Рішення

від 15.10.2012 по справі 5017/2262/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" жовтня 2012 р.Справа № 5017/2262/2012

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Брагіної Я.В.

при секретарі судового засідання: Стачук Т.В.

за участю представників:

від позивача: Максименко Е.А. довір. від 06.06.2012р.;

від відповідача: не з'явився.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" (м. Одеса);

до відповідача: Виробничо-комерційної фірми "МГК" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (м. Одеса);

про стягнення 7677,41 грн.

Спір розглядався у більш тривалий строк за клопотанням сторони відповідно до ст.69 ГПК України.

01.08.2012р. Комунальне підприємство „Теплопостачання міста Одеси" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача - Виробничо-комерційної фірми "МГК" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, в якій просить суд стягнути з відповідача 7097,77 грн. - основного боргу за спожиту теплову енергію, 96,14 грн. - 3% річних та 483,50 грн. - пені.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на укладений між КП "Теплопостачання міста Одеси" та Виробничо-комерційною фірмою "МГК" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю договір на постачання теплової енергії №2186 від 01.10.2007р., згідно якого позивачем було виконано вчасно та в повному обсязі свої зобов'язання. Між тим, відповідач за фактично спожиту теплову енергію у період з 01 жовтня 2011р. по 01 червеня 2012р. включно не розрахувався, в зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась визначена у позовних вимогах заборгованість.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.08.2012р. за даним позовом порушено провадження у справі №5017/2262/2012 та призначено розгляд справи в засіданні суду.

Представник відповідача у судові засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав, право на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення судових відправлень.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі і закінчувати розгляд справи.

Отже, справа розглядалась за наявними матеріалами справи згідно ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2007 року між Комунальним підприємством "Теплопостачання міста Одеси" (надалі - теплопостачальна організація, позивач) та Виробничо-комерційною фірмою "МГК" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - споживач, відповідач) укладено договір на постачання теплової енергії №2186, згідно умов якого теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію, а споживач зобов'язується оплачувати фактично одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбаченими цим договором.

Згідно п.10.1 зазначеного вище договору, цей договір набуває чинності з 01 жовтня 2007 року та діє до 27 березня 2008 року.

Умовами п.10.4 договору передбачено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Оскільки, як вбачається з наявних матеріалів справи, жодною стороною не було заявлено про припинення дії вказаного договору або його перегляд, то договір є діючим.

Відповідно до п. 2.1 договору визначено, що теплова енергія постачається споживачу на об'єкти згідно додатку 1 до цього договору (а.с.17).

Пунктом 3.2.1 договору встановлено обов'язок споживача: додержуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, що визначені в додатку 1, не допускаючи їх перевищення; виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, що передбачені цим договором (п.п. 3.2.2 договору).

У відповідності до п. 5.1 договору, облік споживання теплової енергії визначається розрахунковим способом.

Згідно п.5.3 кількість спожитої теплової енергії визначається розрахунковим способом:

- на опалення - згідно теплового навантаження будівлі з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел теплопостачальної організації та кількості діб роботи теплоспоживального обладнання споживача в розрахунковий період;

Положеннями п. 6.1 договору встановлено, що розрахунки за теплову енергію проводяться в грошовій формі на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації по тарифу 285,39грн. за 1 Гкал.

Згідно з п. 6.3 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.

Умовами п.6.4 договору встановлено, що споживач за три дні до початку розрахункового періоду сплачує теплопостачальній організації вартість заявленої та зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період.

Відповідно до п. 6.6 договору, кінцевим терміном розрахунку за спожиту теплову енергію є 20 число місяця наступного за розрахунковим.

