Рішення

від 16.10.2012 по справі 5023/4336/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2012 р.Справа № 5023/4336/12 вх. № 4336/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Бережановій Ю.Ю.

за участюпредставників сторін:

позивача - Щебликіна О.К. (дов. № б/н від 30.08.2012 р.)

відповідача - не з'явився

розглянувши матеріали справи за позовом Підприємства Харківської облспоживспілки "Красноградський ринок", м. Красноград

до Красноградська міська рада, м. Красноград

про стягнення 5 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Підприємство Харківської облспоживспілки "Красноградський ринок"", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Красноградської міської ради Харківської області (надалі - Відповідач) суми у розмірі 5 000,00 грн. та судового збору.

Позивачем надано уточнення позовних вимог, де просить суд: - відшкодувати збитки у розмірі 5 000,00 грн.; - визнати право власності за Підприємством Харківської облспоживспілки "Красноградський ринок" на нежитлову будівлю літ. "Ж", загальною площею 18,2 кв.м., що розташована по вул. 19 Вересня, 104 в місті Красноград Красноградського району Харківської області. Дану заяву Позивача щодо уточнення та збільшення позовних вимог, суд прийняв до розгляду, ухвалою суду від 09.10.2012 р., як таку, що не суперечить чинному законодавству.

Представник Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд задовольнити їх.

Представник Відповідача у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив. Про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши представник Позивача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

У 2012 році Підприємством Харківської облспоживспілки «Красноградський ринок» за власні кошти, для ведення господарської діяльності, було побудовано нежитлову будівлю за адресою: вул. 19 вересня, будинок 104, у м. Красноград, Красноградського району, Харківської області.

Відповідно до довідки № 21 від 23 серпня 2012 року, виданої Красноградським бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» Позивач самочинно побудував нежитлову будівлю літ. «Ж», що розташована за адресою: вул. 19 вересня, будинок 104, м. Красноград, Красноградський район, Харківська область (а.с 20).

Згідно з технічним паспортом, виготовленим Красноградським бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» станом на 20 серпня 2012 року загальна площа нежитлової будівлі складає - 18,2 кв. м., кількість поверхів - 1 (один) поверх; матеріал стін - бетон; площа забудови - 20, 5 кв. м., рік побудови - 2012 рік (а.с. 13 - 19).

Представник Позивача пояснив, що ПХО «Красноградський ринок» неодноразово зверталось до Відповідача з приводу оформлення права власності на самовільно побудовану нежитлову будівлю проте дані звернення не призвели до вирішення питання щодо оформлення свідоцтва на право власності на самочинно побудовану нежитлову будівлю.

Таким чином, Позивачем за власні кошти виконано самочинне будівництво нежитлової будівлі літер «Ж», що розташована по вулиці 19 вересня, будинок 104 у місті Красноград, Красноградського району Харківської області.

Для підтвердження відповідності самовільно побудованої нежитлової будівлі літ. «Ж» вимогам Сніп та ДБН , Позивачем було замовлено у ТОВ «НТК ЕНЄРГО-ТАЙМ» (ліцензія: серія АВ № 591993) технічний висновок: «Про стан будівельних конструкцій та можливості експлуатації самовільно побудованої нежитлової будівлі літ. «Ж» по вул. 19 Вересня, будинок 104, в місті Красноград Красноградського району Харківської області.»

Відповідно до розділу «Висновок», технічного висновку «Про стан будівельних конструкцій та можливості експлуатації самовільно побудованої нежитлової будівлі літ. «Ж» по вул. 19 Вересня в місті Красноград Красноградського району Харківської області», вищезазначена нежитлова будівля, її несучі та огороджувальні конструкції знаходяться у задовільному технічному стані. Будівля відповідає вимогам надійності та безпечності в подальшій експлуатації.

З огляду на те, що будівництво виконано без розробки проекту не є можливим ввести нежитлову будівлю літ. «Ж» до експлуатації та оформити право власності належним чином.

Пояснення Позивача стосовно того, що Відповідач після неодноразових звернень першого не вжила жодних заходів щодо оформлення права власності на самочинно збудовану нежитлову будівлю літ. «Ж» по вул. 19 Вересня, будинок 104 в місті Красноград Красноградського району Харківської області, тим самим своєю бездіяльністю Відповідач завдав збитків ПХО «Красноградський ринок» в розмірі 5000 тисяч гривень суд вважає необґрунтованими з наступних підстав:

Згідно статті 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст. 224 ГК учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 2 ст. 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 4 ст. 623 ЦК України встановлено, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Натомість Позивач не надав суду жодних доказів стосовно виникнення у Відповідача перед Позивачем будь - якої заборгованості чи докази невиконання зобов'язань між ними.

