Постанова

від 13.09.2012 по справі 6644/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

13 вересня 2012 р. № 2-а- 6644/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Панченко О.В.

при секретарі судового засідання Пузовікової К.І.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "АСК 2009" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Приватне підприємство "АСК 2009", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова №0004262305 від 26.04.2012 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що вважає висновки, викладені в акті ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова про результати невиїзної позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства "АСК 2009" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ «Промтехноопт» за жовтень 2011 року від 11.04.2012 року №1071/2204/36456485 зроблені з перевищенням повноважень, наданих ДПІ, а винесене податкове повідомлення - рішення від 26.04.2012 року №0004262305 незаконним. Позивач стверджує, що здійснюючи господарську діяльність дотримується всіх вимог чинного законодавства України. Укладені ним правочини - дійсні, правочини виконані сторонами у повному обсязі, без претензій та зауважень один до одного, ні ким не оскаржувані та у судовому порядку не визнані не дійсними. Фактичне виконання умов договорів підтверджується первинними бухгалтерськими документами та податковими накладними, складеними у відповідності до п.9.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні і п.2.4 ст.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Посилання відповідача на акти перевірок складені ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова стосовно контрагента позивача, на думку позивача, судом не можуть бути взяті до уваги, оскільки нормами діючого законодавства України не передбачено можливість посилання ДПІ в ході проведення перевірки суб'єкта господарювання на акти перевірок інших податкових інспекцій суб'єктів господарювання. Норми чинного законодавства не ставлять в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

За таких підстав, позивач вважає акт перевірки таким, що складений з порушенням вимог діючого законодавства України, а спірне податкове повідомлення - рішення незаконним та необ'єктивним, у зв'язку з чим позивач просить суд скасувати податкове повідомлення -рішення.

Представник позивача прибув у судове засідання та склав на адресу суду заяву, в якій просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та розглядати справу без участі представника ПП "АСК 2009".

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений судом належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надав. Правом надати письмові заперечення на позов не скористався.

Оскільки матеріали справи містять докази, які в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, а завданням адміністративного судочинства України згідно з ч.1 ст.2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і неухильне дотримання судом вимог даної норми процесуального закону є обов'язковим в кожній адміністративній справі, то з огляду на приписи ст.41, ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів:

Судом встановлено, що позивач - Приватне підприємство "АСК 2009", пройшов державну реєстрацію у порядку, визначеному чинним законодавством, набув статусу суб'єкта господарювання, код ЄДРПОУ36456485, місцезнаходження: вул. Іванівська, буд.5, м. Харків (а.с.51-53).

З 18.06.2009 року за №40260 підприємство узято на облік в органах державної податкової служби, на час видачі довідки від 18.06.2009 року перебував на обліку у ДПІ в Дзержинському районі м. Харкова, правонаступником, якої є Державна податкова інспекція в Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби та з 20.07.2009 року позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість (а.с.54-55).

Державна податкова інспекція в Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби в силу норм Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та за наведеними у ст. 3 КАС України ознаками є суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

На підставі наказу від 30.03.2012 року №257, виданого Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС головним державним податковим ревізором - інспектором відділу особливо важливих перевірок управління податкового контролю Харченко С.І., згідно пп. 78.1.1 п.78.1 ст.78 ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями, проведена невиїзна документальна позапланова перевірка Приватного підприємства "АСК 2009" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ «Промтехноопт» (код ЄДРПОУ 37092055) за жовтень 2011 року.

Результати перевірки оформлені актом від 11.04.2012 року №1071/2204/36456485 (а.с.32-38).

За висновками податкової інспекції, викладених у згаданому акті перевірки, встановлено порушення позивачем:

- п.198, п.198.3, п.198.6, ст..198, п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями, у зв'язку з чим підприємством завищено податковий кредит на загальну суму 32.310,00 грн., у тому числі по періодах: жовтень 2011 року завищена сума податкового кредиту на 32.310,0 грн.

