Постанова

від 18.10.2012 по справі 2а/2570/2977/2012

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/2570/2977/2012

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2012 р. м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючої судді - Бородавкіної С.В.

при секретарі - Андрушко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Земледар 2020" до Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач 25.09.2012 року звернувся до суду з позовом до Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби і просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 07 липня 2012 року №0000242210, №0000252210, №0000262210 та №0000272210.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що згідно ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Подібне положення міститься і у п. 288.4 ст. 288 Податкового кодексу України, згідно якого розмір та умови внесення орендної плати встановлюються в договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Відповідно до положень ст. 22 Закону України «Про оренду землі» орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Необхідно зазначити, що законодавчого визначення терміну «натуральна оплата» у діючому законодавстві України немає. Отже, натуральна форма розрахунків за оренду землі із орендодавцем дозволена Законом.

Крім того, відповідач дійшов невірного висновку щодо проведення позивачем бартерних операцій, оскільки розрахунок з орендодавцями було вчинено за отримані в строкове платне користування земельні ділянки для задоволення господарських потреб та інтересів позивача.

Щодо податкових зобов'язань з ПДВ за 4 квартал 2011 року, то позивач повністю не погоджується із порушеннями, що були наведені відповідачем у акті перевірки, оскільки відповідачем не доведено, що позивач у 3-му кварталі 2011 р. здійснював операції, які можна було б вважати бартерними угодами і не було доведено, що позивач застосовував розрахунки за відвантажену продукцію способом відмінним від готівкового або безготівкового розрахунків коштами. Отже, ТОВ «Земледар 2020» не порушував вимог Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування» і Податкового кодексу України та відповідно не зобов'язаний був переходити на загальну систему оподаткування.

Представник позивача позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали та пояснили, що перевіркою встановлено, що у серпні та вересні 2011 року ТОВ «Земледар 2020» розрахунок з фізичними особами за орендну земельних ділянок здійснювало не грошовими коштами, а сільськогосподарською продукцією (кукурудзою, ячменем, цукром, овсом та ін.), що не відповідає ст. 1 Указу Президента України від 03.07.1998р. №727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", відповідно до якого суб'єкти підприємницької діяльності-юридичні особи, які перейшли на спрощену систему оподаткування за єдиним податком, не мають права застосовувати інший спосіб розрахунків за продукцію крім готівкового та безготівкового розрахунків коштами. Відповідно до даних бухгалтерського обліку за серпень 2011 р. ТОВ «Земледар 2020» в рахунок орендної плати за земельні ділянки реалізовано 234,57 т зернових культур вартістю 164199 грн. (без ПДВ). У разі порушення вимог, встановлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду. А тому, враховуючи вимоги ст. 5 Указу Президента України від 03.07.1998р. №727/98, починаючи з IV кварталу 2011 р. платник повинен був перейти на загальну систему оподаткування. Однак, ТОВ «Земледар 2020» до кінця 2011 року перебувало на єдиному податку за ставкою 10% і, відповідно, декларації з податку на прибуток за підсумками діяльності за IV квартал 2011 року до Бахмацької МДПІ не подавало. А тому, перевіркою встановлено, що ТОВ «Земледар 2020» в порушення вимог ст. 135, п. 137.1., п. 137.4 ст. 137 Податкового кодексу України не визначено та не задекларовано за IV квартал 2011 р. дохід в сумі 3253405 грн.

Перевіркою повноти податкових зобов'язань по ПДВ за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2011 р. встановлено порушення п.185.1. ст.185, п.187.1. ст.187 Податкового кодексу України, ТОВ «Земледар 2020» не визначено та не задекларовано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 650681 грн. У зв'язку з тим, що ТОВ «Земледар 2020» у 2011 році не скористалась правом наданим п.209.1 ст.209 Податкового кодексу України щодо обрання спеціального режиму оподаткування ПДВ, а тому операції з реалізації ТОВ «Земледар 2020» зернових культур та цукру протягом жовтня-грудня 2011 р. підлягають оподаткуванню ПДВ на загальних підставах.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного:

21.06.2012 року працівниками Бахмацької МДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Земледар 2020» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 07.12.2010 р. по 31.03.2012 р., за результатами якої складено акт №202/22/37400692 від 21.06.2012 р.

