Постанова

від 19.10.2012 по справі 2а/0470/6206/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2012 р. Справа № 2а/0470/6206/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Конєвої С.О.

при секретарі судового засідання: Шрамко Я.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Гусаров В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Левіс»про стягнення 980, 89грн., -

ВСТАНОВИВ:

31.05.2012р. Державна податкова інспекція в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Левіс» та просить:

- стягнути податковий борг з відповідача в сумі 980, 89грн. шляхом стягнення коштів з відкритих рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «Левіс» у банках, обслуговуючих вказаного платника податків;

- надати дозвіл позивачу на стягнення коштів з відповідача у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить вказаному платнику податків.

У судовому засіданні представник позивача усно уточнив позовні вимоги та просив не розглядати позовні вимоги в частині надання дозволу Державній податковій інспекції на стягнення коштів з відповідача у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить вказаному платнику податків.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач перебуває на обліку у Державній податковій інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби та має борг по податку на прибуток у розмірі 110, 16грн., з орендної плати в сумі 371, 18грн. по терміну сплати 30.12.2011р. та у сумі 452, 32грн. по терміну сплати до 30.01.2012р., зі збору за спеціальне використання води в сумі 44, 51грн., який несплачений відповідачем. Позивачем вживалися заходи щодо примусового стягнення податкового боргу та у відповідності до вимог ст. 59 Податкового кодексу України на адресу відповідача була надіслана податкова вимога № 1009 від 06.06.2011р., яку було повернуто до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби 22.08.2011р. Однак, відповідачем не було сплачено податкового боргу, який позивач і просить стягнути в судовому порядку, посилаючись на ст.ст. 16, 20, 59, 95 Податкового кодексу України.

У судовому засіданні 10.09.2012р. представник позивача позовні вимоги в частині стягнення з відповідача податкового боргу підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, причину неявки не повідомив, про дату, час і місце слухання справи повідомлений належним чином відповідно до вимог ч. 11 ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим конвертом (а.с. 43).

У відповідності до вимог ч. 11 ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідач процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, причини неявки не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду справи або розгляд справи за його відсутності до суду не звернувся.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи наведене, належне повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, строки вирішення і розгляду справи, встановлені ст. 122 КАС України, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності відповідача за наявними у ній доказами у відповідності до вимог ч. 4 ст. 128 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, який приймав участь у судовому засіданні, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єктом владних повноважень - є орган державної влади орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Частиною 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п.5 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України.

Відповідно до п.п.20.1.18 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Тобто, позивач - орган державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах реалізує надані йому владні управлінські функції та має право звертатися до суду з відповідними позовними вимогами щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.

Статтею 16 Податкового кодексу України визначено, що платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановленим цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суми такого грошового зобов'язання.

П. 49.18.1, п. 49.18.2 ч. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація подаються за звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Також у відповідності до п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Так, як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Левіс» 30.06.2005р. зареєстровано Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради як юридична особа за адресою: м.Дніпропетровськ, Амур-Нижньодніпровський район, вул. Бажова, буд. 11А, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ станом на 16.02.2012р. (а.с. 6-7).

У 2011р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Левіс» до податкового органу були подані наступній податкові декларації:

- 27.01.2011р. податкова декларація з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2011р. № 983, в якій відповідачем самостійно визначено до сплати рівними частками суми орендної плати з січня по грудень 2011р. по 452, 32грн щомісяця (а.с. 15);

- 09.08.2011р. податкова декларація № 60506 з податку на прибуток підприємства за 2 квартал 2011р., а також уточнююча декларація № 77228 від 09.11.2011р. за вказаний період (а.с. 13-14, 45-46);

- 09.08.2011р. податкова декларація № 61610 по збору за спеціальне використання поверхневих та підземних вод за півріччя 2011р. (а.с. 10-12).

Згідно данних облікової картки відповідача та наданого податковим органом розрахунку суми позову, наведеного у листі від 10.09.2012р., відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив суми грошових зобов'язань за вищевказаними податковими деклараціями та податковий борг становить в загальній сумі 980, 89грн., а саме:

- по деклараціях з податку на прибуток за 2 квартал 2011р. - 110, 16грн.;

- по декларації з орендної плати за земельні ділянки за 2011р. за період з листопада по грудень 2011р. в загальній сумі 823, 50грн. (за листопад - 371, 18грн., за грудень - 452, 32грн.);

- по декларації за спеціальне використання води за півріччя 2011р. в сумі 44, 51грн.

Крім того, за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань по деклараціях з податку на прибуток на підставі п.п. 129.1.1. ст. 129 Податкового кодексу України за період з 20.08.2011р. по 09.11.2011р. нарахована пеня в сумі 2, 72грн. (а.с. 17-29, 44).

В подальшому, податковим органом були вжиті заходи щодо примусового стягнення податкового боргу та на виконання вимог ст. 59 Податкового кодексу України була сформована податкова вимога № 1009 від 22.08.2011р. на суму 245, 16грн., яка була надіслана відповідачеві 13.09.2011р. (а.с. 9).

У відповідності до п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі, якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі, якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений у повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Таким чином, виходячи із граничних строків сплати сум податкових зобов'язань, зазначених самостійно у податкових деклараціях та з урахуванням п. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України, відповідач повинен був сплатити податкові зобов'язання у наступні строки, а саме:

- по податковій декларації з орендної плати за 2011р. за листопад 2011р. у строк до 30.12.2011р., за грудень 2011р. у строк до 30.01.2012р.;

- по деклараціях з податку на прибуток приватних підприємств за 2 квартал 2011р. від 09.08.2011р. - у строк до 19.08.2011р. по уточнюючій декларації від 09.11.2011р. - у строк до 09.11.2011р.;

- по декларації за спеціальне використання води за півріччя 2011р. - у строк до 19.08.2011р.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач у зазначені строки суми податкових зобов'язань не сплатив, у зв'язку з чим у нього виник податковий борг по сплаті орендних платників за земельні ділянки за листопад 2011р. в сумі 371, 18грн. з 31.12.2011р., за грудень 2011р. в сумі 452, 32грн. - з 31.01.2012р.; по сплаті податку на прибуток 110грн. - з 20.08.2011р., по уточнюючій декларації - з 10.11.2011р.; по сплаті за спеціальне використання води в сумі 44, 51грн. - з 20.08.2011р.

У відповідності до ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком і збором.

Крім того, п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України передбачено, що якщо платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу, така сума грошового зобов'язання є узгодженою.

Пунктом 56.11 ст. 56 Податкового кодексу України визначено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Згідно ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а за змістом ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідач в судове засідання не з'явився, доказів сплати податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями в сумі 980, 89грн. у встановлені законодавством строки суду не надав, відсутні також і докази на спростування вищевикладених обставин.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність своїх позовних вимог позивачем щодо стягнення з відповідача податкового боргу в сумі 980, 89грн., а тому дані позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, у яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 55, 71, 86, 94, 122, 128, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Левіс» про стягнення 980, 89грн.- задовольнити повністю.

Стягнути кошти з рахунків у банках, обслуговуючих Товариство з обмеженою відповідальністю «Левіс» (49024, м. Дніпропетровськ, вул. Бажова, 11А, код ЄДРПОУ 19094558, р/р 26003112823001, ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 306704) на користь держави податковий борг у сумі 980, 89грн.(дев'ятсот вісімдесят гривень 89 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 14.09.2012р.

Суддя С.О. Конєва