Ухвала

від 17.10.2012 по справі 2а/1270/6034/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Ушаков Т.С.

Суддя-доповідач - Бишов М. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2012 року справа №2а/1270/6034/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Бишова М.В.

суддів Шальєвої В.А., Компанієць І.Д.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2012 року по адміністративній справі №2а/1270/6034/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бокрі» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2012р. задоволений позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бокрі» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби, внаслідок чого визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби від 18.05.2012р. №0003222300.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 214,60 грн.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга органу державної податкової служби мотивована тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права. Порушення, на думку апелянта, полягають у тому, що судом першої інстанції не прийняті до уваги доводи податкового органу про те, що операції позивача з його контрагентом - ТОВ «Транс Агентство Сервіс» не мали реального характеру, що підтверджується актом перевірки ТОВ «Транс Агентство Сервіс». Податкове повідомлення-рішення винесене законно та обґрунтовано.

Представники позивача та відповідача в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення, представник позивача надав заперечення на апеляційну скаргу та заяву про розгляд справи у його відсутність, що дає суду право розглянути справу у відсутність представників сторін в порядку письмового провадження на підставі ст.197 ч.1 п.2 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне в задоволенні вимог, викладених в апеляційній скарзі, відмовити, виходячи з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Бокрі» (ідентифікаційний код 24205563) 11.02.1997р. зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Луганської міської ради, місцезнаходження: м. Луганськ, вул. Руднєва, 2а.

В період з 13.04.2012р. по 20.04.2012р. на підставі направлення від 12.04.2012р. №130, виданого ДПІ в Артемівському районі м. Луганська Луганської області ДПС, Бівольченко А.О. - старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу особливо важливих перевірок управління податкового контролю юридичних осіб, радником податкової служби ІІІ рангу, та п.п.78.1.1, 78.1.4 п. 78.1 с. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 (із змінами та доповненнями), відповідно до наказу ДПІ в Артемівському районі м. Луганська Луганської області ДПС від 12.04.2012р. №170, проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Бокрі» (код за ЄДРПОУ 24205563) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств по взаємовідносинам з ТОВ «Транс Агентство Сервіс» (код 36713483) за січень-квітень, червень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 27.04.2012р. №199/22-300/24205563, у висновках якого зазначено, що ТОВ «Бокрі» порушено п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 (із змінами та доповненнями), результаті чого занижено податок на додану вартість в загальній сумі 4 668 грн.

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 18.05.2012р. № 0003222300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість» в сумі 4 669 грн (468 грн - за основним платежем, 1 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями).

ТОВ «Бокрі» було оскаржено вищевказане податкове повідомлення-рішення до ДПС в Луганській області (апеляційна скарга за вих. № 26 від 25.05.2012р.).

Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 24.07.2012р. №11687/10-408 податкове повідомлення-рішення від 18.05.2012р. №0003222300 залишено без змін, скаргу ТОВ «Бокрі» від 25.05.2012р. - без задоволення.

Відповідно до п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотриманняроботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Статтею 78 Податкового кодексу України визначено порядок проведення документальних позапланових перевірок.

Відповідно до п.п.78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту. Відповідно до п.п.78.1.4. п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно п.78.4 ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Правомірність проведення перевірки сторонами не заперечується.

05.01.2011р. між ТОВ «Транс Агентство Сервіс» (Постачальник) та ТОВ «Бокрі» (Покупець) укладено договір поставки №100034, згідно якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в договорі, металопродукцію, сортамент, кількість, якість та ціна якого вказані у рахунку-фактурі, який надається Постачальником Покупцю та є його невід'ємною частиною, або у Специфікаціях, що є додатками до цього договору і його невід'ємними частинами.

В підтвердження виконання вищевказаного договору позивачем надано податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки - фактури, платіжні доручення.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено наявність у позивача всіх первинних документів, що підтверджують факт здійснення господарської операції в рамках Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та ст. 44 Податкового кодексу України.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначенихдовгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метоюподальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почаливикористовуватися в оподатковуваних операціях у межахгосподарської діяльності платника податку протягом звітногоподаткового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несевідповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Системним аналізом вищевказаних положень Податкового кодексу України встановлено, що по своєму змісту наведені норми, як підставу для не включення у податковий кредит відповідних сум, розглядають лише відсутність податкових накладних та інших документів первинного бухгалтерського обліку, оскільки неможливо включити до складу податкового кредиту суми, що документально не підтверджені.

Тобто, з огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що аналіз реальності господарської діяльності та обґрунтованості формування податкового кредиту має здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Документальним підтвердженням здійснення господарської діяльності ТОВ «Бокрі» та ТОВ «Транс Агентство Сервіс», а, відповідно, здійснення певних витрат, є первинні бухгалтерські документи, в тому числі податкові накладні, товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, рахунки - фактури, платіжні доручення.

Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, засновуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату та місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку зі сторони позивача відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Порушення норм Податкового кодексу України в частині, що стосується оформлення господарських операцій контрагентами позивача, породжує негативні наслідки саме для цих підприємств і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Зазначене узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Позиція про те, що невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи висловлена Верховним Судом України в постанові суду від 31 січня 2011 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ВІК» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 2442 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Крім того, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 09.04.2012р. у справі №2а/1270/1874/2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.05.2012р., визнані протиправними дії Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції у Луганської області щодо проведення позапланових невиїзних документальних перевірок товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Агентство Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011р. по 31.08.2011р., за результатами якої складено Акт №310/236-36713483 від 10.02.2012р. та за період з 01.09.2011р. по 30.10.2011р., за результатами якої складено Акт №345/236-36713483 від 14.02.2012р., зобов'язано Алчевську об'єднану державну податкову інспекцію у Луганській області утриматись використання Акту №310/236-36713483 від 10.02.2012р. «Про результати позапланової документальної невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Агентство Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011р. по 31.08.2011р.» та Акту № 345/236-36713483 від 14.02.2012р. «Про результати позапланової документальної невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Агентство Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.09.2011р. по 30.10.2011р.», зобов'язано податковий орган вилучити з АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» інформацію про результати перевірок товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Агентство Сервіс» оформлених Актами від 14.02.2012р. №345/236-36713483 та від 10.02.2012р. №310/236-36713483 і поновити в ній дані, що містяться у наданих товариством з обмеженою відповідальністю «Транс Агентство Сервіс» податкових звітах з податку на додану вартість за період з 01.01.2011р. по 31.10.2011р. (а.с.225-241)

Відповідно до ч. 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача та вважає їх безпідставними,

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимог позивача.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 1951, 196-198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2012 року по адміністративній справі №2а/1270/6034/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2012 року по адміністративній справі №2а/1270/6034/2012 - залишити без змін.

Ухвала суду за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Колегія суддів М.В. Бишов

В.А. Шальєва

І.Д. Компанієць