Ухвала

від 16.10.2012 по справі 2а-13399/10/0570

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Абдукадирова К.Е.

Суддя-доповідач - Лях О.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2012 року справа №2а-13399/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Лях О.П.,

суддів Попова В.В., Яковенка М.М.

при секретарі судового засідання - Турко І.Б.

за участю:

представника відповідача - Чернявської О.Д. за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмашкомплект" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2010 р. у справі № 2а-13399/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмашкомплект" до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації Східної митниці від 13 лютого 2010; скасування рішення Східної митниці про неможливість застосування митної вартості у сумі 49759,60 дол. США,-

В С Т А Н О В И В :

Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрмашкомплект» заявлено позов до Східної митниці про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації Східної митниці за №7000200001/0/000013 від 13 лютого 2010 року; скасування рішення Східної митниці про неможливість застосування митної вартості у сумі 49759,60 дол. США (398096,70 грн.), заявленої декларантом у ВМД №700020001/2010/000633 від 8 лютого 2010 року; скасування рішення Східної митниці про визначення митної вартості товарів за №700020001/2010/000005/1 від 13 лютого 2010 року; зобов'язання Східної митниці визнати заявлену декларантом у ВМД №700020001/2010/000633 від 8 лютого 2010 року митну вартість у сумі 49759,60 дол. США (398096,70 грн.); стягнення з державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області на користь позивача 48 549,78 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що на підставі вимог чинного законодавства, для здійснення митного оформлення декларантом позивача 8 лютого 2010 року до Східної митниці була подана вантажна митна декларація (далі ВМД) №700020001/2010/000633. Разом із декларацією митної вартості (далі - ДМВ) була подана товаросупровідна документація, а саме: копія контракту №2306/2009 від 23 червня 2009 року; копія рахунку №DYZV-200904019 від 13 липня 2009 року; копія ВМД країни-виробника; коносамент від 7 листопада 2009 року; пакувальний лист; сертифікат походження; комерційна пропозиція виробника; висновок експерта про вартість товару; сертифікат відповідності. Таким чином, у відповідача були всі підстави для визначення митної вартості товару у відповідності до першого методу статті 266 Митного Кодексу України, згідно якої митна вартість товару, що імпортується визначається за ціною договору, враховуючи положення статті 259 Митного Кодексу України, згідно якої, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2010 р. у задоволені позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційну скаргу мотивує порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Вислухавши суддю-доповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрмашкомплект» є юридичною особою, яка зареєстрована виконавчим комітетом Краматорської міської ради 20 січня 1998 року, ідентифікаційний код юридичної особи 25328457, включено до ЄДРПОУ (арк. справи 92,93).

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 23 червня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрмашкомплект», (далі - Покупець) та Dalian Metallurgian Bearing Co. Ltd, Далян, Китай (далі - Продавець) був укладений договір №2306/2009 (арк. справи 75-87). Відповідно до умов договору (п.1.1) Продавець зобов'язався поставити та передати у власність Покупця підшипники (далі - Товар) у кількості, асортименті, та в строки, передбачені додатками до контракту, а Покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах, передбачених у договорі.

8 лютого 2010 року до Східної митниці була для здійснення митного оформлення товару декларантом позивача була подана вантажна митна декларація (далі ВМД) №700020001/2010/000633 разом з пакетом документів , а саме: копія контракту №2306/2009 від 23 червня 2009 року; копія рахунку №DYZV-200904019 від 13 липня 2009 року; копія ВМД країни-виробника; коносамент від 7 листопада 2009 року; пакувальний лист; сертифікат походження; комерційна пропозиція виробника; висновок експерта про вартість товару; сертифікат відповідності.

На етапі здійснення митного контролю визначення митної вартості товару на поданої декларантом товаросупровідної документації митним органом був зроблений напис про необхідність подання додаткових документів, для підтвердження заявленої митної вартості товарів, відповідно до Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою КМУ від 20.12.2006 р. № 1766 (далі Порядок 1766), а саме: калькуляцію фірми - виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими організаціями, що мають відповідні повноваження згідно з законодавством, інформація зовнішньоторгівельних та біржових організацій про вартість товару.

Відповідно до пункту 13 Порядку декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. За вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується.

Декларант позивача 12.02.10 зробив напис на декларації митної вартості про неможливість документів, запитаних митницею.

Якщо декларантом не надано в установлений законодавством термін додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, то митний орган відповідно до статті 265 Митного Кодексу України, пункту 14 Порядку, визначає митну вартість товарів на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

За наявності достатніх підстав, установлених законодавством України, посадовій особі митного органу надано право відмовити в прийнятті вантажної митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України з оформленням картки відмови, зазначивши в ній вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, та митного оформлення.

13 лютого 2010 року декларанту надана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №7000200001/0/000013.