Суд вважає не доведеним посилання Позивача на факти бездіяльності Відповідача стосовно оформлення свідоцтва на право власності на нежитлову будівлю літ. «Ж», що розташована по вул. 19 Вересня, будинок 104 в місті Красноград Красноградського району Харківської області у зв'язку з не підтвердженням даних фактів письмовими доказами.

Наслідком того, що Відповідач звертається до суду стало те, що ввести об'єкт будівництва у експлуатацію неможливо, оскільки фактично було здійснене самочинне будівництво.

Таким чином Відповідач не може користуватися і розпоряджатися фактично збудованою за його кошти нежитловою будівлею.

Красноградська міська рада Харківської області, відповідно до законодавства про місцеве самоврядування, є органом уповноваженим приймати рішення щодо питань містобуду вання та архітектури.

Численні звернення Відповідача до Красноградської міської ради Харківської області стосовно видачі свідоцтва про право власності на самочинно збудовану нежитлову будівлю у літ. «Ж» по вул. 19 Вересня, будинок 104, в місті Красноград Красноградського району Харківської області, не призвели до будь-якого результату.

Позивач був змушений звернутися до суду з позовом про визнання права власності, оскільки не має іншого законного шляху захисту своїх прав.

Таким чином, на сьогодні право власності на самочинно збудовану ПХО «Красноградський ринок» нежитлову будівлю літ. «Ж» що розташована по вул. 19 Вересня, будинок 104, в місті Красноград Красноградського району Харківської області, належним чином не оформлено, даний факт робить неможливим використання зазначеної нежитлової будівлі у господарських цілях Позивача, та безпосередньо завдає збитків ПХО «Красноградський ринок».

Також суд зазначає, що Відповідач визнає позовні вимоги в частині визнання права власності за Позивачем на самовільно побудовану нежитлову будівлю літ. Ж, загальною площею 18,2 кв.м., яка розташована за адресою по вул. 19 Вересня, будинок 104, в місті Красноград Красноградського району Харківської області, що підтверджується наданим відзивом (а.с.74 - 75).

Суд при вирішенні питання про задоволення позовних вимог застосовував наступні положення цивільного законодавства, що регулюють підстави набуття та захисту права власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права є його визнання.

Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 2 ст. 317 ЦК України на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ч. 1 ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Згідно ч. З ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Згідно ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном

Згідно з ч. 1 ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також: у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, на підставі наведених норм законодавства, суд приходить до висновку, що наявні всі необхідні та достатні підстави для захисту прав позивача та визнання за позивачем права власності у судовому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та п. 1.5 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від «07» лютого 2002 року № 7/5, обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб.

Згідно п. 10 додатку 1 до п. 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від «07» лютого 2002 року № 7/5, правовстановлюючими документами, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на нерухоме майно є, в тому числі, рішення суду про визнання права власності на об 'єкти нерухомого майна.

Відповідно до законодавства України, орган, який проводить державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно, зобов'язаний проводити реєстрацію судових рішень про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України та на підставі того, що Позивач просить суд витрати по сплаті судового збору покладаються на нього, суд вважає за доцільне залишити витрати по сплаті судового збору за Позивачем.

Також суд зазначає, що при уточненні позовних вимог, Позивачем не надано доказів сплати судового збору при поданні уточненої та збільшеної позовної заяви, як за немайновий характер спору, тому суд покладає витрати на Позивача відповідно до ст. 44-49 ГПК України.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 16, 22, 203, 204, 215, 220, 316, 317, 319, 321, 328, 331, 376, 391, 392, 623, 657, 1166 Цивільного кодексу України, ст. 18, 218, 224, Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», п. 1.5 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від «07» лютого 2002 року № 7/5, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Визнати за Підприємством Харківської Облспоживспілки «Красноградський ринок» (63304, Харківська область, Красноградський район, м. Красноград, код ЄДРПОУ 01563343) право власності на нежитлову будівлю літ. «Ж», загальною площею 18,2 кв.м., що розташована по вулиці 19 Вересня, будинок 104, в місті Красноград Красноградського району Харківської області.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Підприємства Харківської Облспоживспілки «Красноградський ринок» (63304, Харківська область, Красноградський район, м. Красноград, код ЄДРПОУ 01563343) на користь держбюджету України одержувач коштів - УДКС у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, № рахунку 31215206783003, код ЄДРПОУ 37999654, код бюджетної класифікації 22030001, символ звітності банку 101, банк одержувача - ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011) - 1 073,00 грн. судового збору за подання уточненої та збільшеної позовної заяви немайнового характеру.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17.10.2012 р.

Суддя (підпис) Жигалкін І.П.