Рішення

від 16.10.2012 по справі 5010/943/2012-28/77

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2012 р. Справа № 5010/943/2012-28/77

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кавлак І.П.

При секретарі судового засідання: Манів-Головецькій О.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства

"Індустріальні та дистрибуційні системи"

Московський проспект 9, корп. 5, офіс 501, м. Київ, 04073

до відповідача: Приватного підприємства "ВІТАЛС-ПЛЮС"

вул. І. Левинського, 3А, м. Івано-Франківськ, 76014

про стягнення 46193 грн. 36 коп. основного боргу

За участю представників сторін:

від позивача: Кіцак О.В - керівник юридичного відділу, (довіреність № 20 від 24.04.12 )

від відповідача:Дунець О.Я. - представник, (довіреність № юр-10/01 від 10.01.12 )

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Індустріальні та дистрибуційні системи" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватного підприємства "ВІТАЛС-ПЛЮС" про стягнення 46193 грн. 36 коп. основного боргу.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору дистриб"юції № 0024 від 01.01.11, у зв"язку з чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 46193 грн. 36 коп.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 06.08.12 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 18.09.12.

В судовому засіданні 18.09.12 оголошено перерву до 02.10.12.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 02.10.12, в порядку ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 16.10.12.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримує з підстав викладених у позовній заяві та просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав частково в розмірі 39955 грн. 40 коп., а саме: 22414 грн. 40 коп. за піддони + 17541 грн. 00 коп. за неповернуті холодильники. Щодо стягнення вартості послуг з пересилання даних в сумі 6237 грн. заперечує, свої доводи виклав у відзиві на позов (вх.№6454/2012-свх від 02.10.12; а.с. 140-141).

Згідно вимог ч. 3 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи представників сторін, всебічно і повно дослідивши фактичні обставини справи, об"єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 01.01.11 між позивачем (надалі - компанія) та відповідачем (надалі - дистриб"ютор) укладено договір дистриб"юції № 0024 (надалі - Договір; а.с. 8-25).

Пунктом 2.1. Договору, компанія зобов"язалась відповідно до умов цього договору передавати дистриб"ютору товар у власність для його подальшого розповсюдження на території на умовах, визначених у цьому договорі, а дистриб"ютор зобов"язався приймати такий товар у кількості та асортименті відповідно до супровідних документів на умовах цього договору, сплатити його вартість, та здійснювати його продаж, розповсюдження та надання відповідних послуг на території відповідно до умов, що визначені цим договором.

На підставі наявних в матеріалах справи накладних (а.с. 56-61) відповідачу було поставлено товар на загальну суму 251297 грн. 94 коп.

При дослідженні зазначених вище накладних встановлено, що вони підписані уповноваженими особами та скріплені печатками сторін. Тобто, судом встановлений факт отримання товару на суму 251297 грн. 94 коп., що не заперечується представником відповідача.

Порядок розрахунків за товар визначений в розділі 6 Договору.

Пунктом 6.3. Договору сторони погодили, що оплата за отриманий дистриб"ютором товар здійснюється протягом одного банківського дня з моменту переходу права власності на товар.

Відповідач частково оплатив отриманий товар в сумі 205222 грн. 65 коп.; частково повернув товар на суму 45324 грн. 57 коп.

На час звернення позивача з позовом до суду за поставлений товар заборгованості не було, а була переплата в сумі 600 грн. Даний факт підтверджується матеріалами справи та поясненнями представників сторін.

Пунктом 8.8. Договору сторони погодили, що піддони, які є зворотною тарою, дистриб"ютор повертає компанії партіями по 500 штук в термін 30 днів з моменту їх отримання рейсом автотранспорту компанії. В будь-якому разі піддони мають бути повернуті дистриб"ютором компанії в термін 90 днів. У випадку якщо дистриб"ютор не повернув піддони компанії в термін більший ніж 90 календарних днів , дистриб"ютор зобов"язаний компенсувати їх вартість компанії протягом 7 календарних днів з моменту отримання від компанії вимоги про компенсацію вартості піддонів.

У відповідності до умов договору, піддони були продані відповідачу про що оформлена видаткова накладна № ХД-РНо-0000000000007 від 07 лютого 2012 року на суму 25214 грн. 40 коп. (а.с. 67).

Відповідачем частково оплачена вартість піддонів в сумі 2800 грн.

Станом на 16.10.12 заборгованість відповідача щодо вартості піддонів становить 22414 грн. 40 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та визнається представником відповідача в судовому засіданні та у відзиві на позов.

Пунктом 2.5 Договору встановлено, що компанія може на власний розсуд та за згодою дистриб"ютора передати дистриб"ютору торгове обладнання у тимчасове користування (оренду), у тому числі з правом передачі в суборенду у роздрібні торгівельні точки, для презентації, охолодження і експозиції товару. Передача торгового обладнання оформлюється сторонами у відповідності з цим договором.

Передача торгового обладнання в оренду та його повернення врегульовані Додатком № 5 до Договору (а.с. 44-46).

Пунктом 1.1. Додатку № 5 встановлено, що торгове обладнання передається в оренду дистриб"ютору на термін дії цього договору. Передача торгового обладнання в оренду супроводжується "Акт передачи/приймання необоротных активов", рахунком-фактурою та податковою накладною.

