Рішення

від 10.10.2012 по справі 5011-62/12626-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-62/12626-2012 10.10.12

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннет», м.Київ, ЄДРПОУ 34750544

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сканер-Центр», м.Київ, ЄДРПОУ 31409351

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРС», м.Боярка, ЄДРПОУ 30312466

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Київської міської ради, м.Київ, ЄДРПОУ 26252006

за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Столична нерухомість», м.Київ, ЄДРПОУ 33742422

Суддя Любченко М.О.

Представники:

від позивача: Очеретнюк О.О. -по дов.

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: не з'явився

від третьої особи 1: Баранов М.С. -гол. спец.

від третьої особи 2: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннет», м.Київ звернувся до господарського суду м.Києва з позовною заявою до відповідача 1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Сканер-Центр», м.Київ, до відповідача 2, Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРС», м.Боярка про визнання права власності на адміністративно-виробничу будівлю, яка розташована за адресою: м.Київ, вул.Крайня, буд.1, літера Ж?, загальною площею 4662,2 кв.м.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем 1 умов договору про спільну діяльність б/н від 29.09.2007р. щодо обов'язку здійснити державну реєстрацію права власності спірного об'єкту нерухомості за позивачем.

Крім того, за твердженням позивача, право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннет»на адміністративно-виробничу будівлю, яка розташована за адресою: м.Київ, вул.Крайня, буд.1, літера Ж?, загальною площею 4662,2 кв.м не визнається відповідачем 2.

Відповідач 1 у відзиві №103 від 24.09.2012р. проти задоволення позову заперечень не представив та зазначив, що порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Сканер-Центр»умов договору про спільну діяльність б/н від 29.09.2007р. відбулось через невиконання третьою особою 2 договору від 09.10.2007р. про проведення проектно-вишукувальних робіт та договору будівельного підряду від 14.01.2008р.

Одночасно, відповідач 1 розгляд справи просив здійснити без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Сканер-Центр».

Відповідач 2 у відзиві без номеру та дати, який надійшов на адресу господарського суду 26.09.2012р., вказав, що не визнає право власності позивача на адміністративно-виробничу будівлю, яка розташована за адресою: м.Київ, вул.Крайня, буд.1, літера Ж?, загальною площею 4662,2 кв.м з огляду на відсутність у останнього правоустановчих документів на спірне майно.

Розгляд справи Товариство з обмеженою відповідальністю «ФОРС»просило здійснити без участі свого представника.

Ухвалою від 17.09.2012р. залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Київську міську раду та в якості третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1, Товариство з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Столична нерухомість».

Третя особа 1 письмових пояснень на позовну заяву не представила, у судових засіданнях 26.09.2012р., 03.10.2012р., 10.10.2012р. проти позову заперечила з огляду на відсутність обставин, з існуванням яких діюче законодавство пов'язує можливість визнання права власності на нерухоме майно.

Третя особа 2 у поясненнях б/н та дати, які надійшли на адресу господарського суду 26.09.2012р., підтвердила факт невиконання договорів від 09.10.2007р. та від 14.01.2008р. в частині забезпечення введення новобудови в експлуатацію та здійснення її державної реєстрації, розгляд справи просила здійснити без участі свого представника.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

За приписами ст.27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов'язки сторін.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов?язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

За висновками суду, незважаючи на те, що відповідачі та третя особа 2 у судові засідання 26.09.2012р., 03.10.2012р., 10.10.2012р. не з'явилися, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті. Одночасно, судом також враховано, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Сканер-Центр», Товариством з обмеженою відповідальністю «ФОРС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Столична нерухомість» були надані письмові пояснення по суті спору, а також клопотання про розгляд справи без участі власних представників.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та третьої особи 1, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із ст.11 вказаного нормативно-правового акту підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 1130 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Як встановлено судом, 29.09.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Іннет»(сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сканер-Центр»(сторона 2) був укладений договір про спільну діяльність.

За умовами п.1.1 вказаного договору сторони домовились про організацію спільної діяльності, що пов'язана з будівництвом адміністративно-виробничої будівлі за адресою: м.Київ, вул.Крайня, 1 для досягнення наступних господарських і комерційних цілей: будівництво адміністративно-виробничої будівлі за адресою: м.Київ, вул.Крайня, 1; розподілення площ об'єкту для подальшого ведення власної комерційної та господарської діяльності кожної із сторін.

