Рішення

від 12.10.2012 по справі 4/5007/950/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "12" жовтня 2012 р. Справа № 4/5007/950/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Лозинської І.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Чолак С.Х. - представник за дов. від 17.09.2012 р.

від відповідача: Блажкевич О. М. - представник за дов. від 10.08.2012 р. ( в засіданні суду 11.10.2012 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Культура Плюс" (м. Дніпропетровськ)

до Дочірнього підприємства "Молочний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд" ( м. Житомир )

про стягнення 129069,95 грн.

У відповідності до ст. 77 ГПК України, в засіданні суду оголошувалась перерва з 11.10.2012 р. до 15:40 год. 12.10.2012 р.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 129069,95 грн. заборгованості за договором № 01/03 від 14.01.2010 р., з яких 107724,08 грн. основний борг, 17218,41 грн. пеня, 3373,39 грн. 3% річних, 754,07 грн. інфляційні втрати.

Представник відповідача в засіданні суду 11.10.2012 р. заперечив проти нарахованих сум пені та інфляційних з підстав викладених у письмових запереченнях № 07/952 від 18.09.2012 р. (а. с. 37, 38); крім того, в засіданні суду 19.09.2012 р. надано заяву №07/953 від 18.09.2012 р. (а. с. 39) про застосування у справі строку позовної давності в один рік до вимог про стягнення пені.

12.10.2012 р. до господарського суду надійшла заява № 07/1008 від 12.10.2012 р. від відповідача по справі щодо проведення судового засідання без участі відповідача, але з врахуванням поданих раніше заперечень та заявлено клопотання про направлення рішення по справі на адресу відповідача.

В судовому засіданні 12.10.2012 р. представником позивача надано заяву про зменшення позовних вимог від 12.10.2012 р. (а. с. 50), згідно з якою позивач відмовився від вимог щодо сплати інфляційних витрат в розмірі 754,07 грн. та зменшив суму пені до розміру 8390,68 грн., крім того, надано відповідні письмові пояснення по справі від 12.10.2012 р. разом з розрахунком суми пені та постановами Вищого господарського суду України.

В порядку ст. 22 ГПК України, заява позивача прийнята господарським судом до розгляду.

Заслухавши пояснення представників сторін в засіданнях суду 11.10.2012 р. та 12.10.2012 р., дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

14.01.2010 р. між відповідачем (покупець) та позивачем (постачальник) було укладено договір № 01/03 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого сторонами погоджено, що постачальник зобов"язується передати в обумовлені строки товар (інгредієнти для молочної промисловості, фермент) у власність покупця, а покупець зобов"язується прийняти у власність і сплатити за нього грошову суму (а. с. 10 -12 ).

Згідно із ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Кількість та асортимент кожної партії товару зазначається в рахунку-фактурі, яка складається на підставі замовлення покупця ( п. 2.1 договору ).

Відповідно до п. 3.1 договору ціна за одиницю товару та загальна кількість товару, що поставляється, визначається на підставі рахунку - фактури. Розрахунки між сторонами здійснюються платіжними дорученнями, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, вказаний у розділі 10 даного договору ( п. 3.3 договору ). Сторонами погоджено, що поставка товару здійснюється окремими партіями протягом дії даного договору за рахунок постачальника; постачальник за 3 дні до моменту поставки товару виставляє покупцю рахунок-фактуру (п. 4.1, 4.2 договору).

На виконання умов договору, позивачем поставлено відповідачу товар окремими партіями, наступним чином та до відповідних видаткових накладних:

- 01.03.2011 р. - № 46 від 01.03.2011 р. - представником відповідача Ніколаєнко І.Є. на підставі довіреності № 62 від 01.03.2011р. було отримано товарно-матеріальні цінності на суму 26947,68 грн., в тому числі 4491,28 грн. ПДВ (а. с.13, 14);

- 18.04.2011 р. - № 83 від 18.04.2011 р. - представником відповідача Ніколаєнко І.Є. на підставі довіреності № 173 від 18.04.2011р. було отримано товарно-матеріальні цінності на суму 15 028,80 грн., в тому числі 2504,80 грн. ПДВ (а. с.15, 16);

- 05.05.2011 р. - № 98 від 05.05.2011 р. представником відповідача Ніколаєнко І.Є. на підставі довіреності № 234 від 05.05.2011 р. було отримано товарно-матеріальні цінності на суму 20 608,80 грн., в тому числі 3434,80 грн. ПДВ (а. с.17, 18);