З посиланням на вказаний вище акт перевірки податковим органом 26.04.2012 року винесено спірне податкове повідомлення - рішення №0004262305, яким ПП "АСК 2009" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у розмірі 48.476,00 грн., з яких 32.310,0 грн. - основний платіж, 16.155,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи) (а.с.6);

Не погодившись з вказаним рішенням, ПП "АСК 2009" звернулось з даним позовом до суду.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість відображених в акті перевірки від 11.04.2012 року №1071/2204/36456485 висновків податкового органу на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне:

З наявних у справі документів вбачається, що у перевіряємому періоді позивач - ПП "АСК 2009", мав господарські взаємовідносини з підприємством ТОВ «Промтехноопт», код ЄДРПОУ 37092055.

Так, на підставі договору поставки від 01.02.2011 року №2302, укладеного між ТОВ «Промтехноопт»-(постачальник) та ПП "АСК 2009"-(покупець), постачальник зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти товар - супутні автомобільні товари та сплатити за нього певну грошову суму (а.с.61-64, 66-69). Кількість, асортимент, номенклатура визначаються специфікацією (а.с.65).

Виконання вказаного договору підтверджується податковими накладними, виписаними ТОВ «Промтехноопт» на адресу ПП "АСК 2009" від 03.10.2011 року №102 на суму з ПДВ 58.667,95 грн., від 10.10.2011 року №286 на суму з ПДВ 58.969,33 грн., від 13.10.2011 року №369 на суму з ПДВ 42.738,25 грн., від 21.10.2011 року №552 на суму з ПДВ 33.487,30 грн. (а.с.74-77), видатковими накладними від 03.10.2011 року №2302/27 на суму з ПДВ 58.667,95 грн., від 10.10.2011 року №2302/28 на суму з ПДВ 58.969,33 грн., від 13.10.2011 року №2302/29 на суму з ПДВ 42.738,25 грн., від 21.10.2011 року №2302/30 на суму з ПДВ 33.487,30 грн. (а.с.70-73),

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводилися у безготівковій формі, про що в матеріалах справи свідчать банківські виписки (а.с.78-91).

Транспортування товару за договором відбувалося автотранспортом покупця - ПП "АСК 2009", який належить останньому на підставі договору оренди легкового автомобіля у приватної особи від 01.02.2011 року та додаткових угод від 04.02.2011 року, від 02.01.2012 року, від 27.04.2012 року, укладених між ОСОБА_2-(орендодавець) та "АСК 2009"-(орендатор) (а.с.56-59).

Факт перевезення товару, тобто реальність господарської операції за ознакою наявності фізичного переміщення товару, підтверджується приєднаними товарно-транспортними накладними від 07.11.2011 року №071101 на суму 38.752,46 грн., від 01.11.2011 року №011101 на суму 45.524,77 грн., від 02.11.2011 року №021101 на суму 41.155,50 грн., від 06.09.2011 року №160901 на суму 37.419,88 грн., від 01.04.2011 року №010401 на суму 80.726,15 грн., від 24.03.2011 року №240301 на суму 61.271,22 грн., від 11.04.2011 року №110401 на суму 27.475,38 грн., від 07.04.2011 року №070401 на суму 20.709,89 грн., від 01.09.2011 року №010901 на суму 37.387,34 грн., від 09.03.2011 року №090301 на суму 85.742,52 грн., від 01.03.2011 року №010301 на суму 91.296,11 грн., від 11.02.2011 року №110201 на суму 61.078,73 грн., від 01.02.2011 року №010201 на суму 56.642,92 грн., від 01.07.2011 року №010701 на суму 50.667,23 грн., від 18.05.2011 року №180501 на суму 53.181,13 грн., від 12.05.2011 року №120501 на суму 55.863,82 грн., від 05.05.2011 року №050501 на суму 56.584,04 грн., від 25.08.2011 року №250801 на суму 14.841,25 грн., від 15.08.2011 року №050801 на суму 29.838,50 грн., від 03.08.2011 року №030801 на суму 21.407,86 грн., від 01.08.2011 року №010801 на суму 27.121,01 грн., від 08.06.2011 року №080601 на суму 18.622,63 грн., від 03.06.2011 року №030601 на суму 76.801,20 грн., від 01.06.2011 року №010601 на суму 78.619,66 грн., від 04.07.2011 року №140701 на суму 279.932,77 грн., від 04.07.2011 року №040701 на суму 51.980,16 грн., від 04.05.2011 року №040501 на суму 81.138,79 грн., від 17.06.2011 року №170601 на суму 23.261,11 грн., від 09.09.2011 року №090901 на суму 39.230,30 грн. (а.с.92-120).

