Постанова

від 23.08.2012 по справі 2а/0570/8099/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 серпня 2012 р. Справа № 2а/0570/8099/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 16 година 15 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.

при секретарі Гаджієвій Г.А.

за участю

представника позивача - Тимошенка С.Ю. - на підставі довіреності,

представника відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Донбаспромелектромонтаж" до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки про визнання вимоги про сплату боргу № Ю-6 від 1 червня 2012 року нечинною, -

встановив:

2 липня 2012 року Публічне акціонерне товариство "Донбаспромелектромонтаж", (далі - Позивач або ПАТ), звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Центрально-Міському районі м. Горлівки, (далі - Відповідач або УПФУ), в якому просило суд визнати нечинною вимогу про сплату боргу від 1 червня 2012 року № Ю-6.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначив, що 13 червня 2012 року на адресу Горлівського спеціалізованого управління № 452 Публічного акціонерного товариства "Донбаспромелектромонтаж" надійшла вимога про сплату боргу № Ю-6 від 1 червня 2012 року щодо сплати недоїмки з єдиного внеску в сумі 399 374,95 грн.

Позивач не згоден з вищезазначеною вимогою з наступних підстав.

Горлівське спеціалізоване управління № 452 Публічного акціонерного товариства "Донбаспромелектромонтаж", (далі - ГСУ № 452), є відокремленим підрозділом без права юридичної особи, який був створений з метою ведення господарської діяльності за межами місцезнаходження Позивача та є платником єдиного внеску відповідно до п.1 ч.2 ст.6, ч.8 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Станом на 1 червня 2012 року ГСУ № 452 має заборгованість по сплаті єдиного внеску в сумі 399 374,95 грн.

Суми єдиного внеску, своєчасно не сплачені платником єдиного внеску у строки, визначені ст.9 вказаного Закону, вважаються простроченою заборгованістю - недоїмкою зі сплати єдиного внеску.

Згідно з абз. 1 ч.4 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. На підставі вказаної норми Відповідачем на адресу ГСУ № 452 спрямована вимога про сплату боргу № Ю-6 від 1 червня 2012 року.

Відповідно до п.п."б" абз.1 п.6.3. Інструкції з порядку нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-5, органи Пенсійного фонду України направляють платникам вимогу про сплату недоїмки, якщо платник має на кінець звітного базового періоду борги зі сплати єдиного внеску.

Така вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу і направляється щомісячно протягом 5 робочих днів, що настають за звітним базовим періодом.

Згідно з положеннями ч.4 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" вимога територіальних органів Пенсійного фонду України є виконавчим документом, а тому має відповідати вимогам, наведеним в ч.3 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження".

Позивач зазначає, що оскаржувана вимога № Ю-6 не відповідає вимогам до виконавчого документа, оскільки не містить найменування юридичної особи - боржника, його коду ЄДРПОУ та місцезнаходження, а тому має бути визнана нечинною.

В судовому засіданні представник Позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі з підстав, наведених в позовній заяві, надав пояснення, аналогічні тим, що викладені в позовній заяві, просив позов задовольнити. Додатково пояснив, що ухвалою господарського суду Донецької області від 28 травня 2012 року по справі № 5006/5/39б/2012 порушена справа про банкрутство ПАТ та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

В попередньому судовому засіданні представник Відповідача заявлені позовні вимоги не визнала у повному обсязі, надала заперечення проти адміністративного позову, у задоволенні позовних вимог просила відмовити.

Правова позиція УПФУ ґрунтується на тому, що ГСУ № 452 перебуває на обліку як платник єдиного внеску, станом на 1 червня 2012 року мало недоїмку зі сплати єдиного внеску, що слугувало підставою для формування та направлення на адресу ГСУ № 452 вимоги про сплату боргу № Ю-6. Відповідач вважає, що оскаржувана вимога формована з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому підстави для визнання її нечинною відсутні.

В судове засідання представник Відповідача не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином з дотриманням вимог ст.ст.33-36 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується розпискою про отримання судової повістки, про причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши думку представника Позивача, беручи до уваги положення ч.1 ст.122, ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважав за можливе розглянути справу за відсутності представника Відповідача на підставі наявних у справі доказів.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство "Донбаспромелектромонтаж", (код ЄДРПОУ 01416990), є юридичною особою, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ № 837368, (а.с.18), довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА № 467376, (а.с.9), статутом підприємства, (а.с.20-36).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 28 травня 2012 року порушена справа про банкрутство Позивача № 5006/5/39б/2012 та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Зі змісту п.1.1. Положення про Горлівське спеціалізоване управління "Електромонтаж" № 452, затвердженого загальними зборами Відкритого акціонерного товариства "Донбаспромелектромонтаж", протокол № 18 від 8 грудня 2011року, вбачається, що ГСУ № 452, (код ЄДРПОУ 01417050), є відокремленим підрозділом Позивача, відповідно до п.5.1. Положення ГСУ № 452 здійснює оперативний, бухгалтерський та статистичний облік та звітність і надає їх у встановленому порядку державним органам та ПАТ, (а.с.10-13). Зазначена обставина також підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємства та організацій України серії АА № 472586, (а.с.19).

