Постанова

від 11.10.2012 по справі 7461/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

11 жовтня 2012 р. № 2-а- 7461/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Чепурній Т.В.,

за участю представників сторін: позивач - Кубар А.В, відповідач -Павленко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Приватного виробничого підприємства "Технолог" до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне виробниче підприємство "Технолог" звернулось до суду із адміністративним позовом до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0000742330 від 30.03.2011 року. В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Так, підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання, слугував висновок контролюючого органу про заниження позивачем суми податку на додану вартість по взаємовідносинам із контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю «Тех-агроремпоставка». Разом з тим, оскільки у позивача наявні всі первині документи які підтверджують факт взаємовідносин із вище зазначеним контрагентом, то він мав встановлене законом право на їх віднесення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідач письмових заперечень проти позову не надав. У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, пославшись на те, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення рішення слугувала інформація встановлена при перевірці контрагентів позивача. Так, за результатами перевірки було встановлено, що позивач у перевіряємий період мав господарські відносини із контрагентом - ТОВ «Тех-агроремпоставка». В ході проведення оперативних заходів було встановлено, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою та фактично здійснює проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вимоги покупцям та далі по ланцюгу постачання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, з використанням контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання. В зв'язку з чим, податковий орган дійшов висновку про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ «Тех-агроремпоставка» із контрагентами, у т.ч. ПВП "Технолог".

У судовому засіданні представники сторін підтримали свої правові позиції по справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як було встановлено під час розгляду справи та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, співробітниками Індустріальної МДПІ 30.11.2011 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПВП "Технолог" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам із ТОВ «Тех-агроремпоставка» за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року, за результатами якої складено Акт № 2364/23-30/30988913 від 30.11.2011 року.

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог п.п.7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97 - ВР (далі - Закон України № 168/97 - ВР), внаслідок чого встановлено заниження ПДВ у сумі 122686 грн., у т.ч. у грудні 2011 року у сумі 122686 грн.

На підставі вищезазначеного акту, Індустріальною МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0001872330 від 22.12.2011 року, в зв'язку з чим, позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у загальному розмірі 153447, 5 грн., в т.ч. за основним платежем 122686 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями -30761,5 грн.

Позивач, не погодившись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, провів процедуру його адміністративного оскарження, за наслідками якого, рішенням ДПС у Харківській області від 28.02.2012 року № 408/10/10-212 скаргу ТОВ «Тех-агроремпоставка» було залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №0001872330 від 22.12.2011 року скасовано в частині збільшення суми грошового зобов'язання (штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість у сумі 90 грн., в іншій частині податкове повідомлення-рішення було залишено без змін.

З метою встановлення позивачу нових граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, Індустріальною МДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000742330 від 30.03.2011 року.

Як було зазначено під час розгляду справи представником відповідача, Індустріальною МДПІ під час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення було допущено помилку у даті його прийняття, а саме замість 30.03.2012 року вказано 30.03.2011 року.

Суд вважає, що допущена податковим органом технічна помилка у даті прийняття податкового повідомлення-рішення не впливає на зміст та підстави для його винесення.

Враховуючи наведене та з урахуванням встановлених під час розгляду справи обставин, суд дійшов висновку що предметом оскарження в даному випадку є саме правомірність та обгрунтованість прийняття Індустріальною МДПІ податкового повідомлення-рішення №0000742330 від 30.03.2012 року.

Як було встановлено під час розгляду справи, фактичною підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання слугувала інформація щодо перевірок контрагентів, за якими встановлено, що правочини, укладені із контрагентом - ТОВ «Тех-агроремпоставка» є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Перевіряючи правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, суд дійшов висновку про наступне.

При складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України №168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п. п.7.7.1. п.7.7. ст. 7 Закону України № 168/97-ВР )в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду

Відповідно до п.п.7. 7. 2. п.7.7. ст. 7 вищезазначеного закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як було встановлено під час розгляду справи та не заперечується сторонами, одним із видів діяльності позивача, є виробництво засобів індивідуального захисту, спеціальних засобів індивідуального захисту, активної оборони, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями Ліцензій МВС України АВ №231348, АВ№601495 та Дозволу №0000645.

