Постанова

від 10.10.2012 по справі 9153/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Харківський окружний адміністративний суд П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2012 р. справа № 2а-9153/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., при секретарі судового засідання Звягіні Я.І.,

за участі сторін:

представників позивача - Авілової О.М., Зозулі Т.А.,

представника відповідача - Гадяцької Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МС Консалтінг" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "МС Консалтінг", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської обласної Державної податкової служби, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0000882220 від 31.07.2012 року щодо донарахування з податку на додану вартість та №0000892220 від 31.07.2012 року щодо неподання звітності. Посилаючись на факти викладені в позовній заяві, позивач просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, з підстав викладених в письмових запереченнях, які приєднані до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "МС Консалтінг" (код ЄДРПОУ 36626375) (далі позивач) відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи зареєстрований Виконавчим комітетом Харківської міської ради від 06.10.2009 року за №14801020000045182, взятий на податковий облік в ДПІ у Московському районі м. Харкова з 07.10.2009 року за №27943.

З 06.07.2012 року по 11.07.2012 року Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби була проведена документальна позапланова перевірка ТОВ "МС Консалтінг" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 30.06.2012 року.

За наслідками перевірки було складено акт перевірки №1262/2220/36626375 від 18.07.2012 року, згідно висновків якого було встановлено з боку позивача наступні порушення:

- п.3 пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 розділу ХІV, п.181.1 ст.181, п.183.4 ст.183 розділу V Податкового кодексу,п.3.3, пп.3.6.1 п.3.6 п.3.6 розділу ІІІ Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 року №1394 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.11.2011 року за №1369/20107 ТОВ "МС Консалтіг" не зареєструвалось своєчасно платником податку на додану вартість;

- п.203.1 ст.203 Податкового кодексу ТОВ "МС Консалтінг" не звітувало з податку на додану вартість за жовтень, листопад та грудень 2011 року, січень, лютий та березень 2012 року;

- відповідно до пп.54.3.1 п.54.3 ст.54 розділу ІІ, пп.2 п.180.1 ст.180, п.183.10 ст.183, пп."а" п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, ст. 194, розділу V, п.10 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу, пп.3.5.5 п.3.5 п.3.5 розділу ІІІ Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 року №1394 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.11.2011 року за №1369/20107 ТОВ "МС Консалтінг" визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 93563,00 грн., у тому числі за жовтень місяць 2011 року в сумі 37218,00 грн., за листопад місяці 2011 року в сумі 13545,00 грн., за грудень місяць 2011 року в сумі 20000 грн., за січень місяць 2012 року в сумі 9600,00 грн., за лютий місяць 2012 року в сумі 6600 грн., за березень місяць 2012 року в сумі 6600,00 грн.;

- згідно п.120.1 ст.120 Податкового кодексу, до ТОВ "МС Консалтінг" буде застосовано штрафну санкцію за неподання декларації з податку на додану вартість за жовтень, листопад та грудень 2011 року, січень, лютий, та березень 2012 року.

Не погодившись з актом перевірки, позивач подав письмові заперечення до винесеного акту перевірки (а.с.35-40). На відповідність розглянутих заперечень, відповідачем було прийнято рішення від 26.07.2012 року №5402/10/22-215 яким, висновки які були зроблені в акті перевірки залишити без змін.

На підставі зазначених висновків, відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення №№ 0000882220 від 31 липня 2012 року, щодо донарахування ПДВ на суму 93 563 гривень, штрафних санкцій на суму 23 390, 75 гривень, загалом на 116 953 грн. та №0000892220 від 31 липня 2012 року, щодо неподання звітності штрафних санкцій на суму 1020 гривень.

Перевіривши оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне.

Відповідно до Указу Президента України №727, позивач перебував на спрощеній системі оподаткування, свідоцтва платника податку на додану вартість не мав.

Як зазначено в акті перевірки, відповідно до розрахунку сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичної особи за 3 квартал 2011 року обсяг виручки від реалізації склав 1 309 155 грн. Позивач з 4 кварталу 2011 року перебував на загальній системі оподаткування і є платником податку на прибуток.

Відповідно до декларації з податку на прибуток за 4 квартал 2011 року (№9016843349 від 04.07.2012 року) дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) склав 324013 грн.

