Рішення

від 22.10.2012 по справі 17/085-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" жовтня 2012 р. Справа № 17/085-12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Кондитерська фабрика „Квітень"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Меркурій БЦ"

про стягнення 11 636,07грн.

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача Булатов В.Б. (дов. № 05/06/12 від 05.06.2012р.);

від відповідача не з'явилися.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Кондитерська фірма „Квітень" (далі -позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Меркурій БЦ" (далі -відповідач) про стягнення 11 636,07грн. заборгованості, з яких: 10 117,12грн. боргу за поставлений на підставі видаткової накладної № КВ-0000968 від 08.06.2012р. згідно договору поставки № 07/06/12/к від 07.06.2012р. товар, 253,62грн. пені, 2 494,74грн. штрафу та 253,62грн. 15 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 07/06/12/к від 07.06.2012р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.09.2012р. порушено провадження у справі № 17/085-12, розгляд справи призначено на 28.09.2012р.

Ухвалами господарського суду Київської області від 28.09.2012р. та 12.10.2012р. розгляд справи відкладено на 12.10.2012р. та 22.10.2012р. відповідно.

26.09.2012р. до канцелярії господарського суду Київської області повернулася копія ухвали господарського суду Київської області від 18.09.2012р., яка була направлена судом на юридичну адресу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Меркурій БЦ" (09100, Київська обл., м. Біла Церква, провулок Інститутський, буд. 1, кв. 54). Примірник повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернутий органом поштового зв'язку з позначкою „за зазначеною адресою не проживає (вибув)".

Відповідно до п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" № 01-8/1228 від 02.06.2006р., до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками „адресат вибув", „адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

22.10.2012р. до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог № 22/10/12 від 22.10.2012р. (вх. № 16776 від 22.10.2012р.). згідно якої останній уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 10 117,12грн. боргу за поставлений на підставі видаткової накладної № КВ-0000968 від 08.06.2012р. згідно договору поставки № 07/06/12/к від 07.06.2012р. товар, 253,62грн. пені, 1 011,71грн. штрафу та 253,62грн. 15 % річних, яка прийнята судом.

У судовому засіданні 22.10.2012р. представник позивача підтримав позов повністю.

Відповідач в судові засідання 28.09.2012р., 12.10.2012р. та 22.10.2012р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

07.06.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Кондитерська фірма „Квітень" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Меркурій БЦ" (Покупець) укладено договір поставки № 07/06/12/к, згідно якого постачальник зобов'язався передати у визначений строк товар у власність покупцю з наданням права на його просування на ринках України (далі -договірна територія), в тому числі пошуку покупців, а покупець -прийняти і оплатити його на умовах, визначених в договорі.

Найменування товару: кондитерські вироби. Договірна територія: 1) Біла Церква, 2) Київська область (п.п. 1.2., 1.3. договору).

Пунктом 2.4. договору передбачено, що право власності на товар переходить від постачальника до покупця при передачі товару, що підтверджується накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін. Ризик знищення або пошкодження товару переходить до покупця з моменту передачі йому товару

Згідно п. 3.1. договору покупець зобов'язаний оплатити товар в безготівковій формі в національній валюті України -гривні, шляхом перерахування грошових засобів на поточний рахунок постачальника або в готівковій формі, шляхом внесення грошових засобів в касу постачальника протягом 30 календарних днів з моменту поставки постачальником товару покупцю.

Відповідно до п. 8.1. договору договір вступає в силу з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін і діє протягом 2012 року з моменту укладення.

На виконання п. 1.1. договору поставки № 07/06/12/к від 07.06.2012р. позивач поставив відповідачу товар на суму 10 117,12грн., на підставі видаткової накладної № КВ-0000968 від 08.06.2012р. (а.с. 13), підписаної та скріпленої печатками обох сторін договору.

Відповідач свій обов'язок, передбачений п. 3.1. договору, з оплати отриманого згідно договору товару, не виконав, за отриманий товар не розрахувався, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 30.09.2012р. (а.с. 12), підписаним та скріпленим печатками обох сторін договору, а також довідкою АТ „Райффайзен Банк Аваль" № 635 від 18.10.2012р. (а.с. 54), внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за поставлений на підставі видаткової накладної № КВ-0000968 від 08.06.2012р. згідно договору поставки № 07/06/12/к від 07.06.2012р. товар на момент судового розгляду справи склав 10 117,12грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 30.09.2012р. (а.с. 12), підписаним та скріпленим печатками обох сторін договору, а також довідкою АТ „Райффайзен Банк Аваль" № 635 від 18.10.2012р. (а.с. 54).