Як вбачається з матеріалів справи, ПВП "Технолог" у перевіряємий період мало господарські відносини із ТОВ «Тех-агроремпоставка».

Так, 31.03.2010 року між ТОВ «Тех-агроремпоставка» (Постачальник) та ПВП "Технолог" (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу №2, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність товарно-матеріальні цінності, а Покупець зобов'язується прийняти та своєчасно сплатити дані товарно-матеріальні цінності (текстильну та господарську продукцію) на умовах даного договору в асортименті та по цінам відповідно Специфікації, що є невід'ємною частиною даного Договору (Додаток №1). Додатковою угодою № 1 від 01.11.2010 року п. 4.2. Договору було викладено в наступній редакції «Загальна вартість даного договору складає 1000000 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 166666,67 грн.»

На підтвердження факту отримання придбаного товару, позивачем було надано та долучено до матеріалів справи копію видаткової накладної № 6549 від 01.12.2010 року на загальну суму 386326, 5 грн., у т.ч. ПДВ - 64387,75 грн.

01.04.2010 року між ТОВ «Тех-агроремпоставка» (Постачальник) та ПВП "Технолог" (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу №3, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність товарно-матеріальні цінності, а Покупець зобов'язується прийняти та своєчасно сплатити дані товарно-матеріальні цінності на умовах даного договору в асортименті та по цінам відповідно Специфікації, що є невід'ємною частиною даного Договору (Додаток №1). Додатковою угодою № 1 від 01.12.2010 року п. 4.2. Договору було викладено в наступній редакції «Загальна вартість даного договору складає 250000грн., у т.ч. ПДВ 20% - 41666,67 грн.»

На підтвердження факту отримання придбаного товару, позивачем було надано та долучено до матеріалів справи копію видаткової накладної № 6548 від 01.12.2010 року на загальну суму 199800 грн., у т.ч. ПДВ - 33300 грн.

05.04.2010 року між ТОВ «Тех-агроремпоставка» (Постачальник) та ПВП "Технолог" (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу №4, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність сировину, матеріали та комплектуючі для виробництва шоломів противоударних Ш-307, а Покупець зобов'язується прийняти та своєчасно сплатити дані товарно-матеріальні цінності на умовах даного договору в асортименті та по цінам відповідно Специфікації, що є невід'ємною частиною даного Договору (Додаток №1). Додатковою угодою № 1 від 01.12.2010 року п. 4.2. Договору було викладено в наступній редакції «Загальна вартість даного договору складає 200000грн., у т.ч. ПДВ 20% - 33333,33 грн.»

На підтвердження факту отримання придбаного товару, позивачем було надано та долучено до матеріалів справи копію видаткової накладної № 6545 від 01.12.2010 року на загальну суму 90000 грн., у т.ч. ПДВ - 15000 грн.

29.11.2010 року між ТОВ «Тех-агроремпоставка» (Постачальник) та ПВП "Технолог" (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу №21, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність товарно-матеріальні цінності, а Покупець зобов'язується прийняти та своєчасно сплатити дані товарно-матеріальні цінності (товарно-видаткові матеріали) на умовах даного договору в асортименті та по цінам відповідно Специфікації, що є невід'ємною частиною даного Договору (Додаток №1).

На підтвердження факту отримання придбаного товару, позивачем було надано та долучено до матеріалів справи копію видаткової накладної № 6546 від 01.12.2010 року на загальну суму 59992,20 грн., у т.ч. ПДВ - 9998,70 грн.

Вартість виконаних робіт була повністю сплачена шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Тех-агроремпоставка», що підтверджується наявними копіями платіжних доручень та виписки по особовому рахунку у банку.

Суд зазначає, що згідно із умовами вище зазначених Договорів (п. 2.3) відвантаження товару здійснюється за рахунок Покупця - самовивозом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно до ст. 3 Закону України №996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вище зазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Частиною 2 ст.48 Закону України Про автомобільний транспорт встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Згідно п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 (далі - Правила) основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Відповідно до абз.27 п.1 Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

На підтвердження факту перевезення придбаного товару ПВП "Технолог" було надано копії товарно-транспортних накладних від 01.12.2010 року.

