Рішення

від 02.10.2012 по справі 5023/3814/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2012 р.Справа № 5023/3814/12 вх. № 3814/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Доленчука Д. О.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

за участю :

позивача - Гречка А.А. за довіреністю № 116 від 02.08.2011 р.

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом ТОВ "Інетрпайп Україна", м. Дніпропетровськ

до ТОВ "УкрЕлектроПромКомплект", м. Харків

про стягнення 8886,78 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інетрпайп Україна" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрЕлектроПромКомплект" (відповідач) про стягнення з відповідача на свою користь суми основного боргу у розмірі 8000,00 грн., пені у розмірі 714,32 грн. та 3% річних 172,46 грн., у зв'язку з не виконанням відповідачем у повному обсязі своїх зобов'язань по оплаті продукції за договором № У295/2010 від 01.09.2010 р., який було укладено між сторонами.

Представник позивача до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 02.10.2012 р. за вх. № Д 917/12, надав заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Відповідач про судове засідання був повідомлений належним чином, в судове засідання його представник не з'явився, відзив на позовну заяву до суду не надав, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

01.09.2010 р. між сторонами було укладено договір № У295/2010 (надалі - договір), відповідно до умов якого позивач (продавець) зобов'язувався передати у власність, а відповідач (покупець) прийняти та оплатити трубну продукцію - товар, найменування, сортамент, кількість, ціна, якого зазначені у специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до цього договору, які є невід'ємною його частиною.

Оплата за поставлену партію товару, відповідно до визначених умов у додатках, здійснюється відповідачем шляхом банківського перерахунку грошових коштів на поточний рахунок позивача у розмірі 50% передплати вартості партії товару впродовж 3 (трьох) банківських днів від дати підписання додатку, а залишок грошових коштів, підлягаючих оплаті, впродовж 3 (трьох) банківських днів з дати письмового повідомлення про готовність товару до відвантаження.

На виконання умов цього договору позивачем були здійснені поставки товару на загальну суму 689992,60 грн., а саме:

- накладна № 17022976 від 07.10.2010 р. на суму 8265,40 грн.,

- накладна № 17022982 від 29.10.2010 р. на суму 325968,72 грн.,

- накладна № 17036162 від 10.12.2010 р. на суму 355758,48 грн.

Відповідачем же в порушення умов договору було перераховані позивачу грошові кошти не в повному обсязі, а саме у сумі 681992,60 грн., що підтверджується банківськими виписками, копії яких містяться в матеріалах справи.

Таким чином, сума основного боргу відповідача за договором складала 8000,00грн.

Судом встановлено, що позивачем на адресу відповідача направлялась претензія вих. № 15548 від 19.12.2011 року з проханням перерахування на його розрахунковий рахунок суми основного боргу за договором у розмірі 8000,00 грн.

Відповідач, у свою чергу, визнав цю претензію та зобов'язався сплатити заборгованість впродовж 20-ти днів, про що 20.01.2012 року повідомив позивача листом № 0312.

Проте, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем позивачу суми основного боргу за договором у розмірі 8000,00 грн.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума основного боргу у розмірі 8000,00 грн.

Відповідно п. 7.2. договору, у разі несвоєчасного здійснення розрахунків по цьому договору відповідач виплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення. Пеня нараховується за весь період прострочення.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

З огляду на вищевикладене та враховуючи умови п. 7.2. договору, господарський суд приходить до висновку, що сума пені у розмірі 714,32 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене господарський суд визнає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми нарахованих 3% річних у розмірі 172,46 грн.

Таким чином позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи те, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, господарський суд відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму судового збору у розмірі 1609,50 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 530, 549, 611, 625, 628, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрЕлектроПромКомплект" (юридична адреса: 62495, Харківська обл., Харківський район, смт. Васищеве, вул. 8-го Березня, буд. 17, кв. 17; фактична адреса: 61001, м. Харків, вул. Кірова, 18, оф. 14; код ЄДРПОУ 32583464, р/р 26008845378610 в ХОФ АКБ «Укрсоцбанк», Кіровське відділення м. Харкова, МФО 351016) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інетрпайп Україна" (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Писаржевського, 1-а, код ЄДРПОУ 33668606, р/р 2600530287401 в ПАТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО», м. Дніпропетровськ, МФО 305749) суму основного боргу у розмірі 8000,00 грн., пеню у розмірі 714,32 грн., 3% річних 172,46 грн. та суму судового збору у розмірі 1609,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 08.10.2012 р.

Суддя Доленчук Д. О.