Предметом позову, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а.с. 53), є вимоги про стягнення 10 117,12грн. боргу за поставлений на підставі видаткової накладної № КВ-0000968 від 08.06.2012р. згідно договору поставки № 07/06/12/к від 07.06.2012р. товар, 253,62грн. пені, 1 011,71грн. штрафу та 253,62грн. 15 % річних.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що на виконання п. 1.1. договору поставки № 07/06/12/к від 07.06.2012р. позивач поставив відповідачу товар на суму 10 117,12грн., на підставі видаткової накладної № КВ-0000968 від 08.06.2012р. (а.с. 13), підписаної та скріпленої печатками обох сторін договору; відповідач свій обов'язок, передбачений п. 3.1. договору, з оплати отриманого згідно договору товару, не виконав, за отриманий товар не розрахувався, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 30.09.2012р. (а.с. 12), підписаним та скріпленим печатками обох сторін договору, а також довідкою АТ „Райффайзен Банк Аваль" № 635 від 18.10.2012р. (а.с. 54), внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за поставлений на підставі видаткової накладної № КВ-0000968 від 08.06.2012р. згідно договору поставки № 07/06/12/к від 07.06.2012р. товар на момент судового розгляду справи склав 10 117,12грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 30.09.2012р. (а.с. 12), підписаним та скріпленим печатками обох сторін договору, а також довідкою АТ „Райффайзен Банк Аваль" № 635 від 18.10.2012р. (а.с. 54).

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 10 117,12грн. боргу за поставлений на підставі видаткової накладної № КВ-0000968 від 08.06.2012р. згідно договору поставки № 07/06/12/к від 07.06.2012р. товар є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором поставки № 07/06/12/к від 07.06.2012р., позивачем за період з 09.07.2012р. по 10.09.2012р. нарахована пеня в сумі 253,62грн. на суму боргу 10 117,12грн.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У випадку несвоєчасної оплати товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочки. Нарахування пені проводиться протягом всього строку прострочення виконання зобов'язання незалежно від його тривалості (п. 7.1. договору).

Враховуючи положення вищезазначених норм, а також період нарахування пені, що вказаний позивачем в поданому ним розрахунку пені (а.с. 5), арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 09.07.2012р. по 10.09.2012р. на суму боргу 10 117,12грн. становить 265,37грн. Відтак, вимога про стягнення 253,62грн. пені підлягає задоволенню повністю, оскільки суд, при прийнятті рішення, не може вийти за межі позовних вимог.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 011,71грн. штрафу у розмірі 10 % від вартості неоплаченого товару на підставі п. 7.2. договору за порушення строків оплати отриманого товару.

Суд встановив, що зазначені в п. 7.2. договору 10 процентів від вартості неоплаченого товару за своєю правовою природою є штрафом (господарсько-правовою санкцію у зв'язку з неналежним виконанням боржником грошового зобов'язання).

Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно кваліфікуючими ознаками штрафу є: а) можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов'язання неналежним способом тощо); б) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У відповідності до ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України штраф, як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки.

Враховуючи те, що, відповідач не оплатив отриманий від позивача товар протягом більше ніж 10 днів з моменту виникнення обов'язку з оплати отриманого товару, штраф у розмірі 10 % від суми боргу (встановлений сторонами п. 7.2. договору) у розмірі 1 011,71грн. (10 % від 10 117,12грн. -вартості неоплаченого товару згідно договору поставки № 07/06/12/к від 07.06.2012р.), відповідачем на час прийняття судового рішення не сплачено, розмір вказаного штрафу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 1 011,71грн. штрафу підлягає задоволенню.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 08.02.2011р. у справі № 14/137-10.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором поставки № 07/06/12/к від 07.06.2012р., позивачем за період з 09.07.2012р. по 10.09.2012р. нараховано 253,62грн. 15 % річних.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд встановив, що сторонами п. 7.3. договору поставки № 07/06/12/к від 07.06.2012р. встановлено обов'язок відповідача у випадку прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити позивачу 15 % річних від простроченої суми за весь період прострочення відповідно до ст. 625 ЦК України.

З огляду на викладене, арифметично вірний розрахунок 15 % річних, нарахованих за період з 09.07.2012р. по 10.09.2012р. складає 266,09грн. 3 % річних. Відтак, вимога про стягнення 253,62грн. 15 % річних підлягає задоволенню повністю, оскільки суд, при прийнятті рішення, не може вийти за межі позовних вимог.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 10 117,12грн. боргу за поставлений на підставі видаткової накладної № КВ-0000968 від 08.06.2012р. згідно договору поставки № 07/06/12/к від 07.06.2012р. товар, 253,62грн. пені, 1 011,71грн. штрафу та 253,62грн. 15 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Меркурій БЦ" (09100, Київська обл., м. Біла Церква, провулок Інститутський, буд. 1, кв. 54; код ЄДРПОУ 36360007) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Кондитерська фабрика „Квітень" (52005, Дніпропетровська обл., Дніпропетровський р-н., смт. Ювілейне, вул. Радгоспна, буд. 76; код ЄДРПОУ 30664064) 10 117 (десять тисяч сто сімнадцять гривень) 12 коп. боргу за поставлений на підставі видаткової накладної № КВ-0000968 від 08.06.2012р. згідно договору поставки № 07/06/12/к від 07.06.2012р. товар, 253 (двісті п'ятдесят три гривні) 62 коп. пені, 1 011 (одну тисячу одинадцять гривень) 71 коп. штрафу, 253 (двісті п'ятдесят три гривні) 62 коп. 15 % річних та 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять гривень) 50 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 23.10.2012р.

Суддя П.В. Горбасенко