Постанова

від 17.10.2012 по справі 7/5005/3472/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2012 р. Справа № 7/5005/3472/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКравчука Г.А., суддівМачульського Г.М., Уліцького А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства фірми "Гран-Прі" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.07.2012р. у справі№7/5005/3472/2012 Господарського судуДніпропетровської області за позовомпрокурора Індустріального району міста Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради доПриватного підприємства фірми "Гран-Прі" прозобов'язання вчинити певні дії та стягнення збитків за участю представників

- прокурора:Савицька О.В. (посвідчення № 000603), - В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради (далі -позивач), прокурор Індустріального району міста Дніпропетровська просив зобов'язати Приватне підприємство фірму "Гран-Прі" (далі - відповідач) повернути земельну ділянку та привести її в придатний для використання стан шляхом знесення незаконно збудованих споруд за власний рахунок, а також, з урахуванням зменшення позовних вимог, стягнути з відповідача 132405,94 грн., збитків завданих використанням земельної ділянки без оплати. Позов обґрунтований тим, що після закінчення договору оренди земельної ділянки, на якій знаходиться зареєстроване за відповідачем на праві приватної власності нерухома майно, відповідач продовжував користуватись нею без оформлення правовстановлюючих документів та без здійснення плати за її користування, внаслідок чого місцевому бюджету завдано збитки у зазначеному розмірі.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2012р. (суддя Коваль Л.А.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.07.2012р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя: Бахмат Р.М., судді Лотоцька Л.О., Головко В.Г.), прийнято часткову відмову прокурора від позову та припинено провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача повернути спірну земельну ділянку та привести її в придатний для використання стан шляхом знесення незаконно збудованих споруд за власний рахунок, решту позовних вимог задоволено частково, стягнуто 120277,60 грн., в іншій частині позовних вимог -відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове, яким у позові відмовити, посилаючись на неправильне застосування і порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Сторони не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 02.06.2004р. №164/17 та від 08.12.2004р. №382/22 між Дніпропетровською міською радою (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди землі від 24.12.2004р. (далі -Договір), за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв строком на два роки у строкове платне користування земельну ділянку площею 0,0834 га за адресою: по вул. Калиновій у районі будинку №4 (Індустріальний район), що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки від 24.12.2004р., для проектування та будівництва торговельно-сервісного комплексу.

Договір посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 24.12.2004р. та зареєстровано в реєстрі за №6068. Договір зареєстровано в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за №040510400018 від 12.01.2005р.

Фактів продовження, поновлення договірних відносин судами не встановлено.

19-29 листопада 2010 року державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Дніпропетровської області в складі комісії: відділу Державної служби боротьби з економічною злочинністю Дніпропетровського міського управління ГУМВС України в Дніпропетровській області в присутності директора відповідача проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства України відповідачем, про що складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства України №2148.

Проведеною перевіркою встановлено фактичне використання відповідачем земельних ділянок шляхом розміщення торгівельних павільйонів торгівельно-сервісного комплексу "Індустріальний" (речово-продовольчий ринок) по вул. Калиновій в районі будинку №4 у м. Дніпропетровську, яке здійснюється без правових підстав щодо земельної ділянки загальною площею 834 кв.м, оскільки строк дії договору оренди укладеного між позивачем та відповідачем закінчився 24.12.2006р.

Згідно інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно №33914308, сформованої 23.04.2012р. та наданої Комунальним підприємством "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради (вих. №5480 від 25.04.2012р.) нерухоме майно, розташоване за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Калинова, будинок 4, а саме будівлі та споруди торгівельно-сервісного комплексу: адміністративна будівля за літ. А-1, А'-1, А''-1, А'''-1 та прибудова літ. а загальною площею 59, 3 кв.м; торгівельний павільйон літ. Б-1 загальною площею 170, 5 кв.м, ганки літ. б, б'; торгівельний павільйон літ. В-1 загальною площею 116, 7 кв.м, ганки літ. в, в'; торгівельний павільйон літ. Г-1 загальною площею 58, 3 кв.м; склади літ. Д, И; кафе літ. Е зареєстроване за відповідачем на праві приватної власності. Дата прийняття рішення про державну реєстрацію права власності: 22.10.2007р.

