Рішення

від 04.10.2012 по справі 5011-57/9967-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-57/9967-2012 04.10.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКомТех"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІРУМ МЕНЕДЖМЕНТ"

про стягнення 426715,33 грн.

Суддя Гулевець О.В.

Представники сторін:

Від позивача: Хайхан А.Ф. (Дов.), Хайхан С.В. (Дов.)

Від відповідача: не з'явився

У судовому засіданні 04.10.2012 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКомТех" звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю "МІРУМ МЕНЕДЖМЕНТ" 426715,33 грн., з яких: 382172,85 грн. -основний борг, 36641,08 грн. -пеня, 7901,40 грн. -3%річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати товару відповідно до Договору поставки продукції №К-3/2-010811-11 від 01.08.2011р. та рахунку -фактури №СФ-0001708 від 02.09.2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-57/9967-2012 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 04.09.2012р.

31.08.2012р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 382172,85 грн. -основного боргу, 28170,68 грн. -пені, 7901,40 грн. -3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2012р. розгляд справи № 5011-57/9967-2012 відкладено на 25.09.2012р.

В судовому засіданні 25.09.2012р. представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву та на заяву про уточнення позовних вимог, в якому просив суд відмовити в частині задоволення суми основного боргу в розмірі 79,78 грн., пені та 3% річних. Відповідач, у відзиві, підтвердив наявність грошового зобов'язання перед позивачем в розмірі 382093,17 грн., проте, зазначив про необґрунтованість нарахування позивачем штрафних санкцій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2012 р. відкладено розгляд справи на 04.10.2012р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2012 р. продовжено строк вирішення спору у справі №5011-57/10193-2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2012 р. зобов'язано відповідача надати суду докази, які підтверджують обставини, викладені ним у відзиві на позовну заяву та заяву про уточнення позовних вимог.

02.10.2012р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи Акту звірки взаєморозрахунків станом на 08.08.2012р.

В судовому засіданні 04.10.2012р. представники позивача позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 04.10.2012р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 25.09.2012 р.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач в процесі розгляду справи так і не скористався правами, передбаченими ст.22 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представників позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.08.2011 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено Договір поставки продукції №К-3/2-010811-11 (далі -Договір), відповідно до п. 1.1. якого позивач (постачальник) зобов'язався поставляти продукцію комп'ютерну та офісну техніку, програмне забезпечення, витратні матеріали та комплектуючі до комп'ютерної та офісної техніки згідно специфікацій (далі - продукція), а відповідач зобов'язався приймати та оплачувати продукцію у кількості та асортименті згідно попередніх замовлень відповідача.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 366410,85 грн., що підтверджується видатковими накладними: № РН-0001250 від 01.09.2011р., № РН-0001471 від 05.10.2011 р., №РН-0001472 від 05.10.2011 р., № РН-0001473 від 05.10.2011р., № РН-0001474 від 05.10.2011 р., № РН-0001813 від 23.11.2011 р., та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей № 1203 від 01.09.2011 р., № 111004 К5 від 04.10.2011р., №111122_К5 від 22.11.2011 р., копії яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали надані для огляду в судовому засіданні.

У відповідності з п. 3.2. Договору відповідач взяв на себе зобов'язання здійснювати оплату за поставлену продукцію протягом 30 календарних днів з моменту прийняття продукції (підписання видаткових накладних або актів виконаних робіт).

Також, згідно усної домовленості позивач взяв на себе зобов'язання здійснити поставку продукції, а відповідач оплатити її вартість.

На виконання своїх зобов'язань позивач здійснив поставку продукції на загальну суму 15762,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0001263 від 05.09.2011р. Довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей №1209 від 02.09.2011 р., а також рахунком-фактурою № СФ-0001708 від 02.09.2011 року, копії яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали надані для огляду в судовому засіданні.

Таким чином, позивачем передано, відповідачем прийнято і не оплачено продукцію на загальну суму 382172,85 грн.

Позивачем на адресу відповідача 28.02.2012р. направлено претензію № 1 від 28.02.2012 року (вих. №29 від 28.02.2012 р.) про оплату заборгованості за Договором поставки продукції №К-3/2-010811-11 від 01.08.2011р. та рахунком -фактурою №СФ-0001708 від 02.09.2011 року, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 28.02.2012р.та фіскальним чеком №6526 від 28.02.2012р., копії яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали надані для огляду в судовому засіданні.

Відповідач зазначену претензію залишив без відповіді та задоволення.

