Постанова

від 07.10.2011 по справі 2а-2847/11/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2011 року 10:20 2а-2847/11/1070

м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Журавель В.О.,

при секретарі Горбуновій К.С.,

за участю:

представника позивача - Гаджиєв Р.Ф.,

представник відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва доТовариства з обмеженою відповідальністю «СВС Гарант» простягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

20.06.2011 до Київського окружного адміністративного суду надійшов позов Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС Гарант» про стягнення податкового боргу в сумі 8162852 грн. 51 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно з даними податкового обліку у відповідача утворилася заборгованість перед бюджетом з податку на додану вартість. Податкові органи в силу закону від імені держави здійснюють функції з контролю за своєчасністю, правильністю нарахування та сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів), а також стягнення з платників податків заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами, тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача податкової заборгованості. Також позивач просив суд накласти арешт на кошти та інші цінності відповідача.

Ухвалою від 22.06.2011 судом відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено на 15.07.2011, однак, судові засідання неодноразово відкладалися у зв'язку з неявкою до суду відповідача.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. У призначений день і час до суду прибув представник позивача, який підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача до суду повторно не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив. Ухвали про відкриття провадження у справі та про призначення її до судового розгляду, а також судові повістки про виклик в судове засідання надсилались відповідачу за адресою, за якою відповідач зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (стаття 93 Цивільного кодексу України, стаття 1 Закону України від 15.05.2003 №755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").

Відповідно до статті 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 № 755-IV єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. В Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зокрема про адресу місцезнаходження юридичної особи чи адресу місця проживання фізичної особи. Згідно зі статтею 18 вказаного Закону якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними. Відповідно до частини восьмої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру.

За таких обставин суд вважає відповідача повідомленим належним чином, а його неприбуття в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, у зв'язку з чим ухвалив здійснювати розгляд справи за відсутності відповідача (частина друга статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України).

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач відзиву на позовну заяву, заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надіслав. Таким чином, справа розглядалась судом за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «СВС Гарант» є юридичною особою, зареєстрованою Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією 18.06.2002, про що зроблено запис в журналі обліку реєстрації за № 33454, місцезнаходження (07400, Київська область, місто Бровари, вулиця Незалежності, будинок 4-А, квартира 197), ідентифікаційний код 32071512.

Відповідно до Довідки про взяття на облік платника податків від 29.03.2011 № 1223, відповідач узятий на облік в органах державної податкової служби 04.07.2002 за № 29964, на дату видачі цієї довідки перебуває на обліку в ДПІ у Печерському районі міста Києва.

Відповідно до листа №18/03-11 від 18.03.2011 відповідач звертався до ДПІ у Печерському районі міста Києва з проханням замінити Довідку про взяття на облік платника податків за формою 4-ОПП у зв'язку зі зміною директора та місцезнаходження Товариства. Відповідачу було видано нову Довідку про взяття на облік платника податків з відповідними змінами щодо місцезнаходження підприємства та керівника.

Згідно з Свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість серії НБ №207839 від 16.12.2005 відповідач є платником ПДВ, якому присвоєно індивідуальний податковий номер 320715126556.

02.09.2010 ДПІ у Печерському районі міста Києва проведено перевірку відповідача, за результатами якої складено Акт №644/23-2/32071512 від 02.09.2010 «Про результати невиїзної позапланової документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС Гарант», код за ЄДРПОУ 32071512, з правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за березень, квітень, травень 2010 року».

Перевіркою встановлено та в Акті зафіксовано наступні порушення податкового законодавства: підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено ПДВ за березень, квітень, травень 2010 року на суму 4462267, 00 гривень.

Указаний Акт направлено позивачем на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення, однак до ДПІ у Печерському районі міста Києва повернувся конверт з позначкою про те, що адресат за зазначеною адресою не проживає.

