Постанова

від 19.10.2012 по справі 3907/12/2170

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2012 р. Справа № 2-а-3907/12/2170 Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бездрабка О.І.,

при секретарі - Рефлер Ю.В.,

за участю:

представника позивача - Риженка Д.О.,

представника відповідача - Малети Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фермерського господарства "Влада" до Бериславської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення,

встановив:

Фермерське господарство "Влада" (далі - позивач, ФГ "Влада") звернулось з адміністративним позовом до Бериславської міжрайонної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби (далі - Бериславська МДПІ, відповідач), у якому просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 13.09.2012 р. № 0000022301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 57004 грн., у тому числі за основним платежем на 45603,33 грн. та за штрафними санкціями на 11400,83 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що висновки відповідача щодо безтоварності відносин з ПП "Торгсервіс-Інвест" обгрунтовані лише припущеннями. Факт дійсності договірних відносин підтверджується наданими первинними документами, що свідчать про фактичну наявність товару.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, вказавши на те, що спірне податкове повідомлення-рішення є наслідком протиправної оцінки податковим органом господарських відносин ФГ "Влада" з ПП "Торгсервіс-Інвест", висновки відповідача про нікчемність угод між цими контрагентами зроблені з перевищенням повноважень та за неповного дослідження господарських операцій. Зазначив, що позивач придбав у ПП "Торгсервіс-Інвест" товар (соняшник), який в подальшому був реалізований іншим контрагентам, що виключає "безтоварність" операцій з купівлі-продажу. Позивачем виконані всі вимоги Закону України "Про податок на додану вартість" щодо відображення податку на додану вартість за вказаними операціями у складі податкового кредиту з ПДВ, а тому у відповідача не було підстав для виключення цих операцій з податкового кредиту та складання спірного податкового повідомлення-рішення.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала та просила відмовити в його задоволенні, так як для формування податкового кредиту у серпні 2009 року позивач використав безтоварні операції з поставки товарів від ПП "Торгсервіс-Інвест". Відсутність фактичних поставок товарів не дозволяє використати їх у оподатковуваній господарській діяльності позивача і, як наслідок, не дозволяє враховувати ці операції при формуванні податкового кредиту.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ФГ "Влада" як платник податків перебуває на податковому обліку у Бериславській МДПІ та є платником податку на додану вартість.

В період з 28.08.2012 р. по 31.08.2012 р. посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФГ "Влада" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з платником податків ПП "Торгсервіс-Інвест" за період серпень 2009 року, за результатами якої складено акт від 06.09.2012 р. № 92/22/32619123.

У висновках акту зазначено, що перевіркою встановлено порушення ч.1, 5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 ЦК України) по правочинах, здійснених з постачальником ПП "Торгсервіс-Інвест".

В порушення пп.7.2.1 п.7.2 ст.7, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" ФГ "Влада" завищено податковий кредит у сумі 45603,33 грн. за серпень 2009 року, а саме: включено до податкового кредиту податкові накладні, правочини по яких визнані нікчемними, та п.198.1 п.198.2, п.198.6 ст.198 ПК України.

На підставі акту перевірки Бериславською МДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 13.09.2012 р. № 0000022301, яким позивачу збільшено грошові зобов"язання з податку на додану вартість на 57004,16 грн., з яких за основним платежем на 45603,33 грн., за штрафними санкціями на 11400,83 грн.

Відповідно до акту перевірки Бериславською МДПІ встановлено, що позивач частину податкового кредиту з податку на додану вартість серпня 2009 року сформував за наслідками господарських відносин щодо придбання соняшника у ПП "Торгсервіс-Інвест" згідно податкових накладних: від 03.08.2009 р. № 291 (сума ПДВ - 22916,67 грн.), від 17.08.2009 р. № 336 (сума ПДВ - 22916,67 грн.). За отриманий соняшник позивач розрахувався у безготівковому порядку на всю суму поставки.

Відповідач вважає, що під час перевірки встановлено невідповідність задекларованих позивачем у податковому обліку наслідків господарської операції від ПП "Торгсервіс-Інвест" фактичним обставинам. Позивач декларував взаємовідносини з цим постачальником з метою штучного формування податкового кредиту, без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином. За висновком відповідача в ході перевірки не підтверджено надання товарів від ПП "Торгсервіс-Інвест" позивачеві, що свідчить про порушення вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" у зв'язку з неправомірним формуванням податкового кредиту по цих операціях.

Відповідно до пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (який був чинним на час спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту.

Отже, з точки зору Закону України "Про податок на додану вартість" головними умовами для віднесення сплаченого при придбанні товару ПДВ до складу податкового кредиту є використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності платника податків у межах оподатковуваних операцій та належне документування сплаченого ПДВ.

Також суд вважає, що для встановлення обґрунтованості декларування податкового кредиту необхідно встановити також наступні обставини:

- реальність здійснення господарських операцій, суми за якими віднесені до податкового кредиту;

- наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності;

- віднесення до складу податкового кредиту лише сум, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку.

На підтвердження реальності поставки соняшника від ПП "Торгсервіс-Інвест" позивачем надано до суду первинні бухгалтерські документи, зокрема, видаткові накладні від 03.08.2009 р. № РН-0000291, від 17.08.2009 р. № РН-0000336, податкові накладні від 03.08.2009 р. № 291, від 17.08.2009 р. № 336, відповідно до яких позивачем отримано 44 т соняшнику.

