Рішення

від 16.12.2008 по справі 29/599-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

29/599-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2008 р.                                                            Справа № 29/599-08

вх. № 9133/5-29

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Страхов Д.В. за довіреністю №436 від 15.12.2008р.;  відповідача - Настусенко Д.Д. за довіреністю №08-11/4161/2-07 від 10.12.2007р.

розглянувши справу за позовом

Харківської фабрики спортивних виробів  " Динамо", м. Харків  

до  

Харківської міської ради, м. Харків  

про

визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати за Харківською фабрикою спортивних виробів «Динамо» Фізкультурно-спортивного Товариства «Динамо» України ( 61052, м.  Харків, вул. Маршала  Конєва, буд. 4,  ідентифікаційний код 02941505) право власності на нежитлові приміщення першого поверху  літ.  «А-1» № 1-11 загальною площею 134,4 кв.м., де основна - 75,0 кв. м., а допоміжна - 59,4 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Золочівська, 21/23; судові витрати покласти на позивача.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, але відзив на позов та документи витребувані судом не надав.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін  господарським судом встановлено наступне.

02 липня 1991 року виконавчим комітетом Харківської міської ради зареєстровано Харківську фабрику спортивних виробів «Динамо» фізкультурно-спортивного товариства «Динамо» України. Відповідно до пункту 1.2 Статуту Харківської фабрики спортивних виробів «Динамо» власником підприємства є фізкультурно-спортивне товариство «Динамо» України.

25 квітня 1974 року рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів № 237 Харківській фабриці спортивних виробів «Динамо» було відведено земельну ділянку для реконструкції та розширення фабрики по пров. Динамівському, 4.

Рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів № 236-39 17 липня 1991 року було продовжено строки проектування, будівництва та розширення Харківської фабрики спортивних виробів «Динамо» по пров. Динамівському № 4 з будівництвом фірмового магазину об'єднання по вул. Золочевській.

31 березня 1994 року комісією Харківської фабрики спортивних виробів «Динамо» було прийнято в експлуатацію фірмовий магазин Харківської фабрики спортивних виробів «Динамо» по вул. Золочевській у м. Харкові.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Ленінської районної у місті Харкові ради від 15 травня 2007 року № 366 одноповерховому магазину фабрики «Динамо» було присвоєно поштову адресу: вул. Золочівська, 21/23.

Вказане будівництво було заінвентаризовано КП «Харківським міським бюро технічної інвентаризації» як нежитлові приміщення першого поверху літ «А-1» загальною площею 134,4 кв.м., а саме: допоміжна -59,4 кв. м.: тамбур - 2,8 кв. м., сан. вузол - 2,3 кв. м., підсобне - 3,2 кв. м., коридор - 15,7 кв.м., комора - 3,8 кв.м., підсобне - 19,8 кв. м., комора -3,2 кв.м., підсобне - 5,3 кв. м., тамбур - 3,3 кв. м.; основна: кабінет -11,00 кв. м.; торгівельний зал - 64,0 кв. м.

Керівник Харківської фабрики спортивних виробів «Динамо», Ластович Н.В., 27 червня 2007 року та 23 вересня 2008 року звертався до Харківської міської ради з проханням оформити свідоцтво про право власності на магазин, що знаходиться по вул. Золочівській, будинок 21/23 у м.  Харкові,  який  збудований  за кошти  фабрики.  Проте йому було відмовлено у зв язку з відсутністю акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію магазину Харківської фабрики спортивних виробів «Динамо» по вул. Золочевській 21-23 у м. Харкові.

Харківська фабрика спортивних виробів «Динамо» фізкультурно-спортивного Товариства «Динамо» України замовила технічний висновок для визначення технічного стану основних будівельних конструкцій нежитлових приміщень (магазину) літ А-1 по вул. Золочівській, 21/23 та можливості їх подальшого використання. У технічному висновку ТОВ «Портал-Проект» зазначено, що стан основних будівельних конструкцій нежитлових приміщень (магазину) літ. А-1 по вул. Золочевській 21/23 у м. Харкові є задовільним.

Відповідно до ч. З ст. 376 Цивільного кодексу України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Згідно із ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Але, згідно ч.і ст. 4 ЗУ “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”від 01.07.2004 р. та п.1.5. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5, обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно юридичних осіб. Згідно положень Цивільного кодексу зазначена нежитлова будівля відноситься до об'єктів нерухомого майна, тобто до об'єктів, право власності на які підлягає обов'язковій державній реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зміст права власності становлять три складові (ст. 317 ЦК України): право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Володіння майном - це юридично закріплена можливість фактично мати майно, впливати на нього в будь-який момент, здійснювати щодо такого майна свою волю.

Право користування полягає в юридично закріпленій можливості власника використовувати корисні якості майна для себе, мати з цього певний зиск та вигоду. Право розпорядження - це можливість власника установлювати, змінювати та припиняти юридичне існування майна.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів.

Згідно частини 1 статті 332 Цивільного кодексу України переробкою є використання однієї речі (матеріалу), в результаті чого створюється нова річ.

Статтею 376 Цивільного кодексу України передбачено, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Частина 5 статті 11 Цивільного кодексу України визначає, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати за рішенням суду.

Згідно ч. 2 ст. 386 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Власник або інша заінтересована особа мають право звернутися до суду за забезпеченням права власності, пов'язаних з усуненням перешкод, які заважають власнику або іншому титульному володільцеві здійснювати в повній мірі та беззаперечно свої права володіння та розпорядження майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільного права є його визнання

Відповідно до частини 5 статті 376 Цивільного кодексу України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги, що позивач просить суд залишити судові витрати за позивачем, суд вважає, що витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на позивача.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 6, 8, 19, 41, 42, 124, 129 Конституції України, статтями 11, 316, 317, 376, 386, 392 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 33, 43, 49, ст. 75, 47-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд  -   

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати за Харківською фабрикою спортивних виробів «Динамо»Фізкультурно-спортивного Товариства «Динамо» України ( 61052, м.  Харків, вул. Маршала  Конєва, буд. 4,  ідентифікаційний код 02941505) право власності на нежитлові приміщення першого поверху  літ.  «А-1»№ 1-11 загальною площею 134,4 кв.м., де основна - 75,0 кв. м., а допоміжна - 59,4 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Золочівська, 21/23.

Суддя