- 20.05.2011 р. - № 114 від 20.05.2011 р. представником відповідача Ніколаєнко І.Є. на підставі довіреності № 338 від 20.05.2011 р. було отримано товарно-матеріальні цінності на суму 16920,00 грн., в тому числі 2820,00 грн. ПДВ (а. с. 19, 20);

- 25.05.2011 р. - № 120 від 25.05.2011 р. представником відповідача Ніколаєнко І.Є. на підставі довіреності № 353 від 25.05.2011р. було отримано товарно-матеріальні цінності на суму 15 028,80 грн., в тому числі 2 504,80 грн. (а. с. 21, 22);

- 30.05.2011 р. - № 124 від 30.05.2011 р. представником відповідача Ніколаєнко І.Є. на підставі довіреності № 373 від 30.05.2011 р. було отримано товарно-матеріальні цінності на суму 1176,00 грн., в тому числі 196,00 грн. ПДВ (а. с.23, 24);

- 17.06.2011 р. - № 143 від 17.06.2011 р. представником відповідача Ніколаєнко І.Є. на підставі довіреності № 439 від 14.06.2011 р. було отримано товарно-матеріальні цінності на суму 30148,80 грн., в тому числі 5024,80 грн. ПДВ (а. с.25, 26).

Відповідно до п. 3.4 договору сторонами передбачено, що покупець зобов"язується оплачувати кожну окрему партію товару (кількість та асортимент якої визначено у рахунку - фактурі) на протязі 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання товару.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті поставленого йому товару не виконав.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань утворилась заборгованість перед позивачем, у сумі 107724,08 грн., що підтверджується актом звірки, підписаним між сторонами (а. с. 35, 36).

Таким чином, станом на день подання позовної заяви до суду, заборгованість відповідача перед позивачем становить 107724,08 грн.

Відповідно до п.6.1 договору, сторонами передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати за поставлений товар покупець на вимогу постачальника сплачує на його користь пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховувалась пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

За несвоєчасну оплату за поставлений товар, відповідачу нарахована пеня за період з 18.07.2011 р. по 01.08.2012 р. в сумі 17218,41 грн.

Згідно з письмовими запереченнями № 07/952 від 18.09.2012 р. (а. с. 37, 38), відповідач заперечив проти розрахунку пені, вказуючи на те, що він здійснений з порушенням норм чинного законодавства, а тому заперечується в повному обсязі, оскільки пеню нараховано за період, що перевищує шестимісячний термін, що суперечить нормам п. 6 ст. 232 ГК України, а також вказано, що для нарахування пені термін позовної давності сплив, згідно з п.1,2 ст. 258, п. 3 ст. 267 ЦК України.

Згідно із заявою про зменшення позовних вимог від 12.10.2012 р. (а. с. 50), позивач зменшив суму пені до розміру 8390,68 грн., яка нарахована за період 01.04.2011 р. по 16.01.2012 р., відповідно до розрахунку суми пені (а. с. 55).

Так, позивачем здійснено розрахунок суми пені у наступному порядку:

1) за накладною № 46 від 01.03.2011 р. на суму боргу 8812,88 грн.

- за період з 01.04.2011 р. по 30.09.2011 р. на 684,87 грн.;

2) за накладною № 83 від 18.04.2011 р. на суму боргу 15028,80 грн.

- за період з 18.05.2011 р. по 17.11.2011 р. на 1174,31 грн.;

3) за накладною № 98 від 05.05.2011 р. на суму боргу 20608,80 грн.

- за період з 05.06.2011 р. по 04.12.2011 р. на 1601,56 грн.;

4) за накладною № 114 від 20.05.2011 р. на суму боргу 16920,00 грн.

- за період з 20.06.2011 р. по 19.12.2011 р. на 1314,89 грн.;

5) за накладною № 120 від 25.05.2011 р. на суму боргу 15028,80 грн.

- за період з 25.06.2011 р. по 24.12.2011 р. на 1167,92 грн.;

6) за накладною № 124 від 30.05.2011 р. на суму боргу 1176,00 грн.

- за період з 30.06.2011 р. по 29.12.2011 р. на 91,39 грн.;

7) за накладною № 143 від 17.06.2011 р. на суму боргу 30148,80 грн.

- за період з 17.07.2011 р. по 16.01.2012 р. на 2355,74 грн.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши заперечення відповідача, суд прийшов до висновку про їх часткове задоволення, з огляду на викладене.

Відповідно до статей 526, 629 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; статтею 3 цього ж Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Тобто, положення частини шостої статті 232 ГК України щодо нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання в межах шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, застосовується до відповідних правовідносин в разі, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно із ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов"язаннями з визначеним строком, виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Так, на думку суду, відповідно до п. 3.4 договору, свої зобов"язання за умовами договору відповідач повинен був виконати 31.03.2011 р., 18.05.2011 р., 04.06.2011 р., 19.06.2011 р., 24.06.2011 р., 29.06.2011 р., 17.07.2011 р.