На підставі Акту №644/23-2/32071512 від 02.09.2010 ДПІ у Печерському районі міста Києва винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0006812302/0 від 15.09.2010, яким визначено суму податкового зобов'язання за основним платежем на 4462267,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 2064625,00 грн., а всього на суму 6526892,00 грн. Це податкове повідомлення-рішення направлено позивачем на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення, однак до ДПІ у Печерському районі міста Києва повернувся конверт з позначкою про те, що адресат вибув.

У зв'язку з цим податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі міста Києва форми «Р» №0006812302/0 від 15.09.2010 було розміщено на дошці податкових оголошень.

01.10.2010 ДПІ у Печерському районі міста Києва проведено перевірку відповідача, за результатами якої складено Акт №766/23-10/32071512 від 01.10.2010 «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «СВС Гарант» (код ЄДРПОУ 32071512) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «МЕДІТІРІАН» (код ЄДРПОУ 35141461) за липень, серпень, жовтень 2008 року та травень 2009 року».

Перевіркою встановлено та в Акті зафіксовано наступні порушення податкового законодавства: підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено ПДВ в періоди, що перевірявся, на загальну суму 986270,00 гривень, у тому числі по періодах: липень 2008 року - 609483,33 грн.; серпень 2008 року - 116600,00 грн.; жовтень 2008 року - 143520,00 грн.; травень 2009 року - 116666,67 грн.

Указаний Акт позивачем направлено на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення, однак до ДПІ у Печерському районі міста Києва повернувся конверт з позначкою про те, що адресат вибув.

На підставі Акту №766/23-10/32071512 від 01.10.2010 ДПІ у Печерському районі міста Києва винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0008112310/0 від 19.10.2010, яким визначено суму податкового зобов'язання за основним платежем на 968270,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 493135,00 грн., а всього на суму 1479405,00 грн. Це податкове повідомлення-рішення направлено позивачем на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення, однак до ДПІ у Печерському районі міста Києва повернувся конверт з позначкою про те, що адресат вибув.

У зв'язку з цим податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі міста Києва форми «Р» №0008112310/0 від 19.10.2010 згідно з Актом №6369 від 28.10.2010 розміщено на дошці податкових оголошень.

Згідно з поданою до ДПІ у Печерському районі міста Києва декларації №606895 від 31.12.2010 відповідачем зменшено податкове зобов'язання у сумі 7994416,00 грн. За період існування податкового боргу з 05.10.2010 по 31.12.2010 відповідачу податковим органом нараховано пеню на підставі статті 16 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у сумі 166057,08 грн.

Позивач зазначив, що декларацію №606895 від 31.12.2010 заповнено всупереч Порядку заповнення і подання податкової декларації з ПДВ, затвердженому Наказом ДПА України №166 від 30.05.1997, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 за № 250/2054, а тому цю податкову декларацію №606895 від 31.12.2010 позивачем не визнано, про що було повідомлено відповідача листом від 05.01.2011 № 187/10/28-611.

Отже, сума податкової заборгованості відповідача з ПДВ перед Державним бюджетом України склала 8 160 472, 51 гривень.

Згідно з Актом №45015-2 від 31.03.2011 про результати камеральної перевірки з питання неподання або несвоєчасного подання звітності ТОВ «СВС Гарант», код ЄДРПОУ 32071512, та на підставі прийнятого ДПІ у Печерському районі міста Києва податкового повідомлення-рішення №0005731502/0 від 31.03.2011 відповідачу нараховано до сплати податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 170,00 грн. Це податкове повідомлення-рішення направлено позивачем на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення, однак до ДПІ у Печерському районі міста Києва повернувся конверт з позначкою про те, що адресат за зазначеною адресою не проживає.