Стосовно посилання в податковому рішенні-повідомленні на п. п. 2 п. 54.3 статті 54 та п. 123.1 статті 123, Податкового кодексу України, суд зазначає, що посилання відповідача на п. п. 2 п. 54.3 статті 54 Податкового кодексу України є безпідставним, бо п. п. 54.3.2. Податкового кодексу України встановлює наступне: - контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: - дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Аналізуючи вище зазначені положення суд приходить до висновку, що податковий (контролюючий) орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом, або іншим законодавством лише у випадку коли дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Судом встановлено, що позивач зовсім не подавав податкових декларацій та уточнюючих розрахунків, а таким чином застосування відповідачем при визначенні сум грошових зобов'язань п. п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України є не законним та неправомірним, бо причин та необхідних умов для застосування відповідачем цієї норми права не існує.

Підставами нарахування податкової недоїмки та штрафу стало посилання відповідача, на підставі пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 розділу ХІV, п. 181.1 ст.181, п. 183.4 ст. 183 розділу V Податкового кодексу, п. 3. 3, пп.3.6.1. п. 3.6 розділу ІІІ Положень про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 року №1394 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.11.2011 року за №1369/20107. п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу (не звітувало з податку на додану вартість за жовтень, листопад, та грудень 2011р., січень, лютий та березень 2012 року).

В четвертому кварталі 2011 року позивач перейшов на загальну систему оподаткування в зв'язку з перевищенням протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку.

Керуючись Податковим Кодексом України та Указом Президента №746/99 від 28.06.1999 року позивач подав до податкової інспекції першу реєстраційну заяву форми №1-ПДВ з необхідним пакетом документів «14»вересня 2011 року зареєстровану в ДПІ 14 вересня 2011 року Указ Президента №746/99 від 28.06.1999 року: «Відмову від застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності і повернення до раніше встановленої системи оподаткування суб'єкти малого підприємництва можуть здійснювати з початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) у разі подання відповідної заяви до органів державної податкової служби не пізніше ніж за 15 днів до закінчення попереднього звітного (податкового) періоду (кварталу).

Відповідно до п.183.4.ст. 183 Податкового кодексу України «У разі переходу осіб із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку, на загальну систему оподаткування, за умови, якщо такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 або пунктом 182.1 статті 182 цього Кодексу, з початку календарного року, реєстраційна заява має бути подана не пізніше 10 січня цього календарного року; у разі якщо такий перехід здійснюється упродовж календарного року, реєстраційна заява подається одночасно з поданням заяви про відмову від застосування спрощеної системи оподаткування». Та п.183.5. ст.183: «Особи, зазначені у пунктах 183.3 та 183.4 цієї статті (у разі добровільної реєстрації), можуть навести у заяві бажаний (запланований) день реєстрації як платника податку, що відповідає даті початку податкового періоду (календарний місяць), з якого такі особи вважатимуться платниками податку та матимуть право на виписку податкових накладних. При цьому реєстрація осіб, зазначених у пункті 183.4 цієї статті, здійснюється не раніше дати зміни системи оподаткування». На яку позивач отримав відмову у видачі Свідоцтва платника податку на додану вартість №10849/10/15-206 від 27.09.2011 року в зв'язку з тим, що данні реєстраційної заяви не відповідають відомостям Єдиного банку даних про платників податку, але п.183.8 . ст. 183 ПКУ не містить такої підстави для відмови у реєстрації платника ПДВ. Після отримання відмови у видачі Свідоцтва платника податку на додану вартість, позивачем було тричі подано реєстраційні заяви до податкової інспекції з необхідним пакетом документів, на які було отримано лише одну письмову відмову в реєстрації, Свідоцтва про реєстрацію платника податку не було отримано також.

Суд зазначає, що у відповідності до п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу, посилання представника відповідача на те, що до позивача буде застосовано штрафну санкцію за неподання декларацій з податку на додану вартість за період з 01.10.2011 року по 30.06.2012 року є надуманим та незаконним.

Відповідності до п. 120.1. ст. 120 Податкового кодексу України, неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків).

Згідно приписів п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України - право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 Податкового кодексу України.

Відповідності до п. п. 8.2. розділу III (Реєстрація платників податку на додану вартість) встановлено: - Датою переходу зазначених осіб на загальну систему оподаткування є дата їх реєстрації як платника ПДВ... Особи які перейшли на загальну систему оподаткування із спрощеної системи оподаткування і не були зареєстровані платниками ПДВ, підлягають обов'язковій реєстрації платниками ПДВ з урахуванням вимог пункту 181.1 статті 181 розділу V ПКУ. Обсяг оподатковуваних операцій визначається починаючи з періоду переходу на загальну систему оподаткування.

