Постанова

від 17.10.2012 по справі 5023/3014/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2012 р. Справа № 5023/3014/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П. , суддя Россолов В.В. , суддя Тихий П.В.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю прокурора Гончаренко С.В., посв. № 152 від 21.08.2009 р.

та представників:

позивача - Зучек Є.Н., дор. № 142 від 11.11.2011 р.

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №2827Х/1-9) на рішення господарського суду Харківської області від 20.08.2012 р. у справі № 5023/3014/12

за позовом Прокурора Червонозаводського району м. Харкова в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків

до ТОВ «Автомар Трейд», м. Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.08.2012 р. у справі № 5023/3014/12 (суддя Аюпова Р.М.) позовні вимоги задоволені частково. Стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомар Трейд»на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області 73666,50 грн. боргу, 767,96 грн. пені, на користь держбюджету України 1609,50 грн. судового збору. В решті позовних вимог в задоволенні позову відмовлено.

Позивач не погодився з рішенням господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить рішення в цій частині скасувати та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

11.10.2012 р. позивач надав уточнення до апеляційної скарги, в яких просив змінити рішення господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 8520,46 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з пені в сумі 8520,46 грн.

Прокурор підтримує апеляційну скаргу у повному обсязі, просить рішення господарського суду Харківської області від 20.08.2012 р. у справі № 5023/3014/12 скасувати частково та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України № 75 від 10.12.2002 року (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Відмітки на наявних в матеріалах справи процесуальних документах оформлені відповідно до наведених вимог названої Інструкції, а тому зазначеним підтверджується належне надіслання копій процесуальних документів сторонам судового процесу.

До повноважень господарських судів не відноситься з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, у зв'язку з чим відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Таким чином, враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи за відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши доводи прокурора та представника позивача, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 липня 2006 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківської області (орендодавець) та ТОВ «Автомар Трейд»(орендар) укладено договір оренди № 2789-Н, відповідно до умов якого, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно: нежитлові приміщення на 1 поверсі 11-поверхової будівлі Літ. «А-11»(інв. № 82166) загальною площею 376,3 м 2 за адресою: м. Харків, Червоношкільна набережна, 2, що знаходиться на балансі Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту «Укренергомережпроект». Вартість майна, визначена згідно з незалежною оцінкою станом на 31.01.2006 р., становить 951400,00 грн. Майно було передано в оренду з метою розташування майстерень по ремонту автомобільного транспорту СТО (97,91 м 2 ), розташування виставочного залу (143,47 м 2 ), розташування офісних приміщень (134,92 м 2 ).

Факт передачі приміщення підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна, підписаним сторонами 25.07.2006 р. та скріплений печатками сторін.

Відповідно до п. 3.1. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786, зі змінами, та становила без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) -червень 2006 року -9221,08 грн. (додаток № 3). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць оренди -липень 2006 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за липень 2006 року.

Додатковою угодою № 1 до договору оренди, укладеною між сторонами 12.05.2008 р. сторони доповнили п. 3.1 абзацом наступного змісту: «Орендна плата за базовий місяць перерахунку оренди грудень 2006 року -17800,49 гри. Орендна плата за перший місяць оренди з перерахунком - січень 2007 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць перерахунку на індекс інфляції за січень, 2007 року (місяць, рік)»враховано згідно з додатком № 1 до цієї додаткової угоди. Різниця по сплаті орендної плати, що виникне внаслідок зміни орендної ставки, за період з 01.01.07 р. до моменту набрання чинності цією додатковою угодою, повинна бути сплачена Орендарем протягом місяця після її підписання».

