Ухвала

від 29.08.2012 по справі 2-25/111-2006а/5002

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2-25/111-2006А/5002

29.08.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кобаля М.І.,

суддів Лядової Т.Р. ,

Щепанської О.А.

секретар судового засідання Карпова І.І.

за участю сторін:

представник позивача, Державного підприємства "Гурзуф"- Гущак Сергій Іванович, довіреність № 59 від 28.05.12;

представник відповідача, Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В.) від 07.02.06 у справі № 2-25/111-2006А/5002

за позовом Державного підприємства "Гурзуф" (вул. Привітна, буд. 4, смт. Гурзуф, м. Ялта, Автономна Республіка Крим,98640)

до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим (вул. Васильєва, буд. 16, м. Ялта, Автономна Республіка Крим,98600)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.02.06 адміністративний позов Державного підприємства "Гурзуф" до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, задоволено.

Визнано недійсним рішення № 0004802301/0 від 06.08.2004 р. про застосування штрафних санкцій у сумі 684515,17 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0004762301/0 від 06.08.2004 р. про донарахування податкових зобов'язань по ПДВ у сумі 650387 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 650387 грн., усього 1300774 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України (р/р 31111095500002 у банку отримувача: Управління Державного казначейства в АР Крим, отримувач: Дербюджет м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 22301854) на користь 3,40 грн. державного мита.

Не погодившись з даним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до суду, в якій просить скасувати постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.02.06 та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Гурзуф"- відмовити.

Ухвалою Севастопольського Апеляційного Адміністративного суду від 17.11.09 апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.02.06 - залишено без задоволення. Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.02.06 - залишено без змін.

Ухвалою Вищого Адміністративного суду України від 17.05.12 касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим - задоволено. Ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17.11.09 - скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції порушені права відповідача, передбачені статтями 49,51 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки суд апеляційної інстанції розглянув справу у відсутності представника відповідача, не повідомленого належним чином про дату і час судового засідання.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2012 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим, про що повідомлено сторони.

У судовому засіданні 29.08.2012 представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та ухвалено при з'ясуванні всіх обставин справи, що мають суттєве значення для її вирішення, а отже апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Відповідач, Державна податкова інспекція у м. Ялта АР Крим своєчасно викликалась у судові засідання, які відбулися 08.08.2012 та 29.08.2012 шляхом надсилання тексту повістки електронною поштою, проте протягом двох робочих днів з дня направлення тексту повістки підтвердження від суб'єкта владних повноважень не надійшло, тому секретарем судового засідання складено про це довідки, які приєднані до справи та у відповідності до частини першої статті 38 Кодексу адміністративного судочинства України, є достатнім доказом належності повідомлення суб'єкта владних повноважень про дату, час і місце судового розгляду.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідач викликався в судове засідання, але в суд не з'явився, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників відповідача.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, встановила наступне.

Державною податковою інспекцією у м. Ялта в Автономній Республіці Крим 04.08.2004 проведена комплексна планова документальна перевірка Державного підприємства радгосп-заводу "Гурзуф" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2003 по 31.03.2004, про що був складений акт № 229/23-01/00412843 від 04.08.2004 (т.1 арк.с.11-48).

Перевіркою, зокрема, встановлені порушення позивачем:

- пункту 11.29 статті 11, підпункту 7.4.3. пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про

податок на додану вартість" -занижено податок на додану вартість по загальній Декларації з податку на додану вартість в розмірі 650387,00 грн., по періодам з січня 2003 року по березень 2004 року;

- пункту 11.29 статті 11, підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»- завищено податок на додану вартість в скорочених сільськогосподарських Деклараціях з податку на додану вартість в розмірі 634250,00 грн., в тому числі по періодам з січня 2003 року по березень 2004 року;

- пункту 15 Закону України №481/95-ВР від 19.12.1995 «Про державне регулювання виготовлення та торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами»- встановлено відвантаження виноматеріалів та вина позивачем в розмірі 684515,17 грн., в тому числі по періодам: за період з 01.01.2003 по 03.12.2003 на суму 525233,21 грн., за період з 01.01.204 по 31.03.2004 на суму 159281,96 грн. без готівкової форми розрахунку податку на додану вартість та акцизного збору;

На підставі акту були прийняті податкове повідомлення-рішення № 0004762301/0 від 06.08.2004, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 650387,00 грн. та застосовано штрафні санкцій у розмірі 650387,00 грн. (усього -1300774,00 грн.) за порушення пункту 11.29 статті 11 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (т.1 арк.с.9), рішення про застосування штрафних санкцій № 0004802301/0 від 06.08.2004 у розмірі 684515,17 грн. за порушення статті 15 Закону України „Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами" № 481/95-ВР від 19.12.1995 (т.1 арк.с.10).