За результатами проведеної перевірки згідно з Актом №1 комісії з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпропетровській міській раді, власникам землі та землекористувачам, при використанні земельних ділянок від 31.08.2010р., який, як зазначено в акті, складено згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993р. №284 "Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам" (далі -Порядок) та рішення виконкому міської ради від 22.07.2010р. №2693 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету міської ради від 16.09.2004р. №2509 "Про створення комісії з визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам", у зв'язку з допущеним відповідачем порушенням, яке полягає у використанні земельної ділянки за адресою: вул. Калинова в районі будинку №4 площею 834 кв.м під розміщення ринку без правовстановлюючих документів на землю, визначено загальну суму заподіяних збитків за період користування земельною ділянкою з 12.01.2007р. по 01.09.2010р., яка не враховує сплаченого земельного податку, - 132454,79 грн.

Наведений акт комісії з визначення розміру збитків затверджений рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 09.09.2010р. №3228.

Задовольняючи частково позов, місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний суд, перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми, своє рішення мотивував тим, що позовні вимоги є обґрунтованими в частині стягнення 120277,60 грн., а провадження щодо вимог про звільнення земельної ділянки та приведення її у придатний до використання стан підлягає припиненню на підставі п.4 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відмовою прокурора від вказаної частини вимог.

Судові рішення не підлягають скасуванню виходячи з наступного.

Із встановлених судами обставин справи вбачається, що Договір припинив свою дію у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено, 12.01.2007р. З вказаної дати відповідач користується спірною земельною ділянкою загальною площею 0, 0834 га, за відсутності у нього права власності або права користування земельною ділянкою, набутого та оформленого у встановленому законом порядку. На вказаній земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомості, що перебувають у власності відповідача. Орендна плата за землю не сплачується, крім 48,85 грн. сплачених відповідачем земельного податку за спірний період, на суму якого прокурором було зменшено позовні вимоги.

Статтею 125 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Сама по собі наявність об'єктів права власності відповідача на земельній ділянці не породжує прав відповідача на вказану земельну ділянку без їх оформлення.

Відповідно до приписів статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним (ч.1).

Як роз'яснив у своїй постанові Пленум Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 Земельного кодексу України, та за процедурою, передбаченою "Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.93 N 284 (п. 3.7).

Відповідно до статті 157 глави 24 Земельного кодексу відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють у тому числі громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу.

Для визначення розміру таких збитків постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993р. №284 (далі Порядок №284) затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.

Пленум Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №6 у наведеній постанові також роз'яснив, що вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, шкоди у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди, крім спеціальних норм, повинні брати до уваги загальні положення статті 22, глави 82 ЦК України, частини другої статті 224 ГК України.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів про факт здійснення правопорушення і завдання збитків позивачу у перевіреному судом розмірі.

Посилання відповідача на те, що прокурор не має право звертатись з позовом в інтересах Дніпропетровської міської ради, є безпідставними у зв'язку з наступним.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи, зокрема, за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч.2 ст.2 кодексу).

В рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999р. №3-рп/99 в пункті 2 резолютивної частини вказано, що під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Господарського процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до статті 1 Земельного кодексу земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

До розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади (п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України).

Таким чином, прокурором вірно подано позов в інтересах Дніпропетровської міської ради як органу, що наділений законом повноваженнями щодо розпорядження землями, а інтереси держави в даному випадку полягають у забезпеченні раціонального використання земель як основного національного багатства.

Доводи відповідача щодо порушення апеляційним судом норм процесуального права у зв'язку з незастосуванням ним строку позовної давності, спростовані апеляційним судом в постанові, де цілком вірно зазначено, що позовна давність відповідно до статті 267 Цивільного кодексу України застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення рішення у справі.

Крім того, відповідно до приписів статті 111 ч.2 Господарського процесуального кодексу України не допускаються посилання у касаційній скарзі на недоведеність обставин справи, а згідно приписів статті 33 цього кодексу, з урахуванням статті 111 ч.2 та статті 111 7 наведеного кодексу, кожна сторона повинна доводити ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, у суді першої та апеляційної інстанції, а оскільки доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та частково зводяться до необхідності додатково перевірити докази, досліджені судами, що не допускається, тому підстави для скасування судових рішень, відсутні.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 п.1, 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства фірми "Гран-Прі" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.07.2012р. у справі Господарського суду Дніпропетровської області №7/5005/3472/2012 -без змін.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.М. Мачульський

А.М. Уліцький