Ухвала

від 03.10.2012 по справі 6-10541св12

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

3 жовтня 2012 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Олійник А.С.

суддів: Гончара В.П., Дербенцевої Т.П.,

Карпенко С.О., Нагорняка В.А.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області, Комінтернівського районного відділу земельних ресурсів про скасування розпорядження, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та усунення перешкод у користуванні власністю за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Одеської області від 25 січня 2012 року,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2008 року ОСОБА_3 звернулася до суду із указаним позовом, просила скасувати розпорядження Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області від 19 жовтня 2006 року про передачу в натурі земельної частки (паю) та видачу державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_4 для товарного-сільськогосподарського виробництва на території Фонтанської сільської Ради; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, серії ЯГ № 943496 від 9 листопада 2006 року на ім'я ОСОБА_4; усунути перешкоди в користуванні власністю шляхом витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 та передати їй земельну ділянку НОМЕР_1 на масиві № 20 загальною площею 4, 25 га.

Свої вимоги обгрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_7, який у 1998 році отримав сертифікат на право на земельну частку (пай) у землі, розташовану на масиві № 20 за НОМЕР_1 розміром 4.81 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі. Сертифікат було зареєстровано у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 8902 від 27 серпня 1998 року.

Після смерті батька вона 26 жовтня 1999 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, на підставі якого до сертифікату на земельну частку (пай) Комінтернівською районною державною адміністрацією 8 вересня 2006 року внесено зміни про те, що право на цю земельну частку (пай) передано їй.

Під час виготовлення технічної документації відділом Держкомзему у Комінтернівському районі її було повідомлено про те, що земельна ділянка НОМЕР_1 на масиві № 20 розпорядженням Комінтернівської районної державної адміністрації № 1522 від 19 жовтня 2006 року передана у власність ОСОБА_4 та йому видано державний акт на право власності на земельну ділянку.

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 20 липня 2011 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Скасовано розпорядження Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області № 1522 від 19 жовтня 2006 року.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 943496, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010652401391 від 9 листопада 2006 року, кадастровий номер земельної ділянки: 5122786400:01:001:0647.

Усунено перешкоди в користуванні ОСОБА_3 власністю шляхом повернення їй земельної частки (паю), визначеної за НОМЕР_1 на масиві № 20 у землі, що перебувала у колективній власності колишнього КСП «Фонтанське», на території Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 25 січня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у позові.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_6 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої інстанції або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками визначено Законом України « Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» ( далі -Закон).

Відповідно до ст. 3 Закону підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).

У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада чи районна державна адміністрація приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Згідно із ст. 9 Закону розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства проводиться за згодою не менш як двох третин власників земельних часток (паїв), а за її відсутності - шляхом жеребкування.

Результат розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства оформляється відповідним протоколом, що підписується власниками земельних часток (паїв), які взяли участь у їх розподілі. До протоколу про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) додаються проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), список осіб, які взяли участь у їх розподілі.

Протокол про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією і є підставою для прийняття рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та видачі державних актів на право власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв).

Матеріали щодо розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) зберігаються у відповідній сільській, селищній, міській раді за місцем проживання більшості власників земельних часток (паїв) та в районному відділі земельних ресурсів.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із порушеного права позивача - спадкоємця власника сертифіката на право на земельну частку (пай), оскільки дозвільні документи на земельну ділянку були видані ОСОБА_4 усупереч вимогам чинного законодавства.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у позові, апеляційний суд дійшов висновку, що позивачем не надано суду доказів щодо розподілу земельних часток (паїв) між членами колишнього КСП «Фонтанське», права померлого ОСОБА_7 на оспорювану земельну ділянку та на успадкування позивачем цієї земельної ділянки, та виходила з того, що ОСОБА_7 мав тільки право на земельну частку (пай).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом звернувся до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом першої інстанції встановлено, що 27 серпня 1998 року Комінтернівською районною державною адміністрацією ОСОБА_7 було видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ОД № 0275139, зареєстрований в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 8902.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом серії АВА № 985156 від 26 жовтня 1999 року, виданого ОСОБА_3 Першою Одеською державною нотаріальною конторою, вона є спадкоємицею майна свого батька - ОСОБА_7., та отримала в спадщину право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства «Фонтанське», розміром 4.81 в умовних кадастрових гектарах, розташованій в селі Фонтанка Комінтернівського району Одеської області.

8 вересня 2006 року Комінтернівською районною державною адміністрацією на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серії АВА № 985156 від 26 жовтня 1999 року у сертифікат серії ОД № 0275139 внесено зміни про передачу права на земельну частку (пай) розміром 4.81 в умовних кадастрових гектарах ОСОБА_3 (а.с. 18).

Із матеріалів справи вбачається, що у сертифікаті на право на земельну частку (пай) зазначено про право позивача на земельну частку (пай) у розмірі 4.81 без зазначення конкретного місця розташування земельної ділянки.

Земельний сертифікат - це документ, що засвідчує право позивача на земельну частку й містить відомості про її вартість та розмір в умовних гектарах і не підтверджує право позивача на конкретну земельну ділянку.

Докази, які б підтверджували розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), рішення районної державної адміністрації щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі позивач не надала.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем порушення її права на земельну ділянку НОМЕР_1 на масиві № 20 площею 4.25 га, яка виділена відповідачу.

Ухвалене апеляційним судом рішення суду про відмову в позові відповідає вимогам матеріального і процесуального закону та встановленим обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 335, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_6 відхилити.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 25 січня 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий А.С. Олійник

Судді: В.П. Гончар

Т.П. Дербенцева

С.О. Карпенко

В.А. Нагорняк