В подальшому товар, отриманий позивачем за договором від 01.02.2011 року №2302 з метою отримання економічного ефекту був реалізований ТОВ «Автомобільний дім «Соллі-Плюс», ІП «АІС-Харків», ТОВ «Атлант-М ЮГ», ТОВ «Атлант-М Олексіївка», ВАТ «Завод ім. Фрунзе», ТОВ «Елта», «Атлант-М на Гагаріна», ТОВ «Мега-Тон», ТОВ «Максі Моторс», ТОВ «Авто-Імпульс Трейд», ТОВ Актив-Транс Харків», ТОВ «Альфа Моторз», ТОВ «Альфа - М Плюс» на підставі договорів поставки від 05.11.2010 року №05/11/2010/01, від 01.03.2011 року №03/1, від 19.05.2011 року №05/02, від 01.04.2011 року №04/01, від 03.08.2009 року №03/08/2009-06, від 03.08.2009 року №03/08/2009-03, від 16.11.2009 року №16/11/2009-01, від 07.09.2009 року №07/09/2009-01, від 05.05.2010 року №05/05/2010-01, від 03.08.2009 року №03/08/2009-02, від 01.03.2011 року №03/01, від 17.05.2010 року №17/05/2010-01, від 04.01.2011 року №01/01/2011/02, від 04.01.2011 року №01/01/2011/04 (а.с.121-133).

Виконання сторонами вказаних договорів поставки підтверджується податковими накладними від 03.10.2011 року №2, від 03.10.2011 року №3, від 03.10.2011 року №4, від 03.10.2011 року №5, від 03.10.2011 року № 6, від 03.10.2011 року №9, від 04.10.2011 року №10, від 04.10.2011 року №11, від 04.10.2011 року №13, від 05.10.2011 року № 17, від 07.10.2011 року №20, від 11.10.2011 року №25, від 14.10.2011 року №30, від 14.10.2011 року №31, від 17.10.2011 року №39, від 17.10.2011 року №40, від 18.10.2011 року №43, від 18.10.2011 року №45, від 18.10.2011 року №46, від 19.10.2011 року №50, від 21.10.2011 року №55, від 24.10.2011 року №61, від 25.10.2011 року №65, від 27.10.2011 року №69, від 27.10.2011 року №71, видатковими накладними від 03.10.2011 року №РН-0000587, від 03.10.2011 року №РН-0000588, від 03.10.2011 року №РН-0000589, від 03.10.2011 року №РН0000590, від 03.10.2011 року №РН0000591, від 03.10.2011 року №РН0000594, від 04.10.2011 року №РН0000595, від 04.10.2011 року №РН0000596, від 04.10.2011 року №РН0000598, від 05.10.2011 року №РН0000602, від 07.10.2011 року №РН0000605, від 11.10.2011 року №РН0000610, від 14.10.2011 року №РН0000615, від 14.10.2011 року №РН0000616, від 17.10.2011 року №РН0000624, від 17.10.2011 року №РН0000625, від 18.10.2011 року №РН0000626, від 18.10.2011 року №РН0000631, від 19.10.2011 року №РН0000635, від 21.10.2011 року №РН0000639, від 24.10.2011 року №РН0000646, від 25.10.2011 року №РН0000650, від 27.10.2011 року №РН0000654, від 27.10.2011 року №РН0000656, (а.с.134-158).

Оглянувши долучені до справи копії первинних документів, що були складені з посиланням на зазначені вище правочини, суд зазначає, що документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Обставини понесення позивачем витрат за вказаними договорами підтверджені матеріалами справи.

Приєднані до справи копії платіжних документів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товару за вищевказаними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб -через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності відповідач -ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в ході розгляду справи до суду не надав.

На момент складання податкових накладних на адресу позивача, ТОВ «Промтехноопт» був зареєстрований в Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб та зареєстрований платником податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем.

Сума податку на додану вартість за вищезазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість.

