Рішення

від 10.10.2012 по справі 5011-51/10635-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-51/10635-2012 10.10.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма «ЛАН»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд-Престиж»

про стягнення 44 431, 12 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Бібік В.А.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 44 431, 12 грн. за договором № 50-ГП від 15.03.2005 р., з яких: 35 500, 00 грн. основного боргу, 2 928, 75 грн. -3 % річних та 6 002, 37 грн. -пені. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо поставки товару та неповернення сплаченим за нього коштів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2012 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 27.08.2012 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи неодноразово відкладався у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представників сторін та неналежним виконанням ними вимог суду.

21.09.2012 р. через канцелярію Господарського суду міста Києва позивачем подано уточнення позовних вимог, у яких останній просить стягнути з відповідача 29 431, 12 грн., з яких: 20 500, 00 грн. суму основного боргу, 2 928, 75 грн. -3 % річних та 6 002, 37 грн. -пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2012 р. продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів.

09.10.2012 р. через канцелярію Господарського суду міста Києва позивачем подано уточнення позовних вимог, у яких останній просить стягнути з відповідача 24 431, 12 грн., з яких: 15 500, 00 грн. суму основного боргу, 2 928, 75 грн. -3 % річних та 6 002, 37 грн. -пені.

Частиною 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п. 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення»або «уточнення»позовних вимог, або заявлення «додаткових»позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Розглянувши подане позивачем уточнення позовних вимог, виходячи з його змісту, суд вважає, що фактично позивач зменшує розмір позовних вимог, у зв'язку з чм приймає його до розгляду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням поданих ним уточнень та просив позов задовольнити.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, з нормативно обґрунтованими поясненнями по суті заявлених вимог не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

При цьому, суд відзначає, що ухвали суду від 27.07.2012 р., від 27.08.2012 р. та від 24.09.2012 р. направлялись на юридичну адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 30 та на фактичну адресу відповідача: 04071, м. Київ, вул. Межигірська, 28 , оф. 1, де ним отримувалися, про що свідчать наявні у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Вищий господарський суд України у п. 11 інформаційного листа від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Клопотань про відкладення розгляду справи в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України від відповідача до Господарського суду міста Києва не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто судом.

У судовому засіданні 10.10.2012 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.03.2005 р. між сторонами було укладено договір № 50-ГП, за умовами якого відповідач зобов'язався передати, а позивач -прийняти та оплатити продукцію, надалі іменується -товар, в кількості, по номенклатурі, ціні, строкам і на умовах поставки даного договору та додатку до нього, який є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 3.2 договору кількість товару, що поставляється за даним договором, визначається у додатках.

Згідно з п. 4.1 договору ціна товару, що поставляється, визначається для кожної партії окремо та відображається у відповідних додатках до даного договору.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що сума даного договору визначається як сума всіх додатків до нього.

Відповідно до п. 6.1 договору поставка товару здійснюється на умовах, передбачених у додатках на конкретну партію товару.

Згідно з п. 6.2, п. 6.3 договору датою відвантаження ж/д транспортом вважається дата штемпеля станції відправника на товаросупровідній накладній. Відповідач протягом 48 годин від дати відвантаження повідомляє позивачу номера вагонів та кількість товару у низ.

Додатком № 1 до договору № 50-ГП від 15.03.2005 р. сторони погодили кількість, номенклатуру, вартість товару, що повинен бути поставлений.

Відповідно до умов додатку № 1 загальна вартість товару, що повинен бути поставлений, становить 316 416, 00 грн.; позивач повинен протягом 2-х днів з моменту підписання договору сплатити передоплату у розмірі 150 000, 00 грн. в т.ч. ПДВ - 25 000, 00 грн. Іншу суму коштів у розмірі 166 416, 00 грн., в т.ч. ПДВ -27 736, 00 грн., позивач сплачує по домовленості згідно графіку; датою відвантаження товару вважається дата штемпеля станції відправника на товаросупровідній накладній; умови відвантаження товару: протягом 21 дня з моменту передоплати.

На виконання умов договору № 50-ГП від 15.03.2005 р. та додатку № 1 позивач перерахував відповідачу 150 000, 00 грн. (16.03.2005 р. -100 000, 00 грн. та 17.03.2005 р. -50 000, 00 грн.), що підтверджується банківською випискою, копія якої міститься у матеріалах справи.

