Постанова

від 17.09.2012 по справі 2а-9336/12/0170/23

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

2а-9336/12/0170/23 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ   вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013          ПОСТАНОВА Іменем України 17 вересня 2012 р. (15:02) Справа №2а-9336/12/0170/23    Окружний  адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Алексєєвої Т.В., при секретарі Ходус Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим      до  Приватного підприємства "Фірма АБК"      про стягнення за участю представників: від позивача – не з'явився    відповідач – не з'явився Обставини справи: позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення з відповідача заборгованості за рахунок майна платника податків, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачем у встановленому  законом порядку не сплачуються узгоджені суми податкових зобов'язань. Відповідач у судове засідання не з'явився, заперечення на позов до суду не надав, про дату, час та місце його проведення був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Суд, приймаючи до уваги ненадання відповідачем доказів неможливості участі представника у судовому засіданні з поважних причин, відсутність у матеріалах справи його клопотання про неможливість розгляду справи без участі його представника, керуючись ч.6 ст. 71 та ч.4 ст. 128 КАС  України, вважає можливим розглянути справу на підставі наявних доказів. Розглянувши матеріали справи,  дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача,  суд ВСТАНОВИВ: Приватне підприємство "Фірма АБК" зареєстрована у якості юридичної особи 28.08.2009 р., ЄДРПОУ 36646632. 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до положень ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою. Грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету. Згідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач має податкову заборгованість у розмірі 160077,33 грн. Відповідачем складена податкова вимога №1/6180 від 14.11.2011 р., яка була направлена відповідачу рекомендованим листом з повідомленням 30.01.2012 р. В той час, позивач вимагає від суду надати дозвіл на погашення вказаної суму за рахунок майна підприємства, що перебуває у податковій заставі. Права органів державної податкової служби передбачені ст. 20 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 р. Згідно п.п. 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом. Відповідно до п. 110 ст. 110 Податкового кодексу України платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством,  контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. З приводу заявлених позовних вимог щодо погашення податкового боргу за рахунок майна платників податків, що перебуває у податковій заставі, суд дійшов до наступних висновків. У відповідності до п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а вразі їх недостатності –шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Згідно п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів  та  продаж  майна  платника  податків провадяться  не  раніше  ніж  через  60  календарних  днів  з  дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Пунктом 95.3. ст. 95 Податкового кодексу України визначається, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Згідно з п. 87.2 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених Податковим кодексом України, а також іншими законодавчими актами. Відповідно до п. 88.1 ст. 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Пунктом 88.2 ст. 88 Податкового кодексу України передбачено, що право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення. Підпунктом 89.1.1 та 89.1.2 п. 89.1 ст. 89 Податкового кодексу України передбачено, що право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу. З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюються на будь-яке майно платника податків, яке перебуває у його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому (п. 89.2 ст. 89 Податкового кодексу України). Відповідно до п. 89.3 ст. 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включення ліквідоване майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом державної податкової служби. Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих. Позивачем надано копію акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави №14/24 від 20.01.2012 р., який свідчить, що майно відповідача знаходиться у податковій заставі. В той час, суд зазначає, що з наведених вище положень законодавства випливає, що необхідною умовою для звернення до суду за наданням дозволу на погашення усієї суми податкового боргу шляхом продажу майна, яке перебуває у податкові заставі є неможливість погашення податкової за рахунок коштів, що перебувають на рахунках платника податків.    В свою чергу слід зазначити, що позивачем не надані суду докази, які б підтверджували факт недостатності коштів, які перебувають у власності боржника для погашення податкової заборгованості, що в свою чергу слугувало б підставою для звернення до суду за наданням дозволу на погашення усієї суми податкового боргу шляхом продажу майна, яке перебуває у податкові заставі. Отже суд вважає недоцільною та необґрунтованою у відповідності до приписів чинного законодавства вимогу про погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, оскільки позивачем не дотримано процедурних питань, які повинні передувати заявленій вимозі. Згідно зі ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства суд оцінює докази, які знаходяться у матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та недоведеність позивачем підстав для задоволенні позову у спосіб визначений позивачем. При цьому суд роз'яснює, що позивач не позбавлений права для звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу. За таких обставин, позовні вимоги  не підлягають  задоволенню. Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд                      ПОСТАНОВИВ: 1.Відмовити у задоволенні позову.           Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд  через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.         Суддя                                                                         Алексєєва Т.В.