0000362300 та №0000352300 від 21.09.2011р. -правомірними.

Крім цього,за результатами перевірки та на підставі, викладених в Акті висновків відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000311702від 21.09.2011, яким у відповідності до п.п. 6.3.2 п.6.3, п.п. 6.5.1 п.6.5 ст. 6, п.п. 8.1.1, п.п. 8.1.2 п.8.1 ст. 8, ст.. 16, п.19.2 а ст.. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів найманих працівників за основним платежем 20 828,62 грн. та за штрафними санкціями 10 836,99 грн. Вказане рішення вмотивоване тим, що працівникам Товариства надавалась податкова соціальна пільга без подання ними заяви про застосування податкової соціальної пільги.

Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суд першої інстанції вважав висновки відповідача про безпідставність надання соціальної пільги працівникам хибними, оскільки їх здійснено на неповно дослідженій бухгалтерській документації.

Втім, у своєму рішенні суд не навів, які ж саме докази (первісні бухгалтерські документи) свідчать про правомірність застосування позивачем соціальної пільги при обчисленні податку з фізичних осіб.

Колегія суддів звертає увагу, що порядок оподаткування доходів фізичних осіб регулюється Законом України від 22.05.2003 р. "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон N 889).

Пільгове оподаткування доходів фізичних осіб передбачено Законом шляхом надання податкової соціальної пільги (ст. 6 цього Закону), яка застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (визначення якої наведено у абзаці третьому п. 1.1 та п. 1.3 "д" ст. 1 Закону) виключно за одним місцем її нарахування (виплати).

Відповідно до ст. 6 Закону N 889 ця пільга встановлюється в залежності від категорій платників у розмірах 100, 150 та 200 відсотків від мінімальної заробітної плати та застосовується до нарахованого місячного доходу платника податку у вигляді заробітної плати у разі, якщо її розмір не перевищує суми місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленої на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.

Підпунктом 6.4.1 пункту 6.4 статті 6 Закону N 889 передбачено, що платник податку, який має право на застосування податкової соціальної пільги більшої, ніж передбачена пп. 6.1.1 п. 6.1 цієї статті, зазначає про таке право у заяві про застосування пільги працедавцю та додає відповідні підтверджуючі документи (відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.12.2003 р. N 2035 "Про затвердження Порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги") за формою, визначеною центральним податковим органом. При цьому у заяві повинно бути вказано, що чоловік (дружина) такого платника податку при одержанні податкової соціальної пільги за місцем своєї роботи не користується правом на збільшення розміру доходу кратно кількості дітей.

Позивачем надано суду лише копії заяв працівників на отримання соціальної пільги без доданих до цих заяв відповідних підтверджуючих документів. Не надано також і бухгалтерських документів, які б підтверджували встановлення соціальної пільги та її розмір.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення -рішення № 0000311702 від 21.09.2011 року також винесено відповідачем правомірно.

Разом з тим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність застосування відповідачем до позивача штрафних санкцій за порушення здійснення готівкових розрахунків, перевищення встановленого ліміту залишку готівки у касі, порушення порядку звітування про використані кошти (податкове повідомлення-рішення № 0000332308 від 21.09.2011р.,) - в сумі 28453,54 грн.

Санкції за порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, передбачено Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»від 12.06.95р. №436/95 .

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що штрафні(фінансові) санкції, встановлені Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» є адміністративно-господарською санкцією, так як вони застосовуються до суб'єктів господарювання за порушення ними встановлених норм з регулювання обігу готівки в національній валюті і стягуються в дохід бюджету.

Відповідно до ст. 250 ГК України (в редакції на момент здійснення операцій), адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як встановлено судом та підтверджено представниками сторін у судовому засіданні, вказані в акті перевірки порушення мали місце в квітні-червні 2009 року.

За наведених обставин, податкове повідомлення-рішення № 0000332308 від 21 вересня 2011 року, прийняте після сплину строку, визначеного ст. 250 ГК України , а отже підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Оскільки, судом першої інстанції при розгляді справи порушені норми процесуального та матеріального права , висновки суду не ґрунтуються на наявних в справі доказах, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, а постанова суду першої інстанції скасуванню, з ухваленням нової постанови.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВА:

Апеляційну скаргу Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Київської області -задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 31.01.2012р. в частині визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000362300 від 21.09.2011р.; №0000352300 від 21.09.2011р. та № 0000311702 від 21.09.2011р. -скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ТОВ «Фантом»в частині визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000362300 від 21.09.2011р.; №0000352300 від 21.09.2011р. та № 0000311702 від 21.09.2011р. -відмовити.

В іншій частині постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.