Відповідно до підпункту 3 пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Згідно з Актом №45315-2 від 31.03.2011 про результати камеральної перевірки з питання неподання або несвоєчасного подання звітності ТОВ «СВС Гарант», код ЄДРПОУ 32071512, та на підставі прийнятого ДПІ у Печерському районі міста Києва податкового повідомлення-рішення №0005761502/0 від 31.03.2011 відповідачу нараховано до сплати податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 1020,00 грн. Це податкове повідомлення-рішення направлено позивачем на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення, однак до ДПІ у Печерському районі міста Києва повернувся конверт з позначкою про те, що адресат за зазначеною адресою не проживає.

Згідно з Актом №45415-2 від 31.03.2011 про результати камеральної перевірки з питання неподання або несвоєчасного подання звітності ТОВ «СВС Гарант», код ЄДРПОУ 32071512, та на підставі прийнятого ДПІ у Печерському районі міста Києва податкового повідомлення-рішення №0005761502/0 від 31.03.2011 відповідачу нараховано до сплати податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 1020,00 гривень. Це податкове повідомлення-рішення направлено позивачем на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення, однак до ДПІ у Печерському районі міста Києва повернувся конверт з позначкою про те, що адресат за зазначеною адресою не проживає.

У зв'язку з тим, що відповідачем самостійно заборгованість перед Державним бюджетом України не сплачено, ДПІ у Печерському районі міста Києва з метою погашення податкової заборгованості у відповідності до статті 6 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №266 від 03.07.2001, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.07.2001, виставлено першу (№1/10569 від 07.10.2010) та другу (№ 2/12299 від 29.11.2010) податкові вимоги.

Обидві податкові вимоги направлялися позивачем на адресу місцезнаходження відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення, однак поштові відправлення повернулися з позначкою про те, що адресат за зазначеною адресою не проживає. Працівниками податкового органу складено Акт №196/1 від 25.10.2010 про розміщення цих податкових вимог на дошці податкових оголошень.

Відповідачем ні в адміністративному, ні в судовому порядку вищевказані податкові повідомлення-рішення не оскаржувалися, отже вони є узгодженими. Відомостей щодо оскарження відповідачем зазначених податкових вимог також суду не надано.

Отже, загальна сума податкової заборгованості відповідача з ПДВ перед Державним бюджетом України склала 8162852,51 грн.

На час судового розгляду податковий борг відповідачем не погашено, що підтвердив представник позивача в судовому засіданні.

Згідно з Актом перевірки відповідності юридичної адреси фактичному місцезнаходженню суб'єкта підприємницької діяльності від 25.11.2010 відповідач за місцем реєстрації не знаходиться.

На виконання вимог суду від 22.06.2011 про надання відомостей про наявні у відповідача кошти та інші цінності позивачем надано до суду лист ДПІ у Печерському районі міста Києва від 27.07.2011 року № 10440/9/10-201, згідно з яким у відповідача є розрахункові рахунки в ПАТ КБ «ІНТЕРБАНК», проте відомостей щодо наявних на цих рахунках коштів відповідача не надано.

ДПІ у Печерському районі міста Києва 15.11.2010 направлено запит №19223/9/24-109 до Управління ДАІ ГУ МВС у м. Києві. Згідно з отриманим листом УДАІ №6591/72 від 24.11.2010 транспортних засобів у відповідача не зареєстровано.

Крім того, ДПІ у Печерському районі міста Києва направлено запит №62548/10/24-111 до БТІ міста Києва. Згідно з листом БТІ міста Києва №52327 від 10.12.2010 нерухоме майно на праві власності за відповідачем не зареєстровано.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спірні правовідносини виникли до 1 січня 2011 року і регулювались, зокрема, такими законодавчими актами: Законом України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», Законом України від 21.12.2000 № 2181-111 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Законом України від 04.12.1990 №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» та іншими.

Однак, з 1 січня 2011 року з набранням чинності Податковим кодексом України законодавче регулювання у сфері оподаткування зазнало змін, а окремі законодавчі акти втратили чинність.

У зв'язку з цим справа вирішується судом відповідно до принципу дії законів у часі, зміст якого розкрито, зокрема, у рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).