Пунктом 1.2. Додатку № 5 сторони погодили, що кількість і вартість переданого раніше у користування торгового обладнання вказано в додатку № 6 до цього договору і є його невід"ємною частиною.

Згідно з наявним в матеріалах справи додатком №6 (а.с. 47-52) у відповідача на дату укладення договору знаходилось в оренді 90 холодильників загальною заставною вартістю 395059 грн.

Пунктом 3.2.15. Додатку № 5 до Договору, дистриб"ютор зобов"язався повернути торгове обладнання по закінченню терміну дії договору або згідно письмової заяви компанії в термін сім календарних днів.

Пунктом 3.2.16 Додатку № 5 до Договору встановлено, у випадку якщо дистриб"ютор не повернув у вказаний в п.3.2.15. термін торгове обладнання компанії, дистриб"ютор зобов"язаний компенсувати його вартість компанії протягом 7-ми календарних днів з моменту отримання від компанії вимоги про компенсацію вартості торгового обладнання. Компенсація вартості торгового обладнання дистриб"ютором здійснюється за заставними цінами.

На виконання вищезазначеного пункту Додатку № 5 до Договору, 25.06.12 позивачем на адресу відповідача направлена вимога № 329/4-12Ц щодо оплати вартості піддонів та оплати вартості неоплачених холодильників (а.с.93, 94).

Відповідач вимогу виконав частково. Станом на 16.10.12 не повернуто 5 холодильників, загальною вартістю 17541 грн.

Даний факт підтверджується матеріалами справи та визнається представником відповідача в судовому засіданні.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов"язань.

Згідно з ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами статей 525, 526 ЦК України визначено, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 39955 грн. 40 коп., на час прийняття рішення не сплачена, розмір вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи та визнається представником відповідача в судовому засіданні, отже вимога про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 39955 грн. 40 коп. обгрунтована та підлягає задоволенню.

Суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за послуги з пересилання даних в сумі 6237 грн. 76 коп. з огляду на наступне.

Додаток №7 до договору дистрибуції № 0024 від 01.01.2010 року є документом, який регламентує формати та терміни автоматичного надання інформації дистриб"ютором компанії(п.1 Додатку №7).

Зобов"язання дистриб"ютора визначені в розділі 6 Додатку №7.

Пунктом 6.4 Додатку №7 дистриб"ютор зобов"язався сплатити ПрАТ "Індустріальні та дистрибуційні системи" за послуги пересилання даних для кожної локалізації. Оплата за послуги пересилання даних здійснюється одноразово за весь термін надання послуг пересилання даних протягом дії цього договору дистриб"юції.

Пунктом 6.7. Додатку № 7 до Договору (а.с. 53-55) встановлено, що вартість оплати , про яку йдеться в п.6.4, 6.6 буде перераховано в гривні на основі офіційного курсу Національного банку України обміну EUR до української гривні на день виставлення рахунка-фактури. Оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок ПрАТ "Індустріальні та дистрибуційні системи" протягом 5 банківських днів на підставі рахунка-фактури в гривнях на основі офіційного курсу Національного банку України обміну EUR до української гривні на день виставлення рахунка-фактури.

Відповідач вважає вимоги про стягнення вартості послуг з пересилання даних в сумі 6237 грн. безпідставними, категорично заперечує виставлення позивачем передбаченого договором рахунку-фактури, вказує на те, що матеріали справи не містять доказів направлення такого рахунку-фактури відповідачу на момент звернення до суду.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Позивачем не подано жодних документальних доказів, які б спростовували заперечення відповідача щодо надання відповідачу передбаченого договором рахунку-фактури.

Подані позивачем докази направлення на адресу відповідача 05.10.12 рахунку-фактури не спростовують заперечень відповідача, оскільки станом на час розгляду справи у відповідача відсутня підстава оплати, тобто право позивача не порушено через невиконання ним договірного обов"язку, передбаченого пунктом 6.7. Додатку № 7 до Договору.

За наведених обставин, враховуючи умови Додатку № 7 до Договору, суд відмовляє в в частині позову про стягнення заборгованості за послуги з пересилання даних в сумі 6237 грн. 76 коп.

Судовий збір за правилами ст. 49 ГПК України слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, ст.ст. 174, 175, 193 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 610, 629, 692, 712 ЦК України, керуючись ст.ст. 4-3, 22, 33, 43, 49, 55, 75, ст. 82, ст. 83-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Приватного акціонерного товариства "Індустріальні та дистрибуційні системи" до Приватного підприємства "ВІТАЛС-ПЛЮС" про стягнення 46193 грн. 36 коп. основного боргу задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "ВІТАЛС-ПЛЮС" (вул. І. Левинського, 3А, м. Івано-Франківськ, 76014; код 31524900) на користь Приватного акціонерного товариства "Індустріальні та дистрибуційні системи" (Московський проспект 9, корп. 5, офіс 501, м. Київ, 04073; код 24364528) -39955 (тридцять дев"ять тисяч дев"ятсот п"ятдесят п"ять)грн. 40 коп. заборгованості та 1400 (одна тисяча чотириста)грн. 27 коп. судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

В частині позову Приватного акціонерного товариства "Індустріальні та дистрибуційні системи" до Приватного підприємства "ВІТАЛС-ПЛЮС" про стягнення заборгованості за послуги з пересилання даних в сумі 6237 грн. 76 коп. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.10.12

Суддя І.П. Кавлак

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"