Постанова

від 11.10.2012 по справі 8750/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

11 жовтня 2012 р. № 2-а- 8750/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Старосєльцевої О.В.,

за участі

секретаря судового засідання -Чубукіної М.В.,

представників

позивача - Івакіної Т.В.,

відповідача - Служавого Є. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом ТОВ "Елітфармацея" до Харківської ОДПІ Харківської області ДПС про скасування рішення, -

встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Елітфармацея»звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення -рішення відпоівдача, Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби №0000382340 від 12.01.2012р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 1.931.312,00грн. (основний платіж -1.545.050,00грн., штраф -386.262,50грн.).

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення - рішення суперечить ч.3 ст.2 КАС України, оскільки перевірка була проведена податковою інспекцією незаконно, господарські операції з контрагентом МПП «Струм»мали реальний характер, від названого контрагента було отримано товару на суму 4.116.800,00грн. (ПДВ не передбачений), повернуто товару на суму 2.063.400,00грн. (ПДВ не передбачений), розрахунки за решту товару вартістю 2.063.400,00грн. проведені взаємозаліком. На думку позивача, покладення на ТОВ «Елітфармацея»відповідальності за діяльність контрагента -МПП «Струм», якому за рішенням суду від 14.08.2003р. було скасовано державну реєстрацію, яке не зареєстровано як платник ПДВ, не подавало звітності до податкового органу за місцем обліку (Ленінська МДПІ м.Луганська), є неправомірним, так як юридична відповідальність має індивідуальний характер. Взаємовідносини між ТОВ «Елітфармацея»та МПП «Струм»раніше вже перевірялись Харківською ОДПІ при проведенні виїзної перевірки у зв'язку з ліквідацією і жодних порушень при цьому виявлено не було. В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач, Харківська об'єднана державна податкова інспекція Харківської області Державної податкової служби з поданим позовом не погодився, зазначивши, що спірне податкове повідомлення -рішення повністю узгоджується з обставинами спірних правовідносин, є вірним по суті. В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги заперечень проти позову, просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що наказом відповідача, Харківської ОДПІ №1007 від 24.10.2011р. було призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Елітфармацея»за період 22.01.2009р.-01.04.2011р.

З 21.11.2001р. по 25.11.2011р. Харківською ОДПІ було реалізовано приписи згаданого наказу, проведена невиїзна документальна позапланова перевірка ТОВ «Елітфармацея»(код за ЄДРПОУ 36308303 з питань господарських відносин з МПП «Струм»(код за ЄДРПОУ 31375731) за період 22.01.2009р.-30.03.2011р.

Результати проведеної перевірки оформлені актом №2693/234/26308303 від 30.11.2011р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2012р. по справі №2а-15699/11/2070, яка залишена в силі ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012р., скасовано наказ Харківської ОДПІ №1007 від 24.10.2011р., визнано незаконними дії Харківської ОДПІ щодо проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Елітфармацея»за період 22.01.2009р.-01.04.2011р.

Суд відмічає, що оскільки дії Харківської ОДПІ зі складання акту перевірки №2693/234/26308303 від 30.11.2011р., а також зміст даного акту перевірки не були предметом судового розгляду по справі Харківського окружного адміністративного суду №2а-15699/11/2070, то зазначені судові рішення не мають відношення до обставин спірних правовідносин.

Згідно з висновками акту перевірки №2693/234/26308303 від 30.11.2011р. суб'єктом владних повноважень в діяльності платника податків виявлено порушення норм п.4.1 ст.4, п.5.1 ст.5, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: заниження валового доходу на суму 2.063.400,00грн. за господарською операцією з повернення товарів МПП «Струм», завищення валових витрат обігу та виробництва на суму 4.116.800,00грн. за господарською операцією з МПП «Струм»стосовно отримання товарів, якої в дійсності не відбулось.

12.01.2012р. з посиланням на згаданий акт Харківською ОДПІ прийнято податкове повідомлення -рішення №0000382340 від 12.01.2012р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 1.931.312,00грн. (основний платіж -1.545.050,00грн., штраф -386.262,50грн.).

Перевіряючи відповідність спірного рішення суб'єкта владних повноважень вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач, ТОВ «Елітфармацея»протягом 22.01.2009р.-30.03.2011р. по взаємовідносинам з МПП «Струм»сформував валових витрат обігу та виробництва на суму 4.116.800,00грн., корегування даної суми витрат відповідно до ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»не здійснював, вартості товару не оплачував, на суму 2.053.400,00грн. провів залік зустрічних однорідних вимог, повернув МПП «Струм»товар на суму 2.063.400,00грн. та не відніс цю суму до складу валового доходу.

Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду не має сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому з огляду на приписи ст.ст.72 та 76 КАС України суд не вбачає необхідності у повторному доказуванні цих обставин перед судом.

Суд відмічає, що до 30.03.2011р. правовідносини з приводу обчислення податку на прибуток були врегульовані Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Так, згідно з п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Пунктом 4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п.5.1 ст.5); до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5).