Посилання відповідача в акті перевірки на неправомірність формування податкового кредиту в податковому обліку, суд не бере до уваги, оскільки єдиним мотивом для судження відповідача про неправомірність формування податкового кредиту позивачем є акт ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова та висновки ВПМ ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, а саме:

- акт ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 14.12.2011 року №324/23-03-05/37092055 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промтехноопт» щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків та зборів ТОВ «Агро-Синергетика» за період вересень, жовтень 2011 року їх реальності та повноти відображення в обліку;

- висновки ВПМ ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 12.12.2011 року №51/26-42 та від 12.12.2011 року №52/26-42 щодо відсутності факту реального здійснення господарської діяльності суб'єкта господарювання ТОВ «Промтехноопт» за період вересень, жовтень 2011 року.

Суд відзначає, що відповідно до абзацу 2 п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України, зустрічна звірка не є перевіркою, та під час цієї звірки первинні документи підприємств не вивчались, оскільки, як вбачається з назви згаданих вище актів, зустрічні звірки взагалі не були проведені.

Суд також відзначає, що згідно Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затверджено постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232), а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984), судження податкового органу відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в акті перевірки або довідці зустрічної звірки. Чинним законодавством не передбачено відображення таких суджень в акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають зазначатися лише обставини, котрі спричинили таку неможливість.

Щодо посилання в акті перевірки на відсутність ТОВ «ПРОМТЕХНООПТ» за юридичною адресою, суд вказує, що єдиними відомостями про відсутність юридичної особи за місцем реєстрації є відомості з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Так, згідно довідки з ЄДРПОУ, наданої до матеріалів справи (а.с. 43 - 50), підприємство ТОВ «ПРОМТЕХНООПТ» підприємством підтверджено відомості про юридичну особу.

Окрім того, в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим. Отже, платник податків не несе відповідальності за своїх контрагентів.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до положень ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом -Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом -Порядок №985), специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень -рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавство висуває лише одну умову - вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг.

Факт отримання позивачем товару підтверджується вище зазначеними податковими, видатковими накладними, прибутковими ордерами, платіжними дорученнями, що приєднані до матеріалів справи, іншими доказами по справі.

В ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних документів, наданих позивачем.

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, згідно з п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Суд вказує, що відповідно до п. 200.1. ст.200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно вимог п.200.2. ст.200 вказаного Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Пунктом 200.3. ст. 200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Суд вказує, що про фактичне виконання вищезазначених робіт свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні» та п.2.4. ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Суд зазначає, що статтею 1 розділу 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Достатніх та належних доказів на підтвердження судження про порушення позивачем наведених норм закону відповідач до суду в ході розгляду справи за правилами ч.2 ст.71 КАС України не подав.

Фактів таких порушень згідно з вимогами Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства в акті перевірки не навів.

Із наданих позивачем первинних документів (договорів поставки, видаткових та податкових накладних, а також документів, що підтверджують подальше використання та реалізацію придбаної продукції) вбачається, що господарські операції між ПП "АСК 2009" та його контрагентом ТОВ «Промтехноопт» мали реальний характер, у зв'язку з чим у відповідача не було підстав для неприйняття до заліку зазначених документів при визначенні валових витрат та податкового кредиту підприємства у звітному податковому періоді.

Враховуючи, що відповідачем, на якого покладено обов'язок доказування правомірності прийнятого ним рішення, не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивач включив до складу валових витрат та податкового кредиту, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків акту перевірки щодо невідповідності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом ТОВ „Промтехноопт" положенням норм чинного законодавства України.

Встановлені судом фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «Промтехноопт», а також правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту суми витрат на оплату вартості отриманих товарів (робіт, послуг), відповідно до первинних документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

За таких обставин, слід дійти висновку, що судження податкового органу про неправомірність формування податкового кредиту та заниження позивачем податку на прибуток не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки в ході судового розгляду відповідачем не було доведено правомірності мотивів винесення спірного податкового повідомлення - рішення, що зумовлює висновок про необґрунтованість визначення платнику податків додаткових податкових зобов'язань і, як наслідок, наявність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів ПП "АСК 2009", позов слід задовольнити.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 11, 12, 51, 71, 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161, ст. 162, ст. 163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "АСК 2009" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова №0004262305 від 26.04.2012 року.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні -з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.В. Панченко