Рішення

від 15.10.2012 по справі 5015/3619/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.12 Справа№ 5015/3619/12

за позовом В.о. прокурора Залізничного району м.Львова в інтересах держави в особі:

позивача: Львівської міської ради в особі: Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго"

до відповідача Львівське комунальне підприємство "Місторемпроект"

про стягнення заборгованості

ціна позову 50000грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Сорочик В.Ю.

Представники:

від прокурора - Яворська Л.Р.;

від позивача - Охріменко В.В. - представник, довіреність в матеріалах справи;

від відповідача -не з'явився

Суть спору:

В.о. прокурора Залізничного району м.Львова в інтересах держави в особі: позивача: Львівської міської ради в особі: Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго" звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до Львівського комунального підприємства "Місторемпроект" про стягнення заборгованості; ціна позову 53822,60грн.

15.10.2012 року представником Залізничної прокуратури району подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до даної заяви Позивач просить стягнути з Відповідача 50000грн. основного боргу.

Ухвалою господарського суду Львівської області №5015/3619/12 від 03.09.2012р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено в судовому засіданні на 12год. 00хв. 24.09.2012р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав зазначених в ухвалі господарського суду Львівської області по даній справі від 24.09.2012р.

Представникам Учасників по явці оголошено права та обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 29,38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського процесуального кодексу України, які скеровані в тому числі і Відповідачу (підтвердженням чого є в тому числі наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень), зазначалось, що права та обов'язки Учасників визначені ст.ст.20, 22, 28, 29, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Прокурор в судове засідання з'явилась, позовні вимоги підтримала повністю.

Протягом розгляду справи Прокурором було подано заяву про уточнення розміру позовних вимог, якою розмір позовних вимог зменшено до 50000грн., копію витягу з ЄДРПОУ на Відповідача.

Представник Позивача в судове засідання з'явилась, позовні вимоги підтримала повністю.

Протягом розгляду спору представником Позивача було подано наступні документи: довіреність на право здійсненя представництва, довідку про включення Позивача до ЄДРПОУ; повідомлення про відсутність обставин передбачених п.2 ч.1 ст.62 ГПК України.

Представник Відповідача в жодне з судових засідань не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, вимог ухвал господарського суду Львівської області по даній справі, в тому числі щодо надання відзиву на позовну заяву, не виконав. Розгляд справи відкладався для надання Відповідачу можливості скористатись своїми правами.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали копій документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до ст.121 Конституції України, на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді, у випадках передбачених законом. Право на звернення до місцевого суду в інтересах держави, підприємств, та інших юридичних осіб визначено п.6 ст.20 Закону України "Про прокуратуру". Безпосередньо до господарського суду право звернення прокурора передбачено п.3 ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, обгрунтовує необхідність її захисту.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999р. передбачено, що інтереси держави є оціночним поняттям, і прокурор визначає в чому саме відбулось або могло відбутись порушення матеріальних або інших інтересів держави.

Відповідно до положень ст.36-1 Закону України „Про прокуратуру", представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

01.04.2011р. між Позивачем (Замовник) та Відповідачем (Виконавець) укладено договір на виконання робочого проекту (далі -Договір), відповідно до п.1.1. якого, Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе виконання наступних робіт: Виготовлення робочого проекту "Реконструкція котельні по вул.Д.Апостола, 16 у м.Львові".

Відповідно до п.3.1. Договору, Замовник проводить попередню оплату в розмірі 90% від суми Договору.

Згідно п.п.8.1.,8.2 Договору, термін дії Договору починається з дня його підписання, закінчується після виконання Сторонами усіх умов цього договору; термін виконання робіт: початок-1 квітня 2011року, закінчення -30 травня 2011 року.

Договір підписано та скріплено відбитками печаток Сторін.

Відповідно до наявного в матеріалах справи платіжного доручення №1291 від 01.04.2011р. ЛКП "Залізничнетеплоенерго" сплатило Відповідачу 50000грн.

Однак, всупереч умовам договору, Відповідач свої зобов"язання не виконав, пред"явлену Позивачем претензію від 12.08.2011р. вих.№10-867 про повернення коштів у розмірі 50000грн. залишив без розгляду і задоволення.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ч.1 ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч.1 ст.887 ЦК України, за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

З врахуванням вищенаведеного суд зазначає, що укладений між Сторонами Договір за своєю правовою природою є договором підряду на проведення проектних робіт.

Строк виконання Договору у відповідності до ч.1 ст.846 ЦК України встановлено п.4.1 Договору (8 місяців з дня проплати авансу).

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.3 ст.612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно; особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала; положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Крім того, згідно ч.3 ст.538 Цивільного кодексу України, у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Враховуючи вищенаведене, та те, що в матеріалах справи відсутні та Відповідачем не подані докази, які б спростовували позовні вимоги, чи докази, які б свідчили про повне чи часткове погашення боргу в сумі 50000грн., враховуючи представлені докази та доводи мотивувальної частини рішення, беручи до уваги те, що незважаючи на встановлені Договором строки виконання зобов'язання Відповідач не приступив до виконання ним зобов'язання в обумовлені Договором строки і не скористався правом, передбаченим ст.854 ЦК України, а відтак, наявності підстав вважати, що Відповідач не виконає зобов'язання за Договором у встановлені Договором строки, що, в тому числі, дало право Позивачу відмовитись від виконання зобов'язання, враховуючи також те, що підстава, на якій Відповідачем набуто майно відпала, а відтак, у Позивача виникло право вимагати повернення виконаного у зобов'язанні, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до вимог ст. 4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

15.10.2012року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 18.10.2012року.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 43, 49, 75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Львівського комунального підприємства "Місторемпроект" (79007, м.Львів, вул.Городоцька, 15, ідентифікаційний код 32970143) на користь Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго" (79054, м.Львів, вул. С.Петлюри, ідентифікаційний код 20784943) 50000грн. основного боргу.

3. Стягнути з Львівського комунального підприємства "Місторемпроект" (79007, м.Львів, вул.Городоцька, 15, ідентифікаційний код 32970143 ) на користь державного бюджету 1496,84грн. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.