Колегія суддів, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

На правовідносини сторін, що виникли поширюються положення статті 19 Конституції України, Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі -закон №168/97-ВР), Закону України від 07.05.1996 №178/96-ВР «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої», Закону України „Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами" № 481/95-ВР від 19.12.1995 (далі -закон №481/95-ВР), Закону України "Про акцизний збір на алкогольні напої і тютюнові вироби" від 15.09.1995 №329, Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збip»від 26.12.1992 № 18-92, Постанови Верховної Ради України від 12.09.1996 №365/96-ВР «Про перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір»,

Проаналізувавши положення Декрету Кабінету Міністрів від 26.12.1992 №18-92 «Про акцизний збір», зі змінами та доповненнями, Постанови Верховної Ради України від 12.09.1996 №365/96-ВР «Про перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір», Закону України від 07.05.1996 №178/96-ВР «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої», зі змінами та доповненнями, судова колегія дійшла висновку, що реалізовані позивачем у 2003-2004 роках виноматеріали не належать до підакцизних товарів. За цих обставин на позивача поширюються положення пункту 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо спеціального режиму оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини.

Відповідно до пункту 11.29 статті 11 Закону України №168 (в період його дії) зупинено дію пункту 7.7 статті 7, підпунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій по поставці товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (окрім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах з власної сільськогосподарської сировини), які здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми і форми власності, у яких сума, отримана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва і продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік складає не менше 50 % загальної суми валового доходу підприємства.

Зазначені кошти податку на додану вартість залишаються у розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.

Фактично позивач є сільськогосподарським товаровиробником державної форми власності, що підтверджене Довідкою державного органу статистики із зареєстрованими кодами видів економічної діяльності згідно КВЕД: 01.13.0 -вирощування фруктів, ягід, культур для виробництва напоїв і 15.93.0 -виробництво вин.

Позивач виробляє первинну винну продукцію - виноматеріали з власної сировини (винограду) і реалізує їх заводам вторинного винного виробництва.

Відповідно до галузевого стандарту України ДСТУ 202001-96 позивач обробляє виноматеріали, призначені для виробництва вин, які за типу і фізико-хімічними показниками відповідають вину даного найменування і витримали встановлений для них цикл технічної обробки згідно діючої нормативної документації.

Відповідно до пункту 33 Держстандарту України 2163-93 "Виноробство" визначено поняття виноматеріали -це заброджене повністю або частково виноградне сусло, призначене для приготування вина або коньячного спирту, тобто це сировина для виробництва вина, яке при подальшій реалізації споживачам є об'єктом обкладення акцизним збором.

Згідно експертного висновку Торговельно-промислової палати Криму від 03.06.2004 №39-0/04-13 виноматеріали відповідно до "Українського класифікатора товарів зовнішньоекономічної діяльності" додаток до Закону України "Про митний тариф України" від 05.04.2001 №2371) мають код 220429.

Згідно критеріям, встановленим статтею 1 Закону України "Про акцизний збір на алкогольні напої і тютюнові вироби" від 15.09.1995 №329, вказані виноматеріали (код 220429) не відносяться до алкогольних напоїв.

Відповідно до підпункту "в" частини 2 статті 3 Закону України "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби" від 15.09.1995 №329, встановлено, що не підлягають оподаткуванню акцизним збором митна вартість імпортованого або обороти по реалізації (передачі) української сировини, яка використовується для виробництва підакцизних товарів.

Згідно пункту 2 Постанови Верховної Ради України "Про перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір" від 12.09.1996 №365/96-ВР встановлено, що перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір, визначається і обмежується переліком підакцизних товарів, які включені у відповідні Закони України, що встановлюють ставки акцизного збору і ввізного мита на певні товари (продукцію).

Даною Постановою не визначені критерії віднесення товарів (продукції) до підакцизних товарів. Проте, цією Постановою встановлено, що перелік підакцизних товарів визначається переліком товарів, включених у відповідні Закони України, що встановлюють на них ставки акцизного збору і ввізного мита.

Відповідно до статті 1 і статті 2 Закону України "Про ставки акцизного збору на спирт етиловий і алкогольні напої" від 07.05.1996 №178 алкогольний напій у вигляді виноматеріалу (код 220429) не включено в перелік алкогольних напоїв, на які цим Законом встановлено акцизний збір, ні по нульовій ставці, ні по якій-небудь іншій.

Виноматеріали, вироблені позивачем, реалізовувалися тільки заводам вторинного виноробства і не мають коду 220430, що підтверджується Висновком судово-бухгалтерської експертизи №12 від 21.07.2005 (т.2 арк.с.129-140) та експертним висновком ТПП в Криму №78-0/04-13 від 23.11.2004 (т.2 арк.с.46) відповідно якому виноматеріали, що виробляє позивач мають коди 220429650, 2204297500, 2204299400, 2204299200.

З матеріалів справи вбачається, що позивач вирощує виноград, який є сільськогосподарською продукцією, що підтверджується актом перевірки (т.1 арк.с.12).