Листом ДПА від 01.11.2011 року № 4800/7/15-3317 роз'яснено окремі питання стосовно реєстрації особи як платника ПДВ. Так у листі зазначено, що «для здійснення реєстрації платником ПДВ особа не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому в перше досягнуто зазначеного в п. 181.1 ст. 181 ПКУ обсягу оподатковуваних операції з постачання товарів, послуг, повинна подати реєстраційну заяву платника ПДВ за формою № 1-ПДВ... Податкові зобов'язання з податку на додану вартість у такої особи починають виникати з дати реєстрації її як платника ПДВ.

Аналізуючи вище зазначені положення суд приходить до висновку, що обов'язок по поданню декларації з ПДВ виникає тільки після реєстрації такої особи як платника ПДВ

Суд зазначає, що положення п. п. 16.3.1. п. 16.1. ст. 16 Податкового кодексу України встановлюють обов'язок платника податків подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Таким чином, позивач не подавав і не міг подавати податкову декларацію за тих обставин, що відповідач відмовив позивачу в реєстрації його як платника податку на додану вартість у зв'язку з порушенням вимог 9.10 розділу III положення про реєстрацію платників податків №978 від 22.12.2010 року.

Відповідно до пункту 183.9 статті 183 розділу V ПКУ, у разі відсутності підстав для відмови у реєстрації особи як платника податку на додану вартість, орган державної податкової служби зобов'язаний видати заявнику або відправити поштою (з повідомленням про вручення) Свідоцтво про реєстрацію такої особи як платника податку на додану вартість не пізніше наступного робочого дня після бажаного (запланованого) дня реєстрації платника податку на додану вартість, зазначеного у його Заяві, або протягом 10 робочих днів від дати надходження Заяви, якщо бажаний (запланований) день реєстрації у заяві не зазначено чи такий день настає раніше дати, що припадає на останній день строку, встановленого для реєстрації платника ПДВ податковим органом. Перебіг строку у 10 робочих днів, установленого для податкової реєстрації, розпочинається з першого робочого дня, наступного за днем отримання податковим органом Заяви (підпункт 12.1 пункту 12 розділу III Положення). Податкові зобов'язання з податку на додану вартість у такої особи починають виникати з дати реєстрації її як платника податку на додану вартість. Датою реєстрації особи платником ПДВ, яка вноситься до Реєстру та зазначається у Свідоцтві, є дата, що відповідає даті здійснення запису в Реєстрі про таку реєстрацію або бажаному дню реєстрації.

Таким чином, в період з дати подачі реєстраційної заяви і до дати отримання свідоцтва платника ПДВ, - особа не є зареєстрованою платником ПДВ. Це дає підстави робити висновок, що вона не є платником ПДВ для цілей оподаткування податком. Не передбачає кодекс і звітуватися за такий період часу. Пунктом 202.1 «а»ст.202 ПКУ визначено: «якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця».

Тож згідно вищевикладеного, та керуючись п. 183.10. ст. 183 Податкового кодексу України позивач не несе відповідальність за не нарахування або несплату податку на додану вартість на рівні зареєстрованого платника. Також про це йдеться в листі податкової № 4800/7/15-3317 від 01.11.2011 року "Щодо окремих питань, пов'язаних із реєстрацією особи, як платника ПДВ".

Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваних рішень, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факт вказаного порушення позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді та спростовуються наступним.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що позивач не міг подавати податкову декларацію ПДВ оскільки його не було зареєстровано платником ПДВ, а отже відповідачем неправомірно застосовані штрафні санкції за не подання декларації з ПДВ та винесено податкові повідомлення - рішення: № 0000882220 від 31 липня 2012 року, № 0000892220 від 31 липня 2012 року неправомірно.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, в даному випадку відповідна сторона - ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби не дотримала вимоги закону про захист охоронюваних прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її рішення як суб'єкта владних повноважень є неправомірним, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 9, 71, 94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МС Консалтінг" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0000882220 та №0000892220 від 31.07.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МС Консалтінг" (61037, м. Харків, пр-кт. Московський, буд. 199-Б, оф.618-а, код ЄДРПОУ 36626375) судовий збір у розмірі 1179.75 грн. (одна тисяча сто сімдесят дев'ять гривень сімдесят п'ять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова в повному обсязі виготовлена 17 жовтня 2012 року.

Суддя Котеньов О.Г.