Рішення

від 02.10.2012 по справі 5023/3500/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2012 р.Справа № 5023/3500/12 вх. № 3500/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Доленчука Д. О.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

за участю :

позивача - Пономаренко О.О. за довіреністю № б/н від 01.08.2012 р.

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом АТВТ "МДРС", с. Червоний Донець, Харківська область

до ПЖКГ "Курганське", с. П'ятигірське

про стягнення 86570,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство відкритого типу "МДРС" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Підприємства житлово-комунального господарства "Курганське" (відповідач) про стягнення з відповідача на свою користь 86570,00 грн., у зв'язку з не наданням відповідачем позивачу послуг на суму 86570,00 грн. за договором № 872 від 04.01.2010 р., який було укладено між сторонами.

Представник позивача до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 02.10.2012 р. за вх. № Д 913/12, надав заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Відповідач про судове засідання був повідомлений належним чином, в судове засідання його представник не з'явився.

Проте, відповідач, через канцелярію господарського суду 18.09.2012 р. за вх. № 14259, надав заяву про визнання позову, яка господарським судом залучена до матеріалів справи. У наданій заяві відповідач вказував, що дане визнання позову не суперечить законодавству, та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 02.10.2012 р. за вх. № 15352, надав квитанцію про перерахування судового збору згідно клопотання, яка господарським судом залучається до матеріалів справи. Також, у клопотання представник позивача вказував, що позовні вимоги він підтримує у повному обсязі, та вважає, що відповідачем позивачу завдані збитки, у зв'язку з не наданням відповідачем позивачу послуг на суму 86570,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

Між відповідачем (виконавець) та позивачем (замовник) 04 січня 2010 року був укладений договір № 872 про надання послуг збору та вивезення побутових відходів.

Предметом цього договору є надання послуг по збору побутових відходів від офісу та гаражів замовника.

Відповідно до п. 2.1. цього договору відповідач зобов'язувався вчасно надавати під побутові відходи автомобіль - сміттєвоз, згідно заявки позивача.

В свою чергу позивач зобов'язався вчасно проводити розрахунки (п. 3.1. договору).

Згідно позову позивач зазначає, що у зв'язку з плануванням проведення капітального ремонту, що потребувало значних затрат та великого обсягу побутових відходів для вивезення, позивач на протязі 2010 р. здійснював попередню оплату, для отримання в подальшому послуг відповідно до договору.

Судом встановлено, що всього за 2010 рік позивачем було перераховано відповідачу суму у розмірі 114770,00 грн. згідно наступних платіжних доручень: № 6 від 04.02.2010 р., № 15 від 22.02.2010 р., № 29 від 04.03.2010 р., № 31 від 30.03.2010 р., № 49 від 05.05.2010 р., № 58 від 31.05.2010 р., № 67 від 21.06.2010 р., № 71 від 24.06.2010 р., № 110 від 28.09.2010 р.

Дані платежі здійснювалися позивачем на підставі виставлених відповідачем рахунків за договором: рахунок-фактура № 29 від 02.02.2010 р.; рахунок-фактура № 63 від 19.02.2010 р.; рахунок-фактура № 68 від 03.03.2010 р.; рахунок-фактура № 168 від 30.03.2010 р.; рахунок-фактура № 232 від 30.04.2010 р.; рахунок-фактура № 321 від 31.05.2010 р.; рахунок-фактура № 388 від 18.06.2010 р.

Проте, позивач вказує, що жодного разу позивачем відповідачу заявок на вивезення побутових відходів не направлялося.

Судом встановлено, що відповідачем на протязі 2010 року було повернуто позивачу 28200,00 грн. згідно наступних платіжних доручень: № 194 від 12.05.2010 р., № 2544 від 16.08.2010 р., № 333 від 07.09.2010 р.

Отже, сума не повернутих відповідачем позивачу коштів за договором склала 86570,00 грн., про що між сторонами було складено акт звіряння розрахунків станом на 31.12.2010 р.

Враховуючи те, що умовами договору не був передбачений випадок, коли кошти перераховані, а послуги не надані, позивачем відповідачу була надіслана вимога (№ 28 від 30.11.2011 р.) про сплату боргу у розмірі 86570,00 грн., в семиденний термін з моменту отримання вимоги, на підставі ст. 530 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що дана вимога була отримана відповідачем 06.12.2011 р. згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Однак, відповідачем кошти у встановлений законодавством термін не були перераховані позивачу.

При цьому суд зазначає, що доказів сплати відповідачем позивачу суми у розмірі 86570,00 грн. в матеріалах справи не міститься.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч. 5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що сума у розмірі 86570,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи те, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, господарський суд відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму судового збору у розмірі 1731,40 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 509, 526, 530, 628, 629, 901 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Підприємства житлово-комунального господарства "Курганське" (64252, Харківська обл., Балаклійський район, с. П'ятигірське, вул. 50 років СРСР, буд. 3, код ЄДРПОУ 30773264, р/р 26003035880600 в АТ «Укрсиббанк» м. Харків, МФО 351005) на користь Акціонерного товариства відкритого типу "МДРС" (64250, Харківська обл., Балаклійський район, смт. Червоний Донець, вул. Леніна, буд. 66, код ЄДРПОУ 23908392, р/р 260053011379 в Першій Харківській філії ПАТ «АКБ «Базис», МФО 351599) 86570,00 грн. та суму судового збору у розмірі 1731,40 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 08.10.2012 р.

Суддя Доленчук Д. О.