Також суд зазначає, що згідно із Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженою наказом Мінфіну України «Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей» від 16.05.96 р. № 99 (зареєстровано в Мін'юсті України 12.06.96 р. за № 293/1318, зі змінами та доповненнями, за текстом -Інструкція № 99) дія якої поширюється на підприємства, установи та організації, їх відділення, філії, інші відокремлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, регламентовано умови та порядок видачі довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до п. 3 Інструкції № 99 сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (далі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Видача бланків довіреностей здійснюється після їх реєстрації у журналі реєстрації довіреностей. Довіреність на одержання цінностей видається лише особам, які працюють на даному підприємстві.

Згідно з п. 6 Інструкції № 99 довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Відповідно до п. 10 Інструкції № 99 особа, якій видано довіреність, зобов'язана не пізніше наступного дня після кожного випадку доставки на підприємство одержаних за довіреністю цінностей, незалежно від того, одержані цінності за довіреністю повністю або частково, надати працівнику підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, документ про одержання нею цінностей та їх здачу на склад (у комору) або матеріально відповідальній особі.

Згідно із вимогами п. 13 Інструкції № 99 довіреність незалежно від строку її дії залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) із зазначенням на ній номера довіреності та дати її видачі. У цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а інший - додається до залишеної у постачальника довіреності й використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно з довіреністю, а також для проведення розрахунків з одержувачем.

Після закінчення відпуску цінностей служби, що здійснювали їх відпуск, здають довіреність разом з документами на відпуск останньої партії цінностей працівникам, на яких покладено обов'язки з ведення бухгалтерського обліку.

Відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпуску за довіреністю цінностей покладається на посадових осіб підприємства-постачальника, які мають право підписувати первинні документи на відпуск цінностей (п. 15 Інструкції № 99).

Отже, при передачі товару від постачальника до покупця довіреності на отримання матеріальних цінностей передаються постачальникові та зберігаються ним у строк встановлений законодавством України.

Позивачем під час розгляду справи було надано копію журналу реєстрації довіреностей на отримання від контрагента товарно-матеріальних цінностей.

Суд зазначає, що придбані у ТОВ «Тех-агроремпоставка» товарно-матеріальні цінності були передані позивачем Підприємству Диканської виправної колонії №12 у Харківській області на підставі укладених 01.01.2006 року Договорів щодо надання послуг виготовлення фільтруючих елементів, спецзасобів для потреб правоохоронних органів, інших виробів та видів робіт, дозволених законодавством України та користування обладнанням. Факт надходження отриманих від ТОВ «Тех-агроремпоставка» товарно-матеріальних цінностей на адресу Підприємства Диканської виправної колонії №12 у Харківській області та послідуюче їх використання для виготовлення продукції (засоби індивідуального захисту) підтверджується наявними в матеріалах справи копіями накладних та акту приймання виконаних робіт та наданих послуг за грудень 2010 року.

В послідуючому, виготовлена Підприємством Диканської виправної колонії №12 у Харківській області готова продукція (засоби індивідуального захисту), були реалізовані позивачем МВС України та його структурним підрозділам, а саме: Управління ресурсного забезпечення при Департаменті Державної служби охорони при МВС України, Кіровоградському юридичному інституту ХНУВС, Дніпропетровському державному університету внутрішніх справ, Кримському юридичному інституту Одеського державного університету внутрішніх справ, Харківського національного університету внутрішніх справ, Військовій частині 3005, Військовій частині 4110 внутрішніх військ МВС України.

Доказів того, що зазначений у первинних документах товар не було отримано ПВП "Технолог" та в послідуючому використано у своїй господарській діяльності, ані акт перевірки, ані матеріали даної адміністративної справи на містять.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що надані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесення ПВП "Технолог" витрат у спірних правовідносинах шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату вартості придбаного товару) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Суд зазначає, що на виконання умов договорів, ТОВ «Тех-агроремпоставка» на адресу позивача були вписані податкові накладні: № 6545 від 01.12.2010 року на загальну суму 90000 грн., у т.ч. ПДВ - 15000 грн., № 6546 від 01.12.2010 року на загальну суму 59992,20 грн., у т.ч. ПДВ - 9998,70 грн., № 6548 від 01.12.2010 року на загальну суму 199800 грн., у т.ч. ПДВ - 33300 грн., № 6549 від 01.12.2010 року на загальну суму 386326, 5 грн., у т.ч. ПДВ - 64387,75 грн.