Згідно із п.п.3.1.1 укладеного сторонами правочину сторона 1 зобов'язалась після підготовки та надання стороною 2 стороні 1 передпроектної документації та розробленого робочого проекту будівництва об'єкту, здійснити 100% фінансування виконаних на цей час робіт у відповідності та у розмірі до наданих стороною 2 відповідних документів, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок сторони 2 або шляхом оплати витрат по сумісній діяльності відповідно до калькуляції робіт, наданої стороною 2, або в інший, погоджений сторонами спосіб, про що складається відповідний акт.

Одночасно, у відповідності до п.4.1 договору б/н від 29.09.2007р. сторона 2 за даним договором зобов'язалась, зокрема, організувати проведення проектно-вишукувальних робіт шляхом укладання з третьою особою, яка має відповідні ліцензії та дозволи, відповідного договору; організувати отримання та погодження дозвільної документації у відповідності до вимог чинного законодавства України.

За змістом п.п.6.1, 6.2, 6.3, 6.4 зазначеної угоди внеском сторони 1 є грошові кошти. Доля сторони 1 складає 90% права власності всієї площі об'єкту, що буде побудований в рамках даного договору, та полягає у 100% фінансування проекту з будівництва об'єкту. Внеском сторони 2 є трудова участь. Доля сторони 2 складає 10% права власності всієї площі об'єкту, що буде побудований в рамках даного договору, та полягає в точній та відповідній реалізації та виконанні покладених на неї зобов'язань за даним договором та відповідними супутніми договорами, направленими на повну реалізацію будівництва об'єкта.

Пунктом 8.1 договору б/н від 29.09.2007р. позивач та відповідач 1 погодили, що об'єкт, який буде створений (побудований) є результатом спільної діяльності та буде розділений в наступному порядку: сторона 1 набуває право власності на 90% площ новозбудованої адміністративно-виробничої будівлі, а сторона 2 набуває право власності на 10% площ новозбудованої адміністративно-виробничої будівлі (об'єкту), а також за вимогою -на пільгові умови щодо довгострокової оренди 30 відсотків площ виробничих приміщень, місць для паркінгу та адміністративних приміщень, у разі виконання сторонами даного договору всіх своїх зобов'язань, взятих у відповідності до умов даного договору.

За приписами п.13.5 підписаної сторонами угоди строк дії даного договору закінчується при повному виконанні сторонами всіх взятих на себе зобов'язань за договором.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду усіх обставин справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання права власності на адміністративно-виробничу будівлю, яка розташована за адресою: м.Київ, вул.Крайня, буд.1, літера «Ж?», підлягають задоволенню, з огляду на таке:

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено принцип мирного володіння майном, який в контексті прецендентної практики Європейського суду з прав людини закріплює засади поваги до права власності та забороняє безпідставне позбавлення або обмеження володіння особою своїм майном, інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених нормами міжнародного права.

Згідно із ч.2 ст.41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Аналогічні положення передбачені статтею 321 Цивільного кодексу України.

Як встановлено ст.55 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини кожній особі (у тому числі, і юридичній, оскільки останні відповідно до ч.1 ст.91 Цивільного кодексу України здатні мати такі ж права та обов'язки, як і фізичні, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині) належить невід'ємне право на судовий захист своїх прав та інтересів.

За змістом ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів , а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 392 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно із ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.16 вказаного Кодексу та ч.2 ст.20 Господарського кодексу України способом захисту прав та інтересів може бути, в тому числі, визнання права.

Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги якого звернені до суду, який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об'єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача. Підставою позову є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачу спірного майна.

За змістом ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та ст.1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача, а також -належності обраного способу судового захисту.

З огляду на обраний позивачем спосіб захисту свого права, в контексті приписів ст.392 Цивільного кодексу України, предметом доказування, а, відповідно, і судової оцінки у розглядуваній справі є як наявність у позивача права власності на спірне майно, так і порушення (невизнання) такого права відповідачами.

Як свідчать матеріали справи, позивач виконав свої зобов'язання за договором про спільну діяльність б/н від 29.09.2007р. та здійснив 100% фінансування виконаних на 27.12.2007р. робіт, що підтверджується актом №1 від 27.12.2007р., який було підписано позивачем та відповідачем 1.

Також, позивач здійснив 100% авансову проплату будівництва об'єкту, що засвідчено актом №2 від 30.12.2007р., підписаним Товариством з обмеженою відповідальністю «Іннет» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сканер-Центр».

