Постанова

від 15.10.2012 по справі 2а/0570/11363/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0570/11363/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10-39 год.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Волгіної Н.П.,

при секретарі Прокопенко Н.М.

за участю:

представника позивача - Чебаненка Є.О.,

представника відповідача - не з'явився,

за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бета»

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бета» на користь державного бюджету України адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2011 році у суму 3770,00 та пеню у сумі 96, 75 грн, разом - 3866,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон) державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами місцевого самоврядування.

У відповідності до покладених завдань Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі - відділення Фонду) здійснює контроль за виконанням всіма роботодавцями нормативу зі створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та за своєчасним перерахуванням сум адміністративно-господарських санкцій, що надходять від підприємств, за недодержання ними цього нормативу.

Ч. 3 ст. 18 Закону вказує, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб,; які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб,- у кількості одного робочого місця. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Як свідчить звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік, що наданий Товариством з обмеженою відповідальністю «Бета» до відділення Фонду, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача становила 10 осіб.

Таким чином, згідно ч. 1 ст. 19 Закону у Товариством з обмеженою відповідальністю «Бета» у 2011 році повинно бути працевлаштовано 1 інваліда. Фактично ж, за даними звіту, інвалідів на підприємстві не працювало.

За ч. 5 ст. 19 Закону виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Отже, у відповідності до викладених приписів законодавства відповідач не виконав норматив по створенню 1 робочого місця по працевлаштуванню інвалідів.

Постанова Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70 "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", (далі - Постанова) та ст. 20 Закону передбачають обов'язок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося це порушення, сплачувати відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається згідно ст. 20 Закону.

Згідно розрахунку, сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання відповідачем нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2011 році, становить 3770,00 грн.

Ст. 20 Закону та п. 4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70, зазначається, що порушення термінів сплати адміністративно - господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день прострочення.

У зв'язку з цим станом на 22.08.2012 року сума нарахованої пені складає 96,75 грн. Загальна сума позову з урахуванням пені становить 3866,75 грн.

Зазначена заборгованість відповідачем добровільно не сплачена, тому позивач звернувся до суду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засіданні не з'явився про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином. Причини неявки представника суду не повідомлені.

З огляду на положення ч. 4 ст. 128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши представника позивача, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до п. 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 26.09.2002 року (із наступними змінами та доповненнями) є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.

Згідно п. 3 зазначеного Положення, одним із завдань Фонду соціального захисту інвалідів є контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами і організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю (далі - підприємства), нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Також, відповідно до п.п. 3 п. 4 цього ж Положення Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені.

Позивач - Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів відповідно до п. 9 зазначеного Положення є територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Бета» є юридичною особою (ЄДРПОУ 21961034), знаходиться за адресою: 83004, Донецька область, м. Донецьк, вул. Університетська, б. 112.

Згідно звіту формою № 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів відповідача за 2011 рік, наданого до Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 29.02.2012 року, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу на підприємстві становить 10 осіб, кількість інвалідів (штатних працівників), які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Бета» складає 1 особа (інвалід).

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень, суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ (далі - Закон № 875-ХІІ) законодавство про соціальну захищеність інвалідів в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Так, згідно ст. 17 цього ж Закону з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Статтею 19 зазначеного Закону встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

У відповідності до ч. 2, 3 вказаної статті Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» та ч. 2 ст. 12 Закону України "Про охорону праці" роботодавці, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Згідно із ч. 3 ст. 18 Закону № 875-ХІІ роботодавці зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі, спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 3 статті 18-1 цього ж Закону державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Інформація про наявність чи відсутність на підприємстві атестованих робочих місць для працевлаштування інвалідів має міститись звітах, що надаються підприємством за формою 3-ПН, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року N 420, яка подається підприємствами щомісячно до державної служби зайнятості. Зазначений звіт є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів і, водночас, запитом про направлення на підприємство інвалідів із встановленим рівнем нозології для працевлаштування. Тобто, на підприємства, установи і організації покладено обов'язок створення робочих місць для інвалідів та повідомлення щомісяця уповноважених органів про наявність вільних робочих місць для інвалідів. За наслідками розгляду цих звітів компетентні органи (центри зайнятості) направляють на підприємство інвалідів для працевлаштування.