Перевіркою було встановлено наступні порушення:

п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134, ст.135, п.137.1., п.137.4 ст.137, п.138.1, 138.2, 138.4, 138.6, 138.8 ст.138 Податкового кодексу товариством за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2011 р. не визначено та не задекларовано у декларації податок на прибуток в сумі 227750 грн.;

п.185.1. ст.185, п.187.1. ст.187 ст.200 Податкового кодексу платником за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2011 р. не визначено та не задекларовано зобов'язання з ПДВ в сумі 650681 грн., у т. ч.: за жовтень 2001 - 75405 грн.; за листопад 2011 - 551983 грн.; за грудень 2011 - 23293 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 07 липня 2012 р.: №0000242210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на +227750 грн. (а.с.34), №0000252210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 813351,25 грн., а саме: +650681 грн. - за основним платежем та 162670,25грн. - за штрафними санкціями (а.с.36); №0000262210, яким позивачу нараховано штрафні санкції з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 170,00 грн. (а.с.38); №0000272210, яким позивачу нараховано штрафні санкції з податку на додану вартість в сумі 510,00 грн. (а.с.40).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Земледар 2020» зареєстроване Бахмацькою районної державною адміністрацією Чернігівської області (а.с.60).

ТОВ «Земледар 2020» було платником з: податку на прибуток з 08.12.2010 р. по 30.06.2011 р., єдиного податку з юридичних осіб з 01.07.2011 р. по 30.09.2011 р., податку на додану вартість з 01.02.2012 р. по 31.03.2012 р., фіксованого сільськогосподарського податку з 01.01.2012 р. З 01.04.2012 р. ТОВ «Земледар 2020» обрано спеціальну систему оподаткування податком на додану вартість у сфері сільського господарства.

Для здійснення господарської діяльності позивачем було оформлено 409 договорів оренди земельних часток (паїв) загальною площею 1570,92 га.

У серпні та вересні 2011 р. ТОВ «Земледар 2020» орендна плата за земельні частки (паї) фізичним особам вносилась у натуральній формі (кукурудзою, ячменем, цукром, овсом та ін.), що підтверджується списками пайовиків ТОВ «Земледар 2020» на отримання продукції (ячменя, цукру, кукурудзи, овса, пшениці) в рахунок паю 2011 року та виписками з списку на отримання продукції в рахунок паю ТОВ «Земледар 2020» (а.с.84-143).

Відповідно до звітів по бухгалтерському рахунку 271 «Готова продукція», даних журналу-ордеру №11 за серпень 2011 р. ТОВ «Земледар 2020» в рахунок паю видано 234,57 т зернових культур вартістю 164199 грн. без ПДВ.

Відповідно до ст.13 Закону України від 06.10.1998р. №161-XIV "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст.21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до ст.22 Закону України "Про оренду землі" орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі.

Перерахунок обсягів натуральної та відробіткової форми плати за оренду земельної частки (паю) у грошову проводиться у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.1999 р. №672 "Про проведення перерахунку обсягів натуральної та відробіткової форм плати за оренду земельної частки (паю) у грошову".

Відповідно до п.14.1.10 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України бартерна (товарообмінна) операція - господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у негрошовій формі в рамках одного договору.

Відповідно до ч.1 ст.293 Господарського кодексу України за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність, повне господарське відання чи оперативне управління певний товар в обмін на інший товар.

Відповідно до ч.1 ст.715 Цивільного кодексу України за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар.

Відповідно ст.1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991р. № 959-XII товар - будь-яка продукція, послуги, роботи, права інтелектуальної власності та інші немайнові права, призначені для продажу (оплатної передачі).

