Рішення

від 04.10.2012 по справі 5011-47/9293-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-47/9293-2012 04.10.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ПРІС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест-Індастрі ЛДТ"

про стягнення 204 069,38 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 204 069,38 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2012 було порушено провадження у справі № 5011-47/9293-2012. Розгляд справи призначено на 07.08.2012.

Розпорядженням В.о. голови господарського суду міста Києва від 06.08.2012 справу № 5011-47/9293-2012 передано Курдельчуку І.Д. для подальшого розгляду, у зв'язку із перебуванням судді Станіка С.Р. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2012 суддя Курдельчук І.Д. прийняв справу № 5011-47/9293-2012 до свого провадження та призначив розгляд справи на 18.09.2012.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 12.09.2012, у зв'язку із виходом судді Станіка С.Р. з відпустки та із перебуванням судді Курдельчука І.Д. на лікарняному справу № 5011-47/9293-2012 було передано судді Станіку С.Р. для подальшого розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2012 суддя Станік С.Р. прийняв справу № 5011-47/9293-2012 до свого провадження та призначив розгляд справи на 18.09.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2012 розгляд справи було відкладено, у зв'язку із неявкою в судове засідання представників відповідача, а також з метою виконання сторонами вимоги суду.

В судове засідання 04.10.2012 позивач свої представників -не направив, однак 01.10.2012 до суду поштовим відправлення від позивача надійшла заява про забезпечення позову.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ПРІС" мотивовані тим, що позивачем на виконання умов договору від 11.03.2011 було поставлено відповідачу обладнання на загальну суму 364 092,87 грн. Проте відповідач здійснив часткову оплату отриманого товару, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 179 999,30 грн.

Серед іншого, позивач у відповідності до умов вищевказаного договору просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 24 070,08 грн.

Відповідач своїх представників в судові засідання 18.09.2012 та 04.10.2012 - не направив, вимоги суду щодо надання витребуваних документів та письмових пояснень по суті спору -не надав. Про проведення судового засідання відповідач був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження, зазначеній позивачем у позовній заяві. Суд зазначає про те, що відповідач був обізнаний про наявність судового спору та не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.03.2011 між позивачем -Товариством з обмеженою відповідальністю"Компанія ПРІС" , як продавцем , та відповідачем -Товариством з обмеженою відповідальністю "Вест-Індастрі ЛДТ", як покупцем, було укладено договір № 02/2011-536, за умовами якого позивач зобов'язався продати, а відповідач зобов'язався купити професійне обладнання (п. 1.1. договору).

Умовами договору № 02/2011-536 від 11.03.2011 сторони погодили, що оплата за діючим договором здійснюється 100 % загальної суми договору -278 377,89 грн., шляхом перерахуванням такої відповідачем до 17.07.2011(п. 3.1.).

Згідно специфікації № 1 до договору № 02/2011-536 від 11.03.2011 (належним чином засвідчена позивачем копія, якої знаходиться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні по справі), яка підписана представниками позивача та відповідача, та скріплена печатками юридичних осіб, вартість обладнання складає 278 377,89 грн.

Умовами додаткової угоди до договору № 02/2011-536 від 11.03.2011 сторони погодили, що у зв'язку із купівлею обладнання, згідно специфікацій № 2 та № 3 до діючої додаткової угоди № 1, загальна сума договору № 02/2011-536 від 11.03.2011 складає 364 092, 87 грн.

Згідно специфікацій № 2 та № 3 до додаткової угоди до договору № 02/2011-536 від 11.03.2011 (належним чином засвідчені позивачем копії, яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні по справі), які підписані представниками позивача та відповідача, та скріплені печатками юридичних осіб, вартість товару складає 72 559,53 грн. та 13 155,45 грн. відповідно.

Відповідно до видаткової накладної № PR-00000007 від 28.04.2011 (належним чином засвідчена позивачем копія, якої знаходиться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні по справі), яка підписані представниками позивача та відповідача, та скріплена печатками юридичних осіб, позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 364 092,87 грн.

