Рішення

від 17.10.2012 по справі 18/5005/7089/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.10.12р. Справа № 18/5005/7089/2012

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Синельникове,

Дніпропетровська область

до Синельниківського районного споживчого товариства, м. Синельникове,

Дніпропетровська область

про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів та відшкодування збитків

Суддя Петрова В.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2, дов. від 03.09.2012р.

ОСОБА_3 дов. від 03.09.2012р.

від відповідача: Браїлко А.О., дов. від 03.01.2012р.

Плевако Л.В., дов. від 23.08.2012р.

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Синельниківського районного споживчого товариства про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у сумі 31 382,00грн., процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 4 311,59грн., реальних збитків у розмірі 10 000,00грн., упущеної вигоди у розмірі 399 520,82грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 18.10.2004р. ОСОБА_1 на торгах з продажу активів Синельниківського районного споживчого товариства, які проводилися Придніпровською товарною біржею, був укладений договір купівлі-продажу торгового центру, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. На виконання умов укладеного договору купівлі-продажу від 18.10.2004 року позивач перерахував на користь відповідача грошові кошти на загальну суму 31 382,00 грн., що підтверджується квитанцією б/н від 14.10.2004 року та квитанцією № 15 від 19.10.2004 року. В подальшому вияснилось, що нежитлове приміщення, яке було продано позивачу на торгах, і за яке позивач сплатив кошти, не було власністю відповідача (продавця). Спори про власність на спірне нерухоме майно за позовом позивача та відповідача розглядалися судами неодноразово, та в результаті розгляду цих справ, право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, було визнано за територіальною громадою Кислянської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області. Внаслідок чого орендар, з яким позивач уклала договір оренди торгового центру, зажадав дострокового розірвання договору, позивач упустила можливість ще протягом понад двох з половиною років отримувати грошові кошти в якості орендної плати, а також була змушена сплатити штрафні санкції за дострокове розірвання договору оренди, який було укладено 26.08.2010р.

Відповідач позов не визнає, зазначає, що будівлю торгівельного комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, яке знаходилось у податковій заставі Синельниківської районної державної податкової інспекції, продавало спеціалізоване державне підприємство "Укрспецюст". Проведення біржових торгів здійснювала Придніпровська товарна біржа на прохання спеціалізованого державного підприємства "Укрспецюст" 18 жовтня 2004р., а дозвіл на реалізацію вказаного майна з метою погашення податкових боргів дала Синельниківська районна державна податкова інспекція. Згідно рішення Синельниківського міськрайонного суду по виконавчому листу №2-850 від 29.04.2005р. із Синельниківського районного споживчого товариства на користь ОСОБА_1 стягнуто суму упущеної вигоди в розмірі 28 920,00грн. і відшкодовано моральної шкоди 10 000,00грн., які Синельниківське районне споживче товариство виконало згідно платіжного доручення №659 від 14.11.2006р. в сумі 38 920,00грн., тобто ОСОБА_1 відшкодувала свої витрати повністю. Відповідач зазначає, що матеріальні збитки ОСОБА_1 не понесла. В подальшому повернуті кошти вона вклала у свій торгівельний бізнес по іншому своєму магазину, який знаходиться в трьох метрах від торгівельного комплексу в АДРЕСА_1, від чого отримувала прибуток.

09.10.12 року по даній справі оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області встановлено, що 18.10.2004р. був проведений аукціон з продажу майна Синельниківського районного споживчого товариства, яке виставлене на продаж згідно листа голови правління Синельниківського районного споживчого товариства - вих. № 118 від 28.09.2004р., листа спеціалізованого державного підприємства "Укрспецюст" вих. №1489/603 від 30.09.2004р., що діє згідно доручення Синельниківського районного споживчого товариства від 11.02.2004р. За результатами аукціону визначений покупець - ОСОБА_1, яка повністю сплатила вартість майна в АДРЕСА_1 на розрахунковий рахунок продавця.

Згідно ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Із матеріалів справи також вбачається, що спеціалізоване державне підприємство "Укрспецюст" перерахувало кошти відповідачу у розмірі 28 243,80грн.

В подальшому рішення аукціону та протокол про продаж нерухомого майна, розташованого по АДРЕСА_1 від 18 жовтня 2004року в частині визначення покупцем ОСОБА_1 та свідоцтва про право власності на торгівельний комплекс визнані недійсними. Синельниківське бюро технічної інвентаризації зобов"язано анулювати реєстрацію права власності на вищевказаний торгівельний комплекс за ОСОБА_1 за реєстраційним номером 14117558 від 13.03.2006р. (рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11.10.2010року).

Позивач просить на підставі ст.1212 ЦК України повернути кошти в сумі 31 382,00грн., отримані відповідачем, оскільки підстави набуття грошових коштів відпали.

Згідно ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивача про повернення коштів, які він перерахував за придбане на торгах нерухоме майно, підлягає задоволенню частково в сумі 28 243,80грн., оскільки саме ці кошти були перераховані відповідачу за нерухоме майно, яке він придбав на торгах у 2004році.

Суд вважає, що вимоги позивача про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами не підлягають задоволенню, оскільки безпідставним є нарахування процентів за ст.1061 ЦК України до правовідносин, які виникли в силу ст. 1212 ЦК України.

Вимоги позивача про стягнення збитків також не підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Згідно ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

При цьому для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправна поведінка, 2) збитки, 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками, 4) вина.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України покладає на кожну зі сторін, що беруть участь у справі, обов'язок доказування тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Наявні в матеріалах справи докази не підтверджують сукупність необхідних складових та не дають достатніх правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача 409 520,82грн. збитків.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Стягнути із Синельниківського районного споживчого товариства (52500, Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. Богми, 24, ідентифікаційний код 01746014) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 28 243,80грн. (двадцять вісім тисяч двісті сорок три грн. 80коп.) та 1 609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять грн. 50 коп.) судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.І. Петрова

Повне рішення складено 15.10.2012р.