Рішення

від 11.10.2012 по справі 5006/12/136/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.10.12 р. Справа № 5006/12/136/2012

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при секретарі судового засідання Міщенко Т.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Точмаш», м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Імперія лтд», м. Донецьк

про стягнення заборгованості в сумі 12448,90грн. штрафу в сумі 6224,45грн. та штрафу в сумі 3000,00грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Власенко А.О. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився ;

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Відкритим акціонерним товариством «Точмаш», м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Імперія лтд», м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 12448,90грн. штрафу в сумі 6224,45грн. та штрафу в сумі 3000,00грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору оренди №1164 від 01.08.2010р. відповідач взяв на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати, однак належним чином їх не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 12448,90грн., що стало підставою для нарахування штрафу в сумі 6224,45грн. та штрафу в сумі 3000,00грн.

Заявою від 28.08.2012р. позивач збільшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача суму боргу також за період з липня 2012р. по серпень 2012р. у розмірі 13650,14грн. та відповідно штраф в сумі 6825,07грн. та штраф в сумі 6000,00грн. Розглянувши дану заяву суд дійшов висновку, що вона відповідає вимогам ст.22 ГПК України та приймається судом до розгляду. Таким чином суд розглядає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 13650,14грн., штрафу в сумі 6825,07грн. та штрафу в сумі 6000,00грн.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав. Як вбачається з довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №101-4040 відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Імперія ЛТД» зареєстрований за адресою: 83007, м. Донецьк, вул. Жмури, б.1. Саме за цією адресою, яка зазначену у довідці судом були надіслані ухвали про порушення провадження та про відкладення розгляду справи.

В силу ст.1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (далі Закон) Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців це автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно ст.16 Закону Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Статтею 18 Закону встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Крім того за приписами абз. 3 п.3.9.1. Постанови пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Тобто відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, однак у судове засідання не з'явився, свого представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Відтак відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами. Також за приписами п.3.9.2. Постанови пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За клопотанням представника позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» (від 03 липня 2012р. №5029-VІ) та клопотання представника позивача, справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив :

Між Відкритим акціонерним товариством «Точмаш» (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Імперія ЛТД» (Орендар) 01 серпня 2010р. було укладено договір оренди №1164, за умовами якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду кімнату №303, площею 56,0кв.м., що знаходиться в побутових приміщеннях корпусу 202, за адресою: 83007, м. Донецьк, вул. Жмури, 1-б для розміщення офісу.

Відповідно до п. 2.1. договору передача Орендарю орендованого майна в користування здійснюється одночасно із підписанням уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі майна, зазначеного в розділі 1, але не пізніше 20 календарних днів з дати підписання сторонами договору.

Згідно п. 4.1. договору орендна плата за зазначене в п. 1.1. даного договору майно розраховується Орендодавцем та на дату підписання договору складає 2240,00грн. в місяць.

За приписами п. 5.1. договору орендна плата вноситься Орендарем протягом 2 банківських днів з дати укладання договору за місяць, в якому укладено договір та місяць, наступний за місяцем укладання договору; за наступні місяці оренди - до 15 числа поточного місяця.

Пунктом 7.2.2. договору передбачений обов'язок орендаря здійснювати платежі у строк, встановлений розділом 5 цього договору.

За приписами п. 9.2.1. договору орендар сплачує орендодавцю штраф у розмірі 50% від несплаченої або простроченої суми.

Пунктом 16.3. договору встановлено, що всі зміни та доповнення до даного договору оформлюються у вигляді додаткових угод, укладених в письмовій формі та підписаними обома сторонами.

Даний договір набуває чинності з 01.08.2010р. та діє до 31.12.2010р., а по фінансовим зобов'язанням - до повного їх виконання. Договір підписано обома сторонами.

До укладеного договору між сторонами 01.08.2010р. було складено та підписано акт приймання-передачі об'єкта оренди, відповідно до якого орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування кімнату №303, площею 56,0кв.м., що знаходиться у побутових приміщеннях корпусу 202, за адресою: 83007, м. Донецьк, вул. Жмури, 1-б. Акт підписано обома сторонами.

Додатковою угодою №1 від 01.01.2011р. сторони продовжили строк дії основного договору до 30.06.2011р.

Додатковою угодою №2 від 01.02.2011р. сторони внесли зміни до п. 4.1. договору та встановили орендну плату у розмірі 2408,00грн. та доповнили п. 4.4. відповідно до якого орендна плата переглядається кожний місяць та корегується з урахуванням індексу інфляції. Також цією додатковою угодою сторони доповнили договір п. 7.2.20 відповідно до якого орендар зобов'язаний щомісячно отримувати рахунки на надані послуги у відділі оренди та в разі порушення цього пункту сторони передбачили відповідальність у вигляді штрафу в сумі 1000,00грн. (9.8. договору).

Додатковою угодою №3 від 01.07.2011р. сторони продовжили строк дії основного договору до 31.12.2011р.

Додатковою угодою №4 від 31.10.2011р. орендар передав в оренду орендарю кімнату №302, площею 56,0кв.м. та частину кімнати №302, що знаходиться в побутових приміщеннях корпусу 202, загальною площею 28,0кв.м., а також внесли зміни до розміру орендної плати, яка з 01.11.2011р. складає 1204,00грн.