Транспортування соняшнику здійснювалося автомобілем НОМЕР_2, водій ОСОБА_3 згідно товарно-транспортних накладних від 03.08.2009 р., 17.08.2009 р. Товар отримано по довіреності ЯЗП № 535480 від 02.08.2009 р. через ОСОБА_3

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 підтвердив, що у 2009 році своїм власним автомобілем перевозив соняшник для ФГ "Влада", керівником якого він є. Зазначив, що соняшник забирав з м.Херсона з критого складу і перевозив на склад ТОВ "Захід тм", з яким було укладено договір поставники соняшника.

Свідок ОСОБА_4 (бухгалтер ФГ "Влада") також підтвердила поставку соняшника від ПП "Трансервіс-Інвест" у серпні 2009 року.

Розрахунки між ФГ "Влада" та ПП "Торгсервіс-Інвест" проведено у безготівковій формі, що підтверджується рахунками, платіжними дорученнями.

Отриманий від ПП "Торгсервіс-Інвест" соняшник в подальшому реалізований позивачем ТОВ "Захід тм" про що свідчать копії договору поставки, податкових накладних, рахунків, довіреності на отримання соняшника, відомостей розрахунків.

Судом також встановлено, що ПП "Торгсервіс-Інвест" у декларації за серпень 2009 року у складі податкових зобов"язань відобразили ПДВ по операціях з позивачем, що не заперечується відповідачем.

В акті перевірки не спростовується факт того, що суми податку на додану вартість були внесені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних від вказаного контрагента, включені до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, та відповідають даним податкової декларації з податку на додану вартість. А, отже, позивачем до податкового кредиту були віднесені лише витрати по сплаті податку, які підтверджені податковими накладними.

Контролюючим органом не надано до суду належних доказів щодо безтоварності господарських операцій за участю позивача, що інформація, яку містять документи, надані позивачем до суду на обґрунтування своїх вимог, не відповідає дійсності, що позивач діяв без належної обачності й обережності, що він отримував податкову вигоду з порушенням приписів податкового законодавства і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти та, що без участі покупця податкова вигода не могла бути одержана.

Суд вважає, що не може бути підставою для визначення додаткових зобов'язань позивачу порушення податкового законодавства іншими контрагентами по ланцюгу постачання.

За приписами пп. 16.1.2-16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Таким чином, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

На думку суду, при здійсненні господарської операції з боку позивача обов'язковому контролю підлягають наявність у постачальника дозвільної документації на складання податкової накладної, відповідність реквізитів податкової накладної фактичним даним на момент вчинення правочину та фактична наявність товару або здійснення роботи чи послуги, отримання (надання) яких документуються сторонами господарської операції.

Неможливість здійснення податковим органом перевірок постачальників позивача в ланцюгах постачання не є достатньою підставою для визнання недійсними юридично значимих дій названих підприємств з іншими суб'єктами господарювання з моменту їх державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру, а також не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України від 15.05.2003 р. № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Оскільки у позивача наявні належним чином оформлені податкові накладні, ним сплачено постачальнику у повному обсязі податок на додану вартість у складі вартості поставлених товарів, належним чином оформлені та здані до ДПІ податкові декларації, тобто позивачем виконані всі вимоги податкового законодавства щодо формування податкового кредиту та валових витрат, то, відповідно, він має право на включення до податкового кредиту сплачених сум ПДВ.

Також суд акцентує увагу на тому, що підставою визнання нікчемними угод між позивачем та ПП "Торгсервіс-Інвест" стали висновки акту перевірки ДПІ у м.Херсоні від 19.08.2011 р. № 2994/23-5/33725978, яким визнано правочини між ПП "Торгсервіс-Інвест" з ПП "ТД "Галера" та ПП "Техпром Групп-Сервіс" щодо надання експедиційно-транспортних послуг нікчемними. Між тим, яким чином надання ПП "ТД "Галера" та ПП "Техпром Групп-Сервіс" експедиційно-транспортних послуг ПП "Торгсервіс-Інвест" пов"язано з поставкою ПП "Торгсервіс-Інвест" соняшнику позивачу, яка здійснювалася ОСОБА_3, представник позивача у судовому засіданні пояснити не зміг.

Окремо слід зазначити, що стаття 215 ЦК України, на порушення якої вказує ДПІ, розрізняє нікчемні та оспорювані правочини.

Так, згідно цієї статті ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тобто, нікчемним визнається правочин, якщо його недійсність прямо встановлена законом.

Оскільки недійсність таких правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі, то вони вважаються недійсними з моменту їхнього укладання, незалежно від пред'явлення позову та рішення суду. Тобто, в цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Іншим видом недійсних правочинів є оспорювані правочини, відмінність яких від нікчемних полягає в тому, що оспорювані правочини припускаються дійсними, проте їх дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою особою.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

З цією нормою ЦК України узгоджуються і положення ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, за якою господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведені норми Цивільного та Господарського кодексів України вказують на оспорюваність правочину, укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

Отже, викладені в акті перевірки висновки Бериславської МДПІ про нікчемність вчинених позивачем правочинів є передчасними та безпідставними, оскільки відповідні судові рішення щодо цих правочинів відсутні.

Крім того, слід зазначити, що умовою для визнання правочину таким, що суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Бериславська МДПІ не надала суду і не посилалася на наявність таких доказів, які б підтвердили наявність умислу посадових осіб позивача на укладення таких правочинів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги ФГ "Влада" щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.09.2012 р. № 0000022301 обгрунтованими.

Керуючись ст.ст.8, 9, 12, 19, 71, 158-163, 167 КАС України, суд, -

постановив :

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Бериславської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби від 13.09.2012 р. № 0000022301.

Стягнути з Державного бюджету на користь Фермерського господарства "Влада" (код ЄДРПОУ 32619123) судовий збір у сумі 570 (п"ятсот сімдесят) грн. 04 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 22 жовтня 2012 р.

Суддя Бездрабко О.І.

кат. 8.2.1