Додатковою угодою № 7 до договору оренди від 03.08.2011 р. сторони визначились щодо вартості майна, яка визначена згідно з незалежною оцінкою станом на 05.07.2011 р. і становить 2068600,00 грн. без ПДВ. Також сторони виклали п. 3.1 договору в новій редакції: «орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786, зі змінами, та становить без ПДВ за перший місяць перерахунку -липень 2011 року -36915,13 грн. (без індексу інфляції за липень 2011 року, який враховується при сплаті) розрахованої згідно з додатком № 1 цієї угоди. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Згідно з п. 3.2 договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Відповідно до п. 3.3 договору орендна плата перераховується орендарем щомісячно, до 10 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до вимог діючої Методики, у наступному порядку: безпосередньо до Державного бюджету на рахунки, визначені фінансовими органами - у розмірі 70%; на рахунок, визначений балансоутримувачем - у розмірі 30%.

Пунктом 10.1 встановлено, що договір укладено строком на 11 місяців, що діє з 25 липня 2006 року по 24 червня 2007 року включно.

Додатковими угодами № 2 від 19.07.2007 року, № 3 від 07.05.2008 року, № 5 від 01.04.2010 року сторони продовжували строк дії договору.

Додатковою угодою № 6 до договору оренди від 03 серпня 2011 р. сторони продовжили строк дії договору на 2 роки 11 місяців, тобто з 25.07.2011 р. по 25.06.2014 р.

Відповідно до п. 5.2. Договору оренди орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, а також всі податки і збори, передбачені законодавством України. Крім того, на виконання вимог п. 5.6. договору орендар зобов'язаний щомісячно, до 12 числа місяця, наступного за звітним, надавати орендодавцеві інформацію про перерахування орендної плати до Державного бюджету.

Орендодавцем належним чином виконано свої зобов'язання по договору, проте, орендар порушив умови договору щодо своєчасного внесення позивачу плати за оренду приміщення, внаслідок чого у відповідача за період з лютого по квітень 2012 р. виникла заборгованість в сумі 73666,50 грн. що і стало підставою для звернення прокурора в інтересах держави в особі Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківської області з відповідним позовом до суду.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 73666,50 грн., виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата -це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 цього кодексу та частиною 3 статті 18 Закону України «Про оренду державного і комунального майна».

Враховуючи, що факт існування заборгованості підтверджується наявними у справі документами та не спростований відповідачем, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості з орендної плати в розмірі 73666,50 грн.

Що стосується рішення суду про часткове задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 767,96 грн., то колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини, тобто у відповідача виникли зазначені зобов'язання саме з договору оренди № 2789-Н від 25.07.2006 р.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з положеннями Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і у встановлений термін (ст.ст. 526, 530 ЦКУ).

Як зазначає суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, з посиланням на ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України, пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної обліковою ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Проте, слід зазначити, що вказана норма не стосується правових відносин щодо оренди державного майна.

Стаття 343 Господарського кодексу України є однією з норм параграфу «Фінанси і банківська діяльність»глави 35 «Особливості правового регулювання фінансової діяльності».

Стаття 333 Господарського кодексу України визначає напрямок регулювання цієї глави та параграфу, а саме, регулювання фінансової діяльності суб'єктів господарювання.

Тобто правові відносини, регулювання яких відбувається стосуються суб'єктів господарювання, поняття яких наведено у ст. 55 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Господарського кодексу України Держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб'єктами господарювання.

Згідно з п. 8.13 «Сектор загального державного управління»розділу 3 «Характеристика інституційних секторів економіки України» Наказу Держкомстату «Про затвердження Класифікації інституційних секторів економіки України»від 18.04.2005 р. № 96 орган виконавчої влади - самостійний вид органів державної влади, які згідно з конституційним принципом поділу державної влади мають своїм головним призначенням забезпечення функціонування однієї гілки державної влади - виконавчої.

Указом Президента України від 9 грудня 2010 року № 1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», а саме: «Схемою організації та взаємодії центральних органів виконавчої влади», - центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом визнано Фонд державного майна України.

Регіональні відділення Фонду державного майна України створюються Фондом державного майна України. Відповідно до «Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України Харківській області», затвердженого фондом державного майна України, позивач входить до системи державних органів, а тому не може бути суб'єктом господарювання.

Іншою характеристикою ст. 343 Господарського кодексу України є діяльність суб'єктів господарювання - фінансова діяльність, яка відповідно до ч. 2 ст. 333 Господарського кодексу України грошове та інше фінансове посередництво, страхування, а також допоміжну діяльність у сфері фінансів і страхування.

Ці види діяльності здійснюють банки, біржі та інші спеціалізовані організації.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України не стосується спірних відносин.

Щодо положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», на які посилається суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, то відповідно до преамбули цього закону, вказаний нормативний акт регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів.

Проте, в даному випадку, грошові кошти, а саме, пеня за договором оренди перераховуються не орендодавцю - державному органу приватизації, а до державного бюджету.

Таке твердження ґрунтується на положеннях п. 22 ч. 2 ст. 29 Бюджетного кодексу України, відповідно до якого до доходів загального фонду Державного бюджету України належать кошти від санкцій (штрафи, пеня тощо), що застосовуються відповідно до закону (крім штрафів, визначених пунктами 11, 12 і 13 частини першої статті 69 цього Кодексу (штрафні санкції за порушення законодавства про патентування; адміністративні штрафи, що накладаються місцевими органами виконавчої влади та виконавчими органами місцевих рад або утвореними ними в установленому порядку адміністративними комісіями; штрафні санкції внаслідок невиконання укладених розпорядником бюджетних коштів договорів з суб'єктами господарювання на придбання товарів, робіт і послуг за рахунок коштів місцевих бюджетів), та штрафів, що зараховуються до спеціального фонду згідно із законом про Державний бюджет України).

Крім того, дія Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України.

Як вбачається з матеріалів справи, при розрахунку пені за несвоєчасне виконання зобов'язань у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати, позивачем були застосовані положення чинного законодавства, саме: умови п.п. 3.5. та 5.2. договору оренди від 25.07.2006 р. № 2789-Н, по пені ґрунтуються на положеннях ст. 551 Цивільного кодексу України, відповідно до якої при забезпеченні виконання неустойки (пені), її розмір може бути збільшений в договорі, навіть у випадку визначення його законом. Тобто, при погоджені умов договору сторони не обмежені законом у визначенні розміру неустойки при забезпеченні виконання своїх зобов'язань.

Відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна»та умов договору оренди № 2789-Н від 25.07.2006 р. орендні платежі підлягають сплаті безпосередньо до загальнодержавного бюджету України, а згідно з преамбулою Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»його дія поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України.

Крім того, слід зазначити, що розмір пені за прострочку виконання грошового зобов'язання визначений п.3.5 договору, укладеного між сторонами, та становить 0,5% від простроченої суми за кожен день прострочки. Узгоджений сторонами розмір пені відповідачем не оспорений у порядку, визначеному чинним законодавством.

Таким чином, пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості, включаючи день оплати, було передбачено у договорі оренди № 2789-Н від 25.07.2006 р. у відповідності до норм чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що господарським судом першої інстанції порушені норми матеріального права в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 8520,46 грн., тому ухвалене ним рішення в цій частині не може вважатися обґрунтованим, у зв'язку з чим колегія суддів знаходить підстави для часткового задоволення апеляційної скарги позивача та скасування рішення в зазначеній частині.

Керуючись статтями 99, 101, 102, пунктом 2 статті 103, пунктами 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського Харківської області від 20.08.2012 р. у справі № 5023/3014/12 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 8520,46 грн. та прийняти в цій частині нове рішення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомар Трейд»(адреса: 61001, м. Харків, вул. Червоношкільна набережна, буд. 2, ідентифікаційний код: 33289744) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (61024, м. Харків, вул. Гуданова, 18, р/р 31113094700011, ГУДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, МФО 851011, ГУДКСУ у Харківській області, код ЄДРПОУ ГУДКСУ 37999628) 8520,46 грн. пені та 804,75 грн. судового збору.

В решті рішення господарського Харківської області від 20.08.2012 р. у справі № 5023/3014/12 залишити без змін.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Повний текст постанови складено 18.10.2012 р.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Тихий П.В.