Постанова

від 26.09.2012 по справі 2а-3740/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2012 року 2а-3740/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., за участю секретаря судового засідання Тятькова І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріверс-ЛТД»і Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Алвінет ЛТД»за участю прокурора Київської області про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином,

ВСТАНОВЛЕНО:

Іванківська міжрайонна державна податкова інспекція Київської області звернулась до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Алвінет ЛТД»(далі -відповідач 1) і Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріверс-ЛТД»(далі -відповідач 2) про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином.

Постановою Київського окружного адміністративного суду у даній справі від 14.04.2011 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2011 рішення суду першої змінено шляхом виключення з мотивувальної частини висновку щодо безтоварності угоди між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріверс-ЛТД»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Алвінет ЛТД», в інший частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.07.2012 касаційну скаргу податкового органу задоволено частково. Зокрема, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2011 та постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.04.2011 у даній справі скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Скасовуючи вказані судові рішення, суд касаційний інстанції звернув увагу на таке.

Висновки судів обох інстанцій є помилковими та передчасними. Так, докази, на які посилалися суди попередніх інстанцій в ухвалених рішеннях, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предметом доказування у даній справі є обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість доводів податкової інспекції щодо недійсності господарських зобов'язань та вчинення їх з метою, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Крім того, Вищий адміністративний суд України зазначив, що суди повинні були з урахуванням сутності заперечень проти позову витребувати у сторін докази, які підтверджували реальність або фіктивність спірної господарської операції. Якщо сторонами таких доказів не надано або останні не були достатніми, суд керуючись приписами ч. 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язаний був із власної ініціативи витребувати докази, які підтверджують або спростовують такі обставини.

Дослідженню судами підлягала перш за все реальність господарської операції, добросовісність дій платників податку, яка полягала у відповідності вчинених ними дій господарській меті та досягненню економічних цілей, а також реальність усіх даних, наведених у відповідних первинних документах.

Суди повинні досліджувати насамперед доводи органів державної податкової служби, що свідчать про наявність обставин, щодо фіктивності правочинів. Виходячи з принципу офіційного з'ясування обставин справи, суди повинні вжити всіх заходів із витребування необхідних доказів, а не обмежуватись виключно доказами, що подані сторонами у справі.

Саме з урахуванням усіх доводів податкового органу, щодо фіктивності проведених відповідачам господарських операцій, суди мали визначитись із вирішенням питання про необхідність задоволення позовних вимог контролюючого органу щодо застосування положень ст. 208 Господарського кодексу України до спірних правовідносин.

Також, вказаною ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.07.2012 здійснено процесуальне правонаступництво та замінено Іванківську міжрайонну державну податкову інспекцію Київської області на Іванківську міжрайонну державну податкову інспекцію Київської області Державної податкової служби (далі -позивач, Податковий орган).

До Київського окружного адміністративного суду вказана справа з Вищого адміністративного суду України для нового розгляду надійшла 02.08.2012.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги обґрунтовані тим, що Податковий орган вважає спірну угоду укладеною без мети реального настання правових наслідків та виключно з метою заниження об'єкту оподаткування.

У своїх доводах позивач посилається на пояснення директора ТОВ «Бізнес Алвінет ЛТД»ОСОБА_1 від 13.10.2010 та її показання в судовому засіданні 26.09.2012, згідно з якими остання непричетна до ведення фінансово-господарської діяльності підприємства, підписання документів здійснювала за грошову винагороду, бухгалтерські документи, податкові накладні не складала, не підписувала, печаткою підприємства не користувалась, фактичною господарською діяльністю не займалась.

Вказане підтверджується висновком почеркознавчого дослідження підписів від 28.01.2011 №191/11-11, яким встановлено, що підписи у рахунках-фактурах та податкових накладних ТОВ «Ріверс ЛТД»виконані не керівником ОСОБА_2, а також висновком спеціаліста від 22.06.2011 №190, де зазначено, що в графі одержувача у видаткових накладних від імені ОСОБА_2 підписи здійснено іншою особою.

Позивач вважає наведені обставини достатніми для висновку про те, що спірну угоду було укладено між відповідачами з метою ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) шляхом зменшення податкового зобов'язання, яке необхідно було сплатити до Державного бюджету України, відтак у їх діях вбачається умисел, спрямований на завдання шкоди інтересам держави та суспільства, а тому спірна угода повинна бути визнана недійсною на підставі ст. 207 Господарського кодексу України із застосуванням наслідків, передбачених ст. 208 Господарського кодексу України .

