Ухвала

від 04.10.2012 по справі 6/402-2а-6141/07

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" жовтня 2012 р. м. Київ К-1040/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.12.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2009

у справі № 6/402

за позовом ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва,

третя особа Головне управління Державного казначейства України в м. Києві

про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії та стягнення

надмірно сплаченої суми податку та штрафних санкцій

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії та стягнення надмірно сплаченої суми податку та штрафних санкцій.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.12.2008 позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва в частині відмови ОСОБА_3 в праві на одержання суми податкового кредиту в розмірі 1366, 37 грн., зобов'язано Державну податкову інспекцію в Дарницькому районі м. Києва надати Головному управлінню Державного казначейства України в м. Києві розрахунок суми податкового кредиту в розмірі 1 366,37 грн. для перерахування ОСОБА_3 суми надміру сплаченого ПДФО на банківський рахунок, відкритий у будь-якому банку або надіслання поштовим переказом на адресу АДРЕСА_1, в іншій частині позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2009 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.12.2008 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13.07.2006 позивач уклав кредитний договір № 11018871000 з АКІБ „УкрСиббанк" на кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 50000 доларів США.

21.11.2006 року між АКІБ „УкрСиббанк" (Іпотекодержатель) та ОСОБА_3 (Іпотекодавець) укладений договір іпотеки, згідно якого позивач передає в іпотеку нерухоме майно - житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1. Іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання усіх грошових зобов'язань іпотекодавця по зазначеному вище кредитному договорі.

В березні 2007 року ОСОБА_3 подав розрахунок суми податку з доходів фізичних осіб що підлягає поверненню платнику податків. Позивач надав копії квитанцій, які підтверджують виконання в 2006 році позивачем фінансових зобов'язань по вказаним вище договорам.

Листом від 27.04.2007 № 19549/3/17-115 Державна податкова інспекція у Дарницькому районі м. Києва повідомила ОСОБА_3 про відсутність підстав для нарахування та повернення податкового кредиту по процентах за іпотечним кредитом, оскільки в платіжних документах (квитанціях) чітко не зазначена сума сплачених процентів за користування іпотечним кредитом, чим порушено п.3.1.1 Інструкції про порядок нарахування платником податку податкового кредиту щодо податку з доходів фізичних осіб, затвердженої наказом ДПА України від 22.09.2003 року № 442 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.10.2003 року.

Відповідно до пп. 5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" платник податку має право включити до складу податкового кредиту звітного року такі витрати, фактично понесені ним протягом такого звітного року частину суми процентів за іпотечним кредитом, сплачених платником податку, яка розраховується за правилами, визначеними згідно із статтею 10 цього Закону. В силу пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону до складу податкового кредиту включаються фактично понесені витрати, підтверджені платником податку документально, а саме: фіскальним або товарним чеком, касовим ордером, товарною накладною, іншими розрахунковими документами або договором, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат.

Згідно з п.3.1.1 Інструкції про порядок нарахування платником податку податкового кредиту щодо податку з доходів фізичних осіб, відповідно до якої сума фактично сплачених процентів за іпотечним кредитом повинна бути документально підтверджена платником податку наявністю договору про іпотечний кредит та платіжних документів, які свідчать про перерахування ним коштів у рахунок погашення такого кредиту протягом звітного податкового року (рахунок з відбитком каси про перерахування коштів, платіжне доручення банку з відміткою про перерахування коштів).

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що а ні Законом, а ні вказаною Інструкцією не передбачено надання платіжних документах, в яких чітко зазначена сума сплачених процентів за користування іпотечним кредитом.

Позивач повинен лише підтвердити право на податковий кредит платіжними документами, які свідчать про, перерахування ним коштів у рахунок погашення такого кредиту протягом звітного податкового року.

Розглядаючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги в частині зобов'язання Державну податкову інспекцію в Дарницькому районі м. Києва надати Головному управлінню Державного казначейства України в м. Києві розрахунок суми податкового кредиту в розмірі 1 366,37 грн. для перерахування ОСОБА_3 суми надміру сплаченого ПДФО на банківський рахунок, суди попередніх інстанцій виходили з того, що дана справа в цій частині є справою адміністративної юрисдикції, а зміст позовних вимог свідчить про обрання позивачем належного способу захисту порушеного права.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України не може погодитися з таким висновком судів та вбачає наявність підстав для закриття провадження в адміністративній справі, зважаючи на наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої ст. 17 КАС України предметом оскарження до адміністративного суду можуть бути рішення (нормативно-правові акти або правові акти індивідуальної дії), дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

За змістом цієї норми предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Закріплення частиною 2 ст. 2 КАС України положення про можливість оскарження до адміністративних судів будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, не означає спростування висновку про юридичне значення рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень як предмета судового оскарження, так само як не означає і нівелювання способу захисту порушеного права, свобод чи законних інтересів.

Суди попередніх інстанцій не врахували, що заявлені позовні вимоги не відповідають встановленому законом способу захисту права на отримання платником суми надміру сплаченого ПДФО і не підлягають розгляду в суді. У разі невідшкодування суми надміру сплаченого ПДФО право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів.

Порядок дій платника податку, податкового органу та органу Державного казначейства України по отриманню (виплаті) бюджетного відшкодування не означає, що у разі виникнення спору щодо права платника податку на повернення податкового кредиту юридичним засобом захисту порушеного права в суді є інший, ніж позов про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає за необхідне скасувати судові рішення у цій частині із закриттям провадження у справі.

У той же час, судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що судові рішення у частині задоволення позовних вимог про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень відповідають правильному застосуванню норм матеріального та процесуального права, зважаючи на що у цій частині підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 157, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.12.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2009 у справі № 6/402 скасувати в частині зобов'язання Державної податкової інспекції в Дарницькому районі м. Києва надати Головному управлінню Державного казначейства України в м. Києві розрахунок суми податкового кредиту в розмірі 1 366,37 грн. для перерахування ОСОБА_3 суми надміру сплаченого ПДФО на банківський рахунок скасувати із закриттям провадження у справі у цій частині.

У решті Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.12.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2009 у справі № 6/402 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-239 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров Судді С.Е. Острович О.І. Степашко