Нарахування штрафних санкцій припинилось 31.09.2011 р., 18.11.2011 р., 04.12.2011 р., 19.12.2011 р., 24.12.2011 р., 29.12.2011 р. та 17.01.2012 р. відповідно, і з цього моменту почався перебіг позовної давності в один рік. Позов заявлений позивачем був 16.08.2012 р., тобто в межах строку позовної давності.

Вказана правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 31.05.2012 р. по справі № 5016/2549/2001 ( 6/165 ).

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач невірно здійснив розрахунок суми пені за період з 18.05.2011 р. по 17.11.2011 р. ( день з якого виник обов"язок сплатити борг 19.05.2012 р. ) та за період з 17.07.2011 р. по 16.01.2012 р. ( не розмежовано кількість днів у 2011 р. та 2012 р.).

Враховуючи викладене, суд самостійно нараховує суму пені за вказані періоди:

- за період з 19.05.2011 р. по 17.11.2011 р. (15028,80 грн. (сума боргу) х 15,5% (подвійна облікова ставка НБУ) : 365 (кількість днів у 2011 р.) х 183 (кількість прострочених днів) = 1167,92 грн.;

- за період з 17.07.2011 р. по 31.12.2011 р. (30148,80 грн. (сума боргу) х 15,5% (подвійна облікова ставка НБУ) : 365 х 168 (кількість прострочених днів) = 2150,89 грн.;

- за період з 01.01.2012 р. по 16.01.2012 р. (30148,80 грн. (сума боргу) х 15,5% (подвійна облікова ставка НБУ) : 366 (кількість днів у 2012 р.) х 16 (кількість прострочених днів) = 204,29 грн.

Таким чином, загальна сума пені становить у сумі 8383,73 грн., тому в задоволенні пені у сумі 06,95 грн. слід відмовити.

Також, як вбачається з матеріалів справи, позивач невірно здійснив розрахунок суми 3 % річних.

За вказаних обставин, суд також самостійно нараховує суму 3% річних:

- за період з 18.07.2011 р. по 31.12.2011 р. (107724,08 грн. (сума боргу) х 3% (розмір процентів річних) : 365 (кількість днів у 2011 р.) х 167 (кількість прострочених днів) = 1478,62 грн.;

2) за період з 01.01.2012 р. по 01.08.2012 р. ( 107724,08 грн. (сума боргу) х 3% : 366 (кількість днів у 2012 р.) х 213 (кількість прострочених днів) = 1880,76 грн.

Таким чином, загальна сума 3% річних складає 3359,38 грн., тому в задоволенні заявленої суми 3% річних у розмірі 14,01 грн. слід відмовити.

Оскільки позивач відмовився від вимог щодо сплати інфляційних втрат у сумі 754,07 грн., згідно заяви про зменшення позовних вимог від 12.10.2012 р. (а. с. 50), суд в порядку п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України, припиняє провадження в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 754,07 грн.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником ( учасниками ) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку ( ст.173 Господарського кодексу України ).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

З приписами статті 193 ГК України кореспондуються положення статті 526 ЦК України щодо належного виконання сторонами зобов'язання.

Окрім того, відповідно до ст.193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.

Відповідач доказів сплати суми заборгованості суду не надав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 119467,19 грн., з яких 107724,08 грн. борг, 8383,73 грн. пеня, 3359,38 3% річних. В частині стягнення пені у сумі 06,95 грн. та 3 % річних у сумі 14,01 грн. в позові необхідно відмовити. Припинити провадження в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 754,07 грн.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 49, 69, п. 4 ч. 1 ст. 80, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Молочний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд" ( 10031, м. Житомир, вул. Ватутіна, 45, ідентифікаційний код 32176931 )

- на користь Приватного підприємства "Культура Плюс" ( 49051, м.Дніпропетровськ, вул. Б. Хмельницького, 10, к. 309, ідентифікаційний код 35542567 )

- 107724,08 грн. основний борг,

- 8383,73 грн. пеня,

- 3359,38 грн. 3% річних;

- 2599,54 грн. витрати по сплаті судового збору.

3. Припинити провадження в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 754,07 грн.

4. В частині стягнення пені у сумі 06,95 грн. та 3 % річних у сумі 14,01 грн. в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Лозинська І.В.

Повне рішення складено: 17.10.2012 р.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу (реком.)