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити шляхом стягнення з відповідача 1 на користь відповідача 2 вартість отриманого за договором, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріверс-ЛТД»і Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Алвінет ЛТД», на загальну суму 480 271 547,40 грн., та стягнення з відповідача 2 на користь Державного бюджету України вартість отриманого за договором, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріверс-ЛТД»і Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Алвінет ЛТД»на загальну суму 480 271 547,40 грн.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з викладених вище підстав та просив суд позов задовольнити.

Відповідач 1 в судове засідання явку свого представника не забезпечив, жодних пояснень чи письмових заперечень до суду не подав.

В судове засідання 26.09.2012 представник відповідача 2, повідомленого належним чином про час, дату та місце судового розгляду справи, не з'явився без поважних причин, проте з матеріалів справи вбачається, що відповідач 2 проти задоволення позову заперечує з наступних підстав.

Договір між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріверс-ЛТД»і Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Алвінет ЛТД»на загальну суму 480 271 547,40 грн. укладений, сторони досягли згоди з істотних умов договору, угода виконана сторонами, а тому не порушує публічний порядок. В той же час, Податковий орган не навів жодних обставин, які б свідчили про нікчемність правочину, його безтоварність. Також, відповідач 2 зазначає, що згідно з ст.ст. 10, 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органам податкової служби не надано права звертатись з позовом до адміністративного суду про застосування наслідків нікчемного правочину, нікчемність якого встановлено актом невиїзної документальної позапланової перевірки. Крім того, у своїх доводах відповідач 2 наполягає, що господарська операція між ТОВ «Бізнес Алвінет ЛТД»і ТОВ «Ріверс-ЛТД»відбулась реально, відповідає вимогам чинного законодавства та документально підтверджена первинними документами, зокрема, рахунками-фактурами, податковими і видатковими накладними.

Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_1, яка на момент виникнення спірних правовідносин була зареєстрована керівником та підписантом ТОВ «Бізнес Алвінет ЛТД», з приводу обставин справи повідомила суду наступне.

У 2007 році до вказаної особи на залізнодорожному вокзалі підійшов чоловік, який запропонував принести копію паспорта та ідентифікаційного коду, а також здійснити кілька підписів на документах за винагороду. ОСОБА_1 погодилась, виконала умови, за що отримала 100,00 грн. Які саме документи підписувала не знає, бо навіть не читала їх. З невідомим чоловіком більше не зустрічалася. Від працівників податкових органів довідалась про те, що зареєстрована керівником ТОВ «Бізнес Алвінет ЛТД». Податкові та видаткові накладні, які містяться в матеріалах справи від імені ТОВ «Бізнес Алвінет ЛТД»не підписувала, товар ТОВ «Ріверс-ЛТД»не постачала та оплату за нього не отримувала.

Також, в судовому засіданні, свідку було пред'явлено ряд податкових накладних та рахунків-фактур, виписаних від імені ТОВ «Бізнес Алвінет ЛТД»на адресу ТОВ «Ріверс-ЛТД», в яких містяться підписи від імені ОСОБА_1 Свідок зазначила, що підписи на вказаних первинних документах їй не належать, хто підписував документи не знає.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, беручи до уваги позицію прокурора та наявні в матеріалах справи письмові заперечення відповідача 2, враховуючи позицію Вищого адміністративного суду України, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.

28.02.2007 відповідач 1 зареєстрований Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

04.08.2004 відповідач 2 зареєстрований Іванківською районною державною адміністрацією Київської області, що підтверджується відповідним свідоцтвом серія А00 № 091507 та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Представниками Податкового органу в період з 03.06.2010 по 07.06.2010 проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Ріверс-ЛТД»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Бізнес Алвінет ЛТД»за листопад - грудень 2009 року, результати якої викладені в акті від 10.06.2010 №802/23-33011056 (далі -Акт перевірки).

У ході проведення перевірки було використано отриману інформацію від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, а саме - акт невиїзної документальної перевірки ТОВ «Бізнес Алвінет ЛТД»стосовно дотримання ним вимог податкового та іншого законодавства з податку на додану вартість за період з листопада 2008 року по червень 2009 року; серпень 2009 року - вересень 2009 року; листопад 2009 року - грудень 2009 року від 30.03.2010 №23-03/34965423 та копію пояснення директора ТОВ «Бізнес Алвінет ЛТД».