Всі виноматеріали є сировиною для виробництва вина, шампанського та коньячного спирту, в перелік підакцизних товарів, які увійшли до Закону України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий і алкогольні напої»вони не входять, реалізовувалися тільки заводам вторинного виноробства, а, тому, не є підакцизними товарами.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що позивач протягом періоду, що перевіряється, здійснював операції з продажу виноматеріалів, які виготовлені підприємством на своєму виробництві з власної сільськогосподарської сировини.

За таких обставин, позивач на законних підставах не обчислював акцизний збір за операціями продажу виноматеріалів, виготовлених з власної сировини (винограду) і реалізованих заводам вторинного винного виробництва, проти чого відповідач не має заперечень.

Отже, при здійсненні операцій з продажу виноматеріалів, які мають код по УКТ ЗЕД 220429, і виготовлені на власному виробництві з власної сільськогосподарської сировини, позивач правомірно обчислив суму податку на додану вартість, отриманого від покупців, і відобразив цей ПДВ повністю в "Декларації по податку на додану вартість з реалізованої сільськогосподарської продукції", який не підлягає сплаті до бюджету, а підлягає акумуляції і використанню сільськогосподарськими товаровиробниками для придбання ними матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.

Крім того, статтею 15 Закону України „Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами" № 481 від 19.12.1995 року встановлено, що при продажу (інших видах відчуження) алкогольних напоїв і тютюнових виробів в межах бартерних (товарообмінних) операцій або інших операцій, які не передбачають їх оплату в грошовій формі, у тому числі векселями або іншими видами боргових зобов'язань, покупець (одержувач) підакцизної продукції зобов'язаний здійснити оплату суми акцизного збору, включеного в ціну продукції, а також податку на додану вартість, нарахованого на таку ціну, виключно в грошовій формі.

Таким чином, грошове зобов'язання по сплаті суми акцизного збору та податку на додану вартість повинен виконати покупець.

Як свідчать матеріали справи, між Державним підприємством радгосп-заводом "Гурзуф" та Національним виробничо-аграрним об'єднанням „Масандра" (далі -НВАО „Масандра") були укладені наступні договори:

- договір купівлі-продажу виноматеріалу № 2 від 18.12.2002 року про постачання НВАО „Масандра" виноматеріалів власного виробництва для виготовлення вина (т.1 арк.с. 47-48);

- договір купівлі-продажу вина виноградного № 2 від 18.12.2002 року, згідно з яким НВАО „Масандра" постачає Державному підприємству радгосп-заводу "Гурзуф" вино виноградне (т.1 арк.с. 46).

Відповідно до пункту 1.19 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 №283 (в редакції №334) встановлено, що бартер (товарний обмін) -це господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) в якій-небудь формі, відрізняється від грошової, включаючи будь-які види заліку і погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).

У відповідності до статті 715 Цивільного кодексу України передбачено, що договір міни -це договір, який передбачає обмін між сторонами одного майна на інше.

Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства бартер (товарний обмін) або міна здійснюється в межах однієї господарської операції, а, значить в межах одного договору, який укладений по такій операції, і який у момент його висновку передбачає, що в майбутньому розрахунки будуть проведені у формі, яка відрізняється від грошової форми розрахунків.

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється заліком стрічної однорідної вимоги, для якої законом встановлена необхідна і достатня умова - заява однієї із сторін.

Разом з тим, як вбачається з тексту зазначених догорів, розрахунки за поставлені товари здійснюють виключно у грошовій формі: пункти 5, 6 договору купівлі-продажу вина виноградного № 2 від 18.12.2002 року; пункти 4, 5 договору купівлі-продажу виноматеріалів № 2 від 18.12.2002 року.

Згідно з висновками судово-бухгалтерської експертизи проведення розрахунків в не грошовій формі між позивачем та НВАО „Масандра" не підтверджується (т.2 арк.с.129-140).

Таким чином, продаж алкогольних напоїв передбачався і фактично здійснювався в межах операцій, по яких оплата за них передбачалася і здійснювалась виключно в грошовій формі, у зв'язку з чим вимоги статті 15 Закону України №481 в частині обов'язку покупця (одержувача) алкогольної продукції здійснювати оплату сум акцизного збору, включеного в ціну продукції, а також податку на додану вартість, нарахованого на таку ціну, виключно в грошовій формі, не розповсюджуються на правовідносини позивача з НВАО „Масандра" за договором купівлі-продажу виноматериалів № 2 від 18.12.2002 та договором купівлі-продажу вина виноградного № 2 від 18.12.2002 .

З урахуванням викладеного, застосування до позивача штрафних санкцій за порушення порядку, встановленого статтею 15 Закону України №481, є неправомірним.

Мотивація та докази, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, не дають апеляційній інстанції підстави для постановлення висновків, які спростовують правову позицію позивача.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права не спростовують висновки суду першої інстанції, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Зазначене свідчить про те, що рішення судом першої інстанції прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відсутні підстави для його скасування.

Згідно статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В.) від 07.02.06 у справі № 2-25/111-2006А/5002 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 03 вересня 2012 р.

Головуючий суддя підпис М.І. Кобаль

Судді підпис Т.Р.Лядова

підпис О.А.Щепанська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.І. Кобаль