Як зазначив Конституційний Суд України, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 9 Закону України від 25.06.1991 № 1251-XII «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до підпункту 2.1 статті 2 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» платником податку є будь-яка особа, яка: а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

Об'єкти оподаткування і база оподаткування визначаються статтями 3, 4 цього Закону.

Статтею 5 Закону від 21.12.2000 № 2181-ІІІ передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. При цьому, відповідно до підпункту 1.11 статті 1 цього Закону під податковою декларацією розуміється документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ передбачено, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту (якщо здійснюється оскарження визначеного податкового зобов'язання).

У разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах «а» - «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження (підпункт 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ).

В силу підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 4 Закону від 21.12.2000 № 2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Згідно з підпунктом 6.1 статті 6 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту (підпункт 7.4.4 пункту 7.4 статті 7).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Для банківських установ при одержані ними права власності на заставлене майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Згідно з підпунктом 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закон України від 03.04.1997 № 168/97-ВР при сплаті податку на додану вартість податковим періодом є один календарний місяць.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, якщо базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю, - податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Статтею 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, якщо платник податків не здійснив адміністративного оскарження визначеної суми податкового зобов'язання. Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до підпункту 6.2.3 «а» пункту 6.2 статті 6 Закону України №2181-ІІІ перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк.

Відповідно до підпункту 6.2.3 «б» пункту 6.2 статті 6 Закону України №2181-ІІІ друга податкова вимога направляється не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Згідно з підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону від 21.12.2000 № 2181-ІІІ у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Згідно з пунктом 58.1 ст.58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним контролюючим органом.

Відповідно до пункту 58.2 статті 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», є виключно податкові органи.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з пунктом 95.2 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно з пунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 11 статті 10 Закону України від 04.12.1990 № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» передбачено, що державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують такі функції, а саме: подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Відповідно до пункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Судом установлено, що відповідач неодноразово повідомлявся ДПІ у Печерському районі міста Києва за юридичною адресою про виникнення у нього заборгованості, але належним чином не відреагував, тому позивач звернувся до суду з цим позовом.

На день розгляду справи заборгованість відповідачем перед Державним бюджетом України не погашена та складає 8162852 грн. 51 коп.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Докази, що підтверджують наявність у відповідача податкової заборгованості позивачем надані суду, їх копії долучені до матеріалів справи. Відповідач на пропозицію суду надати заперечення проти позову та докази, що їх підтверджують, викладену в ухвалах про відкриття провадження в адміністративній справі та про закінчення підготовчого провадження, жодних заперечень проти позову або доказів, що спростовують твердження позивача, не надав.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 86 Кодексу адміністративного судочинства України).

Ураховуючи те, що за відповідачем будь-якого рухомого чи нерухомого майна не зареєстровано, а у позивача відсутні відомості щодо наявних у відповідача коштів або будь-яких інших цінностей, вимога позивача щодо накладення арешту на кошти та інші цінності ТОВ «СВС Гарант» задоволенню не підлягає.

Суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача в частині стягнення податкового боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а решта позовних вимог - щодо накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача - задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Оскільки спір частково вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС ГАРАНТ»(ЄДРПОУ 32071512, юридична адреса: Київська область, м. Обухів, вул. Каштанова, 23) з розрахункових рахунків: Р/р №26002031946001 ПАТ КБ «Інтербанк» у м.Києві, МФО 300216 податковий борг з податку на додану вартість в сумі 8 162 852 грн. (вісім мільйонів сто шістдесят дві тисячі вісімсот п'ятдесят дві грн.) 51 коп. на бюджетний рахунок №31112029700007 (одержувач: УДК у Печерському районі м. Києва, код 26077922, в ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019, код платежу 14010100).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністартивного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні -протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Журавель В.О.

Постанова у повному обсязі виготовлена 12 жовтня 2011 року.