Позивачем встановлено, що між ТОВ «Ріверс-ЛТД»(покупець) та ТОВ «Бізнес Алвінет ЛТД»(продавець) було укладено договір про поставку скла білого UNIKROWN 0.0 діоптрій, діаметром 70 мм. n = 1.523 на загальну суму 480 271 547,40 грн.

У висновках Акту перевірки Податковий орган зазначив, що перевіркою встановлено порушення, зокрема, ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України, у зв'язку з чим укладений між відповідачами правочин є нікчемним в силу Закону, оскільки встановлено відсутність поставок товарів та укладення угоди з метою настання реальних наслідків. Отже, позивач дійшов висновку, що спірну угоду було укладено без мети реального настання правових наслідків та виключно з метою заниження об'єкту оподаткування.

Вказані в Акті перевірки висновки Податковим органом обгрунтовано тим, що директор ТОВ «Бізнес Алвінет ЛТД»ОСОБА_1 поясненням від 13.10.2010, повідомила правоохоронні органи, що непричетна до ведення фінансово-господарської діяльності підприємства, підписання документів здійснювала за грошову винагороду, бухгалтерські документи, податкові накладні не складала, не підписувала, печаткою підприємства не користувалась, фактичною господарською діяльністю не займалась.

Також, для підтвердження власної позиції позивачем до матеріалів справи долучено висновок почеркознавчого дослідження підписів від 28.01.2011 №191/11-11, яким встановлено, що підписи у рахунках-фактурах та податкових накладних ТОВ «Ріверс-ЛТД»виконані не керівником ОСОБА_2 Крім того, надано висновок спеціаліста від 22.06.2011 №190, де зазначено, що в графі одержувача у видаткових накладних від імені ОСОБА_2 підписи здійснено іншою особою. Із вказаного висновку вбачається, що дослідження здійснено на підставі умовно-вільних та вільних зразків підпису громадянки ОСОБА_2, яка на момент укладання та виконання умов спірної угоди була керівником відповідача 2.

Крім того, в Акті перевірки позивач вказує на той факт, що згідно з даними зустрічних перевірок ТОВ «Бізнес Алвінет ЛТД»не задекларувало податкові зобов'язання по господарських операціях з ТОВ «Ріверс-ЛТД».

На вимогу суду в порядку ст. 11 КАС України надати додаткові докази на підтвердження позовних вимог представник Податкового органу в судовому засіданні 26.09.2012 до матеріалів справи долучив завірену копію листа в.о. начальника СВ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 06.07.2011, з якого вбачається, що про повідомлення Податкового органу про порушення кримінальної справи №10-22232 за фактом фіктивного підприємництва невстановленими особами, зокрема, ТОВ «Бізнес Алвінет ЛТД». Також, позивачем надано копію листа від 09.12.2011 №18/15-20-7718, отриманого від начальника департаменту митних інформаційних технологій та статистики. Вказаним листом Податковий орган проінформовано, що інформації щодо ввезення на митну територію України скла білого UNIKROWN 0.0 діоптрій за період з 01.01.2008 по 04.12.2011 в базі даних електронних копій вантажних митних декларацій станом на 05.12.2011 не виявлено. У своїх доводах Податковий орган звертає увагу, що згідно з інформацією, наявною в первинних документах, придбаний в межах спірного правочину товар (скло) має французьке походження. Таким чином, відсутність інформації про ввезення в Україну вказаного товару опосередковано свідчить про безтоварність угоди між відповідачами.

Отже, у своїх доводах позивач зазначає, що оскільки директор ТОВ «Бізнес Алвінет ЛТД»не складала та не підписувала документи, які підтверджують виконання договору, тому зазначені документи необхідно вважати такими, що не відповідають вимогам законодавства з огляду на їх складання та підписання неуповноваженою на те особою, а правочин, який вчинений неуповноваженою особою та без її належного волевиявлення, не скріплений належною печаткою юридичної особи, є нікчемним та до нього застосовуються наслідки, передбачені ст. 208 ГК України.

