Рішення

від 03.10.2012 по справі 5011-51/12129-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-51/12129-2012 03.10.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Мегаполіс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «С.М.С. - Груп»

про стягнення 35 475, 49 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Лобач І.А.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 413/11 від 01.01.2011 р. у розмірі 35 475, 49 грн., з яких: 31 984, 20 грн. сума основного боргу, 2 499, 15 грн. -пені та 992, 14 грн. -3 % річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати за отриманий товар відповідно до умов вищезазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.08.2012 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 03.10.2012 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, з нормативно обґрунтованими поясненнями по суті заявлених вимог не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

При цьому, суд відзначає, що ухвала суду від 23.08.2012 р. направлялась на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: 02068, м. Київ, вул. Анни Ахматової, буд. 5 та повернута до Господарського суду міста Києва, причина повернення: за зазначеною адресою не знаходиться.

Вищий господарський суд України у п. 11 інформаційного листа від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Клопотань про відкладення розгляду справи в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України від відповідача до Господарського суду міста Києва не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 03.10.2012 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2011 р. між сторонами було укладено договір № 413/11, за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача товар, а відповідач -прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Відповідно до п. 2.1 договору ціна, одиниця виміру кількості товару та загальна кількість товару зазначаються в накладних (далі за текстом - накладні), що є невід'ємною частиною цього договору. Сторони, підписуючи цей договір, згідні з тим, що накладна виконує за умовами цього договору функції специфікації і саме у накладній зазначається кількість товару, ціна та загальна сума партії товару, що постачається.

Згідно з п. 3.3 договору здача-прийом товару здійснюється уповноваженими представниками позивача та відповідача на складі відповідача. Підтвердженням здачі-прийому товару є підписи уповноважених представників сторін на екземплярах накладних та довіреність на особу, яка уповноважена відповідачем на підписання накладної. Після здачі-прийому товару ніякі претензії стосовно кількості товару позивачем не розглядаються.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що при централізованому перевезенні товару відповідачу, їх відпуск позивачем може здійснюватися без довіреності, якщо відповідач за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив позивача про зразок печатки (штампу), якою матеріально-відповідальна особа, що буде приймати товар, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання товару.

Відповідно до п. 4.1 договору сторони підписуючи цей договір дійшли згоди, що загальна сума (ціна) даного договору складається з сум вартості товару, вказаних в накладних, які сторони підписують упродовж строку дії договору.

Згідно з п. 4.2 договору ціни на товар та загальна сума товару, що відпускається є договірною та встановлюється окремо на кожну партію товару та вказується в накладних.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що остаточний термін оплати отриманої відповідачем партії товару складає 7 календарних днів з моменту одержання товару відповідачем за накладною. Відповідач здійснює оплату на банківський рахунок позивача вказаний у цьому договорі, або на інший банківський рахунок вказаний позивачем.

Відповідно до п. 7.1 договору даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 01.01.2013 р., а у частині розрахунків за поставлений товар -до моменту проведення остаточних розрахунків.

Згідно з п. 8.1 договору за порушення строків розрахунків, передбачених даним договором, відповідач сплачує позивачу неустойку у вигляді пені в розмірі 0, 2 % (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України) від суми заборгованості за кожний день прострочення розрахунків.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що будь-які суперечки або спори за цим договором сторони врегульовують шляхом переговорів. Сторони дійшли згоди, що усі суперечки між сторонами по цьому договору в разі неможливості їх вирішення шляхом переговорів, підлягають передачі на вирішення до Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Правозахисна асоціація «Споживчий контроль»згідно з його регламентом. Місцезнаходження третейського суду: 03134, м. Київ, вул. Булгакова, 16 (вирішення спорів між сторонами буде здійснюватися за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Грязнова, буд. 57). Порядок розгляду спорів третейським судом по цьому договору визначається Законом України «Про третейські суди»та регламентом третейського суду, який діє на момент розгляду спору та зареєстрований у встановленому порядку. У випадку неможливості вирішення спорів у вищезазначеному третейському суді, спір підлягає передачі на розгляд до господарського суду відповідно до вимог законодавства України.

У матеріалах справи наявна довідка вих. № 49 від 02.07.2012 р. Всеукраїнської громадської організації «Правозахисна асоціація «Споживчий контроль», відповідно до якої Постійно діючий третейський суд при Всеукраїнській громадській організації «Правозахисна асоціація «Споживчий контроль»не працює з 20.05.2011 р. по теперішній час.

Генеральними дорученнями від 01.01.2011 р. відповідач уповноважив Ігнатенко О.І. та Шамренко О.А. бути матеріально-відповідальними особами, що приймають матеріальні цінності від позивача, яким надається право завіряти супровідні документи (накладні, товарно-транспортні накладні) своїм підписом. Дані доручення дійсні з 01.01.2011 р. до 31.12.2011 р.

