Ухвала

від 16.10.2012 по справі 5004/1198/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"16" жовтня 2012 р. Справа № 5004/1198/12

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Ківерцівський механічний завод"

про визнання банкрутом

Суддя Слободян П. Р.

За участю представників сторін:

від заявника: Романюк Л. С. - представники (довіреність у справі)

від РВ Фонду державного майна України по Волинській області: Божкова О. М. головний спеціаліст - юрисконсульт відділу правового забезпечення (довіреність у справі)

Судом встановлено: Провадження у справах про банкрутство регулюється ГПК у випадках, коли його норми безпосередньо визначають правила даного провадження (статті 2, 4 1 , 12 та 15) або мають універсальний характер для будь-якої стадії судового процесу , або процесуальної дії (статті, вміщені в розділах I, V, VI, VII, XII, XIII), з урахуванням встановлених Законом особливостей.

Відповідно до частини 2 статті 4 1 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що якщо вартості майна боржника-юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Згідно ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у звязку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягнення мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом (частина 3 статті 110 Цивільного кодексу України).

За приписами частини 4 статті 105 Цивільного кодексу України комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи. Комісія вживає усіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмово повідомляє їх про припинення юридичної особи.

Аналогічні положення містить ч. 3 ст. 60 Господарського кодексу України, яка встановлює, що ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки.

До явних (відомих) кредиторів крім тих, що обліковані згідно бухгалтерських даних боржника, слід відносити усіх потенційних кредиторів в особі державних контролюючих органів, оскільки їх право контролю за повнотою сплати боржником податків, зборів та інших платежів до державного бюджету є явним та відомим для самого боржника.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»спеціалізований друкований засіб масової інформації видання спеціально уповноваженого органу з питань державної реєстрації, в якому відповідно до цього Закону публікуються відомості з Єдиного державного реєстру.

Спеціалізованим друкованим засобом масової інформації спеціально уповноваженого органу з питань державної реєстрації є "Бюлетень державної реєстрації" Держпідприємництва (лист Держпідприємництва від 16.08.2004р. № 5530).

З витягу з Бюлетеню державної реєстрації № 213 (13) 2012 рік (а.с. 52-53) вбачається, що не викладений повний текст повідомлення про припинення юридичної особи. В цій публікації лише зазначено дві різні дати, до яких не має пояснень, що вони означають. Також в тексті оголошення не вказаний порядок та строк звернення кредиторів з заявами (претензіями) до боржника.

Частиною 1 статті 111 Цивільного кодексу України обумовлено, що ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Зі змісту частини 5 статті 60 Господарського кодексу України, яка регулює загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання, вбачається, що ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку з обов'язковою перевіркою органом державної податкової служби, у якому перебуває на обліку суб'єкт господарювання.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують такі функції, зокрема, здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів.

Згідно пп. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право: проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків (пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України).

В матеріалах цієї справи про банкрутство в порушення вимог ст. 60 Господарського кодексу України відсутні докази перевірки достовірності та повноти ліквідаційного балансу у встановленому податковим законодавством порядку (акт перевірки податковим органом).

Також наявний в матеріалах справи ліквідаційний баланс на 01.07.2012р. за змістом та формою не є проміжним ліквідаційним балансом, як того вимагає частина 1 статті 111 ЦК України: не містять додатків, які б зазначали про склад майна юридичної особи, що ліквідується (не зазначено конкретно майно та його вартісна оцінка); переліку пред'явлених кредиторами вимог (не зазначено найменування конкретно кожного кредитора, підстави та сума кредиторських вимог); а також відомостей про результати їх розгляду (визнання боржником кредиторських вимог або їх відхилення зі зазначенням конкретних сум та причин їх відхилення).

Крім того, боржником не дотримано двомісячного строку для звернення кредиторів з вимогами до боржника, що підтверджується ліквідаційним балансом станом на 01.07.2012р., тобто через півтора місяця від оголошення (15.05.2012р.), а не через два як передбачено законом.

Аналогічні недоліки при проведенні ліквідації боржника за рішенням його засновників були встановлені Вищим господарським судом України у постановах від 11.08.2010р. № 27/57б., від 22.05.2012р. № 5006/27/11б/2012, від 24.07.2012р. № 13/75б/2011, від 21.08.2012р. № 5010/67/2012-Б-13/8.

Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що підставами звернення до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство за ст. 51 Закону можливо за наявності: рішення про ліквідацію у зв'язку з недостатністю вартості майна боржника-юридичної особи для задоволення вимог кредиторів; публікації в спеціальному друкованому виданні державного органу з реєстрації про прийняття рішення про припинення юридичної особи; дотримання двомісячного строку для звернення кредиторів з вимогами до боржника; персонального повідомлення про припинення юридичної особи усіх відомих кредиторів, в т.ч. державних контролюючих органів; проміжного ліквідаційного балансу; рішення учасників юридичної особи або органу, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи, про затвердження проміжного ліквідаційного балансу; акт перевірки податкового органу щодо повноти та достовірності ліквідаційного балансу.

Отже, вищезазначені документи не можуть бути надані суду після порушення справи, оскільки на відміну від позовного провадження, порушення справи про банкрутство тягне за собою ряд правових наслідків.

За наявності публікації оголошення в Бюлетені державної реєстрації з якого не можливо встановити конкретного строку подачі претензій кредиторів до боржника, а також за наявності ліквідаційного балансу станом на 01.07.2012р., який за своїм змістом не є проміжним та не відповідає усім обов'язковим вимогам ч. 1 ст. 111 ЦК України, а більше нагадує баланс як форму бухгалтерської звітності.

Таким чином, боржником не був дотриманий порядок самоліквідації, передбачений Цивільним, Господарським та Податковим кодексами України, оскільки останній не надав господарському суду належних і допустимих доказів.

Зі змісту ч. 1 ст. 5 вказаного Закону вбачається, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Частиною 2 статті 4 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Пунктом 36 постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009р. передбачено, що законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1 1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі.

У відповідності до п. 4.12. постанови пленуму Верховного Суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у вирішенні питань розподілу судових витрат необхідно мати на увазі, що за змістом пунктів 4 і 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" припинення провадження у справі і залишення позову без розгляду тягнуть за собою повернення сплачених сум судового збору (за винятком випадку, коли позов залишено без розгляду в зв'язку з повторною неявкою представника позивача на виклик у засідання господарського суду, якщо таке нез'явлення перешкоджало вирішенню спору).

Враховуючи наведене, заявнику слід повернути 5362,00грн. судового збору, сплаченого квитанціями № 16 від 30.08.2012р., № 45 від 31.08.2012р.

Керуючись п. 1 1 ч. 1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Закону України "Про судовий збір"господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Припиняти провадження у справі № 5004/1198/12 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Ківерцівський механічний завод", м. Ківерці.

2. Головному управлінню Державного казначейства України у Волинській області повернути товариства з обмеженою відповідальністю "Ківерцівський механічний завод" (м. Ківерці, вул. Грушевського, 26, код 33980592) 5362,00грн. судового збору, сплаченого квитанціями № 16 від 30.08.2012р., № 45 від 31.08.2012р. (оригінал квитанцій № 16 від 30.08.2012р., № 45 від 31.08.2012р. знаходиться в матеріалах справи № 5004/1198/12).

Суддя П. Р. Слободян