Як встановлено з матеріалів справи, обґрунтовуючи товарність господарських відносин з відповідачем 1, відповідач 2, зокрема, зазначає, що придбаний за спірним усним договором купівлі-продажу товар (скло) на суму 480 271 547,00 грн. прийнято безпосередньо керівником ТОВ «Ріверс-ЛТД»ОСОБА_2 на орендованому складі у Харківській області. Дане приймання здійснено протягом листопада 2009 року - квітня 2010 року на підставі довіреностей. Також, у письмових додаткових поясненнях долучених до матеріалів справи 02.02.2011, представник відповідача 2 запевняє, що отримання товару ОСОБА_2 здійснювалось разом із керівником ТОВ «Оптторгсервіс плюс», який мав намір придбати товар та надалі придбав товар.

Так, одним з основних аргументів, який свідчить про товарність спірного правочину у даній справі, відповідач 2 зазначає факт подальшої реалізації придбаного у відповідача 1 скла ТОВ «Оптторгсервіс плюс»за ціною 480 369 157,20 грн., що, також, обґрунтовує економічну доцільність операцій. Подальшу реалізацію скла на адресу ТОВ «Оптторгсервіс плюс»відповідач 2 підтверджує наявними в матеріалах справи договором поставки від 01.07.2009 №01/07, видатковими і податковими накладними, виписками з банківських рахунків, що підтверджують факт оплати отриманого товару контрагентом.

В той же час, судом встановлено, що відповідно до умов договору поставки від 01.07.2009 №01/07 відповідач 2 (продавець) поставляє ТОВ «Оптторгсервіс плюс»(покупець) товар. Пункти 2.1 і 2.2 вказаного договору №01/07 встановлено, що датою поставки товару вважається дата накладної. Товар вважається прийнятим покупцем після надання продавцем наступних документів: податкова накладна, накладна.

З долучених до матеріалів справи первинних документів, які оформлено в межах виконання умов договору поставки від 01.07.2009 №01/07, вбачається, що податкові накладні №№ 43, 44, 47, 48, 57, 58, 88, 89, 90, 91 та видаткові накладні №№ РН-0000042, РН-0000043, РН-0000046, РН-0000047, РН-0000056, РН-0000057, РН-0000058, РН-0000087, РН-0000088, РН-0000089, РН-0000090 відповідачем 2 виписано, а контрагентом ТОВ «Оптторгсервіс плюс»отримано протягом липня-жовтня 2009 року. Отже, з наявних первинних документів чітко вбачається, що значна частина товару в межах договору від 01.07.2009 №01/07 відповідачем 2 на адресу ТОВ «Оптторгсервіс плюс»була поставлена протягом липня-жовтня 2009 року.

Таким чином, судом встановлено, що згідно з долученими до матеріалів справи документами та наданою відповідачем 2 інформацією у письмових запереченнях проти позову та поясненнях значна частина товару скла білого UNIKROWN 0.0 діоптрій, яка була предметом спірного договору між відповідачами та, як запевняє відповідач 2, отримана від відповідача 1 протягом листопада-грудня 2009 року на загальну суму 480 271 547,00 грн., вже була отримана ТОВ «Оптторгсервіс плюс»від відповідача 2 протягом липня-жовтня 2009 року. Зазначене не може відповідати реальним обставинам справи, оскільки є неможливим, та свідчить про недостовірність інформації, яка містить в первинних документах, оформлених між відповідачами у даній справі.

Окрім викладеного, судом встановлено, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 01.12.2011 у справі №2а-1857/11/1070 за позовом Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптторгсервіс плюс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріверс-ЛТД»про стягнення з ТОВ «Ріверс-ЛТД»на користь ТОВ «Оптторгсервіс плюс»вартості отриманого за договором від 01.07.2009 № 01/07, укладеним між ТОВ «Оптторгсервіс плюс»та ТОВ «Ріверс-ЛТД» на загальну суму 480 369 157,20 грн. та стягнення з ТОВ «Оптторгсервіс плюс»на користь державного бюджету вартості отриманого за договором від 01.07.2009 № 01/07, укладеним між ТОВ «Оптторгсервіс плюс»та ТОВ «Ріверс-ЛТД»на загальну суму 480 369 157,20 грн. у задоволенні позовних вимог відмовлено. Проте на час розгляду даної справи по суті і прийняття рішення постанова від 01.12.2011 у справі №2а-1857/11/1070 не набрала законної сили у зв'язку з оскарженням у суді апеляційної інстанції.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Пунктом 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»було встановлено право на звернення податкових органів з позовами про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами. Отже, органи державної податкової служби, могли на підставі вказаної норми законодавства звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність, при цьому факт нікчемності правочину має встановлюватися судом, а акт перевірки, в якому зроблено висновок про нікчемність правочину, може бути підставою такого позову та оцінюється судом нарівні з іншими доказами.