Додатковою угодою №5 від 01.01.2012р. сторони продовжили строк дії основного договору до 30.06.2012р.

Всі додаткові угоди підписані сторонами та скріплені печатками підприємств.

За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору, з урахуванням укладених до нього додаткових угод за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом, складає 13650,14грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків

В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з положеннями статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 ст.761 ЦК України).

За приписами частини другої статті 762 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Зазначеній нормі повністю відповідає пункт 5.1 договору, у відповідності до якого відповідач повинен був сплачувати орендну плату не пізніше 15-го числа поточного місяця оренди.

Як вбачається з матеріалів справи строк договору оренди, згідно Додаткової угоди №5, було продовжено сторонами з 01.01.2012р. по 30.06.2012р. тобто на півроку. Однак позивач наполягає на тому, що відповідач досі продовжує користуватися орендованим приміщенням і відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог просить суд також стягнути заборгованість по орендній платі за липень та серпень 2012року.

Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Отже, враховуючи, що договір оренди розірвано не було, акт приймання-передачі, яким би відповідач повернув орендоване ним майно між сторонами підписано не було та доказів того, що відповідач не користується спірним приміщенням до матеріалів справи не надано, суд, враховуючи приписи ст. 764 Цивільного кодексу України дійшов висновку, що даний договір є продовженим, а отже вимоги позивача, щодо стягнення заборгованості за липень-серпень 2012р. є обґрунтованими.

Отже, встановивши факт невиконання відповідачем зобов'язання по своєчасному і в повному обсязі по внесенню орендної плати, господарський суд дійшов ґрунтовного висновку про стягнення заборгованості по орендній платі.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за Договором оренди №1164 від 01.08.2010р. належним чином не виконав, орендну плату з серпня 2010р. по серпень 2012р. сплатив не в повному обсязі, у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 13396,14грн., що підтверджується матеріалами справи. Наданий позивачем розрахунок суми боргу у розмірі 13650,14грн. є невірним, оскільки сума нарахованої орендної плати складає 47957,22грн., а сума сплачених орендних платежів складає 34561,08грн., що підтверджується наданими до матеріалів справи прибутковими касовими ордерами, то за розрахунком суду сума заборгованості складає 13396,14грн. (47957,22 - 34561,08), а не як зазначено позивачем - 13650,14грн.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості за оренду приміщення в сумі 13396,14грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 50% від несплаченої суми у розмірі 6825,07грн. відповідно до п. 9.2.1. договору та штрафу у розмірі 6000,00грн. за порушення умови щомісячно отримувати рахунки за надані послуги у відділі оренди відповідно до п. 9.8. договору, суд зазначає наступне.

Статтею 1 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань установленням окремого виду відповідальності.

Згідно приписів ч.2 ст.193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься у ст.611 ЦК України, відповідно до якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до вимог передбачених ст.ст.546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки, що узгоджується із ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Частиною першою статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Таке право узгоджується із свободою договору, передбаченого статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Перевіривши розрахунок штрафу в сумі 6825,07грн., який розраховано позивачем на підставі п. 9.2.1 договору, а саме у розмірі 50% від несплаченої суми, яка за розрахунком позивача складає 13650,14грн. суд дійшов висновку, що даний розрахунок є арифметично не вірним, оскільки перевіривши нарахування боргу суд встановив, що його розмір складає 13396,14грн., а отже сума штрафу складає 6698,07грн., яка і підлягає задоволенню. Щодо штрафу в сумі 6000,00грн., який нараховано позивачем на підставі п.9.8 договору суд дійшов висновку, що він арифметично вірним та таким, що підлягає задоволенню.

Правова позиція щодо стягнення додаткової відповідальності у вигляді стягнення з відповідача штрафу за неналежне виконання зобов'язань висловлена Верховним Судом України у постанові від 30 травня 2011 року у справі № 42/252.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вимог передбачених ст.ст.11, 202, 509, 530, 546, 549-550, 598, 599, 610-612, 625-627, 759, 761, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 216-218, 285 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 20, 22, 28, 32-34, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Точмаш», м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Імперія лтд», м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 13650,14грн. штрафу в сумі 6825,07грн. та штрафу в сумі 6000,00грн., задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Імперія лтд» (83007, м. Донецьк, вул. Жмури, 1, р/р 26002152254871 в ДОФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 334011, код ЄДРПОУ 35271126) на користь Відкритого акціонерного товариства «Точмаш» (83007, м. Донецьк, вул. Жмури, 1, код ЄДРПОУ 14300579, р/р 26004013004090 в АТ «Сбербанк Росії, Донецьке відділення №3, МФО 320627) заборгованість в сумі 13396,14грн., штраф в сумі 6698,07грн. та штраф в сумі 6000,00грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Імперія лтд» (83007, м. Донецьк, вул. Жмури, 1, р/р 26002152254871 в ДОФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 334011, код ЄДРПОУ 35271126) на користь Відкритого акціонерного товариства «Точмаш» (83007, м. Донецьк, вул. Жмури, 1, код ЄДРПОУ 14300579, р/р 26004013004090 в АТ «Сбербанк Росії, Донецьке відділення №3, МФО 320627) витрати по сплаті судового збору в сумі 1586,33грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 15.10.2012р.

Суддя Тоцький С.В.