Рішення

від 01.10.2012 по справі 5023/3734/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2012 р.Справа № 5023/3734/12 вх. № 3734/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Ямщикової М.Ю.

за участю

позивача - Гокова А.В., довіреність № вих. № 37/04-12 від 30.08.2012 р.;

відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АИСТ ЛТД", м.Харків

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Балаклія Балаклійського району Харківської області

про стягнення 3636,14 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АИСТ ЛТД", м. Харків, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Балаклія, 2791,68 грн. основного боргу, 577,36 грн. інфляційних витрат, 267,10 грн. 3% річних та 1609,50 грн. судового збору, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 027-А від 15.08.2007 р. неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо повної та своєчасної оплати товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 серпня 2012 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 03 вересня 2012 року.

03 вересня 2012 року позивач надав копії витягів з ЄДРПОУ відносно позивача та відповідача, які долучені судом до матеріалів справи.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 03 вересня 2012 року, від 17 вересня 2012 року було відкладено розгляд справи на інший день.

28 вересня 2012 року представник позивача надав додаткові документи, які долучені судом до матеріалів справи.

01 жовтня 2012 року позивач надав до суду пояснення, в яких зазначив, що посилання у видаткових накладних на іншу дату, ніж зазначена в договорі, пояснюється помилкою оператора, яка проводила формування накладних, та зазначив, що датою договору № 027-А є 15.08.2007 р., а також дату , що вказана в накладних в розділі посилання на договір № 027-А слід читати 15.08.2007 р., оскільки інших договорів між сторонами не укладалось. А також зазначив, що загальна сума поставок складає 9974,64 грн., проте підтверджені накладними лише на суму 3381,78 грн., оскільки інші накладні знищені, про що складено відповідний акт, та відповідач частково сплатив за них, у зв"язку з чим сума основного боргу складає 2791,68 грн.

Представник позивача у судовому засіданні 01.10.12 р. підтримував позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з"явився, документів, витребуваних ухвалою, суду не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення № 016673/1.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

15 серпня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АИСТ ЛТД", м.Харків, (позивач) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2, м. Балаклія, (відповідач) був укладений договір № 027-А, у відповідності до умов якого позивач зобов"язується продати, а відповідач, в свою чергу, прийняти та оплатити товар на умовах та в строки, визначені даним договором. Пунктом 4.4 договору передбачений порядок оплати товару, яка здійснюється відповідачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача авансом у розмірі 100% вартості товару, що підлягає поставці. Пунктами 6.1 та 6.3 договору передбачений строк його дії, а саме договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2007 р. Дія договору автоматично продовжується на один рік, якщо жодна із сторін не попередить письмово іншу сторону про припинення його дії протягом одного місяця до закінчення строку, вказаного в п.п. 6.1.

Позивач вказує на те, що на виконання умов вказаного договору ним було поставлено товар на загальну суму 9974,64 грн., проте поставка товару підтверджена накладними лише на суму 3381,78 грн.(РН-0001638 від 05.06.2009 р., РН-0001268 від 07.05.2009 р., РН-0001052 від 17.04.2009 р., РН-0000816 від 26.03.2009 р.,РН-0000554 від 02.03.2009 р., РН- 0000264 від 02.02.2009 р.). Вказані накладні підписані обома сторонами та скріплені печатками.

Стосовно інших накладних на залишок суми, позивач зазначив, що вони були знищені, у зв"язку з чим був складений акт про знищення бухгалтерських документів від 01.02.2012 р.

Позивач надав пояснення, в яких зазначив, що посилання у видаткових накладних на іншу дату, ніж зазначена в договорі, пояснюється помилкою оператора, яка проводила формування накладних, та зазначив, що датою договору № 027-А є 15.08.2007 р., а також дату , що вказана в накладних в розділі посилання на договір № 027-А слід читати 15.08.2007 р., оскільки інших договорів між сторонами не укладалось.

Позивач вказує на те, що відповідач за товар розрахувався частково на суму 7182,96 грн.

Матеріали справи підтверджують те, що між сторонами був складений акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.11.2009 р., відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 2791,68 грн. Вказаний акт підписаний обома сторонами та скріплений печатками.

Відповідно до п. 2 ст. 530 ЦК України "якщо строк виконання боржником обов"язку не встановлений або визначений моментом, пред"явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь- який час. Боржник повинен виконати такий обов"язок у семиденний строк від дня пред"явлення вимоги, якщо обов"язок негайного виконання не випливає із договору або із актів цивільного законодавства".

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було відправлено претензію № 3/1 від 18.01.2011 р. на адресу відповідача з вимогою погасити заборгованість у сумі 2791,68 грн.. На доказ відправлення цього листа позивачем було надано до матеріалів справи належним чином засвідчену копію чеку та опису з відміткою про відправку, а також поштового повідомлення.

Проте відповідач на вимогу не відреагував та грошові кошти за отриманий товар не перерахував.

За приписами ст.526 Цивільного Кодексу України, зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В розумінні ст.ст. 610,611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вказані обставини та враховуючи вимоги ст.629 Цивільного Кодексу України, а саме те, що договір є обов"язковим для виконання сторонами, враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обгрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі -2791,68 грн. правомірна та обгрунтована, така , що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач у розрахунках річних та інфляційних зробив помилки, а саме невірно визначив день, з якого починається прострочення виконання грошового зобов"язання відповідача.

Оскільки сторонами у договорі не було встановлено кінцевий строк для розрахунку за товар, суд враховуючи ч. 2 ст. 530 ГПК України, приймає до уваги претензію № 3/1 від 18.01.2011 р. , яка була отримана відповідачем 29 вересня 2011 року, тобто кінцевий строк для оплати товару 06.10.2011 р., та прострочка починається з 07.10.2011 р.

Таким чином, суд перевіряє розрахунок річних та інфляційних витрат позивача, приймаючи до уваги період нарахування з 07.10.2012 р. по 09.07.2012 р. ( 09.07.2012 р. - день, який позивач визначає як кінцевий день періоду нарахування).

Враховуючи викладене, позовна вимога щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 11,13 грн. та 3% річних у сумі 63,47 грн. за прострочення виконання грошового зобов"язання підлягають задоволенню як правомірні.

В стягненні 566,23 грн. інфляційних витрат та 203,63 грн. річних слід відмовити, як безпідставно заявлених.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 526, ч.1 ст.530, 610, 611, ст. 629 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, п/р № НОМЕР_2 в Балаклійському відділені "Правекс Банк", МФО 350493, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АИСТ ЛТД" (61106, м. Харків, бульвар Івана Каркача, 4-А, п/р 26005013006699 в АТ "Сбербанк Росії", МФО 320637, код ЄДРПОУ 34467348) 2791,68 грн. основного боргу, 11,13 грн. інфляційних витрат, 63,43 грн. 3% річних та 1268,71 грн. судового збору.

В стягненні 566,23 грн. інфляційних витрат та 203,67 грн. річних відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 08.10.2012 р.

Суддя Смірнова О.В.