Таким чином, суд не бере до уваги посилання відповідача 2 на відсутність повноважень у позивача для звернення до адміністративного суду з позовом про застосування наслідків нікчемного правочину, нікчемність якого встановлена актом перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Таким чином, суд бере до уваги показання свідка ОСОБА_1 щодо відсутності на первинних документах, укладених в межах спірного правочину відповідачами, її підпису як керівника ТОВ «Бізнес Алвінет ЛТД», а також непричетності до діяльності відповідача 1.

Відповідно до абз. 2 ч.1 статті 218 ЦК України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

В той же час, суд вважає, що в даному випадку положення статті 218 ЦК України застосуванню не підлягають, оскільки в даній справі факт вчинення правочину заперечується не однією із сторін, а уповноваженим органом державної влади -Податковим органом.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частини 2 статті 70 КАС сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Тобто, відповідачі надали докази у вигляді первинних документів з метою обгрунтування власних заперечень проти позову.

Відповідно до частини 1 статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази про добросовісність дій відповідачів, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність (фіктивність) усіх даних, наведених у документах, що підтверджують дійсність виконання умов спірного правочину, суд дійшов висновку про безтоварний характер усної угоди, укладеної між відповідачами.

При цьому, суд вважає, що про укладення спірного правочину без мети настання реальних наслідків, обумовлених ним, свідчать наявні в матеріалах справи первинні документи, які містять недостовірні дані.

Згідно з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в листі від 02.06.2011 №742/11/13-11, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Так, статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 №996-ХІУ (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пункту 2.15 та пункту 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року №996-ХІУ (із змінами та доповненнями).

Оскільки під час встановлення обставин справи суд дійшов висновку про недостовірність первинних документів з урахуванням часу їх складання та їх підписів невстановленими особами, то такі документи не можуть мати юридичну силу та доказовість фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно з частинами 3, 5 статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Суд зазначає, що оскільки правочин між відповідачами вчинено всупереч вимогам цивільного законодавства, не відповідає волі їх учасників (керівників ТОВ «Бізнес Алвінет ЛТД»і ТОВ «Ріверс-ЛТД»), не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, то даний правочин є недійсним в силу закону (нікчемними).

Зокрема, про невідповідність правочину вимогам частини 3 статті 203 ЦК України свідчить доведеність належності підписів на первинних документах від імені керівників відповідачів іншим особам, що підтверджується висновками почеркознавчого дослідження, а також показаннями свідка.

Про те, що правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним, свідчить факт наявності у відповідача 2 значної кількості товару (скла), а можливо і всіх його об'ємів, ще до взаємовідносин в рамках спірного правочину із відповідачем 1. Таким чином, укладаючи усний договір, відповідач 1 усвідомлював, що ним не буде поставлено на адресу контрагента скло біле UNIKROWN 0.0 діоптрій загальною вартістю 480 271 547,00 грн.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги позицію Вищого адміністративного суду України, доведеність позивачем нікчемного характеру правочину, укладеного між ТОВ «Бізнес Алвінет ЛТД»і ТОВ «Ріверс-ЛТД», недоведеність відповідачами дійсності та товарності усного договору купівлі-продажу скла білого UNIKROWN 0.0 діоптрій, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене не на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, то суд не присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 14, 70-72, 86, 159-163, 254 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Алвінет ЛТД» (код ЄДРПОУ 34965423) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріверс ЛТД» (код ЄДРПОУ 33011056) вартість отриманого за договором, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріверс ЛТД» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Алвінет ЛТД» на загальну суму 480 271 547 (чотириста вісімдесят мільйонів двісті сімдесят одна тисяча п'ятсот сорок сім) грн. 40 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріверс ЛТД» (код ЄДРПОУ 33011056) на користь Державного бюджету України вартість отриманого за договором, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріверс ЛТД» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Алвінет ЛТД» на загальну суму 480 271 547 (чотириста вісімдесят мільйонів двісті сімдесят одна тисяча п'ятсот сорок сім) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Спиридонова В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 01 жовтня 2012 р.