Як встановлено судом під час розгляду справи, відповідач упродовж 2011 року не надавав звітність за формою 3-ПН «Звіт про наявність вакансій» та офіційних звернень з приводу працевлаштування інвалідів не надавались (а.с. ……).

Статтею 19 Закон № 875-ХІІ встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік. Ніякої обмовки чи виключення з цього правила в Законі не зазначено.

Таким чином, норматив робочих місць (4 відсотка) для працевлаштування інвалідів на ТОВ «Бета» також має розраховуватись саме з середньооблікової чисельності штатних працівників відповідача, тобто, з 10 осіб.

Крім цього, відповідачем у Звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік (за формою № 10-ПІ) на виконання вимог ч.ч. 2, 3 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» та ч. 2 ст. 12 Закону України "Про охорону праці", самостійно був зроблений розрахунок кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, виходячи саме з середньооблікової чисельності штатних працівників - 10 осіб (а.с. 8).

Таким чином, відповідачем не виконано нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2011 році у кількості 1 робочого місця, оскільки середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача у 2011 році становила 10 осіб. Відповідачем не вжиті усі необхідні заходи для забезпечення працевлаштування інвалідів, зокрема, не надавалась інформація до компетентного органу (центру зайнятості) про наявність фактично існуючих на підприємстві вакансій для інвалідів.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Згідно ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Згідно розрахунку суми адміністративно-господарських санкцій за нестворені робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2011 році, зазначена сума становить 3770,00 грн. (а.с. 6).

Згідно розрахунку суми пені на заборгованість по сплаті адміністративно-господарських санкцій за нестворені робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2011 році, зазначена сума становить 96,75 грн. (а.с. 7).

Відповідачем у звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік зазначена сума адміністративно-господарських санкцій за нестворені робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів у гривнях (без копійок) 3772,00 грн. (а.с. 8).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються особами, зазначеними в ч. 1 цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 цього Закону.

Як встановлено у судовому засіданні вказана сума адміністративно-господарських санкцій відповідачем у встановлений ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" строк (до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу) не сплачена, що дало підстави для нарахування пені відповідно до ст. 20 цього Закону і п. 4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, що обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Згідно розрахунку, сума пені, яку має сплатити відповідач за період з 16.04.2012 року по 22.08.2012 року становить 96,75 грн. (а.с. 7).

Оскільки встановлено, що відповідач не вжив всіх залежних від нього заходів до працевлаштування інвалідів упродовж 2011 року та не працевлаштував інваліда, враховуючи положення ст.ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» суд приходить до висновку, що з відповідача на користь Державного бюджету підлягає стягненню адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2011 році у розмірі 3866,75 грн та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 96,75 грн.

Крім зазначеного, суд враховує наступне.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, в розумінні ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Матеріали справи свідчать про не виконання відповідачем обов'язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, по забезпеченню певної кількості робочих місць для інвалідів.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких базуються її вимоги або заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду належних доказів щодо виконання вимог Закону "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зважаючи на викладене вище, суд вважає, що заявлені позовні вимоги Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бета» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", ст. 2, ст. 11, ст. 17-20, ст. 69-72, ст. 86, ст. 94, ст. 122 - 154, ст. 160 - 163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бета» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені на загальну суму 3 866,75 грн - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бета» (код 21961034) на користь Державного бюджету України суму адміністративно-господарських санкцій за невикористання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2011 році у в розмірі 3770,00 (три тисячі сімсот сімдесят) гривень 00 копійок та пені в розмірі 96 (дев'яносто шість) гривень 75 копійок, всього - 3866 (три тисячі вісімсот шістдесят шість) грн 96 коп.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошена в судовому засіданні 15 жовтня 2012 року в присутності представника позивача.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою ст. 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складений 19 жовтня 2012 року.

Суддя Волгіна Н.П.