Додатковою угодою від 24.02.2011 р. до договору № 413/11 від 01.01.2011 р. сторони погодили, що відповідач доручає особам вказаним у цій додатковій угоді отримувати товар у позивача, ставити підписи у накладних та актах приймання-передачі товару від імені відповідача. Відповідач, підписуючи цю додаткову угоду, повідомляє про список матеріально-відповідальних осіб, яким доручається отримання товару, повідомляє про зразки печатки підприємства та підписів цих матеріально-відповідальних осіб.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди від 24.02.2011 р. відповідач уповноважив Симоненко Вікторію Володимирівну на отримання товарно-матеріальних цінностей від позивача на будь-яку суму та у будь-якій кількості.

Дана додаткова угода є невід'ємною частиною договору № 413/11 від 01.01.2011 р. та діє упродовж строку дії договору.

Повідомленням від 08.04.2011 р. відповідач, відповідно до п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих довіреностей на одержання цінностей, уповноважив Гайдук С.М. та Ящук С.І. на отримання товарно-матеріальних цінностей від позивача.

Судом встановлено, що на виконання умов договору № 413/11 від 01.01.2011 р., позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 26685,72 грн., що підтверджується накладними № 101030478 від 30.06.2011 р., № 101030479 від 30.06.2011 р., № 101031661 від 07.07.2011 р., № 101031662 від 07.07.2011 р., № 101031949 від 08.07.2011 р., № 101032172 від 09.07.2011 р., №101032773 від 14.07.11р. а відповідач, в особі повноважних представників Шамренко О.А., Симоненко В.В., Ящук С.І., підписи яких містяться на накладних, що аналогічні підписам, що наявні у вищезазначених генеральному дорученні, додатковій угоді, повідомленні, вказаний товар отримав.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Виходячи із наведених положень чинного законодавства України, за поставлений позивачем товар відповідач зобов'язаний був сплатити 26685,72 грн.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як визначено у ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк встановлений договором або законом.

Решта обґрунтувань позивача, зокрема, його посилання на здійснення поставки товару відповідачеві на загальну суму 32400, 48 грн. матеріалами справи не підтверджується, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Положеннями ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У підтвердження поставки товару відповідачу позивачем надано накладну № 101029352 від 23.06.2011 р., накладну № 101030476 від 30.06.2011 р. на загальну суму 5714,76 грн.

Проте дослідивши зазначені накладні, суд дійшов висновку, що вони не є належними доказами поставки товару, в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України»первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з тим, на вказаних накладних в полі «прийняв (ла)»вищезазначених накладних міститься підпис невстановленої особи, що здійснювала приймання товару від імені відповідача без зазначення її прізвища та посади та в той же час, матеріали справи не містять доказів, з яких би вбачалось, що зазначений підпис належить особі, уповноваженій діяти від імені відповідача, зокрема, здійснювати приймання товару.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач довів факт поставки товару відповідачу лише на суму 26685,72 грн. і, відповідно, позовні вимоги про стягнення заборгованості по договору підлягають частковому задоволенню в сумі 26685,72 грн.

В іншій же частині на суму 5714,76 грн., вимога позивача задоволенню не підлягає, оскільки останнім не доведено факту поставки товару на вказану суму.

Тож, судом встановлено, що за поставлений позивачем товар на суму 26269,44 грн. відповідач не розрахувався, що є порушенням ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, з урахуванням часткової проплати відповідача в сумі 416,28 грн. заборгованість відповідача в сумі 26269,44 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Щодо решти заявлених вимог, суд відзначає наступне.

Оскільки позивачем не доведено передачу позивачу товару за накладними № 101029352 від 23.06.2011 р., № 101030476 від 30.06.2011 р., у відповідача відсутні зобов'язання з оплати 5714,76 грн., а відтак нарахування позивачем 3 % річних та пені на вказану суму є необґрунтованим.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та 3 % річних підлягають частковому задоволенню: 1 554, 22 грн. -пені та 924, 66 грн. -3 % річних.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Мегаполіс»задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «С.М.С. - Груп» (02068, м. Київ, вул. Анни Ахматової, буд. 5, ідентифікаційний код - 36824654), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Мегаполіс»(69002, м. Запоріжжя, проспект Леніна, буд. 96. Ідентифікаційний код - 25484884) 26269 (двадцять шість тисяч двісті шістдесят дев'ять) грн. 44 коп. основного боргу, 1 554 (одна тисяча п?ятсот п?ятдесят чотири) грн. 22 коп. - пені, 924 (дев?ятсот двадцять чотири) грн. 66 коп. -3 % річних та 1 304 (одна тисяча триста чотири) 29 коп. -судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.10.2012 р.

Суддя Пригунова А.Б.