Ухвала

від 10.10.2012 по справі к/9991/4818/11-с

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/4818/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Мироненка О.В., Сороки М.О., Чумаченко Т.А., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області на постанову Диканського районного суду Полтавської області від 13 травня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Диканського відділення Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - в с т а н о в и л а: ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Диканського відділення Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Диканського районного суду Полтавської області від 13 травня 2010 року позов задоволено.

Визнано неправомірними дії Диканського відділення Полтавської міжрайонної Державної податкової інспекції щодо відмови ОСОБА_4 у видачі довідки форми № В3, передбаченої «Порядком унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів», затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства внутрішніх справ України від 19 жовтня 2004 року № 602/1226, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2004 року за № 1345/9944.

Зобов'язано Диканське відділення Полтавської міжрайонної Державної поадаткової інспекції видати ОСОБА_4 довідку форми № В3, передбаченої «Порядком унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів», затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства внутрішніх справ України від 19 жовтня 2004 року № 602/1226, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2004 року за

№ 1345/9944.

Зобов'язано Диканське відділення Полтавської міжрайонної Державної податкової інспекції застосувати до ОСОБА_4 вимоги ч. 2 ст. 1 Закону України «Про Державний реєстр фізичних осіб платників податків та інших обов'язкових платежів»в частині її права на раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов'язкових платежів.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2010 року постанову Диканського районного суду Полтавської області від 13 травня 2010 року залишено без змін.

Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями судів, Полтавська міжрайонна державна податкова інспекція Полтавської області звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Згідно з вимогами статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 є прихожанкою Свято-Троїцького храму Української православної церкви Святої Тройці із серпня 1996 року.

29 листопада 1996 року позивач одержала наданий Державною податковою адміністрацією України ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який внесено до Державного реєстру фізичних осіб.

Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_4 є засновником суб'єкта господарської діяльності юридичної особи «Приватне підприємство фірма «Соломія», яка має окремий реєстраційний код 32129216 відповідно до п. 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

ОСОБА_4 13 квітня 2010 року до Диканського відділення Полтавської міжрайонної Державної податкової інспекції Полтавської області подано заяву встановленого зразка форми № В2 про відмову від ідентифікаційного номера відповідно до п.1.5 «Порядку унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів».

Відповідачем листом від 16 квітня 2010 року за вихідним №512/10 було відмовлено позивачу в наданні довідки форми № В3 для подання органу внутрішніх справ про внесення відмітки до паспорта про право здійснювати сплату податків без ідентифікаційного номера у зв'язку з тим, що вона є засновником суб'єкта господарської діяльності - юридичної особи «Приватного підприємства фірма «Соломія», яка має окремий реєстраційний код №32129216.

Не погоджуючись із зазначеним листом відповідача позивач звернулась з позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що такі дії відповідача є неправомірними та такими, що порушують право позивача на відмову від ідентифікаційного номера через релігійні переконання.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України «Про Державний реєстр фізичних осіб -платників податків та інших обов'язкових платежів»для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов'язкових платежів. У паспортах зазначених осіб органами внутрішніх справ робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.

Згідно з підпунктами 1.4, 1.5 «Порядку унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства внутрішніх справ України від 19 жовтня 2004 року № 602/1226, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2004 року за № 1345/9944 (далі-Порядок) особа, яка через свої релігійні або інші переконання відмовляється від прийняття ідентифікаційного номера у разі відсутності у неї ідентифікаційного номера, а також особа, яка через свої, релігійні або інші переконання відмовляється від ідентифікаційного номера у разі наявності у неї ідентифікаційного номера, повідомляє у формі заяви податковий орган за місцем своєї реєстрації.

Разом з тим, заява форми № В2 містить обов'язкову вказівку, що особа повинна обов'язково вказати про те, що вона не є засновником юридичної особи.

Пунктом 2 зазначеного Порядку наведено перелік документів що подає фізична особа, яка відмовляється від ідентифікаційного номера, до органу державної податкової служби.

При цьому Закон України «Про Державний реєстр фізичних осіб платників податків та інших обов'язкових платежів»не містить жодних обмежень права фізичної особи на відмову

від ідентифікаційного номера у зв'язку з тим, що є засновником юридичної особи.

Крім того, вищенаведений Порядок є підзаконним нормативним актом, розробленим на виконання положень Закону України «Про Державний реєстр фізичних осіб платників податків та інших обов'язкових платежів»і не може виходити за його межі чи суперечити його змісту.

Отже, зазначення у формі №В2 особою, яка має намір відмовитись від ідентифікаційного номера про те, що вона є засновником юридичної особи, не може бути підставою для відмови у задоволенні такої заяви.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи даний спір, суди попередніх інстанцій дали правильну правову оцінку обставинам у справі.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішеннях судів попередніх інстанцій.

Постановлені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, а тому підстави для їх зміни чи скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 222, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області залишити без задоволення.

Постанову Диканського районного суду Полтавської області від 13 травня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Диканського відділення Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії -залишити без зміни.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: