Постанова

від 18.10.2012 по справі 2а/0270/4534/12

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

18 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0270/4534/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Шаповалової Тетяни Михайлівни,

за участі секретаря судового засідання: Мошняги Валентина Івановича

представника позивача: Данилюка В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Вінницького обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів

до: фермерського господарства "Марія Б"

про: стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені

ВСТАНОВИВ :

03 жовтня 2012 року до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулось Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фермерського господарства "Марія Б" (далі - ФГ "Марія Б") про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в розмірі 8620 грн. 58 коп.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що в порушення статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" відповідач не забезпечив встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, в кількості 1 особи, в зв'язку з чим зобов'язаний сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню у розмірі, встановленому чинним законодавством.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового засідання належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення та телеграмою.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Фермерське господарство "Марія-Б" як роботодавець, що використовує найману працю, зобов'язане виконувати соціальні програми по охороні прав малозахищених верств населення, в тому числі інвалідів, зокрема шляхом створення чи виділення робочих місць для працевлаштування інвалідів згідно законодавства України.

Відповідачем до Фонду подано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2011 рік, згідно з яким середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 12 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 особа, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 1 особа (а.с. 4).

Оскільки відповідачем не виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості 1 особи, до останнього застосовано адміністративно - господарську санкцію у розмірі середньомісячної заробітної плати штатного працівника на підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом та пеня, які відповідачем не сплачені, що стало підставою для звернення з позовом до суду.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд зважає на таке.

Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон) встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною 1 цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Статтею 20 Закону, зокрема, передбачено, що підприємства, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Порушення термінів сплати вказаних санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина 2 статті 20 Закону).

Статтею 18 Закону також встановлено, що підприємства, поміж іншого, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні положення викладені в Інструкції щодо заповнення форми звітності N 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 № 420, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21 грудня 2005 р. за № 1534/11814, відповідно до якої підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.

Звіт за формою 3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів і, водночас, запитом про направлення на підприємство інвалідів із встановленим рівнем для працевлаштування.

Згідно положень пункту 2.1 Інструкції щодо заповнення форми №10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", затвердженої Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 42 від 10 лютого 2007 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13 лютого 2007 року за № 117/13384, роботодавцями щороку складається звіт форми № 10-ПІ, в якому, зокрема, відображаються дані щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу, середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність та кількості інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях, і до 1 березня, наступного після звітного періоду, подається або надсилається рекомендованим листом за місцем їх державної реєстрації відділенню Фонду соціального захисту інвалідів.

При цьому, відповідно до пунктів 3.3, 3.4 вказаної Інструкції у рядку 03 відображається кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених роботодавцем, відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, установленого статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31 січня 2007 року Про реалізацію статей 19 та 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Порядок).

Згідно із пунктом 2 Порядку звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом, а інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

З аналізу наведених положень випливає, що на суб'єктів господарювання покладено обов'язок виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, звітувати перед Фондом соціального захисту інвалідів, а у разі недотримання вимог чинного законодавства сплачувати адміністративно-господарські санкції.

Суд встановив, що на запит позивача вих. №01-08/731 від 30 травня 2012 року (а.с.6) щодо надання інформації, Погребищенський районний центр зайнятості надав відповідь вих. №04-21/508 від 19 червня 2012 року (а.с.7), відповідно до якої в період з 31 березня 2012 року по 12 травня 2012 року фермерським господарство "Марія-Б" видано 41 направлення на працевлаштування інвалідів з них: 39 - відмова особи; не відповідає вимогам -1; вакансія зайнята - 1; 12 травня 2012 року вакансія знята роботодавцем. Звіти форми № 3-ПН про наявність вакансій до центру зайнятості в 2011 році подавались лише протягом 3 місяців.

Оскільки, адміністративно-господарські санкції відповідачем вчасно не сплачені, Вінницьким обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів ФГ "Марія-Б" нараховано пеню в розмірі 287 грн. 24 коп., обґрунтованість стягнення якої також підтверджено матеріалами справи (а.с. 12).

Статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України" передбачено, що спори, які виникають із правовідносин за статтями 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку.

Задовольняючи вказаний позов суд виходить із того, що відповідачем звіти форми № 3-ПН про наявність вакансій до центру зайнятості в 2011 році подавались лише протягом 3 місяців ( а.с. 8-10).

Таким чином, відсутність поданих відповідачем звітів не спричинила обов'язку у центру зайнятості направляти інвалідів. Так, на думку суду, неподача вказаних звітів є суттєвим фактором, що впливає на загальну кількість інвалідів, які могли бути працевлаштовані за умови саме щомісячної подачі звітності ФГ "Марія-Б" до центру зайнятості .

Частиною 4 статті 20 Закону України "Про зайнятість населення" передбачено, що підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством.

Таким чином, із матеріалів справи вбачається бездіяльність відповідача, а також його вина у не працевлаштуванні інвалідів внаслідок неподачі щомісячної звітності до центру зайнятості у 2011 році, що є складовими господарського правопорушення. Фермерським господарством "Марія-Б" не здійснені всі залежні від нього заходи по недопущенню господарського правопорушення, а тому є правові підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Крім того, з вищенаведених правових норм вбачається обов'язок роботодавця самостійно розраховувати та сплатити штрафні санкції, а судовий процес стягнення є вимушеною процедурою у випадку не сплати штрафних санкцій добровільно.

Відповідно до статей 11, 71 та 86 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з фермерського господарства "Марія Б" (с. Смаржинці, Погребищенський район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 34334842, р/р 2600562723 в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805) на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Пирогова, 135 А, м. Вінниця, одержувач: держбюджет Погребищенського РУДК, р/р 31211230700469, код 37926680, банк одержувача: ГУДКСУ у Вінницькій області, МФО 802015, призначення платежу: *; код ЄДРПОУ платника, код бюджетної класифікації 50070000, символ звітності 230 "платежі до Фонду соціального захисту інвалідів за 2011 рік") адміністративно-господарські санкції в розмірі 8333 (вісім тисяч триста тридцять три) гривні 34 копійки та пеню в розмірі 287 (двісті вісімдесят сім) гривень 24 копійки.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шаповалова Тетяна Михайлівна