Правила збільшення валового доходу та валових витрат визначені законодавцем у ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до п.п.11.3.1 якої датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

На виконання вимог ст.11 КАС України суд витребував у сторін фактичні дані щодо обставин спірних правовідносин.

Проте позивач не подав належних та допустимих в розумінні ст.70 КАС України доказів включення контрагента -МПП «Струм»до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, до кола яких за правилами Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»належить, зокрема Довідка з Єдиного державного реєстру та Витяг з Єдиного державного реєстру.

Вказана обставина розцінюється судом як доказ невжиття позивачем при організації господарської діяльності мінімально розумних заходів, спрямованих на перевірку правоздатності та дієздатності контрагента як суб'єкта господарювання - юридичних осіб.

Таким чином, з матеріалів справи суд не вбачає існування фактичних підстав для висновку про добросовісність та сумлінність позивача як платника податків.

Довідка з Єдиного державного реєстру та Витяг з Єдиного державного реєстру щодо контрагента МПП «Струм»надано відповідачем, з яких вбачається, що станом на 02.10.2012 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців записів про проведення реєстраційних дій не знайдено.

На вимогу суду позивачем не надано доказів реєстрації МПП «Струм»як платника ПДВ. З пояснень представників сторін судом встановлено, що МПП «Струм»як платник ПДВ не зареєстрований. Вказаний факт з огляду на усталені правила ділового обороту також розцінюється судом як доказ, що спросовує презумпцію добросовісності та сумлінності позивача як платника податків.

Суд неодноразово витребовував у позивача докази фізичного переміщення товару між ТОВ «Елітфармацея»та МПП «Струм». Позивач таких доказів не надав, пославшись на постанову Комінтернівського РВ Харківського міського управління ГУМВСУ в Харківській області від 25.11.2011р. про відмову в порушенні кримінальної справи за ст.357 Кримінального кодексу України за фактом втрати документів. Суд зазначає, що з даної постанови про відмову в порушення кримінальної справи випливає, що гр.ОСОБА_3 звернувся до органу внутрішніх справ з приводу зникнення теки, в якій знаходились договори, прибуткові і видаткові накладні, податкові накладні, бухгалтерські документи на фірму ТОВ «Елітфармацея».

Між тим, суд вказує, що в силу ч.2 ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) належними та допустимими в розумінні ст.70 КАС України доказами реальності господарської операції є документи про переміщення товарно-матеріальних цінностей у просторі, а саме: посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Наявність товарно-транспортної накладної передбачена також і Переліком документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні (затверджено постановою КМУ від 25.02.2009р. №207; далі за текстом -Перелік №207).

Відповідно до абз.27 п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568; далі за текстом -Правила №363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 п.11 Правил №363 визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Згідно з п.п. 11.5, 11.7 п.11 Правил №363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом); перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Таким чином, у позивача, як отримувача товарів, обов'язково має залишатись один примірник товарно-транспортної накладної.

Оприбуткування товарів без наявності товарно-транспортної накладної, в разі фізичного переміщення товарів в просторі за допомогою автомобільного траспорта, нормами чинного законодавства не передбачено, що повністю кореспондується зі змістом п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Оскільки постанова від 25.11.2011р. не містить ніяких даних про втрату ТТН, то вказані документи мали бути подані до суду позивачем.

Проте, позивач товарно-транспортних накладних суду не подав. Відсутність ТТН спростовує реальність господарських операцій.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Керуючись приписами наведеної норми процесуального закону, оцінивши добуті докази, суд приходить до висновку, що відсутність факту оплати вартості товару (що визнано позивачем) також є доказом, котрий спростовує реальність господарських операцій.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза.

Пунктом 44.5 ст.44 Податкового кодексу України передбачено, що у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу.

Таким чином, і положеннями Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», і положеннями Податкового кодексу України на платника податків покладено обов'язок відновити втрачені документи.

Як з'ясовано судом з пояснень представника позивача, документи платником податків на момент розгляду справи не відновлені, жодних заходів на відновлення документів не вчинено.

Частиною 3 ст.2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що позивач в правоздатності та дієздатності контрагента не пересвідчувався, доказів фізичного переміщення товару у спірних правовідносинах не має, оплати вартості товару коштами не здійснював, первинних документів про отримання товару суду не подав, стверджуючи про втрату таких документів, не вчинив жодних дій з їх відновлення.

Вказані обставини в сукупності спростовують презумпцію позивача як добросовісного і сумлінного платника податків і підтверджують правомірність та обгрунтованість суджень суб"єкта владних повноважень, що викладені в акті №2693/234/26308303 від 30.11.2011р.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки судовим розглядом не встановлено існування факту порушення спірним податковим повідомленням-рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

1. У задоволенні адміністративного позову ТОВ "Елітфармацея" до Харківської ОДПІ Харківської області ДПС про скасування рішення - відмовити.

2. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

3. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 16.10.2012 року.

Суддя О.В. Старосєльцева