Постанова

від 08.11.2011 по справі 2а-4378/11/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2011 року 16:59 2а-4378/11/1070

м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Журавля В.О.,

при секретарі Горбуновій К.С.,

за участю:

представника позивача - Воловенко О.М.,

представника відповідача - Чернова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом до про Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Дочірнього підприємства «Інтертрейд» стягнення заборгованості, в с т а н о в и в:

27.09.2011 до Київського окружного адміністративного суду надійшов позов Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області (далі - позивач) до Дочірнього підприємства «Інтертрейд» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 1351828 грн. 35 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно з даними податкового обліку у відповідача утворилася заборгованість перед бюджетом з податку на доходи фізичних осіб та з податку на прибуток приватних підприємств. Податкові органи в силу закону від імені держави здійснюють функції з контролю за своєчасністю, правильністю нарахування та сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів), а також стягнення з платників податків заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами, тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача податкової заборгованості.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити. Представник відповідача позов визнав, про що подав письмову заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Дочірнє підприємство «Інтертрейд» зареєстровано Виконавчим комітетом Васильківської міської ради Київської області 12.09.2009, ідентифікаційний код 31133834, Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 591828, взято на облік у Васильківській ОДПІ як платник податків і зборів з 26.09.2000 за №1792 (довідка про взяття на облік платника податків №299 від 06.09.2005).

Згідно з поданими позивачем документами Дочірнє підприємство «Інтертрейд» має заборгованість перед Державним бюджетом в розмірі 1351828 грн. 35 коп., зокрема: податок на доходи з фізичних осіб в сумі 1273 грн. 35 коп., та податок на прибуток приватних підприємств в сумі 1350555 грн. 00 коп.

Вказана заборгованість виникла на підставі декларації №9001140314 від 17.03.2011р., акту камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток №2134/1510/31133834 від 30.05.2011 та акту планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податного законодавства за період 12.09.2000 р. по 31.12.2010 р. №1341/23-112/31133834 від 04.04.2011. На підставі акту перевірки позивачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0000111710, №0000212310 від 22.04.2011, які надіслано відповідачу засобами поштового зв'язку та повернуто позивачу з відміткою "за зазначеною адресою не проживає". Після цього позивачем прийнято та направлено відповідачу податкове повідомлення рішення №0001561510 від 30.05.2011, яке відповідач належним чином отримав 05.06.2011. Ні в адміністративному, ні в судовому порядку податкові повідомлення - рішення не оскаржувались.

У зв'язку з несплатою Дочірнім підприємством «Інтертрейд» узгодженої суми податкового зобов'язання в установлені строки позивачем на адресу відповідача 19.05.2011 було направлено податкову вимогу №131 від 05.04.2011 на суму 1048 грн. 35 коп., яку було повернуто до Васильківської ОДПІ.

Заборгованість в розмірі 1351828,35 грн., визначена податковими повідомленнями-рішенням та декларацією, у спосіб та в порядку, передбаченому законодавством України, не скасовано, отже сума боргу є узгодженою.

Відповідно до листів Васильківського МРЕВ ДАІ №561 від 20.05.2011 та Васильківського БТІ №1253 від 16.08.2011 за ДП «Інтертрейд» рухомого та нерухомого майна не зареєстровано. На підставі даної інформації комісією з визначення сум податкового боргу, які не забезпечені майном для його погашення, прийнято рішення №8 від 16.08.2011 про присвоєння стану боржника: «Платник. не забезпечений майном для погашення податкового боргу».

Відділом погашення прострочених податкових зобов'язань 08.09.2011 винесено рішення про опис майна у податкову заставу та складено акт від 12.09.2011, а до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено реєстраційний запис щодо уведення майна ДП «Інтертрейд» в податкову заставу, про що видано витяг №32916736.

Добровільно відповідачем заборгованість по податку на доходи фізичних осіб та по податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1351828 грн. 00 коп. не сплачено.

Відповідач позовні вимоги визнав.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спірні правовідносини виникли до 1 січня 2011 року і регулювались, зокрема, такими законодавчими актами: Законом України від 22.05.2003 №889-ІV "Про податок з доходів фізичних осіб", Законом України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", Законом України від 21.12.2000 №2181-111 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Законом України від 04.12.1990 №509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" та іншими.

Однак, з 1 січня 2011 року з набранням чинності Податковим кодексом України законодавче регулювання у сфері оподаткування зазнало змін, а окремі законодавчі акти втратили чинність.

У зв'язку з цим справа вирішується судом відповідно до принципу дії законів у часі, зміст якого розкрито, зокрема, у рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).

Як зазначив Конституційний Суд України, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 9 Закону України від 25.06.1991 № 1251-XII "Про систему оподаткування" платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).

Підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 статті 2 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" платниками податку з числа резидентів є - суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Згідно із статтею 3 вказаного Закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 10.1 статті 10 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування.

Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ) податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Статтею 5 Закону від 21.12.2000 № 2181-ІІІ передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. При цьому, відповідно до підпункту 1.11 статті 1 цього Закону під податковою декларацією розуміється документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Відповідно до п.п.8.1.1. п.8.1. ст.8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. Згідно з п.7.1. зазначеного Закону, ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2-7.4 цієї статті.

Об'єкт оподаткування визначено статтею 3 цього Закону. Пунктом 3.5. ст. 3 зазначеного Закону визначено, що при нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, який відповідно до закону справляється за рахунок доходу найманої особи.

Статтею 16 цього Закону визначено, що податок, утриманий з доходів резидентів, підлягає зарахуванню до бюджету згідно з нормами бюджетного кодексу України. Податок, утриманий з доходів нерезидентів, підлягає зарахуванню до бюджету територіальної громади за місцем утримання такого податку. Юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням своїх підрозділів, а уповноважений підрозділ за своїм місцезнаходженням, одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні розподільчі рахунки, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства України. Територіальні управління Державного казначейства України в установленому Бюджетним кодексом України порядку здійснюють розподіл зазначених коштів згідно із нормативами, встановленими статтею 65 Бюджетного кодексу України, та спрямовують такі розподілені суми до відповідних місцевих бюджетів. Фізична особа, відповідальна згідно з вимогами цього Закону за нарахування та утримання податку, сплачує (перераховує) його до відповідного бюджету: у випадку, коли така фізична особа є податковим агентом, - за місцем реєстрації у податкових органах; в інших випадках - за її податковою адресою. Контроль за правильністю та своєчасністю сплати податку здійснює податковий орган за місцезнаходженням юридичної особи або її уповноваженого підрозділу. Відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного місцевого бюджету несе юридична особа або її уповноважений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід. Відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного місцевого бюджету несе фізична особа у випадках, визначених законом.

Підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту (якщо здійснюється оскарження визначеного податкового зобов'язання).

У разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в"підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження (підпункт 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ).

В силу підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 4 Закону від 21.12.2000 № 2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до підпункту 6.2.3 "а" пункту 6.2 статті 6 Закону України №2181-ІІІ перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк.

Відповідно до підпункту 6.2.3 "б" пункту 6.2 статті 6 Закону України №2181-ІІІ друга податкова вимога направляється не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Згідно з підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону від 21.12.2000 № 2181-ІІІ у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону від 21.12.2000 № 2181-ІІІ активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, є виключно податкові органи.

Згідно з пунктом 11 статті 10 Закону України від 04.12.1990 №509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Право податкового органу звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, передбачено підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Докази, що підтверджують наявність у відповідача податкової заборгованості, позивачем надано суду та долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ч.3 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

На день судового розгляду відповідач суму податкового боргу не сплатив, жодних заперечень проти заявлених позовних вимог суду не надав, обґрунтованість позовних вимог та їх розмір визнав.

Відповідно до статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України позивач має право змінити підставу або предмет адміністративного позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову в будь-який час до закінчення судового розгляду, а відповідач має право визнати адміністративний позов повністю або частково.

Враховуючи положення статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України, визнання адміністративного позову має бути викладено в адресованій суду письмовій заяві, яка приєднується до справи. У разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Відповідно до вимог ч.1 ст.136 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Суд, розглянувши заяву відповідача, встановивши наявність повноважень визнавати позов, з'ясувавши, що визнання позову не суперечить закону і не порушує прав, свобод чи інтересів яких-небудь осіб, визнання позову прийняв.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Позивач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 112, 122, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Інтертрейд» (08600, вул. Володимирська, 57-А, м. Васильків, Васильківський район, Київська область, ідентифікаційний код 31133834) до Державного бюджету України заборгованість по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 1273 (одна тисяча двісті сімдесят три) грн. 35 коп. на розрахунковий рахунок 34120999700006, одержувач: ГУДКУ в Київській області, ЗКПО 24074109, банк: ГУДКУ в Київській області МФО 821018 (код платежу 11019900) та заборгованість з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1 350 555 (один мільйон триста п'ятдесят тисяч п'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 00 коп. на розрахунковий рахунок 34120999700006, одержувач: ГУДКУ в Київській області, ЗКПО 24074109, банк: ГУДКУ в Київській області МФО 821018 (код платежу 11021000).

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.

Постанову виготовлено у повному обсязі та підписано 12 листопада 2011 року.