Відповідно до цієї картки відмови визначено, що товари не підлягають митному оформленню через митний кордон України з причин неподання додаткових документів, необхідних для визначення митної вартості.

Враховуючи відсутність документально підтвердженої інформації щодо вартості імпортних товарів, а також відсутність у митного органу об'єктивного джерела інформації, а саме товаросупровідних документів на ідентичні товари, які на час здійснення митного оформлення оцінюваних товарів, імпортовані на митну територію України та час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів, тобто за неможливістю застосувати другий методи визначення митної вартості, митницею було здійснено коригування митної вартості спірних товарів, з урахуванням цінової інформації бази даних ЄАІС ДМСУ та прийнято рішення щодо можливості застосування третього методу визначення митної вартості цього товару відповідно до чинного законодавства.

Згідно п. 15 Порядку у випадках, передбачених статтею 264 Митного кодексу України, декларант має право звернутися до митного органу із заявою про випуск товарів, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку.

Позивач таким правом скористався, оформивши спірний товар під гарантійне зобов'язання 16.02.10 за ВМД № 700020001/2010/000859 відповідно до Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженого наказом Держмитслужби від 17.03.08 № 230 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.03.08 за № 259/14950), що діяв в спірний період.

Протягом строку дій гарантії ним було надано до митниці документи, які вже надавали разом з ВМД, при цьому, той факт, що позивач надав певні додаткові документи ще не свідчить про документальне обґрунтування ним заявленої митної вартості.

Враховуючи, що надана позивачем інформація щодо заявленої вартості спірного товару недостатня для однозначного беззастережного її прийняття митним органом, та у зв'язку з тим, що за наявною у митниці інформацією митна вартість аналогічних товарів, ввезених від того ж самого відправника в цей період часу була значно вище, митницею, по закінченню строки дії гарантійних зобов'язань, правомірно було прийнято рішення про неможливість застосування митної вартості позивача, про що його було повідомлено листом від 07.05.10 № 11-41/3824 .

Відповідно до статті 259 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Статтею 260 Митного кодексу України передбачається, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до статті 266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1.за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2.за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3.за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4.на основі віднімання вартості;

5.на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6.резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Кожен наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі неможливості застосування жодного з методів 1 - 5, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Що стосується послідовного застосування методів визначення митної вартості судом першої інстанції вірно враховані наступні обґрунтування митниці:

1 метод (ст. 267 МК України) неможливо застосувати, враховуючи відсутність документально підтвердженої інформації щодо митної вартості імпортованого товару (у зв'язку з відмовою декларанта надати належні додаткові документи);

2 метод (ст. 268 МК України) - у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями ст. 267 МК України, за митну вартість береться вартість операції з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна походження; виробник. Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних умовах, що й оцінювані товари.

У митного органу та у декларанта була відсутня інформація щодо вартості ідентичних товарів, тому застосування цього методу виявилося неможливим.

З метод (ст. 269 МК України) - у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 267 та 268 МК України, за митну вартість береться вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продаються на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Таким чином, митним органом було здійснено коригування митної вартості товару з урахуванням цінової інформації бази даних ЄАІС ДМСУ та прийнято рішення щодо застосування 3-го методу визначення митної вартості.

Право митного органу на витребування додаткових документів, за приписом пункту 11 Постанови Кабінету міністрів № 1766 від 20 грудня 2006 року обмежено лише переліком зазначених документів у декларації митної вартості. За приписами викладених вище норм, обов'язок позивача надати додаткові документи кореспондується лише із вимогою митного органу про їх надання. Виконання зазначеного обов'язку закон жодним чином не ставить у залежність від внутрішнього переконання декларанта щодо достатності або недостатності вже наданих ним документів на підтвердження митної вартості. Наслідком невиконання цього обов'язку є визначення митним органом самостійно на підставі наявної в нього інформації митної вартості товарів.

Наведене вище підтверджує відповідність положенням чинного законодавства України дій відповідача щодо самостійного визначення митної вартості поставленого на адресу позивача товару.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у зв'язку з обґрунтованими сумнівами у достовірності поданих декларантом відомостей щодо заявленої митної вартості товарів митницею обґрунтовано був застосований третій метод визначення митної вартості товару.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення не вбачається.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 195, 197, пунктом 1 статті 198, п.1 ч.1 статті 205, статтями 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмашкомплект" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2010 р. у справі № 2а-13399/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмашкомплект" до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації Східної митниці від 13 лютого 2010; скасування рішення Східної митниці про неможливість застосування митної вартості у сумі 49759,60 дол. США - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2010 р. у справі № 2а-13399/10/0570 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня набрання чинності .

В повному обсязі ухвалу складено 17 жовтня 2012 року.

Колегія суддів: О.П. Лях

М.М. Яковенко

В.В. Попов