Згідно наданого позивачем розрахунку за відпущену теплову енергію на об'єкт відповідача, в порушення вимог зазначеного договору, останній вартість спожитої теплової енергії не сплатив у повному обсязі, в зв'язку з чим, станом на день звернення з позовом до суду та на час розгляду справи судом, у відповідача рахується заборгованість перед позивачем за спожиту теплову енергію протягом періоду з 01 жовтня 2011 року по 01 червня 2012 року включно, у розмірі 7097,77 грн.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Вищевказане цілком кореспондується з положеннями ст. 275 Господарського кодексу України, згідно якої за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. При цьому ч.2 ст. 275 цього кодексу встановлено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Згідно з ч. 6 ст. 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

У відповідності до ч. 1 ст. 277 абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно до п. 40 „Правил користування тепловою енергією" затверджених Постановою Кабінету міністрів України №1198 від 03.10.2007р., споживач теплової енергії зобов'язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Законом України "Про теплопостачання" визначено, що тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових.

Таким чином, тариф на теплову енергію, який встановлюється Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України, є сумою трьох тарифів, а саме тарифу на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. При цьому, тариф на послугу для кінцевого споживача Комісією не встановлюється.

Відповідно до положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, які встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України), транспортні та інші послуги.

Таким чином, регулювання тарифів саме на комунальні послуги для кінцевих споживачів, згідно діючого законодавства, відноситься до компетенції органів місцевого самоврядування.

Матеріали справи, свідчать що, заборгованість відповідача за надані послуги теплопостачання за період з 01.10.2011 року по 01.06.2012 року, становить 7097.77 грн., яка визначена на підставі тарифів, встановлених Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2010 року № 1776 „Про затвердження тарифів на теплову енергію КП "Теплопостачання міста Одеси", згідно спожитого відповідачем обсягу теплової енергії, визначеного розрахунковим способом у відповідності до умов укладеного між сторонами договору.

Отже, відповідач порушив виконання своїх зобов'язань за договором на постачання теплової енергії №2186 від 01.10.2007р., а саме: не розрахувався за фактично спожиту теплову енергію в повному обсязі.

Згідно ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" та стягнення з відповідача 7097,77 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію у період з жовтня 2011 року по червень 2012 року включно.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Пунктом 7.2.3 договору сторони встановили, що за порушення строків виконання зобов'язання за договором, сторона, яка допустила прострочку сплачує на користь іншої сторони пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нарахованої на суму простроченого зобов'язання за період прострочки. Пеня нараховується не більш ніж як за один рік з моменту коли грошове зобов'язання мало бути виконано.

Позивач просить стягнути із відповідача пеню на підставі договору в сумі 483,50 грн..

Також позивач просить стягнути з відповідача 96,14грн. - 3% річних.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу та 3% річних, якщо інше не передбачено договором.

Перевіривши розрахунки позивача в частині нарахування 3% річних та пені суд вважає, що нарахування 3% річних в сумі 96,14грн. та пені у розмірі 483,50 грн. відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач позовні вимоги не спростував, докази сплати заборгованості не надав.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позову щодо стягнення основного боргу в сумі 7097,11 грн., пені у сумі 483,50 та 3% річних в сумі 96,14 грн., оскільки позовні вимоги в зазначеній частині обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства та підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача .

Керуючись ст. ст. 33,34,43,44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Виробничо-комерційної фірми "МГК" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (65029, м. Одеса, вул. Князівська, 3/5, код ЄДРПОУ 22469453, р/р 26002022954980,банк „Фінанси і кредит", МФО 328823 ) на користь Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" (65110, м. Одеса, вул. Балківська, 1-Б, р/р 26036300035763 в ПАТ „Державний ощадний банк України" МФО 388078 код ЄДРПОУ 34674102 та 65101, м. Одеса, вул. Варненська, 27 ) -

- 7097,77 грн. - заборгованості за спожиту теплову енергію,

- 96,14 грн. - 3% річних,

- 483,50 грн. -пені,

- 1609,50 грн. - витрат, пов'язаних із сплатою судового збору.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 18.10.2012р.

Суддя Брагіна Я.В.

Копію рішення надіслати:

1. КП „Теплопостачання міста Одеси" ( 65110, м. Одеса, вул. Балківська, 1-Б );

2.Вирбничо-комерційній фірмі "МГК" у вигляді ТОВ ( 65029, Одеса, вул. Князівська, 3/5 ).