Рішення

від 09.10.2012 по справі 5011-47/12401-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-47/12401-2012 09.10.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РІШБУР"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітан"

про стягнення 96 965, 45 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники:

від позивача: Михайленко Л.О., Рудик Р.О. -представник за довіреністю

від відповідача: Маламанюк О.А. -представник за довіреністю

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 09.10.2012 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 96 965, 45 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2012 було порушено провадження у справі № 5011-47/12401-2012. Розгляд справи призначено на 09.10.2012.

В судовому засіданні 09.10.2012 представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем на виконання умов договору № 3/11 від 22.12.2011 було поставлено відповідачу товар на суму 185 344,24 грн. Проте відповідач не здійснив у повному обсязі оплату отриманого товару, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 96 965,46 грн.

Представник відповідача в даному судовому засіданні заперечив проти заявлених вимог, наголошуючи на тому, що у видаткових накладних присутній підпис невідомої особи. Письмового відзиву на позовну заяву -не надав.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.12.2011 між позивачем -Товариством з обмеженою відповідальністю "РІШБУР", як постачальником, та відповідачем -Товариством з обмеженою відповідальністю "Капітан", як покупцем, було укладено договір № 3/11, за умовами якого позивач зобов'язався передати, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити товар (п. 1.1. договору).

Умовами договору № 3/11 від 22.12.2011 сторони погодили, що термін оплати товару 45 календарних днів з моменту приймання товару відповідачем (п. 4.1.). Оформлення приймання-передачі товару здійснюється шляхом підписання представниками сторін видаткових накладних та інших товаросупроводжувальних документів (п. 6.4.).

Відповідно до видаткових накладних № 8 від 23.12.2011, № 1 від 03.01.2012, № 6 від 17.01.2012, № 46 від 15.03.2012, № 65 від 11.04.2012, № 97 від 15.05.2012 (належним чином засвідчені позивачем копії, яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні по справі), які підписані представниками позивача та відповідача, позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 185 344,24 грн.

Зокрема, згідно видаткових на повернення товару № 19 від 02.07.2012, № 22 від 02.07.2012, № 24, № 25 від 16.07.2012 (належним чином засвідчені позивачем копії, яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні по справі), які підписані представниками позивача та відповідача, та скріплені печатками суб'єктів підприємницької діяльності, відповідачем було повернуто позивачу товар на загальну суму 23 210,31 грн.

Позивача у позові наголошує на тому, що ним було виконано свої зобов'язання за договором № 3/11 від 22.12.2011 у повному обсязі, поставлено на користь відповідача товар, натомість, відповідач здійснив частковий розрахунок за отриманий товар, повністю поставлений товар у строк, встановлений п. 6.1. договору № 3/11 від 22.12.2011 -не оплатив, внаслідок чого у останнього перед позивачем виник борг в сумі 96 965,46 грн.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього кодексу.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що позивач, як постачальник, на виконання умов договору № 3/11 від 22.12.2011 поставив відповідачу товар на загальну суму 185 344,24 грн., що підтверджується видатковими накладними № 8 від 23.12.2011, № 1 від 03.01.2012, № 6 від 17.01.2012, № 46 від 15.03.2012, № 65 від 11.04.2012, № 97 від 15.05.2012, які підписані представниками позивача та відповідача.

Зокрема, відповідачем було повернуто позивачу товар на загальну суму 23 210,31 грн., що підтверджується накладними на повернення товару № 19 від 02.07.2012, № 22 від 02.07.2012, № 24, № 25 від 16.07.2012, які підписані представниками позивача та відповідача, та скріплені печатками суб'єктів підприємницької діяльності.

Однак, відповідач не здійснив оплату товару на суму 96 965, 45 грн., внаслідок чого у ТОВ "Капітан" перед ТОВ "РІШБУР" виник борг в наведеній сумі.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання ним зобов'язань щодо оплати поставленого йому позивачем товару за договором № 3/11 від 22.12.2011 -не надав.

Посилання представника відповідача на те, що йому невідомо хто саме підписував видаткові накладні до договору № 3/11 від 22.12.2011- судом відхиляється як підстава неоплати поставленого позивачем товару, адже жодних доказів в підтвердження вказаного твердження відповідачем суду не подано, жодних клопотань та заяв в розумінні ст. ст. 33, 43 Господарського процесуального кодексу України -не заявлялось. При цьому суд враховує і те, що відповідачем здійснювалась часткова оплата поставленого позивачем товару.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 3/11 від 22.12.2011, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про наявність у відповідача заборгованості за договором № 3/11 від 22.12.2011 в розмірі 96 965, 45 грн., суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми заборгованості в наведеній сумі є законними, обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, в сумі 96 965, 45 грн.

Також, позивач звернувся до суду із письмовою заявою про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, які знаходяться на рахунку відповідача.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Господарський суд міста Києва дослідивши подані позивачем у справі матеріали, враховуючи те, що забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, а також те, що позивачем окрім заяви про забезпечення позову, не надано суду доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову, суд приходить до висновку, що у відомостях, які містяться у поданих позивачем матеріалах, відсутні достатні підстави вважати, що невжиття заходів до забезпечення позову у даній справі може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду по даній справі. А тому заява позивача про забезпечення позову не є обґрунтованим і задоволенню не підлягає.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітан" (код ЄДРПОУ 32461798, місцезнаходження: 04073 м. Київ, вул. Сирецька, буд. 5, корпус 2, офіс 206) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РІШБУР" (код ЄДРПОУ 37739078, місцезнаходження: 69006, м. Запоріжжя, вул. Портова, буд. 16-А) 96 965 (дев'яносто шість тисяч дев'ятсот шістдесят п'ять) грн. 45 коп. -заборгованості та 1 940 (одна тисяча дев'ятсот сорок) грн. 00 коп. -витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р. Станік С.Р. Станік

Дата складання повного тексту рішення -15.10.2012