На час виконання умов договору та видачі податкових накладних підприємства були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Згідно з п.1.8. ст. 1 Закону України № 168/97-ВР бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку, і в момент, коли платник податку заявляє до відшкодування розраховану відповідно до закону про податок на додану вартість суму, вартість товару, яка містить в собі ПДВ повинна бути сплачена і підтверджена відповідними платіжними документами.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що наявність податкових накладних, платіжних доручень щодо сплати податку на додану вартість в ціні товару хоч і є обов'язковими підставами для визначення податкового кредиту та бюджетного відшкодування, але не вичерпними, оскільки предметом доказування у даній справі є обставини, що підтверджують обґрунтованість визначення суми бюджетного відшкодування

Законом передбачено чіткий перелік підстав, які дають право на податковий кредит. Ці підстави дотримані позивачем в повному обсязі.

Листом Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»зазначено, що у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Крім того, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства та сплатою податку до бюджету іншими субєктами господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо декларування чи сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні підтвердження його розміру.

Наведене узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так основним висновком у рішенні від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним за сплатою ПДВ, який нараховується по ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем розрахована сума бюджетного відшкодування відповідно до вимог Закону України № 168/97-ВР.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентом - ТОВ «Тех-агроремпоставка» і правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2012 року по справі №2а-6094/11/2070, залишеною без змін ухвалою колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2012 року, задоволено адміністративний позов ТОВ "Тех-агроремпоставка" до ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова про скасування наказу та визнання дій неправомірними. Скасовано Наказ на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Тех-агроремпоставка" за №362 від 08.04.11. Визнано неправомірними дії ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова щодо проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ "Тех-агроремпоставка" з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.12.2010 по 31.01.2011 на підставі якої був складений акт перевірки №707/23-03-05/36457279 від 19.04.2011 про результати документальної планової невиїзної перевірки ТОВ "Тех-агроремпоставка" за період 01.12.10 по 31.01.11.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

Згідно ст.255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Державна податкова інспекція є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України, вимогам Податкового кодексу України. Право податкової інспекції на проведення перевірки підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом.

Суд може захистити право платника податку у разі проведення перевірки за відсутності для цього належних юридичних підстав та з порушенням правил, процедури, встановлених законом. Наявність негативних наслідків такої перевірки для можливості судового захисту законом не вимагається. Право на судовий захист пов'язане з самою протиправністю дій.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що оскільки судовим рішенням було скасовано наказ ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова № 362 від 08.04.11 року щодо на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Тех-агроремпоставка" та визнано неправомірними дії ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова щодо проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ "Тех-агроремпоставка" з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.12.2010 по 31.01.2011 на підставі якої був складений акт перевірки №707/23-03-05/36457279 від 19.04.2011 про результати документальної планової невиїзної перевірки ТОВ "Тех-агроремпоставка" за період 01.12.10 року по 31.01.11 року, то у контролюючого органу були відсутні правові підстави для визнання укладених між позивачем та вище зазначеними суб'єктами господарювання правочинами такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків з підстав та з урахуванням висновків вищезазначеного акту.

Посилання відповідача в акті перевірки в обґрунтування висновку щодо неправомірного віднесення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ, сплаченої у складі вартості придбаних у ТОВ "Тех-агроремпоставка" товарів, на відсутність у них необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів не може свідчити про неможливість фактичної поставки вказаним контрагентом товару позивачеві, оскільки такі обставини не підтверджені належними доказами; незнаходження ТОВ "Тех-агроремпоставка" за місцезнаходженням спростовується фактичними обставинами справи.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 3 ст. 2 КАС України, суд дійшов до висновку, що оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято не на підставі законодавства.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти адміністративного позову не виконав покладений на нього ч.2 ст.71 КАС України обов'язок та не довів юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ч. 1 ст. 94 КАС України

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного виробничого підприємства "Технолог" до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0000742330 від 30.03.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного виробничого підприємства "Технолог" (код за ЄДРПОУ 30988913, 61055, м. Харків, вул.. Миру, 46) сплачений судовий збір в сумі 1566 (одна тисяча п'ятсот шістдесят шість) грн. 67 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 16.10.2012 року.

Суддя Горшкова О.О.