Ухвала

від 17.10.2012 по справі 4/05-12/412/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/05-12/412/12 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ 29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98           

---

УХВАЛА про повернення заяви про порушення справи про банкрутство "17" жовтня 2012 р.4/05-12/412/12 Господарський суд Хмельницької області у складі: Суддя  Баула Л.П., розглянувши матеріали за заявою управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі  Хмельницької області м. Красилів    до сільськогосподарського кооперативу "Хлібороб" с.Чепелівка Красилівського району про порушення справи про банкрутство ВСТАНОВИВ: Управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі звернулось до суду з заявою про порушення справи про банкрутство сільськогосподарського кооперативу "Хлібороб" с. Чепелівка Красилівського району в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". В поданій заяві заявник зазначає, що сільськогосподарський кооператив "Хлібороб" являється юридичною   особою   і   включено до ЄДРПОУ,  код 02019788. Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" сільськогосподарський кооператив "Хлібороб" є платником  страхових внесків. Заявником вказано, що станом на 01.10.2012 року, за вказаним кооперативом рахується заборгованість перед УПФУ в Красилівському районі в сумі 42009,38 грн., а саме: борг по внесках –18770,66 грн., борг по фінансових санкціях-5700,97 грн., борг по пені-7696,48 грн., борг по пільгових пенсіях –9841,27 грн..  Однак, кредитором не визначено обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника.    Як на підставу звернення з заявою про порушення справи про банкрутство сільськогосподарського кооперативу "Хлібороб" в порядку ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” кредитор посилається на неподання боржником більше року обов'язкової податкової звітності, а саме остання податкова звітність була подана боржником 16.10.2009 року, про що ініціюючим кредитором додано до матеріалів поданої заяви довідку Красилівської МДПІ за №2120 від 02.03.2012 р.. Крім того посилається на подання боржником до відділу статистики звітності станом на 2004 рік. Вказана обставина підтверджується довідкою Красилівського відділу статистики від 20.05.2011 року за №34-01-18/276, згідно зі змістом якої боржником остання звітність до органу статистики подавалась ще у 2004 році. Окремо, заявники вказують на наявність інших ознак, що свідчать про припинення підприємницької діяльності боржника.  А саме, відповідно до Красилівського відділу статистики на території Красилівського району земельних ділянок, що знаходяться у власності чи користуванні не має. Згідно довідки ВРЕВ ДАІ УМВС України в Хмельницькій області від 29.02.12р. за №176 за боржником зареєстровані транспортні засоби. Заявник також зазначив, що відповідно до відомостей, отриманих від державного реєстратора Державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців в державному реєстрі не підтверджено місцезнаходження СГК «Хлібороб"  за юридичною адресою.  Зазначені обставини, на думку заявників, дають підставу зробити висновок, що наявні всі підстави для порушення справи про банкрутство СГК "Хлібороб"  як відсутнього боржника. Вирішуючи питання про прийняття поданої заяви та можливість порушення провадження у справі про банкрутство в порядку ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, судом приймається до уваги таке: За загальним правилом, справа  про  банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом (ч. 3 ст. 6 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”). Стаття 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачає особливий порядок банкрутства відсутнього боржника. Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у разі якщо громадянин-підприємець –боржник або керівні органи боржника –юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі неподання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також  за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань. У розумінні ст. 1 вищевказаного Закону України кредитор   -   юридична   або   фізична   особа,  яка  має  у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за  правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). З огляду на викладене, заява про порушення справи  про  банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених частиною першою статті 52 Закону, а не виключно за наявності всієї сукупності перелічених у цій статті підстав (аналогічна правова позиція викладена в постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. №15 "Про судову практику в справах про банкрутство"). Вимоги до відомостей, що мають міститися в заяві кредитора про порушення справи про банкрутство, викладені в положеннях частин 1 та 7 ст. 7 Закону про банкрутство та передбачають, що заява про порушення справи про  банкрутство  повинна містити, зокрема виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового  документа  про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання. Заява кредитора  повинна  містити крім  відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, такі відомості: розмір вимог кредитора  до  боржника  з  зазначенням  розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті; виклад обставин, що підтверджують наявність  зобов'язання боржника перед кредитором, з якого виникла вимога, а також строк його виконання; докази того, що  сума  підтверджених  вимог перевищує суму в триста мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цим Законом; докази обґрунтованості вимог кредитора; інші обставини, на яких ґрунтується заява кредитора. При цьому, слід зазначити, що відповідно до  вимог ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ("відповідальність страхувальників, банків, організацій, що здійснюють виплату і доставку пенсій, та їх посадових осіб") стягнення з страхувальників  заборгованості  по сплаті страхових внесків здійснюється не шляхом списання коштів з банківського рахунку боржника, а шляхом пред'явлення вимоги про сплату недоїмки, що є виконавчим документом, або шляхом звернення до суду чи господарського суду. Проте, до заяви про порушення провадження у справі не додано належних доказів надсилання в адресу боржника вимог про сплату заборгованості, які передбачені ст. 106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне  пенсійне страхування”, п..п. 1, 2, 3 якої передбачено, що у разі виявлення  своєчасно  не  сплачених  сум  страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею або пред'явлення до виконання наказу господарського суду області від 29.10.2004 р. № 15/3663. Таким чином, подані заявником картки особового рахунку страхувальника юридичної особи або фізичної особи, яка має найманих працівників, рішення господарського суду від 04.01.2006 року у справі №10/7010, рішення та наказ господарського суду області від 18.10.2004 р. по справі №15/3663, не можуть розцінюватися як належні докази існування заборгованості в цілому. Оскільки, заявниками не дотримано вимог до відомостей, що мають міститися в заяві кредитора про порушення справи про банкрутство, викладені в положеннях частин 1 та 7 ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"  та  не подано належних доказів існування заборгованості ( пред'явлення наказу до виконання, інформація ДВС чи виконано наказ господарського суду повністю чи частково),  заявники не можуть бути кредиторами із правом ініціювання порушення справи про банкрутство боржника. За змістом поданої заяви як на підставу порушення справи про банкрутство відсутнього боржника, заявники посилаються на відсутність боржника за місцем знаходження, ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби, згідно із законодавством, податкових декларацій та наявність інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника. Відповідно до ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" органам державної податкової служби, як кредитору надано право на звернення до суду незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби, згідно із законодавством, податкових декларацій. Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В поданих матеріалах відсутні докази наявності в заявників повноважень діяти в інтересах та в межах повноважень податкової служби. Аналогічне право заявника не випливає із норм чинного законодавства України. З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що у заявників відсутнє право на звернення до суду в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з посиланням, як на підставу на ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби, згідно із законодавством, податкових декларацій, оскільки це виключне право податкових органів. Внаслідок того, що рішення господарського суду від 04.01.2006 року у справі №10/7010, рішення та наказ господарського суду області від 18.10.2004 р. по справі №15/3663 не приймаються як доказ вимог до боржника, оскільки не відображають об'єктивного та дійсного стану підприємства на дату звернення з заявою про порушення справи про банкрутство при відсутності інформації щодо пред"явлення до виконання виконавчого документа та його виконання. Враховуючи те, що до заяви заявників не додано належних доказів на підтвердження наявності підстав для порушення справи про банкрутство відсутнього боржника, заява про порушення справи про банкрутство підлягає поверненню на підставі ч.1 ст.9  Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та  п. 3 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ст. 9 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” суддя не пізніше п'яти днів  з  дня  надходження  повертає заяву про порушення справи про банкрутство і додані до неї документи без розгляду, про що виносить ухвалу, в тому числі з інших підстав, передбачених статтею 63 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Закону. Згідно з вимогами п. 3 ч.1 ст. 63 ГПК України суддя  повертає  позовну  заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми. Частиною другою ст. 9 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст.63 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що повернення  заяви  не перешкоджає повторному зверненню з нею  до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення. Керуючись  ч. 1 ст. 9 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”,  ст.ст. 56, 57, п. 3 ч. 1 ст. 63, 86 Господарського процесуального кодексу України, Суд - УХВАЛИВ: Заяву управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі Хмельницької області про порушення справи про банкрутство сільськогосподарського кооперативу" Хлібороб" с. Чепелівка Красилівського району  повернути  без розгляду. Додаток: заява про порушення справи про банкрутство і додані до неї матеріали на 30-ти аркушах. Суддя                                                                                                                                      Л.П. Баула Віддрук. 3 прим. : 1 - до справи, 2 - кредитору (рекомендовано), 3 - боржнику (рекомендовано).