Враховуючи наявність заборгованості за Договором поставки продукції №К-3/2-010811-11 від 01.08.2011р. та рахунком -фактурою №СФ-0001708 від 02.09.2011 року, у розмірі 382172,85 грн. позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 382172,85 грн. -основного боргу, 28170,68 грн. -пені, 7901,40 грн. -3% річних (згідно заяви про уточнення позовних вимог).

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов'язання щодо оплати вартості поставленого товару (п. 3.2. Договору), проте відповідач, в порушення вимог чинного законодавства та умов Договору, за поставлений товар не розрахувався.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку

Дослідивши, видаткову накладну № РН-0001263 від 05.09.2011р., довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей №1209 від 02.09.2011 р., а також рахунок-фактуру № СФ-0001708 від 02.09.2011 року, суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини, згідно яких позивач зобов'язався поставити продукцію, а відповідач в свою чергу зобов'язався здійснити оплату такої продукції.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач заперечуючи, позовні вимоги, зазначає, що сума основного боргу в розмірі 79,78 грн. сплачена відповідачем, в підтвердження чого надано платіжне доручення №12 від 18.01.2012р. на суму 79,68 грн. Проте, суд не приймає заперечення відповідача до уваги, з огляду на наступне.

З платіжного доручення №12 від 18.01.2012р. на суму 79,68 грн. вбачається, що призначенням платежу є оплата обладнання згідно рах. №70 від 16.01.2012р., однак, судом встановлено, що вказаний рахунок відсутній серед первинних документів, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Крім того, в матеріалах справи наявний Акт звірки взаєморозрахунків станом на 08.08.2012р., підписаний та скріплений печатками сторін, з якого вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 382172,85 грн.

Відповідач письмових пояснень чи доказів оплати заборгованості за поставлений товар на підставі Договору поставки продукції №К-3/2-010811-11 від 01.08.2011р. та рахунку -фактури №СФ-0001708 від 02.09.2011 року в розмірі 382172,85 грн. суду не надав, належних доказів в підтвердження своїх заперечень не надав.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 382172,85 грн. на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то вимога позивача про стягнення з відповідача 382172,85 грн. заборгованості, підлягає задоволенню.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 28170,68 грн. -пені, 7901,40 грн. -3% річних (згідно заяви про уточнення позовних вимог), що нараховані на суми заборгованості за поставлену продукцію згідно видаткових накладних № РН-0001250 від 01.09.2011р., № РН-0001471 від 05.10.2011 р., №РН-0001472 від 05.10.2011 р., № РН-0001473 від 05.10.2011р., № РН-0001474 від 05.10.2011 р., № РН-0001813 від 23.11.2011 р., на виконання умов Договору поставки продукції №К-3/2-010811-11 від 01.08.2011р.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону).

Відповідно до п. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності з п. 5.2. Договору за необгрунтовану відмову або затримку оплати відповідач сплачує пеню в розмірі 0,05% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, але не більше 10 % від суми заборгованості.

Суд здійснивши перерахунок пені, встановив, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню пеня нарахована по кожній видатковій накладній № РН-0001250 від 01.09.2011р., № РН-0001471 від 05.10.2011 р., №РН-0001472 від 05.10.2011 р., № РН-0001473 від 05.10.2011р., № РН-0001474 від 05.10.2011 р., № РН-0001813 від 23.11.2011 р., в розмірі 28146,44 грн.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Суд здійснивши перерахунок 3% річних, встановив, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 7849,52 грн.

Враховуючи вищевикладене, обставини справи позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІРУМ МЕНЕДЖМЕНТ" (юридична адреса: 01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 55, 6-й поверх; код ЄДРПОУ 34696097; п/р 260019855 в ТОД ПАТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ", МФО 338501, або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКомТех" (юридична адреса: 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 1, поштова адреса: 04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, 4, код ЄДРПОУ 31921197, р/р 26006000014536 в ПАТ "Укрсоцбанк" м. Києва, МФО 300023) 382172 (триста вісімдесят дві тисячі сто сімдесят дві) грн. 85 коп. основного боргу, 28146 (двадцять вісім тисяч сто сорок шість) грн. 44 коп. пені, 7849 (сім тисяч вісімсот сорок дев'ять) грн. 52 коп. 3 % річних, а також 8532 (вісім тисяч п'ятсот тридцять дві) грн. 76 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 09.10.2012р.

Суддя О.В. Гулевець