Позивача у позові наголошує на тому, що ним було виконано свої зобов'язання за договором № 02/2011-536 від 11.03.2011 у повному обсязі, поставлено на користь відповідача товар, натомість, відповідач здійснив частковий розрахунок за отриманий товар, повністю поставлений товар у строк, встановлений п. 3.1. договору № 02/2011-536 від 11.03.2011 -не оплатив, внаслідок чого у останнього перед позивачем виник борг в сумі 179 999,30 грн.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього кодексу.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Виходячи зі змісту ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Пунктом 8.3. договору № 02/2011-536 від 11.03.2011 встановлено, що у випадку прострочки оплати обладнання у строк встановлений в договорі, відповідач сплачує позивачу пеню, вираховуючи від вартості неоплаченого в строк обладнання в розмірі 0,2 % за кожний минувший робочий день прострочки, але не більше 8 % від загальної суми договору.

Відповідно до п. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що позивач, як продавець, на виконання умов договору № 02/2011-536 від 11.03.2011 поставив відповідачу товар на загальну суму 364 092,87 грн., що підтверджується видатковою накладною № PR-00000007 від 28.04.2011, яка підписані представниками позивача та відповідача, та скріплена печатками юридичних осіб, проте відповідач, як покупець, свій обов'язок щодо оплати переданого йому позивачем у власність товару у строк, встановлений п. 3.1. договору № 02/2011-536 від 11.03.2011 - виконав лише частково, внаслідок чого у ТОВ "Вест-Індастрі ЛДТ" перед ТОВ "Компанія ПРІС" виник борг в сумі 179 999,30 грн.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання ним зобов'язань щодо оплати поставленого йому позивачем товару за договором № 02/2011-536 від 11.03.2011 -не надав.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено умови договору№ 02/2011-536 від 11.03.2011, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про наявність у відповідача заборгованості за договором № 02/2011-536 від 11.03.2011 в розмірі 179 999,30 грн., суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в наведеній сумі є законними, обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, в сумі 179 999,30 грн.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати за поставлений товар за договором № 02/2011-536 від 11.03.2011, позивач просить стягнути з відповідача за період з 18.07.2011 до 17.01.2012 пеню в сумі 24 070,08 грн.

Суд перевіривши розрахунок позивача щодо сум, строків та ставок нарахувань прийшов до висновку, що позивачем було допущено помилку при нарахуванні такої, у зв'язку з чим судом проведено свій розрахунок:

Видаткова накладнаСума боргуПеріод заборгованості для нарахування пені Пеня № PR-0000007 від 28.04.2011 291274,30 грн. 18.07.2011-14.12.2011 18 553,77 грн. № PR-0000007 від 28.04.2011 266274,30 грн. 15.12.2011-19.12.2011 565,38 грн. № PR-0000007 від 28.04.2011 231274,30 грн. 20.12.2011-17.01.2012 2 848,16 грн. Всього: 21 967,31 грн. Таким чином, з урахуванням викладеного, вищенаведені вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме: пеня в сумі 21 967,31 грн.

Також, позивач звернувся до суду із письмовою заявою про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, які знаходяться на рахунку відповідача. Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що заява позивача не є обгрунтованою, оскільки позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу, в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, а тому заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, задоволенню не підлягає.

Витрати по оплаті судового збору згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест-Індастрі ЛДТ" (ідентифікаційний код -34619811, місцезнаходження: 01054, м. Київ, вул. Воровського, буд. 33 ), з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ПРІС" (ідентифікаційний код -36155826, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, провулок Мукачевський, 6/5) 179 999 (сто сімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 30 коп. -основного боргу, 21 967 (двадцять одна тисяча дев'ятсот шістдесят сім) грн. 31 коп. -пені та 4 039 (чотири тисячі тридцять девять) грн. 33 коп. -витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р. Станік

Дата підписання рішення -09.10.2012