ГСУ № 452 перебуває на обліку в УПФУ як платник єдиного внеску за № 05-11-05-0240.

1 червня 2012 року Відповідачем сформована і надіслана на адресу ГСУ № 452 вимога про сплату боргу на загальну суму 399 374,95 грн., (а.с.14).

Вказана вимога надіслана на адресу платника єдиного внеску - ГСУ № 452 і отримана ним 14 червня 2012 року, що встановлено на підставі корінця вимоги та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Наявність у ГСУ № 452 заборгованості по сплаті єдиного внеску підтверджується даними картки особового рахунку платника єдиного внеску, (а.с.54-60), і не оспорюєтья Позивачем.

До спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені норми права.

Згідно з ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: 1) на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; 9) з урахуванням права на особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку, що передбачено ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до положень ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову

Згідно з приписами ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

П.12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV визначено, що перетворення Пенсійного фонду в неприбуткову самоврядну організацію здійснюється відповідно до окремо прийнятого спеціального Закону. До прийняття відповідного рішення функції виконавчої дирекції Пенсійного фонду, її територіальних органів виконують відповідно Пенсійний фонд України та головні управління Пенсійного фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах.

У період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України.

Відповідно до п.п.1, 7 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно з п.п.1.1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 27 червня 2002 року № 11-2, (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року № 5-5), (далі - Положення), головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі разом з управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах утворюють систему територіальних органів Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої влади.

П.2.1. Положення визначені основні завдання територіальних органів Пенсійного фонду України, до яких, крім іншого, належить забезпечення у відповідному регіоні збору та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших коштів відповідно до законодавства, призначених для пенсійного забезпечення.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про те, що у спірних правовідносинах УПФУ виступає у якості суб'єкта владних повноважень, а тому оскаржуване рішення Відповідача має бути перевірено на відповідність критеріям, наведеним в ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI, (далі - Закон № 2464).

Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону, ч.1 ст.2 Закону № 2464.

Окрім іншого, збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами: обов'язковості сплати; державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску; відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків, що передбачено ст.3 Закону № 2464.

Зі змісту абз.2 п.1 ч.1 ст.4 Закону № 2464 вбачається, що відокремлений підрозділ Позивача - ГСУ № 452 належить до категорії платників єдиного внеску.

Абз.1-2 ч.4 ст.25 Закону № 2464 визначено, що територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Положення абз.1 ч.4 ст.25 Закону № 2464 дозволяють дійти висновку, що вимога про сплату боргу надсилається платнику єдиного внеску, який має недоїмку.

Як встановлено судом, і це не оспорюєтья сторонами, ГСУ № 452 є платником єдиного внеску, перебуває на обліку Відповідача і станом на 1 червня 2012 року мало недоїмку зі сплати єдиного внеску, отже Відповідач правомірно сформував та надіслав на адресу відокремленого підрозділу Позивача оскаржувану вимогу.

Щодо посилання Позивача на невідповідність спірної вимоги положенням ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" суд відзначає наступне.

Вимоги до виконавчого документа визначені ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 червня 1999 року № 606-XIV, (далі - Закон № 606), і передбачають, що у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно з ч.4 ст.18 Закону № 606 законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів. Тобто додаткові вимоги до виконавчого документа можуть встановлюватися винятково законами, а не підзаконними нормативно-правовими актами.

Оскаржувана вимога Відповідача не містить найменування юридичної особи - боржника, його коду ЄДРПОУ та місцезнаходження, що свідчить про її невідповідність п.3 ч.1 ст.18 Закону № 606.

Водночас суд відзначає, що невідповідність виконавчого документа вимогам, наведеним в ст.18 Закону № 606, є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження, про що свідчать положення п.6 ч.1 ст.26 Закону № 606, але не є підставою для визнання такого виконавчого документа нечинним.

Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що формуючи та надсилаючи вимогу про сплату боргу на адресу ГСУ № 452 Відповідач діяв в межах повноважень, в порядку та способом, що визначені законом, а тому підстави для визнання вимоги нечинною відсутні.

Відповідно до ч.2 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення увалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки Відповідачем - суб'єктом владних повноважень не були понесені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз, суд дійшов висновку, що судові витрати не підлягають стягненню з Позивача.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2-15, 17-20,51, 69-72, 94, 98, 159-163, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства "Донбаспромелектромонтаж" до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки про визнання вимоги про сплату боргу № Ю-6 від 1 червня 2012 року нечинною - відмовити.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частини проголошено в судовому засіданні 23 серпня 2012 року.

Постанова складена у повному обсязі і підписана 28 серпня 2012 року.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кравченко Т.О.