Рішення

від 10.10.2012 по справі 5011-71/10470-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-71/10470-2012 10.10.12 За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртімекс»

про стягнення заборгованості в розмірі 1 843,58 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Марковська В.В., довіреність № 93/2012/02/13-19 від 13.02.2012 р.

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго»(далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртімекс»(далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 1 843,58 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушені умови Договору № 8759 на використання електричної енергії від 03.03.1998 р., внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.07.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-71/10470-2012, розгляд справи призначено на 20.09.2012 р.

У судове засідання 20.09.2012 р. представник позивача з'явився та надав документи на виконання вимог ухвали від 31.07.2012 р. про порушення провадження у справі

№ 5011-71/10470-2012. Вимоги ухвали від 31.07.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/10470-2012 позивач виконав частково.

Представник відповідача у судове засідання 20.09.2012 р. не з'явився. Вимоги ухвали від 31.07.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/10470-2012 відповідач не виконав.

У судовому засіданні 20.09.2012 р. представник позивача заявив клопотання про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів згідно зі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши у судовому засіданні 20.09.2012 р. клопотання представника позивача про продовження строку розгляду спору, враховуючи особливості розгляду спору, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання про продовження строку розгляду спору.

Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання 20.09.2012 р. не з'явився, а також у зв'язку з невиконанням відповідачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 31.07.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/10470-2012 та задоволенням судом клопотання представника позивача про продовження строку розгляду спору розгляд справи відкладено на 10.10.2012 р.

04.10.2012 р. представник позивач через відділ діловодства господарського суду міста Києва подав письмові пояснення.

У судове засідання 10.10.2012 р. представник позивача з'явився, надав суду заяву про виправлення описки в позовні заяві та додаткові докази на підтвердження позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання 10.10.2012 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист містить посилання на пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.03.1998 р. між позивачем та СП «Укртімекс»(перейменоване у Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртімекс», далі -відповідач, абонент) було укладено Договір на користування електричною енергією № 8759 (далі -Договір).

02.06.2010 р. між позивачем та відповідачем було укладено Додаток 1 до Договору, яким перейменовано позивача у постачальника, а відповідача у споживача та викладено пункти Договору у новій редакції.

Відповідно до п. 1 Договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача за об'єктами споживача згідно з умовами цього Договору та Додатків до Договору, що є його невід'ємною частиною, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та Додатків до Договору, що є його невід'ємною частиною (п. 1 Договору).

Пунктом 2.2.1 Договору передбачено, що постачальник зобов'язується виконувати умови Договору, а саме постачати споживачу електроенергію, як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 та з урахуванням умов розділу 6 цього Договору з дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами.

Відповідно до п. 2.3.3. Договору споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами Додатків «Порядок розрахунків»та «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії».

Відповідно до п. 2 Додатку 2 до Договору споживач здійснює повну оплату вартості обсягу електричної енергії заявленого на розрахунковий період за формою попередньої оплати.

Попередня оплата здійснюється до 19 числа місяця, що передує розрахунковому місяцю у розмірі повної вартості договірної величини споживання електричної енергії згідно з Додатком до Договору «Обсяги постачання електричної енергії Споживачу та субспоживачам». Споживач протягом 30 календарних днів з дати отримання рахунка постачальника здійснює повну оплату вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем правил користування електричної енергією (ПКЕЕ) (п. 2.2 Додатку 2 до Договору).

Позивач у свої позовній заяві стверджує, що свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, в свою чергу відповідач порушив вищезазначені положення Договору в частині сплати за електричну енергію, надану позивачем, та двократної вартості різниці між фактично спожитою та договірною величинами електроенергії.

На підтвердження розміру заборгованості відповідача в розмірі 1 674,18 грн. (777,38 грн. -заборгованість за спожиту активну електричну енергію; 896,80 грн. -сума боргу за двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величинами електроенергії) позивачем надані акти контрольного огляду розрахункових точок обліку споживача, звіти про використану активну електроенергію, рахунки та акти приймання - передачі товарної продукції та рахунки - розшифровки.

Судом встановлено, що за щомісячні періоди надання послуг з 01.08.2011 р. по 01.10.2011 р. позивачем безперебійно нараховувались та виставлялись відповідачу рахунки на сплату фактично отриманої активної електричної енергії, згідно Договору, також за період з 01.05.2011 р. -01.10.2011 р. відповідачу нараховано заборгованість за перевищення договірних величин споживання електроенергії (за травень 2011 р. -255 кВ/г, двократна вартість якого становить 252,05 грн. (з ПДВ), за червень 541 кВ/г -двократна вартість якого становить 542,47 грн. (з ПДВ), за вересень 2011 р. 102 кВ/г -двократна вартість якого становить 102,28 грн. (з ПДВ).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано суду жодного документу на спростування доказів позивача про наявність у відповідача заборгованості перед позивачем за використану електричну енергію та за перевищення договірних величин споживання електроенергії.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом досліджені наявні в матеріалах справи докази заборгованості відповідача, а саме акти контрольного огляду розрахункових точки обліку споживача, звіти про використану активну електроенергію, рахунки та акти приймання -передачі товарної продукції, а також рахунки - розшифровки.

