Рішення

від 09.10.2012 по справі 5006/40/64/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

5006/40/64/2012                                 ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ                                     83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46                                                              Р І Ш Е Н Н Я                                                                іменем України 09.10.12 р.                                                                                Справа № 5006/40/64/2012                                за позовом Публічного акціонерного товариства «Іскра», м. Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транслайнс», м. Донецьк про стягнення 3 596, 38  грн. Суддя     Говорун О.В. Представники: від позивача - не з'явився від відповідача - не з'явився Публічне акціонерне товариство «Іскра» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транслайнс» (далі - відповідач) про стягнення 3 596, 38  грн., в т.ч. суму основного боргу  в розмірі 3000грн., пені в розмірі 165,15 грн., 3% річних  в розмірі 160,83 грн., інфляційних витрат в розмірі 270,40 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі погодженої сторонами заявки на перевезення вантажу №27/11/TL,  позивачем відповідачу були надані послуги з перевезення вантажу, але відповідач з позивачем не розрахувався в повному обсязі, у зв'язку з чим утворилась заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 3 596, 38  грн. в т.ч. сума основного боргу  в розмірі 3000грн., пеня в розмірі 165,15 грн., 3% річних  в розмірі 160,83 грн., інфляційні витрати в розмірі 270,40 грн. Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив. Тому справу, на підставі ст.75 ГПК України, розглянуто за наявними в ній матеріалами.     Суд, дослідивши письмові докази у судовому засіданні, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини. 27.11.2010 між сторонами була погоджена заявка №27/11/TL, відповідно до заявки, позивач повинен доставити відповідачу вантаж по маршруту м. Артемівськ (Україна) ? м. Івано-Франківськ (Україна), а відповідач оплатити послуги позивача (а.с.10). На виконання умов заявки позивачем відповідачу були надані послуги з перевезення вантажу за маршрутом м. Артемівськ ? м. Івано-Франківськ, що підтверджується товарно–транспортною накладною №ЛГ0016116 від 27.11.2010 (далі - ТТН). Вантаж  був отриманий, про що свідчить підпис та печатка вантажоодержувача «Франківський будівельний центр» (а.с.12). На виконання умов заявки, позивачем відповідачу були надіслані оригінали наступних документів: заявка на перевезення вантажу №27/11/ТL від 27.11.2010; рахунок – фактура №ТІ-0000625 від 29.11.2010; товарно - транспортна накладна № ЛГ0016116 від 29.11.2010; Акт приймання  робіт (надання послуг) №ТІ-0000625 від 29.11.2010; податкова накладна, а також лист з  проханням  підписати акт виконаних робіт та направити на адресу Публічного акціонерного товариства «Іскра», що підтверджується витягом журналу вихідної кореспонденції позивача та списком поштових відправлень №718 від 19.12.2010. Відповідач акт виконаних робіт не підписав і не повернув, зобов'язання за заявкою №27/11/TL не виконав, надані послуги оплатив частково в розмірі 1900грн. Позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія №83/12ю від 01.02.2012  з пропозицією оплатити борг (а.с.16). Відповідач відповідь на претензію №83/12ю від 01.02.2012  не надав. На час прийняття рішення у справі заборгованість у сумі 3000грн. відповідачем не сплачена. Відповідно до умов заявки № 27/11/TL, перевізник зобов'язаний доставити замовнику вантаж за маршрутом м. Артемівськ (Україна) ? м. Івано-Франківськ (Україна). Замовник зобов'язаний оплатити послуги у розмірі 4900 грн. впродовж 10 банківських днів. Заявкою передбачено, що оплата здійснюється після отримання відповідачем рахунку, акту виконаних – робіт, податкової накладної, ТТН, заявки. Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного Кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч.3 ст.909 ЦК України та ч.2 ст.307 ГК України, підтверджується складанням транспортної накладної. Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Водночас, судом зазначається, що, на підставі ст. 38 ГПК України, господарський суд витребовує докази за наявності відповідного клопотання, у разі неможливості самостійно надати докази сторонами. В порушення вказаних вимог закону та договору, відповідач надані позивачем послуги оплатив лише частково. Послуги, відповідно до акту здачі – приймання робіт (надання послуг)  № ТІ-0000625 від 29.11.2010, були оплачені частково у сумі 1900грн., у зв'язку з чим утворилась заборгованість в загальному розмірі 3000 грн., яка підлягає стягненню (а.с.13).   Виходячи з наведеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з перевезення в сумі 3000 грн. підлягають задоволенню. Відповідно до ст.ст.216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Таким чином, оскільки між сторонами не існує домовленості щодо нарахування пені, суд відмовляє в задоволенні вимог про стягнення нарахованої суми пені у розмірі 165,15 грн. Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Здійснивши перерахунок 3% річних від простроченої суми та інфляційних витрат, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цих частинах підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі 160, 53 грн. та 246,89 грн. відповідно За таких обставин, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково. Господарські витрати розподілити відповідно до ст.49 ГПК України. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ВИРІШИВ: Позов задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транслайнс» (83086, м. Донецьк, вул.  Постишева, 11/3, ЄДРПОУ 33671362) на користь Публічного акціонерного товариства «Іскра» (79066,  м.Львів, вул. Вулецька, 14, ЄДРПОУ 00214244) 3407,42 грн., в т.ч. суму основного боргу в розмірі 3000 грн., 3% річних  в розмірі 160,53 грн., інфляційні витрати в розмірі 246,89 грн. та 1524 грн. 93 коп. витрат з оплати судового збору. В задоволенні інших вимог відмовити. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, через господарський суд, який розглянув справу. Повне рішення складено 15 жовтня 2012 року.            Суддя                                                               Говорун О.В.