Проте, відповідач у встановлений строк не виконав свого зобов'язання щодо поставки товару.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем було частково повернуто передоплату здійснену позивачем у розмірі 134 500, 00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками.

11.05.2012 р. позивач направив на адресу відповідача претензію № 98 від 10.05.2012 р., у якій вимагав повернути сплачені позивачем у якості передоплати кошти. Вказана претензія отримана відповідачем 14.05.2012 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого міститься у матеріалах справи.

Однак, як зазначає позивач, відповідач відповіді на претензію не надав та кошти не повернув.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що ним, на виконання умов договору № 50-ГП від 15.03.2005 р. було здійснено передоплату, однак відповідач у встановлений договором строк товар позивачу не поставив, коштів не повернув, у зв'язку з чим Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма «ЛАН»просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд-Престиж»суму основного боргу (передоплати) у розмірі 15 500, 00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказані вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 ГК України).

Відповідно до п. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 2 ст. 693 ЦК України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтею 173 ГК України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строк виконання відповідачем зобов'язання щодо поставки товару визначено протягом 21 дня з моменту передоплати.

Як встановлено судом, суму передоплати позивачем перераховано на рахунок відповідача 16.03.2005 р. -100 000, 00 грн. та 17.03.2005 р. -50 000, 00 грн., а тому товар мав бути поставлений відповідачем не пізніше 07.04.2005 р.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання зобов'язань за договором № 50-ГП від 15.03.2005 р., або наявності об'єктивних причин неможливості його виконання не надав.

Враховуючи сплату позивачем коштів в якості передоплати в сумі 150 000, 00 грн. та часткове повернення відповідачем коштів на суму 134 500, 00 грн., суд дійшов висновку, що у відповідача наявний обов'язок перед позивачем повернути передоплату на суму 15 500, 00 грн., з огляду на те, що поставка товару не була здійснена і позивач повідомив відповідача про необхідність повернути сплачені кошти, які були перераховані позивачем в якості передоплати.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 15 500, 00 грн., а відповідач наведені позивачем обставини, не спростував та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 15 500, 00 грн. визнаються судом такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2 928, 75 грн. -3 % річних та 6 002, 37 грн. -пені.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим суд відзначає, що неустойка (штраф, пеня) є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання, що передбачено Цивільним кодексом України.

При цьому ст. 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Таким чином, враховуючи, що між сторонами відсутній правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений у письмовій формі, та відсутня пряма вказівка закону щодо такого забезпечення, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 6 002, 37 грн. пені є необґрунтованою, а тому такою, що не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 2 928, 75 грн. за період з 25.09.2009 р. до 01.07.2012 р., суд відзначає наступне.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За умовами договору № 50-ГП від 15.03.2005 р. у відповідача виникли зобов'язання з поставки товару, які за своєю природою не є грошовими, а умови договору не передбачають обов'язку щодо повернення суми отриманої передоплати, зокрема, щодо строку повернення коштів у разі непоставки оплаченого товару або поставки оплаченого обладнання не у повному обсязі.

Частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вже зазначалося, оскільки відповідач не виконав свого обов'язку з поставки товару, позивачем 11.05.2012 р. на адресу відповідача була надіслана претензія № 98 від 10.05.2012 р. з вимогою сплатити суму заборгованості (передоплати) та яка була отримана відповідачем 14.05.2012 р.

За таких обставин, суд вважає, що обов'язок по поверненню коштів позивачу для відповідача настав 19.05.2012 р. відповідач вважається таким, що прострочив виконання саме грошового зобов'язання.

З урахуванням вищезазначеного суд зробив перерахунок 3 % річних, відповідно до якого з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 116, 71 грн. - 3 % річних за період з 19.05.2012 р. (дата, з якої починається прострочення виконання грошового зобов'язання) до 01.07.2012 р. (дата, визначена позивачем самостійно).

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 15 616, 71 грн., з яких: 15 500, 00 грн. сума основного боргу та 56, 05 грн. -3 % річних.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма «ЛАН»задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд-Престиж»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 30, ідентифікаційний код - 32248513), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма «ЛАН»(41664, Сумська обл., Конотопський район, село Великий Самбір, вул. Дептівська, буд. 8, ідентифікаційний код - 23817519) 15 500 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. основного боргу, 56 (п'ятдесят шість) грн. 05 коп. -3 % річних, 1024 (одна тисяча двадцять чотири) грн. 82 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.10.2012 р.

Суддя Пригунова А.Б.