Позивачем надана суду Довідка про надходження коштів від відповідача в погашення боргу за нараховану двократну вартість різниці між фактичною та договірною величиною спожитої від позивача електроенергії, з якої вбачається, що від відповідача не надходило коштів на погашення вищезазначеної заборгованості з травня 2011 р. по вересень 2012 р., тому заборгованість відповідача перед позивачем за нараховану двократну вартість різниці між фактичною та договірною величинами спожитої відповідачем електроенергії складає 896,80 грн.

Позивачем надано суду Довідку про надходження коштів від відповідача за спожиту електроенергію, з якої вбачається, що відповідачем не вчинено жодних дій по погашенню вищезазначеної заборгованості з вересня 2011 р. по вересень 2012 р., тому заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту електроенергію складає 777,38 грн.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту електроенергію та за нараховану двократну вартість різниці між фактичною та договірною величинами спожитої електроенергії в розмірі 777,38 грн. та 896,80 грн. відповідно підлягають задоволенню.

Крім основної суми заборгованості позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 102,68 грн., 3% річних в розмірі 31,92 грн. та інфляційні втрати в розмірі 16,80 грн.

У судовому засіданні 10.10.2012 р. представник позивача надав суду заяву про виправлення описки в позовній заяві, а саме позивачем було невірно вказано розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача, чим фактично збільшено розмір пені.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Судом встановлено, що подана представником позивача заява про виправлення описки в позовній заяві не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

З огляду на вищенаведене, судом приймається до уваги вищезазначена заява.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 4.2.1 Договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3. -2.3.4. цього Договору, з порушенням термінів, визначених відповідним Додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше розміру штрафних санкцій згідно з Господарським кодексом України.

Судом здійснено перерахунок пені та встановлено, що позивачем вірно розраховано розмір пені.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що з відповідача на користь позивача має бути стягнуто пеню в розмірі 120,68 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищезазначене, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на свою користь 3 % річних в розмірі 31,92 грн. та інфляційних втрат в розмірі 16,80 грн. підлягають задоволенню, оскільки зазначені показники розраховані позивачем у відповідності до вимог закону.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 1 674,18 грн., пені в розмірі 120,68 грн., 3% річних в розмірі 31,92 грн. та інфляційних втрат в розмірі 16,80 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртімекс»(04070, м. Київ, вул. Сагайдачного, 20/2, ідентифікаційний код: 16460123) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5, ідентифікаційний код: 00131305) основний борг за спожиту активну електричну енергію в розмірі 777 (сімсот сімдесят сім) грн. 38 коп. та основний борг за двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величинами електроенергії в розмірі 896 (вісімсот дев'яносто шість) грн. 80 коп., інфляційні втрати в розмірі 16 (шістнадцять) грн. 80 коп., 3 % річних в розмірі 31 (тридцять одна) грн. 92 коп., пеню в розмірі 120 (сто двадцять) грн. 68 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

3. Перерахувати основний борг за спожиту активну електричну енергію в розмірі 777 (сімсот сімдесят сім) грн. 38 коп. та основний борг за двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величинами електроенергії в розмірі 896 (вісімсот дев'яносто шість) грн. 80 коп. на рахунок зі спеціальним режимом використання № 26038301201 у ГУ по м. Києву та Київській області ВАТ «Ощадбанк», МФО 322669, одержувач - ПАТ «Київенерго»(м. Київ, пл. Івана Франка, 5, ідентифікаційний код: 00131305).

4. Перерахувати інфляційні втрати в розмірі 16 (шістнадцять) грн. 80 коп., 3 % річних в розмірі 31 (тридцять одна) грн. 92 коп., пеню в розмірі 120 (сто двадцять) грн. 68 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. на поточний рахунок Публічного акціонерного товариства «Київенерго»№ 26000306201 у ГУ по м. Києву та Київській області ВАТ «Ощадбанк», МФО 322669, одержувач -ПАТ «Київенерго»(м. Київ, пл. Івана Франка, 5, ідентифікаційний код: 00131305).

Повне рішення складено 15.10.2012 р.

Суддя О.В. Нечай