Відповідно до п.17 ст.1 Закону України від 12.05.1991 р. № 1023-XII "Про захист прав споживачів" послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Відповідно до п.21 ст.1 Закону України "Про захист прав споживачів" робота - діяльність виконавця, результатом якої є виготовлення товару або зміна його властивостей за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Відповідно до п.181.1 ст.181 Податкового кодексу України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Відповідно до п.183.2 ст.183 Податкового кодексу України у разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Відповідно до п.183.4 ст.183 Податкового кодексу України у разі переходу осіб із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку, на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, у випадках, визначених главою 1 розділу XIV цього Кодексу, за умови, що такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, реєстраційна заява подається не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом. Якщо такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 182.1 статті 182 цього Кодексу, реєстраційна заява подається у строк, визначений пунктом 183.3 цієї статті.

Відповідно до ст.1 Указу Президента України від 03.07.1998 р. №727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (норми якого діяли на момент виникнення спірних правовідноси) суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи, які перейшли на спрощену систему оподаткування за єдиним податком, не мають права застосовувати інший спосіб розрахунків за відвантажену продукцію крім готівкового та безготівкового розрахунків коштами.

З вищевикладеного вбачається, що товари (роботи, послуги) позивачу у власність не передавалися, оскільки надання в оренду землі не є товаром, послугою чи роботою та право власності не землю не переходило. Орендодавцем не здійснювалась діяльність, направлена на отримання позивачем будь-яких благ безпосередньо від орендодавця.

Таким чином, позивач не здійснював бартерні операції, оскільки розрахунок з орендодавцями було вчинено за отримані в строкове платне користування земельні ділянки для задоволення господарських потреб та інтересів позивача.

Як вбачається з п. 4.4 договорів оренди землі, що були укладені між фізичними особам та ТОВ «Земледар 2020», за домовленістю сторін орендна плата може сплачуватися у натуральній формі, або відробітковій формі по діючим цінам на продукцію, роботи, послуги. Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформлюється відповідними актами (ст.54-57).

Укладені договори оренди не передбачають передачу будь-якого товару (майна) у власність сторонами договору. Між сторонами договорів не виникали відносини, пов'язані із купівлею-продажем товару, наданням послуг чи виконанням робіт.

Виходячи з вищенаведеного, розрахунки між орендарем та орендодавцем за право користування земельною часткою (паєм) не є за своєю природою продукцією, яка відвантажується, а отже не виникає перехід права власності від однієї особі іншій, а є лише способом розрахунку за право користування землею згідно договору оренди по формі дозволеній законодавством України, а тому висновки відповідача про порушення позивачем Указу Президента України від 03.07.1998 р. №727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" та Податкового кодексу України не відповідають дійсності, а тому податкові повідомлення-рішення на підставі яких позивачу було нараховано суму податкових зобов'язань і штрафних санкції є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до п.п.14.1.265 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Враховуючи що штрафна санкція нараховується у разі виявлення контролюючим органом порушення податкового законодавства платником податку і позивачем не було порушено вимог податкового законодавства, а тому суд вважає, що до позивача неправомірно застосовано штрафні санкції, передбачені статтею 123 ПК України.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 07 липня 2012 року №0000242210, №0000252210, №0000262210 та №0000272210, а тому позовні вимоги про та скасування податкових повідомлень-рішень Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області від 07 липня 2012 року №0000242210, №0000252210, №0000262210 та №0000272210 з підстав, наведених позивачем у позовній заяві, підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби від 07 липня 2012 року №0000242210, №0000252210, №0000262210 та №0000272210.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31216206784002, код 38054398, отримувач: Державний бюджет м.Чернігова, банк отримувача: ГУДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Земледар 2020" (код ЄДРПОУ 37400692) судові витрати в сумі 2146,00 грн.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Бородавкіна С.В.