Як вказує позивач, відповідач 1 зобов'язання за договором про спільну діяльність в частині забезпечення введення новобудови в експлуатацію та здійснення її державної реєстрації не здійснив. Крім того, за твердженням позивача право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннет»на адміністративно-виробничу будівлю, яка розташована за адресою: м.Київ, вул.Крайня, буд.1, літера «Ж?», загальною площею 4662,2 кв.м не визнається відповідачем 2.

Наразі, на виконання прийнятих на себе за договором про спільну діяльність б/н від 29.09.2007р. зобов'язань Товариство з обмеженою відповідальністю «Сканер-Центр»(замовник) 09.10.2007р. підписало з Товариством з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Столична нерухомість»(виконавець) договір на виконання проектно-вишукувальних робіт, предметом якого згідно із п.1.1 було визначено комплекс проектно-вишукувальних робіт, необхідних для початку будівництва адміністративно-виробничої будівлі за адресою: м.Київ, вул.Крайня, 1.

Крім того, 14.01.2008р. між відповідачем 1 та третьою особою 2 (генеральний підрядник) було укладено договір будівельного підряду на проведення будівництва адміністративно-виробничої будівлі, згідно із п.2 якого генеральний підрядник зобов'язується за завданням замовника на умовах цього договору на свій ризик виконати та здати йому в установлений цим договором строк закінчені роботи по будівництву адміністративно-виробничої будівлі за адресою: м.Київ, вул.Крайня, 1, загальною площею 4500 кв.м, а замовник зобов'язується надати генеральному підряднику будівельний майданчик, передати дозвільну документацію, а також затверджену в установленому порядку проектну документацію, забезпечити своєчасне фінансування будівництва, прийняти завершений будівництвом об'єкт і повністю сплатити вартість виконаних робіт у порядку і в розмірах, передбачених цим договором.

Згідно із п.3.1.24 договору будівельного підряду на проведення будівництва адміністративно-виробничої будівлі від 14.01.2008р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Столична нерухомість»зобов'язалось ввести об'єкт в експлуатацію, здійснити державну реєстрацію об'єкту та надати замовнику належним чином оформлений акт державної приймальної комісії в строк до 01.12.2010р.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Як вказує позивач та підтверджує відповідач 1, у жовтні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Столична нерухомість»здійснило будівництво адміністративно-виробничої будівлі по вул.Крайня, 1 у м.Києві, літера Ж?.

Як свідчать матеріали справи, будівництво адміністративно-виробничої будівлі за адресою: м.Київ, вул.Крайня, 1 проводилось у відповідності до проекту, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Столична нерухомість».

Крім того, будівельні роботи проводились на земельній ділянці по вул.Крайня, 1 у м.Києві, технічний звіт по якій згідно із черговим кадастровим планом (витягом з бази даних Державного земельного кадастру від 11.09.2012р.) зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Сканер-Центр».

Одночасно, зобов'язання за договором від 14.01.2008р. в частині забезпечення введення новобудови в експлуатацію та здійснення її державної реєстрації третьою особою 2 виконані не були.

Як було вказано судом вище, у відзиві №103 від 24.09.2012р. відповідач 1 посилався на те, що порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Сканер-Центр»умов договору про спільну діяльність б/н від 29.09.2007р. відбулось через невиконання третьою особою 2 договору від 09.10.2007р. про проведення проектно-вишукувальних робіт.

При цьому, за висновками суду, порушення договору від 14.01.2008р. третьою особою 2 не звільняє відповідача 1 від обов'язку належно виконати прийняті за договором б/н від 29.09.2007р. зобов'язання, виходячи з приписів п.2.4 договору про сумісну діяльність, згідно із якими кожна із сторін має право привертати для виконання своїх зобов'язань за даним договором третіх осіб, беручи на себе відповідальність перед другою стороною за їх дії. Наразі, саме відповідач 1 є зобов'язаною стороною за укладеним з позивачем договором б/н від 29.09.2007р.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що всупереч умовам укладеного договору і положенням ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, відповідач 1 взяті на себе за договором про спільну діяльність зобов'язання не виконав, чим порушив право позивача на набуття у власність 90% площ новозбудованої адміністративно-виробничої будівлі по вул.Крайня, 1 у м.Києві.

Крім того, згідно із листом №27/06/12-2 від 27.06.2012р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Форс»було запропоновано позивачу розглянути питання щодо укладання договорів оренди площ в адміністративно-виробничій будівлі по вул.Крайня, 1 у м.Києві.

