Рішення

від 16.10.2012 по справі 33/5005/7531/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.10.12р. Справа № 33/5005/7531/2012 За позовом Приватного підприємства "Машинно-тракторна станція", смт. Червоногригорівка, Нікопольський район, Дніпропетровська область

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут-АГРО", с. Новомилорадівка, Криничанський район, Дніпропетровська область

про стягнення 35 164 грн. 80 коп.

Суддя Рудовська І.А.

Представники:

Від позивача: Ізюменко О.В. - директор, довідка № 420 від 28.08.2007 року

Омельченко О.І. - довіреність б/н від 19.09.2012 року

Від відповідача: представник не з'явився

Суть спору:

Приватне підприємство "Машинно-тракторна станція" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут-АГРО" (далі - відповідач) про стягнення 24 420 грн. 00 коп. - боргу, 10 744 грн. 80 коп. - пені та судового збору.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №120327 про надання послуг по виконанню роботи з ремонту КПП К-701 в частині своєчасної та повної оплати виконаних робіт.

Позивач підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судові засідання 20.09.2012 р. , 16.10.2012 р. не з'явився, вимог суду, викладених в ухвалі про порушення провадження у справі, не виконав, письмовий відзив на позов не надав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" ).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році " зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України , не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України ) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.12, 20.09.12 р.р. було надіслано на адресу відповідача, що зазначена в позовній заяві та у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 52352, Дніпропетровська область, Криничанський район, с. Новомилорадівка, отже відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

Відповідно до п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній материалами.

В судовому засіданні 16.10.2012 року оголошені вступна та резолютивна частини судового рішення згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

27.04.2012 р. між Приватним підприємством "Машинно-тракторна станція" (виконавець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Добробут-АГРО" (замовник) укладено договір про надання послуг № 120327 (далі - Договір).

Відповідно до п.1 Договору визначено, що виконавець своїми силами та коштами виконує ремонт КПП К-701, а замовник оплачує запчастини, використаних під час ремонту відповідно дефектної відомості і послуги по ремонту виконавця в порядку і на умовах, встановлених даним договором.

Пунктом 3.1. Договору передбачено умови оплати: - оплата здійснюється шляхом перерахування коштів та поточний рахунок підприємства; - предоплата 15000,00 грн. (п'ятнадцять тисяч гривень); - остаточний розрахунок здійснюється протягом 3-х днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

На виконання умов договору позивач надав послуги ремонту КПП К-701 відповідачу на загальну суму 39 420 грн. 00 коп., що підтверджується актом здачі -приймання робіт (надання послуг) №14 від 28.05.2012р. (а.с. 23).

Як вбачається з матеріалів справи, платіжним дорученням №69 від 27.03.2012 року відповідачем здійснена передоплата за ремонт КПП К-701 в розмірі 15 000,00 грн., копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 8).

На підставі п. 3.1. Договору позивачем було виставлено рахунок № 19 від 28.05.2012 року на суму 24 420 грн. 00 коп.(а.с. 24).

Відповідач свої зобов'язання за Договором в частині повної оплати наданих послуг не виконав, відповідно до п.3.1 Договору, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 24 420 грн. 00 коп., що є причиною спору.

14.06.2012 р. позивачем направлено відповідачу претензію №б/н з проханням сплатити суму боргу 24 420,00 грн. (а.с. 25), яка залишена відповідачем без розгляду.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України (надалі по тексту ГК України), який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 ГК України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

На момент розгляду справи основна заборгованість відповідача складає 24 420,00 грн., докази погашення якої в матеріалах справи відсутні, внаслідок чого суд вважає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Водночас, порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення пені за порушення строків перерахування грошових коштів, суд виходить із наступного.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки (в тому числі і пені); відшкодування збитків.

Штрафними санкціями за вимогами статті 230 Господарського Кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст.231 Господарського Кодексу України зазначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного Банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платником і одержувачем грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано ч.2 ст.343 ГК України та Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", відповідно до яких за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів пеню в розмірі, зазначеному в договорі, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки.

Отже, яким би способом не визначалася в договорі відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, вона не може перевищувати той розмір, який встановлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнено лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки НБУ.

Зазначене відповідає і правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові по справі №25/187 від 24.10.2011року.

Укладаючи договір № 120327 від 27.04.2012року сторони у п. 3.2 визначили, що у разі несплати платежу в термін, замовник сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми платежу за кожен день прострочки.

При зверненні з позовом позивач просив стягнути за порушення термінів погашення боргу пеню в розмірі 0, 5 % від суми заборгованості за кожен день , в сумі 10 744, 80 грн., за період з 01.06.2012 р. по 27.08.2012 р. відповідно до наданого до суду розрахунку.

Тобто, розмір пені, який передбачений сторонами у п. 3.2 договору суперечить ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а тому за розрахунком суду , який здійснено за подвійною обліковою ставкою НБУ , що діяла у період за який сплачується пеня, пеня підлягає сплаті у сумі 870, 71 грн. за період з 01.06.2012 р. по 27.08.2012 р.

Враховуючи наведене, позовні вимоги підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню частково в сумі 24 420 грн. 00 коп. -заборгованості, 870грн. 71 коп. - пені, в решті відмовлено.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір по справі покласти на відповідача.

Керуючись, ст.ст. 4 7 , 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут-АГРО" (52352, Дніпропетровська область, Криничанський район, с. Новомилорадівка, код ЄДРПОУ 31004382) на користь Приватного підприємства "Машинно-тракторна станція" (53283, Дніпропетровська область, Нікопольський район, смт. Червоногригорівка, вул. Пугачова, 38, код ЄДРПОУ 35061381) суму 24 420 грн. 00 коп. (дванадцять чотири тисячі чотириста двадцять грн. 00 коп.) - заборгованості, 870грн. 71 коп. (вісімсот сімдесят грн. 71коп.) -пені, 1 609 грн. 50 коп. (одна тисяча шістсот дев'ять грн. 50 коп.) -судового збору, про що видати наказ.

В решті позову -відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя І.А. Рудовська Дата підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України " 22 " жовтня 2012 р.