За змістом листа №10/07-14 від 10.07.2012р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Іннет»було направлено відповідачу 2 проект договору оренди площ в адміністративно-виробничій будівлі по вул.Крайня, 1 у м.Києві, літера Ж? (виробничих приміщень, місць для тимчасового зберігання автотранспорту та адміністративних приміщень).

При цьому, відповідно до листа №27/07/12-09 від 27.07.2012р. відповідач 2 повідомив, що у зв'язку із відсутністю у позивача правоустановчих документів на новозбудовану будівлю по вул.Крайня, 1 у м.Києві, літера Ж? Товариство з обмеженою відповідальністю «Форс»не визнає право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннет»на зазначену будівлю.

Аналогічні відомості містить відзив відповідача 2 без номеру та дати, який надійшов на адресу господарського суду 26.09.2012р.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, господарський суд встановив, що відповідачем 1 порушено, а відповідачем 2 не визнається право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннет»на адміністративно-виробничу будівлю по вул.Крайня, 1 у м.Києві, літера Ж?.

Згідно із ст.316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 328 вказаного нормативно-правового акту встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За приписами п.9.1.2 договору б/н від 29.09.2007р. сторони встановили, що у разі невиконання та/або неналежного виконання взятих на себе зобов'язань, передбачених розділом 4 даного договору, в тому числі, але не виключно: неналежне проведення проектно-вишукувальних робіт, неналежна підготовка та відсутність погоджень, дозвільної документації у відповідності до вимог чинного законодавства України, нездійснення замовлення кваліфікованих будівельних робіт об'єкту в організації, що відповідні ліцензії та дозволи для виконання таких робіт, не забезпечення введення об'єкту в експлуатацію та не здійснення реєстрації права власності на новозбудований об'єкт нерухомості відповідно до вимог чинного законодавства та умов даного договору у термін до 01.12.2010р. -сторона 2 втрачає, а сторона 1 набуває право власності на 100% площ новозбудованої будівлі.

Відповідно до висновку №0284 від 27.04.2012р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська незалежна судово-експертна установа»нежитлова будівля під літерою Ж?, загальною площею 4662,2 кв.м, що знаходиться в м.Києві по вул.Крайня, 1: є об'єктом нерухомого майна; відповідає вимогам ДБН, чинним в галузі будівництва, згідно документальних даних станом на момент складання висновку (по загальним даним, характеристиці конструктивних елементів та технічному стану; наявності інженерних комунікацій). За таких обставин, експерт дійшов висновку, що спірна будівля придатна до експлуатації за призначенням станом на момент складання висновку згідно документальних даних.

Згідно із ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, приймаючи до уваги наявність у експерта Шильцової К.М. свідоцтва №1136 від 26.06.2007р., виданого Міністерством юстиції України, з правом дослідження об'єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій та відповідних документів, суд приймає до уваги вказаний вище висновок №0284 від 27.04.2012р. як доказ відповідності спірного майна будівельним нормам і правилам.

Наразі, судом також враховано, що згідно із витягами з Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна об'єкти по вул.Крайня, 1 у м.Києві не перебувають під обтяженнями.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннет»є власником 100% площ нежитлової будівлі з літерою Ж? по вул.Крайня, 1 у м.Києві, внаслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 1653 грн. підлягає стягненню з відповідачів порівну.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннет», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сканер-Центр», м.Київ, Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРС», м.Боярка про визнання права власності на адміністративно-виробничу будівлю, яка розташована за адресою: м.Київ, вул.Крайня, буд.1, літера Ж?, загальною площею 4662,2 кв.м.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Іннет»(02660, м.Київ, Деснянський район, вул.Крайня, буд.1, ЄДРПОУ 34750544) право власності на адміністративно-виробничу будівлю, яка розташована за адресою: м.Київ, вул.Крайня, буд.1, літера Ж?, загальною площею 4662,2 кв.м.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сканер-Центр»(02660, м.Київ, Деснянський район, вул.Крайня, буд.1, ЄДРПОУ 31409351) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннет»(02660, м.Київ, Деснянський район, вул.Крайня, буд.1, ЄДРПОУ 34750544) судовий збір в сумі 826,50 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРС»(08150, Київська область, Києво-Святошинський район, м.Боярка, вул.Маяковського, буд.49, ЄДРПОУ 30312466) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннет»(02660, м.Київ, Деснянський район, вул.Крайня, буд.1, ЄДРПОУ 34750544) судовий збір в сумі 826,50 грн.

У судовому засіданні 10.10.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 15.10.2012р.

Суддя М.О.Любченко